Постанова

від 01.11.2007 по справі 34/158-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/158-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.11.2007р.м.Київ№ 34/158-А

10 год. 39 хв.

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Фіко»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000072306/0 від 25.01.2007

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняПоліщук О.В.

Представники:

від позивачаЛевіній Т.М. (довіреність № 1 від 04.01.2007);

від відповідачаАврамчук Ю.П. (довіреність № 5315/9/10-015 від 31.10.2007);Пипко Р.П. (довіреність № 15/9/10-015 від 09.01.2007).

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.  

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Фіко»(далі –Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –Інспекція) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000072306/0 від 25.01.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 67 045,78 грн.

30.05.2007 Товариство подало до суду заяву про зміну позовних вимог (збільшення їх розміру), відповідно до якої просило суд також визнати нечинними і податкові повідомлення-рішення від 17.05.2007 № 0000272306/0 та № 0000262306/0 прийнятті на підставі акта № 240/1/1-23-06-14275539 від 07.05.2007.

Суд відхилив зазначене клопотання про зміну позовних вимог з тих підстав, що у даному разі одночасно збільшується і предмет позову, і його підстави (вказані у заяві податкові повідомлення-рішення прийнятті на підставі висновків викладених у іншому акті перевірки, ніж оспорюване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акта № 34/1-23-06-14275539 від 25.01.2007).

При цього суд зазначає, що позивач вправі звернутися із окремим позовом до Інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.05.2007 № 0000272306/0 та № 0000262306/0 прийнятих на підставі акта №240/1/1-23-06-14275539 від 07.05.2007.

Обґрунтовуючи свою позовну вимогу, позивач посилається на те, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, і у сумі 67 045,78 грн. сплаченого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сахтехнологія»(далі –ТОВ «Сахтехнологія») у складі ціни товару (титанової продукції) за договором № 29/05 від 10.01.2005 та підтвердженого податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході податкової перевірки було встановлено, що Товариством віднесено до складу податкового кредиту в квітні 2005 року податок на додану вартість сплачений у ціни товару його контрагенту, при цьому сплата цього податку не підтверджуються податковими зобов'язаннями продавця по ланцюгу операцій, що є порушенням підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому Інспекція зазначила, що титанова продукція (листи, заготівки, квадрат, прутки, т.п.), яка була придбана Товариством у ТОВ «Сахтехнологія», перед цим була придбана останнім до 2003 року, документи на них не збереглись, що унеможливлює проведення перевірок по наступним постачальникам по ланцюгу постачання до кінцевого постачальника. Тобто, Інспекція не може прийти до беззаперечного висновку про те, що всі постачальники цієї продукції починаючи з її виробника відносили суми ПДВ до своїх податкових зобов'язань, і що ПДВ було сплачено до бюджету. Відтак, Товариство не мало право відносити до податкового кредиту суму ПДВ сплачену ним його контрагенту разом з оплатою вищевказаної титанової продукції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі –ПДВ) в рахунок майбутніх платежів за квітень 2005 року.

У ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2005 року на загальну суму 875 649 грн. Станом на 24.01.2006 на особовому рахунку платника обліковувався залишок суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування за квітень 2005 року у сумі 67 045,78 грн.

За результатами перевірки 25.01.2007 було складено акт № 34/1-23-06-14275539 (далі – Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 67 045,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2005 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сахтехнологія»(продавець) було укладено договір № 29/05 купівлі-продажу товарів, відповідно до якого ТОВ «Сахтехнологія»поставило Товариству титанову продукцію.

Оплата вказаної продукції здійснювалось у такому порядку;

1.1. попередня оплата:                                                                                    

- 07.02.2005 платіжним дорученням № 84 - 13 311 000,00 грн.,                                     

- 21.02.2005 платіжним дорученням № 112 -360 592,00 грн.,

- 23.02.2005 платіжним дорученням № 119 - 340 000,00 грн.,

- 23.02.2005 платіжним дорученням № 122 - 1 490 000,00 грн.,

- 17.03.2005 платіжним дорученням № 186 - 345 000,00 грн.,

- 31.03.2005 платіжним дорученням № 31 - 1 905 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 248 - 14 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 34 - 4 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 40 - 2 470 000,00 грн.,

- 18.04.2005 платіжним дорученням № 48 -181 000,00 грн.,

- 26.04.2005 платіжним дорученням № 74 - 21 000,00 грн.,

- 28.04.2005 платіжним дорученням № 85 - 5 100,00 грн.

В рахунок попередньої оплати Товариство одержало податкові накладні:

- № 54 (загальна) від 18.02.2005 на суму 11 402 773,30 грн., в т.ч. ПДВ 1 900 462,22 грн.

- № 55 від 28.02.2005 на суму 360 592,00 грн., в т.ч. ПДВ 60 098,67 грн.

- № 56 від 23.02.2005 на суму 340 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56 666,67 грн.

- № 57 від 23.02.2005 на суму 1 490 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 248 333,33 грн.

Суми ПДВ по податковим накладним № 54 на суму 1 900 462,22 грн., № 55 на суму 60 098,67, № 56 на суму 56 666,67 грн., № 57 на суму 248 333,33 грн. не відображались в декларації з ПДВ за лютий 2005 року (р.ІІ «Податковий кредит», стр.10.1), а була віднесена на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

До загальної податкової накладної №54 при фактичному отриманні продукції виписувались додаткові часткові податкові накладні, а саме:

- № 54/1 від 01.03.2005 на суму 3 029 982,84 грн., в т.ч. ПДВ - 504 997,14 грн.

- № 54/2 від 01.03.2005 на суму 679 493,38 грн., в т.ч. ПДВ - 113 248,90 грн.

- № 54/3 від 01 03 2005 на суму 1 766 730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 294 455,00 грн.

- № 54/4 від 01.03.2005 на суму 24 447,84 грн.., в т.ч. ПДВ - 4074,64 грн.

- № 54/5 від 01.03.2005 на суму 27 552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 592,00 грн.

- № 54/6 від 01.03.2005 на суму 554 580,00 грн., в т.ч. ПДВ - 92 430,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображено в декларації з ПДВ за березень 2005 року (р.ІІ «Податковий кредит», стр.10.1).

- № 54/7 від 22.03.2005 на суму 5 319 987,24 грн., в т.ч. ПДВ - 886 664,54 грн., яка була відображена у декларації з ПДВ за квітень 2005 року (р.ІІ «Податковий кредит», стр.10.1).

Титанова продукція була отримана і оприбуткована Товариством.

У квітні 2005 року Товариство відвантажило на експорт титанову продукцію, отриману від ТОВ «Сахтехнологія»і оплачену, згідно митної декларації № 556844 від 22.04.2005 фірмі Tokyo Boeki Ltd згідно з контрактом №2712-JTB від 27.12.2004 Оплата від покупця отримана в повному обсязі.

У результаті у квітні 2005 року податковий кредит позивача склав 889 931,00 грн., податкові зобов'язання –14 282,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 875 649,00 грн., з яких 886 664,54 грн. - це ПДВ, що відображене у податковій накладній № 54/7 від 22.03.2005 на суму 5 319 987,24 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, перевіркою було встановлено, що у періоді, що перевіряється, суб'єктом господарювання в розділі II податкової декларації з ПДВ відображені такі операції: придбання на митій території України металопродукції (вироби з титану) на суму 4 449 655грн. в т.ч. ПДВ 889 931 грн.

Згідно з отриманими матеріалами від основного постачальника Товариства порушень діючого законодавства при перевірці, не встановлено. Розрахунки між підприємствами проведено в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Сахтехнологія»у сумі 111 673 593,75 грн.

Крім того, до загального складу податкового кредиту Товариства були віднесені суми ПДВ дрібних постачальників у загальному розмірі - 3266,46 грн.

З метою ідентифікації дрібних постачальників підприємства надіслано запити до АІС «ПДС»ДПА України. Згідно отриманих відповідей - дрібні підприємства-постачальники звітуються.

В ході аналізу сум ПДВ, які віднесено до податкового кредиту встановлено, що до Інспекції не надходила інформація, щодо взаємовідносин Товариства з підприємствами по яким виникає сумнів відносно дієздатності та правоздатності суб'єкта господарювання - постачальника. Така інформація відсутня в базі «ПДС»ДПА України, АРМ «АІС ОР»розширений пошук у схемах товарно-грошових потоків»на момент підписання довідки.

Перевіркою також встановлено по другій ланці ланцюга знаходиться Товариство згідно отриманої відповіді: титанова продукція (листи, заготівки, квадрат, прутки і т.п.) яка була відвантажена підприємству ТОВ «Сахтехнологія»були придбанні до 2003 року, документи на них не збереглись, що унеможливлює проведення перевірок по наступним постачальникам по ланцюгу постачання до кінцевого постачальника.

На підставі зазначеного, Інспекція дійшла висновку, що Товариством було допущено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: товариством віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2005 року податкові накладні, які не підтверджуються податковими зобов'язаннями продавця, чим порушено вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в  оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Згідно  з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної  особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як  платник  податку на додану вартість;  

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах  отримувача;  

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача –ТОВ «Сахтехнологія»–у період видачі податкових накладних було в установленому законом порядку зареєстровано як платник податку на додану вартість, і відповідно мало право на їх складання. Будь-яких зауважень щодо змісту та форми податкових накладних відповідач не зазначив ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Більш того, не надано і зауважень з приводу подання податкової звітності, сплати податків контрагентом позивача. Відповідач не заперечує самого факту отримання позивачем товару за договором з ТОВ «Сахтехнологія»та факту оплати його вартості, включаючи податок на додану вартість.

Також, будь-яких відомостей щодо встановлення факту порушення податкового законодавства виявленого податковим органом в діяльності контрагента позивача чи виявлення ознак фіктивності зазначеного товариства не надано і на час розгляду справи.

Єдиною підставою на яку відповідач посилається в Акті перевірки та своїх запереченнях на позовну заяву, як на підставу відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування є нібито факт того, що Товариство не мало право відносити до податкового кредиту суму ПДВ сплачену ним його контрагенту разом з оплатою вищевказаної титанової продукції, оскільки позивачем не доведено, а Інспекцією не підтвердженого того факту, що постачальники цієї продукції починаючи з її виробника відносили суми ПДВ до своїх податкових зобов'язань, і що ПДВ було сплачено до бюджету.

Інспекцією не надано суду доказів визнання недійсними договору, як укладених позивачем з ТОВ «Сахтехнологія», так і за іншими ланцюгами постачання товару за Актом перевірки, або анулювання виданого цьому товаристу Свідоцтва платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем, а також і договорів, за якими позивач здійснював подальшу реалізацію товару.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сахтехнологія», яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент їх складання, та що сума ПДВ, сплачена позивачем у складі вартості придбаних товарів, правомірно віднесена ним до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,  органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході судового розгляду правомірність прийняття оспорюваного повідомлення-рішення в установленому законом порядку відповідачем не доведена.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).     

У судовому засіданні 01.11.2007 позивач подав клопотання про покладення на нього судових витрат.  

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 17, 23, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 000072306/0 від 25.01.2007.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСташків Р.Б.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –09.11.2007.