Постанова

від 23.08.2023 по справі 911/2077/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2023 р. Справа№ 911/2077/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідківський Р.В.;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд»

на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 (повне рішення складено 24.05.2023)

у справі №911/2077/22 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд»

про стягнення 839 017, 64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» про стягнення 839 017,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання за договором поставки № 16/07/2018-1 від 16.07.2018 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем заявлено позовну заяву про стягнення з відповідача 567 935, 66 грн основного боргу, 14 063,18 грн 3 % річних, 13 472,25 грн інфляційних витрат та 143 546, 55 грн пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2023 у справі №911/2077/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун» 567 935,66 грн основного боргу, 14 037,78 грн 3 % річних, 113 472,14 грн інфляційних втрат, 45 408,20 грн пені та 11 112,81 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 повністю та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не перевірив обсяг процесуальних повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун». Сам лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який був долучений до позовної заяви, не може підтверджувати повноваження керівника юридичної особи представляти інтереси юридичної особи в судах України у порядку самопредставництва.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції вирішено спір на підставі недопустимих доказів. Так, позивачем до матеріалів справи додано ксерокопію договору поставки, ксерокопії видаткових та товарно-транспортних накладних, які належним чином не засвідчені. До матеріалів справи оригінали вищевказаних доказів не додано.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2077/22, розгляд справи призначено на 26.07.2023 та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2077/22.

26.06.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначив, що відомості вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є належними та достовірними для будь-якого державного органу. Крім того, до матеріалів справи додано належним чином засвідчений пакет документів із зазначенням усіх необхідних реквізитів передбачених ст. 91 ГПК України.

Розгляд справи №911/2077/22 призначений на 26.07.2023 не відбувся у зв`язку з відсутністю матеріалів справи у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 розгляд справи № 911/2077/22 призначено на 23.08.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3160/23 від 21.08.2023, у зв`язку перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2077/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 у справі №911/2077/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Представник позивача у судовому засіданні 23.08.2023 заперечував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 23.08.2023 не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про його задоволення.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 16/07/2018-1 (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі «товар»), які зазначені у рахунках на передоплату та видаткових накладних, що додаються до договору про закупівлю і є йото невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із сум, визначених у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.2 договору, ціна визначається цим договором і приймається сторонами в національній валюті України гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими рахунками на передоплату.

За змістом п. 3.3 договору, ціна товару, узгоджена відповідно до заявки та рахунку на передоплату до цього договору, включає: вартість товару, компенсацію експедиторських послуг постачальника та всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України.

Постачальник гарантує незмінність ціни на поставлений товар з моменту відправлення коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника до моменту відвантаження її за місцем призначення зазначеного покупцем.

В пункті 4.1 договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару по цьому договору проводиться покупцем на протязі З (трьох) банківських днів після відправлення постачальником покупцю рахунку на передоплату.

Датою оплати вважається дата відправлення банком покупця коштів за банківськими реквізитами постачальника (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, терміни оплати можуть змінюватися за письмовою згодою сторін.

Пунктом 4.4 визначено, що поставка товару проводиться тільки після отримання постачальником 100% передоплати відповідно до рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.1 договору, товар поставляється покупцю тільки на підставі письмових заявок у кількості та за реквізитами зазначеними у заявці.

Постачальник здійснює поставку товару транспортом та на умовах, визначених у рахунку на передоплату та видатковій накладній зі складу: с. Михайлівка, с. Бехи Коростенського району (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору, товар поставляється на умовах СРТ (залізнична станція призначення) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інше не обумовлено в додатковій угоді до договору.

Датою поставки товару в розумінні цього договору сторони визначають дату складення залізничної накладної на перевезення товару (п. 5.8 договору).

Згідно з п. 5.9 договору, товар вважається переданим у власність покупця в момент завантаження товару у залізничну тару (піввагони, обрізні хопери тощо) та передачі перевізнику (в даному випадку залізниця, станція відправлення), що підтверджується залізничною накладною з відміткою перевізника про прийняття товару для його перевезення.

Відповідно до п. 6.1 договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар.

Згідно з п. 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість яких відповідає умовам, установленим договором.

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання умов договору, протягом жовтня - листопада 2021 року поставив відповідачу товар на загальну суму 573 905,26 грн, що підтверджується видатковими накладними № 866 від 15.10.2021 на суму 51 129,48 грн, № 869 від 16.10.2021 на суму 61 353,56 грн, № 870 від 17.10.2021 на суму 18 503,10 грн, № 872 від 17.10.2021 року на суму 20 747,80 грн, № 873 від 18.10.2021 на суму 15 940,80 грн, № 875 від 19.10.2021 на суму 12 106,80 грн, № 879 від 20.10.2021 на суму 9 969,84 грн, № 878 від 20.10.2021 на суму 18 994,50 грн, № 883 від 21.10.2021 на суму 19 024,20 грн, № 884 від 21.10.2021 на суму 9 924,44 грн, № 908 від 22.10.2021 на суму 22 275,00 грн, № 911 від 22.10.2021 на суму 31 698,28 грн, № 913 від 23.10.2021 на суму 25 328,70 грн, № 916 від 24.10.2021 на суму 38 626,20 грн, № 920 від 25.10.2021 на суму З 161,70 грн, № 921 від 25.10.2021 на суму 11 177,48 грн, № 925 від 27.10.2021 на суму 20 203,00 грн, № 927 від 28.10.2021 на суму 45 781,36 грн, № 938 від 29.10.2021 на суму 44 092,48 грн, № 939 від 30.10.2021 на суму 53 690,04 грн, № 947 від 01.11.2021 на суму 13 447,00 грн, № 940 від 31.10.2021 на суму 924,00 грн, № 949 від 02.11.2021 на суму 19 543,80 грн та № 976 від 04.11.2021 на суму 6 261,70 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Усі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних за відповідний період, які також підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно із здійсненням поставки товару, підписанням сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 806 від 15.10.2021 на суму 51 129,48 грн, № 809 від 16.10.2021 на суму 61 353,58 грн, № 810 від 17.10.2021 на суму 18 503,10 грн, № 812 від 17.10.2021 на суму 20 747,80 грн, № 813 від 18.10.2021 на суму 15 940,80 грн, № 815 від 19.10.2021 на суму 12 106,80 грн, № 819 від 20.10.2021 на суму 9 969,84 грн, № 818 від 20.10.2021 на суму 18 994,50 грн, № 823 від 21.10.2021 на суму 19 024,20 грн, № 824 від 21.10.2021 на суму 9 924,44 грн, № 844 від 22.10.2021 на суму 22 275,00 грн, № 847 від 22.10.2021 на суму 31 698,28 грн, № 849 від 23.10.2021 на суму 25 328,70 грн, № 852 від 24.10.2021 на суму 38 626,20 грн, № 855 від 25.10.2021 на суму 3 161,70 грн, № 856 від 25.10.2021 на суму 11 177,48 грн, № 860 від 27.10.2021 на суму 20 203,00 грн, № 862 від 28.10.2021 на суму 45 781,36 грн, № 873 від 29.10.2021 на суму 44 092,48 грн, № 874 від 30.10.2021 на суму 53 690,04 грн, № 880 від 01.11.2021 на суму 13 447,00 грн, № 875 від 31.10.2021 на суму 924,00 грн, № 882 від 02.11.2021 на суму 19543,80 грн та № 909 від 04.11.2021 на суму 6 261,70 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши йому грошові кошти в загальній сумі 5 969,60 грн, чим заборгував позивачу 567 935,66 грн за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 567 935,66 грн основного боргу, 14 063,18 грн 3 % річних, 113 472,25 грн інфляційних втрат та 143 546,55 грн пені, нарахованої на підставі п. 7.3 договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до « 31» грудня 2018 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії нього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про припинення терміну дії договору в прядку, передбаченому п. 9.1 договору, колегія суддів зазначає, що місцевмй господарський суд дійшов правильного висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік. Отже, як станом на дату звернення позивачем до суду, так і станом на дату розгляду даної справи, договір є чинним та діє до 31.12.2023 року.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із сум, визначених у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Колегією суддів встановлено, що позивач на виконання умов договору, протягом жовтня-листопада 2021 року поставив відповідачу товар на загальну суму 573 905,26 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Усі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних за відповідний період, які також підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції вирішено спір на підставі недопустимих доказів. Так, позивачем до матеріалів справи додано ксерокопію договору поставки, ксерокопії видаткових та товарно-транспортних накладних, які належним чином не засвідчені. До матеріалів справи оригінали вищевказаних доказів не додано.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями апелянта враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 ГПК України).

Згідно із п. 5.26 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменуваня посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках визначених законодавством копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було належним чином засвідчені копії договору поставки № 16/07/2018-1 від 16.07.2018, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме документи були прошиті, пронумеровані, скріплені печаткою та посвідчу вальним підписом із зазначенням даних передбачених ст. 91 ГПК України. Згідно вимог чинного законодавства України відсутня заборона засвідчувати прошитий пакет документів із зазначенням усіх необхідних реквізитів на останній сторінці прошитого пакету документів.

Також, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не перевірив обсяг процесуальних повноважень керівника ТОВ «ТДТ Стоун» з огляду на те, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не підтверджує повноважень директора та не дає йому права представляти інтереси юридичної особи в суді, колегія суддів вважає необгрунтовами та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ж до приписів ч. 1 ст. 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Таким чином, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «само представництво» і «представництво».

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

За загальним правилом самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням навність таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/6425/22.

Згідно із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун», який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та/або має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено - Дідківський Руслан Володимирович.

Враховуючи зазначене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДТ Стоун» підписана уповноваженою особою - Дідківським Русланом Володимировичем, який також має право представляти інтереси товариства в судових засіданнях.

Посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 904/3935/19 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана справа не є релевантною до даної справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач здійснив поставку товару без здійснення відповідачем попередньої оплати, як передбачено умовами п. 4.1, 4.4 договору, а відповідач прийняв цей товар, тобто сторони своїми діями змінили дані пункти договору.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що оплата за поставлену партію товару по цьому договору проводиться покупцем на протязі З (трьох) банківських днів після відправлення постачальником покупцю рахунку на передоплату.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що строки оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджені.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар без будь-яких зауважень та заперечень, з урахуванням того, що відповідачем не було здійснено попередню оплату товару в повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових та товарно-транспортних накладних, з урахуванням при цьому приписів ст. 253 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем шляхом подання доказів, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 5 969,60 грн.

Проте, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 567 935,66 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 567 935,66 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної оплати за поставлений товар до суду не надано.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 567 935,66 грн.

Також, позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 7.5 договору, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 143 546,55 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.5 договору, при затримці оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний календарний день затримки до моменту кінцевого розрахунку.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 14 063, 18 грн а інфляційні втрати у сумі 113 472, 25 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня у сумі 45 408, 20 грн, 3 % річних у розмірі 14 037, 78 грн та інфляційні втрати у сумі 113 472, 14 грн.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, яке полягало в позбавленні судом можливості відповідачу надати заперечення на клопотання про поновлення строку на подання доказів по справі, то колегія суддів приймає вказані посилання до уваги, але зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для скасування рішення, оскільки вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 року у справі №911/2077/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 у справі № 911/2077/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/2077/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 19.09.2023 після виходу судді Майданевича А.Г. з лікарняного