Постанова

від 13.08.2009 по справі 46/151

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/151

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.08.2009                                                                                           № 46/151

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -від позивача:  не з»явився

від відповідача: Приступа М.Є. - юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України по державному матеріальному резерву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007

 у справі № 46/151 (суддя  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів"

 до                                                   Державний комітет України по державному матеріальному резерву

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 85656,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням  Господарського суду м. Києва  від  18.06.2007р. по справі

№ 46/151 позов  задоволено. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85 656, 00 грн. основного боргу, сума державного мита в розмірі 856, 56 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити в позові, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що судом при винесенні рішення із поданих Позивачем документів на підтвердження факту понесення ним витрат були понесені саме із зберіганням матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, а не є поточними витратами іншого характеру. Подані документи також не містять інформації чи будь - яких посилань на те, що вони стосуються витрат із зберігання матеріальних цінностей мобрезерву.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт понесення ним витрат із зберіганням матеріальних цінностей мобрезерву, оскільки відповідно до Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.1996р. (має гриф „Таємно") відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобрезерву здійснюються відповідно до кошторисів, які складаються у визначеній формі підприємствами - відповідальними зберігачами і надсилаються Держкомрезерву України. Такі кошториси позивачем складені не були, до Держкомрезерву України вони не надсилалися, отже, фінансування таких витрат у державному бюджеті не передбачалось.

Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем на підтвердження понесених витрат із зберігання матеріальних цінностей мобрезерву, в порушення п. 5 ст. 54 ГПК України, не додано детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Розрахунки, які були подані позивачем до суду та відповідачу неможливо вважати детальними та обґрунтованими, оскільки вони, виконані без урахування норм Постанови КМУ № 532 від 12.04.2003 та не супроводжені ніякими поясненнями по сумам із зазначенням їх походження та формування.

      Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у з»язку з перебуванням у відрядженні   представника.  

      Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія вважає за можливе розгляд апеляційної скарги у відсутності представника позивача, оскільки в справі достатньо доказів для  її розгляду  по суті спору.

      Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:

18.09.2002р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 50 на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до п.1 ст.7, п.1 ст.8 Закону України «Про державний матеріальний резерв» особа, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, має право на відшкодування витрат, пов»язаних з відповідальним зберіганням.

Пунктом 5 ст. 11 вищезазначеного Закону встановлено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5  Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов»язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», затвердженого Постановою КМУ № 532 від 12.04.02р. (надалі – Порядок № 532 від 12.04.02р)  Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов»язаний на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначати середній розмір сум витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв.м. складського приміщення.

Згідно п. 2.8. укладеного договору позивач зобов»язаний щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно п.10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційногї підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном 30.03.1996р. № 111/03.

Відповідно до п.3 договору № 50 від 15.09.2002р. відповідач зобов»язаний відшкодовувати позивачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки). Контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

На виконання договору укладеного між сторонами, позивач відповідно до п.2.8. договору надсилав  на адресу відповідача звіти про фінансові витрати, пов»язані зі зберіганням матеріальних цінностей, відповідач систематично не виконує свої договірні зобов»язання, оскільки не відшкодував витрати на утримання матеріальних цінностей за 2004, 2005, 2006 роки, що змусило позивача звернутись до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості  в розмірі 85 656, 00 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідач проти позову  заперечує та зазначає, що позивачем  не надано суду жодного документу, який би підтверджував те, що ним взагалі понесені такого роду витрати. На підтвердження позову позивачем надані розрахунки понесених ним витрат щодо його поточної діяльності. Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено понесення ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Враховуючи заперечення відповідача та з урахуванням того, що для повного, всебічного та об»єктивного розгляду справи необхідні спеціальні знання, ухвалою суду від 16.10.2007р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу, апеляційне провадження у справі зупинено.

Супровідним листом Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи та ухвалу суду без виконання, у зв»язку з тим, що позивачем не здійснено передоплату експертного дослідження.

Ухвалою від 03.09.2008р. апеляційне провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду.

20.11.2008р. під час розгляду справи представник позивача заявив, що його підприємство погоджується оплатити витрати по проведенню експертизи,  апеляційне провадження у справі № 46/151 було зупинено до проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Супровідним листом Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи та ухвалу суду без виконання, у зв»язку з тим, що позивач листом № 16/149 від 16.04.2009р. повідомив експертну установу про те, що підприємство не може провести оплату експертного дослідження.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що виконують відповідальне зберігання, матеріальних цінностей державного резерву проводиться у випадку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.1996р. (має гриф „Таємно") відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобрезерву здійснюються відповідно до кошторисів, які складаються у визначеній формі підприємствами - відповідальними зберігачами і надсилаються Держкомрезерву України.

         Згідно п.3 Порядку відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою КМУ від 12.04.2002 № 532  сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається  з урахуванням умов зберігання матцінностей, розміру приміщень, де зберігаються матцінності, обсягу додаткових витрат з обслуговування матцінностей, а п.6 цього Порядку містить формулу, за якою визначається сума витрат, що підлягає відшкодуванню. Позивачем не було розраховано заявлені до відшкодування витрат по зберіганню матцінностей мобрезерву відповідно до вищевказаних норм, отже, судом при задоволенні позову було порушено норми Постанови КМУ № 532 від  12.04.2003 та Інструкції про  порядок  фінансування заходів з  мобілізаційної підготовки народного господарства, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.1996р.

Позивачем на підтвердження понесених витрат із зберігання матцінностей мобрезерву в порушення п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, не надано детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Надані позивачем розрахунки неможливо вважати детальними та обґрунтованими, оскільки вони виконані без урахування вищевикладених норм Постанови КМУ № 532 від 12.04.2003 та не супроводжені ніякими поясненнями по сумам із зазначенням їх походження та формування. З наданих розрахунків неможливо встановити факт понесення позивачем витрат саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

       Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 Позивачем не надано належних доказів в підтвердження позовних вимог.

      Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва є необґрунтованим та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційна скарга  підлягає  задоволенню.

         Керуючись ст. ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити.

         Рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2007р. у справі № 46/151 скасувати.

          У задоволенні позову відмовити повністю.

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» ( 98310, АР Крим, м.Керч, вул. Танкістів, 4, п/р 260089139801 в філії КРУ Банку «Фінанси та кредит», МФО 384889, індентифікаційний код 14307251) на користь Державного бюджету України ( р/р 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві  УДК у Шевченківському районі м. Києва  код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968)  428, 28 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.   

    Видати наказ.

    Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

    Матеріали справи № 46/151 повернути Господарському суду м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді