Постанова

від 28.05.2008 по справі 48/288

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/288

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2008 р.                                                                                    № 48/288  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючий,          

                                      Воліка І.М.,

                                      Михайлюка М.В.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2008 року у справі №48/288 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ге-Бе Транс", м. Київ, до Акціонерного банку "Брокбізнесбанк", м. Київ, про стягнення 149 826,44 грн.,

за участю представників:

позивача -     не з'явився,

відповідача –Деденко Д.І (дов.№69/03 від 16.04.2007)

В С Т А Н О В И В:

          У липні 2007 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Ге-Бе Транс" звернувся в господарського суд з позовом до Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" про стягнення 149 826, 44 грн.

         Вказував, що ТОВ "Ел-Ге-Бе Транс" платіжними дорученнями №1 від 07.07.2004, №2 від 05.10.2004 та №3 від 05.10.2004 перерахувало відповідачу кошти на загальну суму 149 826,44 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку, як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001.

         Посилаючись на те, що під час перерахування вказаних коштів діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, - позивач, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати недійсними правочини оформлені платіжними дорученнями №1 від 07.07.2004, №2 від 05.10.2004, №3 від 05.10.2004 та стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти у сумі 149 826,44 грн.

         Рішенням Господарського суду м.Киева від 7 жовтня 2007 року (суддя: Сулім В.В.) позов задоволено.

        Постановлено визнати недійсними правочини оформлені                          ТОВ "Ел-Ге-Бе Транс" платіжними дорученнями №1 від 07.07.2004, №2 від 05.10.2004, №3 від 05.10.2004 та стягнути з АБ "Брокбізнесбанк" на користь ТОВ "Ел-Ге-Бе Транс" 149 826,44 грн.

          Рішення мотивовано посиланнями на недійсність правочину, оформленого вказаними платіжними дорученнями, в зв'язку з його вчиненням протягом дії введеного у встановленому законом порядку мораторію на задоволення вимог кредиторів.

           Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2008 року (колегія суддів у складі: Коваленко В.М. –головуючий, Вербицька О.В., Гарник Л.Л.) рішення в частині визнання недійсними правочинів, оформлених ТОВ "Ел-Ге-Бе Транс" платіжними дорученнями №1 від 07.07.2004 та №2 від 05.10.2004, №3 від 05.10.2004, скасоване.

           В решті рішення залишене без змін.

           Постанова мотивована посиланнями на           те, що перерахування грошових коштів платіжними дорученнями не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України, а спірне майно (грошові кошти) підлягає стягненню з відповідача, оскільки набуте ним без достатньої правової підстави.

           У касаційній скарзі АБ "Брокбізнесбанк", посилаючись на необґрунтованість судових актів та порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.257 ЦК України, ст. 33 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати, а справу –направити на новий розгляд.   

    Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню,  з таких підстав.

             Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

         Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

         Постанова та рішення зазначеним вимогам не відповідають.

         Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами, предметом спору є майно, а саме: грошові кошти, які  під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів добровільно сплачені позивачем відповідачу на виконання зобов'язань за укладеною між сторонами кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001.

         Так, згідно платіжних доручень №1 від 07.07.2004, №2 від 05.10.2004, №3 від 05.10.2004 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 149 826,44 грн., з призначенням платежу: перерахування коштів з рахунку як погашення кредиту за кредитною угодою №51-01-01V від 26.10.2001.

          Разом з тим, як встановлено судами, ухвалою господарського суду               м. Києва  від 7 лютого 2003 року у справі №24/125-б порушено провадження  у справі про банкрутство ТОВ "Ел-Ге-Бе Транс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Задовольняючи вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що перерахування коштів, яке оформлено позивачем вище вказаними платіжними дорученнями є правочином, який суперечить вимогам ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і тому підлягає до визнання недійсним з застосуванням відповідних правових наслідків на підставі ст.ст.203, 216 ЦК України.

         Дані висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та є наслідком неправильного тлумачення норм матеріального права.

    Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини  можуть   бути   односторонніми   та   дво-   чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї  сторони,  яка  може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може  створювати  обов'язки  лише  для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати  обов'язки  для  інших осіб лише у випадках,  встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин,  які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються  загальні  положення  про   зобов'язання   та   про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

           Таким чином, правочином є не будь-яка дія особа, а вольовий акт, що спрямований на досягнення певного правового результату, зокрема встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Цим вони відрізняються від юридичних вчинків, де волевиявлення спеціально не спрямоване на створення юридичних наслідків.

            Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з відсутності законних підстав до визнання дій позивача, по перерахуванню грошових коштів, правочином і відповідно до застосовування передбачених ст.216 ЦК правових наслідків недійсності правочину та дійшов правильного висновку про скасування рішення в означеній частині.

            Разом з тим, залишаючи без змін рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 149 826,44 грн., апеляційний суд вважав, що зазначені грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, положеннями якої визначено, що особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, наякій воно було набуте, згодом відпала.

            Таким чином, майно вважається набутим без достатньої правової підстави у тому разі, якщо набувач збільшив своє майно за рахунок потерпілого поза підставою, що передбачена законом, іншими нормативно-правовими актами чи правочином.

            Як встановлено судами попередніх інстанції, перерахування спірних грошових коштів здійснювалось на підставі двостороннього правочину, а саме: кредитної угоди  №51-01-01V від 26.10.2001, як погашення кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом виписками з банківського рахунку позивача від 07.07.2004 та 05.10.2004.                           

              За змістом ст.1, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введення мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, проте не означає їх невілювання.

               Тому висновок апеляційного суду про те, що спірне майно (грошові кошти) отримане відповідачем без достатньої правової підстави, є наслідком неправильного застосування судом норм матеріального права до встановлених обставин справи, яким не надано належної юридичної оцінки.

                Встановивши, що позивача у встановленому законом порядку визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, суди попередніх інстанцій не з'ясувала  чи закінчився строк ліквідаційної процедури та чи є позивач, з огляду на це, суб'єктом цивільних (господарських) правовідносин.

                 Крім того, судами не встановлено, яким чином та з яких підстав відповідача, як конкурсного кредитора було виключено з реєстру вимог кредиторів та яким чином  вирішене, чи мало бути вирішене, питання щодо задоволення його кредиторських вимог.

                 З'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору та виконання рішення суду, яке є завершальною стадією судового провадження.

               З огляду на викладене, рішення та постанову не можна вважати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають до  скасування, а справа –направленню на новий розгляд.

            Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

         На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110 -11112, Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

       1.Касаційн скаргу Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" задовольнити.

        2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від          18 лютого 2008 року та  рішення Господарського суду м. Києва від 7 жовтня 2007 року у справі №48/288 скасувати.

        3.Справу №48/288 передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі.

Головуючий:                                                                                      Дунаєвська Н.Г.

Судді:                                   Волік І.М.

                                                                                                    Михайлюк М.В.