Ухвала

від 14.11.2013 по справі 34/158-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/72584/11

№ К/9991/72584/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 01.11.2007

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011

у справі № 34/158-А Господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) «Фіко»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 01.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011, позов задоволено: визнанано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 000072306/0 від 25.01.2007.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права .

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення ЗАТ «Фіко» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 67045,78 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.01.2007 № 34/1-23-06-14275539, про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 (Закон № 168/98-ВР), а саме: завищення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2005 року на 875649,00 грн.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.01.2007 № 000072306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 67045,78 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сахтехнологія» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 29/05 від 10.01.2005, на виконання умов якого позивач отримав від ТОВ «Сахтехнологія» металопродукцію (вироби з титану). Оплату цієї продукції позивач здійснив на умовах попередньої оплати (березень-квітень 2005 року), а в квітні 2005 року відвантажив цей товар на експорт.

Факт придбання позивачем у ТОВ «Сахтехнологія» металопродукції на загальну суму поставки 5319987, 24 грн., в т. ч. ПДВ - 886664,54 грн., суд встановив на підставі досліджених в судовому процесі доказів. На спростування цього факту ДПІ належних і достатніх доказів не надала.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання і лише з дати анулювання реєстрації платник податків позбавляється права на видачу податкових накладних, нарахування податкового кредиту, тощо.

Під час судового процесу встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «Сахтехнологія» на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку у встановленому законом порядку, а отже мав право на складання податкових накладних. Жодних зауважень з боку відповідача щодо змісту та форми податкових накладних, виписаних «ТОВ «Сантехнологія» на адресу позивача, ані під час перевірки, ані під час судового засідання надано не було.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 01.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош