Ухвала

від 04.09.2023 по справі 646/1666/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/1666/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/790/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

- захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляцією захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.05.2023,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна.

Накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», зареєстрованого: АДРЕСА_2 у розмірі 500 000 грн, шляхом заборонирозпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 12.05.2023 до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ ВП№1ХРУП №1ГУНП вХарківській області перебуває кримінальне провадження за №42023222050000029від 27.03.2023заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що прокурор довів, що вказане майно є речовими доказами, а тому арешт майна є розумним і співмірним.

Не погодившисьз ухвалоюслідчого судді,захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42023222050000029від 27.03.2023заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК України. (а.с. 1-5).

Як зазначено в копії витягу з ЄРДР №42023222050000029 від 27.03.2023, вказане кримінальне провадження проводиться за фактом здійснення упродовж 2022-2023 року групою осіб з числа громадян Російської Федерації, які є засновниками Товариств з обмеженою відповідальністю, займаючись діяльністю у сфері оптової торгівлі деталями та приладами для автотранспортних засобів, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі медичними й ортопедичними товарами спеціалізованих магазинах, виробництва готових текстильних виробів, крім одягу, інша діяльність у сфері охорони здоров`я, діяльність лікарняних закладів, агентства нерухомості, роздрібної торгівлі меблями, освітлювальними приладами та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, оптової торгівлі меблями, килимами й освітлювальними приладами на території Харківської області провадять господарську діяльність у взаємодії з державною агресором.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, прокурор довів, що вказане майно є речовими доказами, а тому арешт майна є розумним і співмірним.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що до протиправної діяльності можуть бути причетні службові особи ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», зареєстрованого: АДРЕСА_2 , бенефіціарними власниками та засновниками, якого є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у якого є посвідчення на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , видане 22.07.2009, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у якого мається посвідчення на постійне проживання в Україні, видане 29.08.2020.

Статутний капітал ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» складає 1 000 000 грн.

Так, ОСОБА_9 має відсоток частки у статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» - 50%, тобто 500 000 грн.

ОСОБА_8 має відсоток частки у статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» - 50%, тобто 500 000 грн.

Основний вид діяльності товариства: виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.

Враховуючи те, що серед власників ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС»є фізичні особи громадянин країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС»щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

У зв`язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 КУ, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на можливе вчинення дій службовими особами вищевказаного суб`єкта господарювання діяльності на шкоду України, у органу досудового розслідування виникла необхідність у забороні здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ«ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС».

Однак з витягу ЄРДР №42023222050000029 від 27.03.2023 не зазначено найменувань суб`єктів господарської діяльності, у тому числі ТОВ«ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», а також не зазначено фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_8 .

Крім того, прокурором не наведено будь-яких відомостей про встановлення здійснення господарської діяльності та передачі матеріальних ресурсів на потреби органів влади, збройних чи воєнізованих формувань держави-агресора.

За приписамип. 1 ч. 3ст. 132 КПКУкраїни застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5ст.170 КПКУкраїни, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п. 3 ч. 2ст.173 КПКпри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Частиною другоюстатті 59 КК Українипередбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов`язковими умовами є наявність обґрунтованої підозри, а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підставою для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначенихстаттею 42 КПК України(п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується прокурором, ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру.

Тобто, апеляційним судом також встановлено, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на зазначене майно, крім посилання прокурора на загальні норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, як встановлено з клопотання прокурора про арешт майна та доданих до нього документів не вбачається, що органом досудового розслідування корпоративні права були визнані речовими доказами у справі.

За таких обставин, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що корпоративні права ТОВ«ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», які не є матеріальними об`єктами, можуть бути предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 111-1 КК України, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.

За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.

Враховуючи вищевикладене,колегія суддівприходить довисновку,про необхідністьзадоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.05.2023.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районногосуду м.Харкова від30.05.2023щодонакладення арештуна майнопо кримінальномупровадженню № 42023222050000029 скасувати.

В задоволенні клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно відмовити

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді