Ухвала

від 15.09.2023 по справі 452/3220/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 452/3220/23

Провадження № 2/461/2738/23

У Х В А Л А

15.09.2023 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі судді Стрельбицького В.В., розглянувши та вивчивши матеріали позовної заяви Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області», про визнання незаконним і скасування розпорядження,

встановив:

Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом.

Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» звернулася до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області», про визнання незаконним і скасування розпорядження, з підстав наведених у позовній заяві.

У прохальній частині наведеної заяви позивач просить суд визнати незаконним і скасувати Розпорядження представника Президента України від 22.06.1994 №596 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» в частині «… передати у власність безоплатно культові будівлі та майно, що в них знаходиться, вказаним релігійним громадам: Державній адміністрації у Самбірському районі і м. Самборі (п. 2.4.): Української Православної Церкви (УПЦ) каплицю Успенія Пр. Богородиці в м. Самборі, що знаходиться на міському цвинтарі, враховуючи відсутність інших претендентів на неї».

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 серпня 2023 року, цивільну справу за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження передано на розглядГалицького районного суду м. Львова.

Матеріали справи надійшли на розгляд Галицького районного суду м. Львова 08 вересня 2023 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у вищезазначеній справі, суд приходить до висновку, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, з огляду на нижченаведене.

Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (частина 1статті 378ЦПК України).

Глава 2 ЦПК Українивизначає цивільну юрисдикцію, до якої входить: предметна та суб`єктна юрисдикція; інстанційна юрисдикція та територіальна юрисдикція.

Територіальною називається підсудність справи суду залежно від території, на яку розповсюджується юрисдикція даного суду. З її допомогою розмежовується компетенція однорідних судів (однієї ланки судової системи). Як правило, територіальна підсудність підрозділяється на: загальну, альтернативну та виключну.

Згідно загального правила про підсудність (ч. 2ст. 27 ЦПК України), позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на усі справи позовного провадження, за винятком тих, для якихЦПКвстановлює інший вид підсудності.

Виключна підсудність встановлює, що пред`явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територіальної підсудності, тому і названа виключною підсудністю.

Так, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У своїй постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював наступний висновок: «Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вона була подана до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, саме за місцезнаходженням нерухомого майна, в порядку частини 1 статті 30 ЦПК України.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу якого виник спір є: міське кладовище у м. Самборі Львівської області (вул. Перемишльська,25А), що, зокрема, підтверджується долученою до позовної заяви копією Розпорядження представника Президента України від 22.06.1994 №596 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» та копією відповіді Львівської обласної військової адміністрації на звернення адміністратора парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора Української Греко-Католицької Церкви о. Богдана Добрянського від 04.05.2023 № 29/23, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341187066 від 01.08.2023, яка стосується саме цієї адреси.

Відповідно ч. 5ст. 272 ЦПК України,учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно ч. 6ст. 272 ЦПК України,днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Згідно ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа, згідно якої документ в електронному вигляді «ухвала» від 18.08.2023 доставлена до електронної скриньки наведеної позивачем у відповідній заяві є 22.08.17:10:44.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства ухвала Самбірського міськрайонного суду Львівської області вважається врученою 23.08.2023, а п`ятнадцятиденний строк на її апеляційне оскарження (з врахуванням положень щодо можливості поновлення строку на оскарження з моменту отримання відповідного судового рішення) завершується 08.09.2023.

В свою чергу, супровідний лист до матеріалів справи за підписом В.О. Голови Самбірського міськрайонного суду Львівської області датований 04.09.2023, тобто до спливу наведеного строку, без чого неможливо встановити чи набрала вказана ухвала законної сили та чи є підстави для застосування положень ст. 32 ЦПК України у даному випадку.

Згідно положень визначених п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, серед іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку очевидним для суду є те, що заявник, звертаючись до суду визначив підсудність виходячи з наведених вище імперативних положень процесуального законодавства та місця фактичного проживання фізичної особи, яку просить визнати недієздатною.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Таким чином, розгляд даної справи неповноважним судом (у даному випадку - Галицьким районним судом м. Львова), за наявності імперативних положень процесуального закону щодо підсудності даної категорії справ, може призвести до ухвалення незаконного рішення, що є неприпустимим з точки зору неухильного дотримання норм закону під час здійснення судочинства.

Таким чином, дана справа відноситься до територіальної юрисдикції Самбірського міськрайонного суду Львівської області за правилами виключної підсудності.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова, відтак, її слід скерувати за підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна (виключна підсудність), а тому позов Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження слід передати на розгляд до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, адже це є необхідним для забезпечення реалізації гарантій сторін у справі закріплених, серед іншого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 31 ЦПК України,

постановив:

Позов Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження передати на розгляд до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвала можебути оскарженадо Львівськогоапеляційного судупротягом п`ятнадцятиднів здня їїскладення.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15 вересня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький