Окрема думка

від 06.09.2023 по справі 127/27466/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів К. М. Пількова, І. В. Ткача

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23)

1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 06.09.2023 частково задовольнила касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - Скаржник) та скасувала рішення Господарського суду Вінницької області від 12.05.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2022 із закриттям провадження у справі № 127/27466/20 за позовом ОСОБА_2 (далі - Позивач, Директор) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС 36» (далі - Товариство) та державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Вінограй Ірени Володимирівни Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання звільненим з посади керівника та зобов`язання вчинити дії, оскільки Позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а під час касаційного перегляду встановлено, що оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає закону.

2. Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 7 частини другої статті 30 Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII)) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

3. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

4. Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_2 трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

5. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у спірних правовідносинах виконанню підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, а також дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 статуту Товариства).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та статуту Товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час, і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

6. Разом з тим за встановленими в цій справі обставинами Директор не дотримався вимог частини третьої статті 32 Закону № 2275-VIII та пункту 8.6.4 статуту Товариства, якими визначено обов`язковість повідомлення учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду виснувала про неправильне застосування судом апеляційної інстанції зазначеної статті Закону № 2275-VIII.

7. Погоджуємось результатами розгляду справи та наведеними вище висновками, однак вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не надала відповіді на суттєві питання, які підлягали вирішенню під час касаційного розгляду цієї справи, у зв`язку з чим мотиви, викладені у постанові від 06.09.2023, підлягають доповненню, виходячи з такого.

8. Обґрунтовуючи наявність підстав для передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) посилалась (див. підпункт 6.2 постанови від 06.09.2023), зокрема на те, що порядок призначення та звільнення директора суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників, оскільки керівник є одноосібним виконавчим органом або входить до складу виконавчого органу юридичної особи, якщо це передбачено статутом товариства.

На переконання колегії суддів, у разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство залишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства, вчинення дій від його імені без довіреності, а звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства.

Колегія суддів погодилась з тим, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважала, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

При цьому, на думку колегії суддів, оскільки товариство не може діяти без директора (тобто без виконавчого органу), його зміна обов`язково повинна супроводжуватися призначенням нового директора, а разом із вимогою припинити трудові відносини повинна заявлятись вимога про визначення особи, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов`язки керівника товариства. Крім того, прийняття судового рішення з констатацією визнання керівника товариства звільненим ретроспективно з визначеної судом дати та зі значним перебігом часу до моменту виключення відомостей щодо нього з відповідного державного реєстру (коли повноваження директора припиняються для третіх осіб) породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення здійснення керівником (директором) своїх повноважень.

9. Касаційна скарга ОСОБА_1 (див. підпункт 4.2 постанови від 06.09.2023) також містила доводи про те, що апеляційний суд помилково задовольнив позовну вимогу про визнання ОСОБА_2 звільненим з посади керівника Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 25.10.2019, яка є неналежним способом захисту його прав, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

10. Таким чином, одним із ключових завдань, яке постало перед Великою Палатою Верховного Суду в цій справі, було формування єдиного підходу до визначення ефективного способу захисту прав директора, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження з незалежних від нього причин, а також вирішення пов`язаного з ним питання стосовно моменту, з якого припиняються такі повноваження.

11. У вирішенні цих питань необхідно враховувати, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків (див. перше речення частини тринадцятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

12. В контексті наведеного слід погодитись з доводами колегії суддів КГС ВС, викладеними в ухвалі про передання цієї справи на розгляд Великої Палати, про те, що припинення повноважень директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства, а його зміна повинна супроводжуватися призначенням нового директора або особи, яка здійснюватиме повноваження керівника.

13. Відтак Велика Палата Верховного Суду з посиланням на частину тринадцяту статті 39 Закону № 2275-VIII правильно виснувала, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Однак, Велика Палата проігнорувала викладені в ухвалі про передання аргументи колегії суддів КГС ВС про те, що прийняття судового рішення з констатацією визнання керівника товариства звільненим ретроспективно з визначеної судом дати породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, а також не досліджувала питання ефективності обраних Позивачем способів захисту та не робила з цього приводу відповідні висновки.

14. Виснувавши про те, що за встановленими в цій справі обставинами Директор не дотримався вимог частини третьої статті 32 Закону № 2275-VIII та пункту 8.6.4 статуту Товариства, якими визначено обов`язковість повідомлення учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів, Велика Палата не відповіла на питання про те, що мало б наслідком виконання Директором цих умов: (1) припинення його повноважень у день, коли мали б відбутись збори, або (2) виникнення у нього права вимагати припинення своїх повноважень у загальних зборів.

15. На нашу думку, такі висновки були необхідними для встановлення юридичної визначеності стосовно означеного питання, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 мала також виснувати, що якщо директор виконав усі вимоги, які Закон № 2275-VIII і статут товариства висувають до порядку скликання і проведення загальних зборів учасників, однак питання про припинення його повноважень загальними зборами не вирішено з незалежних від нього причин (зокрема, через відсутність кворуму чи кандидатури нового директора або недосягнення повноважним складом загальних зборів згоди щодо його призначення), директор, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження, може звернутись до суду з вимогою про припинення таких повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

У разі задоволення такого позову його повноваження як одноосібного виконавчого органу товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому слід було звернути увагу на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

16. У підсумку погоджуємось з результатами розгляду справи та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.09.2023, однак вважаємо, що вони мали бути доповнені мотивами, викладеними у цій окремій думці.

Судді К. М. Пільков І. В. Ткач