Рішення

від 11.09.2007 по справі 1/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  1/85

11.09.07

За позовом     Відкритого акціонерного товариства " Державна енергогенеруюча компанія  "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електостанції

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія РДГ"

про                    стягнення 15 138,89 грн

Суддя  Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Желінська Т.М. –представник по довіреності від 06.11.2006 № 1022/08

від відповідача           не з'явились

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «РДГ»про стягнення     15 138,89 грн. за договором № 7 від 06.12.2004 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов вищезазначеного договору, не виконав належним чином зобов'язання щодо сплати за споживання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою суду від 09.07.2007 було порушено провадження у справі           № 1/85 та призначено розгляд справи на 18.07.2007.

18.07.2007 відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.07.2007 не виконав, в зв'язку з чим в судовому засіданні оголошена ухвала про відкладення розгляду справи на 11.09.2007.

11.09.2007 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог на 38 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.07.2007 не виконав. Відповідач належним чином був повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду та про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Інформації про зміну юридичної адреси відповідача до суду не надходило.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (енергопостачальна організація) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «РДГ»(споживач) було укладено Договір № 7 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – Договір).

Строк дії Договору відповідно до умов п. 10.1. Договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2005 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Жодною з сторін суду не подано доказів припинення дії договору у зв'язку з закінченням строку на який його дію укладено та доказів розірвання договору за ініціативою сторони (сторін), або за рішенням суду в матеріалах справи відсутні, за таких обставин, суд приходить до висновку про чинність зазначеного договору на момент виникнення заборгованості

Відповідно до умов Договору (п. 1.) Позивач взяв на себе зобов'язання поставити Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач як споживач, зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до Рішення від 29.12.2004 № 358 Виконавчим комітетом Української міської ради затверджено тарифи на теплову енергію з 01.01.2005 у розмірі 97,80 грн. –1Гкал.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що кількість відпущеного тепла споживачу за місяць оформлюється двостороннім актом. Акт підписується представниками сторін.

Згідно із п. 6.2. Договору споживач проводить розрахунки з енергопостачальною організацією за фактично спожиту теплову енергію до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено судом, в період з грудня 2006р. по березень 2007р. згідно двосторонніх актів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Відповідач спожив теплової енергії на суму 10 024,50 грн.

Але, як зазначив позивач, відповідач не здійснив розрахунки за наданими йому рахунками: № 253 від 29.12.2006, № 135 від 30.01.2007, № 248 від 28.02.2007, № 241 від 29.03.2007. На неодноразові звернення позивача, відповідач відповіді не надав, оплату не здійснив.

В судовому засіданні представник позивача, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про збільшення позовних вимог на 38 грн. та надав Довідку № 06-3645 від 18.07.2007 (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи) за підписами керівника та головного бухгалтера Товариства про залишкову суму боргу відповідача, з якої вбачається що станом на дату розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 10 062,97 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач грошові кошти за надані послуги позивачу не сплатив і таким чином на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 062,97 грн.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10 062,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10 062,97 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Пунктом 7.2.3. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує на користь енергопостачальної організації пеню у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, умовами Договору сторони зменшили розмір пені, встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Умовами Договору сторони узгодили відповідальність у вигляді пені, проте як свідчить доданий позивачем до позовної заяви розрахунок, пеню позивач нараховує шляхом складання щоденних фіксованих штрафів в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кількістю днів прострочення, що, на думку суду, є невірним, оскільки пеня визначається в річних і нараховується за кожний день прострочення шляхом множення одноденної ставки пені (річна ставка поділена на кількість днів у відповідному році) на кількість днів прострочення.

Позивачем при нарахуванні пені не визначено її одноденного розміру шляхом поділу на кількість днів у році, за який здійснюється нарахування пені, що призвело до застосування невірної формули для нарахування пені і завищенню її розміру проти договореної сторонами.

Зазначений принцип нарахування пені визначений й Державною податковою адміністрацією України в Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2001 р. за № 240/5431) із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. № 290.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача в сумі 14,10 грн.

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.Період прострочки Кількість днів прострочкиСтавка НБУСума пені, грн

2044,0211.01.200710.02.2007310,50,87

5281,211.02.200710.03.2007280,52,03

9574,6211.03.200710.04.2007310,54,07

10024,511.04.200701.06.2007520,57,14

     14,10

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем були надані суду належні докази на підтвердження обставин, викладених ним в позові.

Відповідачем суду не надано доказів щодо виконання зобов'язань перед позивачем або неможливості їх виконання в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно частини 2 цієї ж статті Закону відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Між тим, всупереч згаданій нормі Закону відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання щодо сплати позивачу коштів за надання послуг відповідно до договору № 7 від 06.12.2004 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 152,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 610-612, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «РДГ»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67; рахунок 26001854 в Київській філії АБ «Полтава-банк»м. Українка, МФО 322562, код ЄДРПОУ 23393166, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1; рахунок 26004301270003 в Промінвестбанку м. Українка, МФО 321262, код ЄДРПОУ 00131334) 10 062 (десять тисяч шістдесят дві)грн. 97 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять)грн. 10 коп. пені, 152 (сто п'ятдесят дві)грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          В.І. Мельник