Рішення

від 18.06.2007 по справі 46/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230 31 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2007 р.Справа № 46/151

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів”

До Державного комітету України по державному матеріальному резерву

Простягнення 85 656,00 грн.    

                                                                                                                 Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаАндрущенко Є.М. —представник за довіреністю від 29.05.2007 р. № 16/101     

Від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2007 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізованого резерву. Ціна позову 85 656,00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2007 р. порушено провадження у справі № 46/151, розгляд справи призначено на 27.04.2007 р.

Ухвалою суду від 27.04.2007 р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2007 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2007 р. було оголошено перерву до 18.06.2007 р.

У судове засідання, яке відбулося 18.06.2007 р. з'явився представник позивача.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини:

Відповідно до розпорядження КМУ від 26.11.2003 р.№ 702-р матеріальні цінності мобілізованого резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганню у позивача, розброньовані та проводиться їх видача відповідно до нарядів відповідача.

Відповідно до п. 7  постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” між позивачем та відповідачем був укладений договір № 50 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 18.09.2002 р.

Позивач зазначає, що на момент звернення з даним позовом до суду з нього не було знято  відповідальне зберігання матеріальних цінностей відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

У судове засідання, призначене на 18.06.2007 р. відповідач не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини неявки свого представника суд не сповістив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що відповідач висловив своє ставлення до позову, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності в судовому засіданні представника відповідача, який був обізнаний з призначенням судом засідання на 18.06.2007 р.    

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Суднобудівний завод “Залів” виконує відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державного комітету України по державному матеріальному резерву.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно з п. 7  постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” мід позивачем та відповідачем був укладений договір № 50 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 18.09.2002 р. (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 2 даного Договору позивач належним чином виконує покладені на нього обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем щорічно разом із річним звітом форми № 12  подавалась до відповідача кошторис витрат на зберігання     

Позивач зазначає, що за даний період за рахунок власних коштів останній зберігав цінності державного резерву і таким чином понесло витрати на їх утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державного комітету України по державному матеріальному резерву на наступний рік

Відповідно до п. 3 Договору відповідач зобов'язався відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі, оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує свої договірні обов'язки, в результаті чого позивач зазнає витрати.

Позивач направляв відповідачу кошториси витрат на утримання та зберігання матеріальних цінностей за 2004 рік в сумі 38972, 00 грн.,  за 2005 рік в сумі –34662, 00 грн. та за 2006 рік –12022, 00 грн., але відповідачем на сьогоднішній день заборгованість не сплачена. Відповідно до розрахунку сума боргу відповідача складає 85656, 00 грн. (в матеріалах справи).  

Таким чином між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.12.2006 р. відповідачем був направлений позивачу відзив на претензію, відповідно до якого останній не погоджується з заявленою претензією (копія в матеріалах справи).

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наданими ним розрахунком заборгованості, кошторисами витрат, актами, розрахунками заробітних плат, згідно штатного розпису, розрахунків амортизаційних витрат за займані мобілізаційні резервом складські приміщення, розрахунками енергоносіїв згідно складських площ, звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2004, 2005, 2006 роки, платіжними дорученнями, платіжними відомостями, оплати праці складських працівників, листів відповідача.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором суду не надано.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не проводить оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 85 656, 00 грн.

До позовної заяви додано розрахунок ціни позову, який суд вважає повним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач не довід суду обґрунтованості своїх заперечень.

Положеннями ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачається, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 вказується, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Отже, сплата суми державного мита в розмірі 856, 56 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічні забезпечення покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, МПС, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ЄДРПОУ 20055032, п/р 31217217900001; 3111189900001; 35215004003272; 35214005003272; 35213006003272; 3522101003272; 3522008003272 в Державному казначействі України ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь  Відкритого акціонерного товариства “Суднобудівний завод “Залів” (98310, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4, п/р 260089139801 в філії КРУ Банку “Фінанси та кредит”, МФО 384889, ідентифікаційний код 14307251) 85 656 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, суму державного мита в розмірі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 56 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                          Шабунін С.В.

Дата підписання: 22.06.2007 р.

№ 46/151                                                                                                         18.06.07 р.

За позовом          Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів"

до                      Державний комітет України з державного матеріального резерву

про                  

                                                                                                   Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача           ?????          

Від відповідача       ?????

Обставини справи:

?????

Керуючись  ст.ст. 82 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

?????

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя?????