Рішення

від 07.10.2007 по справі 48/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  48/288

07.10.07

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Ге-Бе Транс»

ДоАкціонерного банку «Брокбізнесбанк»

Простягнення 149 826,44 грн.

Представники:                                                                                 Суддя Сулім В.В.

Від позивача:Сніжко О.Ю. –пред. за довір.

Від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 149826,44 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 44 копійки на підставі ст.ст.1,12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон), ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.07р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Крім цього, представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Позовні вимоги Позивача мотивовані тим, що Ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.02.2003 р. порушено провадження у справі №24/125-б про банкрутство Позивача, одночасно цією ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, як це передбачено ст.ст.1,12 Закону.

Позивач стверджує, що 07.07.2004 р. Позивачем платіжним дорученням №1 від 07.07.2004 р. було погашено Відповідачеві 67560,19 гривень, що відповідало 12700,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

Також, Позивачем 05.10.2004 р. платіжним дорученням №2 від 05.10.2004 р. було погашено Відповідачеві 63690,00 гривень, що відповідало 12000,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р., а платіжним дорученням №3 від 05.10.2004 р. було погашено Відповідачеві 18576,25 гривень, що відповідало 3500,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

Загальна сума погашених Позивачем грошових кошті Відповідачеві в порушення дії мораторію складає 149826,44 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 44 копійки, що відповідало 28200,00 (двадцять вісім тисяч двісті) доларам США.

Також позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача було введено одночасно з порушення справи про банкрутство останнього 07.02.2003 р., а майнові вимоги відповідача до позивача виникли на підставі кредитної угоди №51-01-01V від 26.10.2001 р., тобто до порушення справи про банкрутство Позивача, а погашалися в період дії мораторію 07.07.2004 р. та 05.10.2004 р.

Отже, на думку позивача відповідачем було безпідставно в порушення ст.ст.1,12 Закону та ст.1212 ЦК України одержано від позивача грошові кошти в сумі 149826,44 гривень, що є підставою для їх повернення в порядку ст.1212 ЦК України та ст.ст.1,12 Закону.

23.08.2007 р. позивачем на адресу суду було надіслано заяву про уточнення позовних вимог від 21.08.2007 р., в якій позивач просить господарський суд визнати правочини оформлені платіжними дорученнями: №1 від 07.07.2004 р. на суму 67560,19 гривень, що відповідало 12700,00 доларам США; №2 від 05.10.2004 р. на суму 63690,00 гривень, що відповідало 12000,00 доларам США; №3 від 05.10.2004 р. на суму 18576,25 гривень, що відповідало 3500,00 доларам США недійсними, оскільки такі правочини вчинені з порушенням ст.ст.203,215 ЦК України, а також стягнути на його користь одержану за недійсними правочинами загальну суму 149826,44 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 44 копійки.

Відповідач проти позову заперечує  з підстав зазначених у відзиву на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.02.2003 р. порушено провадження у справі №24/125-б про банкрутство позивача, одночасно цією ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку ст.ст.1,12 Закону.

Постановою Господарського суду м.Києва від 30.11.2004 р. у справі №24/125-б Позивача визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сніжко Олександра Юрійовича.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.04.2007 р. у справі №24/125-б продовжено строк ліквідаційної процедури Позивача по 11.10.2007 р.

Згідно ст.1 Законeу України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У відповідності до ст.12 Закону в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації.

В період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивач платіжними дорученнями: №1 від 07.07.2004 р. на суму 67560,19 гривень, що відповідало 12700,00 доларам США; №2 від 05.10.2004 р. на суму 63690,00 гривень, що відповідало 12000,00 доларам США; №3 від 05.10.2004 р. на суму 18576,25 гривень, що відповідало 3500,00 доларам США перерахував відповідачеві вказані суми грошових коштів, що загалом складає 149826,44 гривень

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно ч.1 цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Отже, виходячи зі змісту ст.203 ч.1 ст.215 ЦК України правочини вчинені позивачем у формі платіжних доручень: №1 від 07.07.2004 р. на суму 67560,19 гривень, що відповідало 12700,00 доларам США; №2 від 05.10.2004 р. на суму 63690,00 гривень, що відповідало 12000,00 доларам США; №3 від 05.10.2004 р. на суму 18576,25 гривень, що відповідало 3500,00 доларам США по перерахуванню відповідачеві грошових коштів не відповідає вказаним нормам, оскільки здійснювались під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів введеного 07.02.2003 р. одночасно з порушенням справи про банкрутство позивача на підставі ст.ст.1,12 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача від 07.07.2004 р. та 05.10.2004 р. позивачем було задоволено вимоги відповідача, що виникли до порушення справи про банкрутство першого 07.02.2003 р., а саме вимоги по погашенню кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

Також, сам факт погашення позивачем вимог відповідачеві під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не заперечував і відповідач у своєму відзиві на позовну заяву. Однак, відповідач посилався на те, що йому було невідомо про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача і тому просить позовні вимоги не задовольняти та відмовити в позові повністю.

Таким чином, зазначені правочини оформлені вказаними платіжними дорученнями не відповідають вимогам ст.203 ч.1 ст.215 ЦК України та ст.ст.1,12 Закону, що є підставою для визнання їх недійсними.

Також, суд вважає за необхідне застосувати норми ч.1 ст.216 ЦК України щодо правових наслідків визнання правочинів недійсними, коли кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання недійсного правочину.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідачем було оджержано від позивача по недійсних правочинах загальну суму 149826,44 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 44 копійки, то в даному випадку ця сума підлягає поверненню позивачеві на підставі ч.1 ст.216 ЦК України.

Той факт, що відповідачеві не було відомо про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача у зв'язку з порушенням справи про банкрутство останнього не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочини оформлені Товариством з обмеженою відповідальністю “Ел-Ге-Бе Транс” (ідентифікаційний код –24935646; 03127, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.126, корп.3, кв.18) платіжними дорученнями:

- №1 від 07.07.2004 р. на суму 67560,19 гривень, що відповідає 12700,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

- №2 від 05.10.2004 р. на суму 63690,00 гривень, що відповідає 12000,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

- №3 від 05.10.2004 р. на суму 18576,25 гривень, що відповідає 3500,00 доларам США, з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001 р.

3. Стягнути з Акціонерного банку “Брокбізнесбанк” (ідентифікаційний код –19357489; 03057, м.Київ, проспект Перемоги, буд.41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ел-Ге-Бе Транс” (ідентифікаційний код –24935646; 03127, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.126, корп.3, кв.18) суму 149826,44 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 44 копійки.

4. Стягнути з Акціонерного банку “Брокбізнесбанк” (ідентифікаційний код –19357489; 03057, м.Київ, проспект Перемоги, буд.41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ел-Ге-Бе Транс” (ідентифікаційний код –24935646; 03127, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.126, корп.3, кв.18) державне мито в сумі 1753,26 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) гривні 26 копійок, 118,00 (сто вісімнадцять гривень) 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

Суддя                                                                                           Сулім В.В.