Постанова

від 14.09.2023 по справі 453/687/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 453/687/21

провадження № 61-9435св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сколівська об`єднана територіальна громада (Сколівська міська рада Львівської області),

третя особа - Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Петришиним Андрієм Михайловичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сколівської об`єднаної територіальної громади (Сколівська міська рада Львівської області), третя особа - Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення 1-ї сесії Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області її обрано секретарем цієї сільської ради, про що в трудовій книжці 04 грудня 2015 року зроблено відповідний запис.

Через перешкоджання посадових осіб Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області вона не могла повноцінно виконувати свої посадові обов`язки, у зв`язку із чим в основному працювала дистанційно.

Рішення про звільнення її з посади секретаря Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області вона не отримувала, трудова книжка їй

не видавалася, у зв`язку із чим вважала, що не є звільненою з цієї посади, тому

їй мала нараховуватися та виплачуватися заробітна плата.

Позивач зазначала, що у 2020 році у зв`язку із децентралізацією Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області увійшла до Сколівської об`єднананої територіальної громади (Сколівської міської ради Львівської області).

04 грудня 2020 року представник позивачки звертався до Сколівської об`єднаної територіальної громади (Сколівська міська рада Львівської області) з вимогою про нарахування та виплату позивачці заробітної плати з урахуванням виплат

на оздоровлення, преміальних, доплат за вислугу років, за ранг, виплат

на відпустку, та інших доплат, передбачених законодавством, за період з 01 грудня 2017 року по 01 грудня 2020 року. Проте, станом на час звернення з цим позовом заробітна плата їй не виплачена.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати Сколівську об`єднану територіальну громаду (Сколівська міська рада Львівської області) нарахувати та виплатити їй заробітну плату

з урахуванням виплат на оздоровлення, преміальних, доплат за вислугу років, за ранг, виплат на відпустку, та інших доплат, передбачених законодавством, за період з 01 грудня 2017 року по 01 грудня 2020 року;

- стягнути з Сколівської об`єднаної територіальної громади (Сколівської міської ради Львівської області на її користь компенсацію втрати частини невиплаченої заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31 січня 2023 року

у складі судді Ясінського Ю. Є. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано відсутністю належних та допустимих доказів

на підтвердження вимог позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 звернулася

до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31 січня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено

до адміністративної юрисдикції. Роз`яснено ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова мотивована тим, що оскільки спір у справі пов`язаний з реалізацією позивачем права на проходження та звільнення з публічної служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката

Петришина А. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31 січня 2023 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій

в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року

у справі № 755/12623/19, відповідно до яких середній заробіток за

частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Вважає, що є правові підстави для задоволення вимог її позову про стягнення заробітної плати шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку із тим, що Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська об`єднана територіальна громада (Сколівська міська рада Львівської області), в належний спосіб не вручила їй рішення про звільнення (наказ або інший розпорядчий акт),

а також не повернуто її трудову книжку.

На думку представника ОСОБА_1 - Петришина А. М. , апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами

у справі, є адміністративно-правовими, у зв`язку із чим спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості із заробітної плати та відповідно до вимог

статті 19 ЦПК України цей спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року у відкритті провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Петришиним А. М., на рішення Сколівського районного суду Львівської області

від 31 січня 2023 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження

за її касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду

від 25 травня 2023 року.

У липні 2023 року Сколівська міська рада Львівської області подала відзив

на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Петришиним А. М. без задоволення,

а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що в касаційній скарзі не зазначено які саме норми матеріального права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, а також не зазначено які норми процесуального права порушені судом, проте доводи касаційної скарги про те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи є ідентичними доводам апеляційної скарги.

Вважає, що апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано встановив, що спір пов`язаний з реалізацією позивачкою права

на проходження та звільнення з публічної роботи, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому спір підлягає розгляду

у порядку адміністративного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

На підставі рішення 1-ї сесії Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області від 02 грудня 2015 року № 12 ОСОБА_1 обрано секретарем Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про що

в трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України

у Львівській області від 14 грудня 2020 року Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області нарахувала ОСОБА_1 заробітну плату по грудень 2017 року включно.

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 написала заяву про скликання позачергової сесії сільської ради для вирішення питання про дострокове припинення

її повноважень секретаря Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області у зв`язку з переходом на іншу роботу.

Розпорядженням Гребенівського сільського голови від 26 грудня 2017 року № 12-к створено комісію для проведення огляду сейфу в кабінеті секретаря сільської ради ОСОБА_1 щодо збереження документів та встановлення факту відсутності

на робочому місті у період з 15 по 31 грудня 2017 року.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі зафіксовано у актах від 15, 19, 26 та 29 грудня 2017 року та у табелі обліку робочого часу за грудень 2017 року.

У сейфі, де зберігалися трудові книжки працівників Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області, виявлено особову справу ОСОБА_1 . Трудову книжку її не виявлено, що підтверджується актом від 26 грудня 2017 року.

Згідно рішення 12-ї сесії Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області від 25 січня 2018 року № 94 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гребенівської сільської ради ОСОБА_1 » скликано дванадцяту сесію сьомого скликання Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області, на якій достроково припинено повноваження

ОСОБА_1

04 грудня 2020 року представником ОСОБА_1 направлено вимогу

до Сколівської об`єднаної територіальної громади (Сколівська міська рада Львівської області) про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати

з урахуванням належних їй доплат за період з 01 грудня 2017 року по 01 грудня 2020 року.

Відповідно до рішення Сколівської міської ради Львівської області від 08 грудня 2020 року № 50 Гребенівська сільська рада Сколівського району Львівської області перебуває у стані припинення.

Відповідно до передавального акта, який складений комісією з реорганізації Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області 10 лютого 2021 року, заборгованість із заробітної плати відсутня.

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 26 серпня 2022 року

№ 91-22974/0/15-22, яка витребувана ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року, ОСОБА_1 перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» 19 грудня 2017 року на виїзд

з України, відомості щодо перетину нею кордону на територію України відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення

до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується

за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним

в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується

за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають

із приватноправових відносин.

У пункті 2 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба

в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна,

на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій

і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (частина перша

статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді секретаря Гребенівської сільської ради Сколівського району Львівської області, тобто проходила службу в органі місцевого самоврядування, що в силу зазначених норм права є видом публічної служби.

Управлінські дії суб`єкта владних повноважень можуть бути спрямовані

на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи. Проте

не кожен спір, який виникає у зв`язку з такими управлінськими діями, може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Для розгляду деяких з таких спорів, зокрема щодо проходження публічної служби та звільнення з неї, КАС України встановлює юрисдикцію адміністративних судів.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами за правилами цивільного

або господарського судочинства.

Оскільки вимога позивачки про стягнення заборгованості із заробітної плати

є пов`язаною з проходженням нею служби в органі місцевого самоврядування, тобто у зв`язку з проходженням публічної служби та звільненням з цієї служби, така вимога має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, зокрема і тоді, коли вона заявлена окремо від вимоги про поновлення на публічній службі.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц та постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 367/6581/16-ц та

від 08 липня 2021 року у справі № 400/1885/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що предметом спору є майнова шкода, у розмірі який дорівнює сумі невиплаченої заробітної плати, яку на думку позивачки, їй неправомірно не виплачено відповідачем під час проходження нею служби в органі місцевого самоврядування, тому вирішення цього спору по суті пов`язане з проходженням нею публічної служби та звільненням з цієї служби, у зв`язку із чим така вимога має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд погоджується, що предметом спору є майнова шкода, розмір якої позивач визначає розміром неотриманої заробітної плати з урахуванням виплат

на оздоровлення, преміальних, доплат за вислугу років, за ранг, виплат

на відпустку та інших доплат, передбачених законодавством України, за період

з 01 грудня 2017 року по 01 грудня 2020 року. Оскільки позивачка працювала на посаді секретаря сільської ради, тобто проходила службу в органі місцевого самоврядування, тому вимога позову є пов`язаною з проходженням публічної служби та звільнення з цієї служби і такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.

Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №192/1855/17).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Петришиним Андрієм Михайловичем, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний