Ухвала
від 20.09.2023 по справі 169/564/23
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/564/23

Провадження № 2/169/205/23

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

26 квітня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що 03 січня 2022 року позивач надав відповідачу в позику 15900 Євро, які останній зобов`язувався повернути до 28 лютого 2022 року, а в разі прострочення повернення позики у визначений строк сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України та 20% штрафу за порушення строку повернення грошових коштів. Вказуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики та прострочив виконання зобов`язання, просив стягнути з нього кошти в сумі 15900 Євро, що в гривневому еквіваленті станом на 25 квітня 2023 року становить 639642.70 гривень, 550.18 Євро 3% річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 25 квітня 2023 року, що в гривневому еквіваленті станом на 25 квітня 2023 року становить 22133.25 гривень, та 3180 Євро штрафу за порушення строку повернення грошових коштів, що в гривневому еквіваленті станом на 25 квітня 2023 року становить 127928.54 гривень, а також судові витрати.

01 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Чабан Р.Л. подав до суду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним (а. с. 185 т. 1).

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 01 червня 2023 року, що залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним повернуто ОСОБА_4 (а. с. 198 т. 1).

17 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Калінін І.М., подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути заборгованість у тій валюті, яка визначена договором позики від 03 січня 2022 року Євро, без визначення гривневого еквіваленту, а саме: 15900 Євро боргу, 550.18 Євро 3% річних, та 3180 Євро штрафу.

25 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Калінін І.М., на виконання ухвали Турійського районного суду Волинської області від 27 червня 2023 року про витребування оригіналу письмового доказу надав оригінал розписки ОСОБА_4 від 03 січня 2022 року (а. с. 19 т. 2).

Того ж дня до суду надійшла спільна заява, що підписана позивачем ОСОБА_3 та представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Чабаном Р.Л., про затвердження мирової угоди та узгоджений між сторонами текст мирової угоди від 25 липня 2023 року про врегулювання спору на основі взаємних поступок на таких умовах:

1.Сторони досягли згоди з усіх спірних питань, які стали предметом судового розгляду у справі № 169/564/23.

2.Сторони зазначають, що станом на 24 липня 2023 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 перед позивачем ОСОБА_3 за розпискою відповідача ОСОБА_4 від 03 січня 2022 року становила 15900 Євро основного боргу, 550.18 Євро 3% річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 25 квітня 2023 року, та 3180 Євро штрафу у розмірі 20% за прострочення строку повернення позики.

3.Сторони підтверджують, що на момент підписання цієї мирової угоди між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 врегульовано питання щодо повернення заборгованості за договором позики, зазначеної в пункті 2 цієї мирової угоди.

На момент укладення цієї мирової угоди відповідач ОСОБА_4 погасив перед позивачем ОСОБА_3 заборгованість по отриманій від позивача ОСОБА_3 позиці відповідно до розписки від 03 січня 2022 року.

4.Сторони домовилися, що внаслідок мирного врегулювання спору припиняються зобов`язання відповідача ОСОБА_4 зі сплати 3% річних в розмірі 550.18 Євро та штрафу в розмірі 3180 Євро, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_3 відмовляється від позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 550.18 Євро 3% річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 25 квітня 2023 року, та 3180 Євро штрафу у розмірі 20% за прострочення строку повернення позики.

5.Сторони дійшли згоди, що понесені ними судові витрати у справі № 169/564/23 не розподіляються між ними згідно з статтею 141 ЦПК України. Кожна із сторін бере на себе ті судові витрати, які фактично понесла під час розгляду справи, з урахуванням положень частини першої статті 142 ЦПК України.

6.Сторони розуміють, що наслідком затвердження судом цієї мирової угоди є закриття провадження у справі № 169/564/23 на підставі частини четвертої статті 207, пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України.

7.Сторони заявляють, що ця мирова угода та її умови не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб та/чи держави.

8.Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди викладені зрозумілою для обох сторін мовою, відповідають їх реальному волевиявленню й інтересам та зумовлюють настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди. Наслідки затвердження цієї мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі.

9.Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження для цього та не мають будь-яких застережень та/або обмежень своєї правоздатності та/або дієздатності.

10.Уся інформація, викладена у цій мировій угоді, сприймається сторонами як повною мірою достовірна, кожна сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, що зазначена у цій мировій угоді.

З матеріалів справи видно, що головуючий у цій справі з 24 липня 2023 року по 01 вересня 2023 року включно перебував у щорічній відпустці (а. с. 24 т. 2).

У підготовчому засіданні представники сторін просили затвердити укладену мирову угоду від 25 липня 2023 року.

Заслухавши учасників справи, проаналізувавши матеріали справи та зміст мирової угоди, суд дійшов такого висновку.

Відповідно допункту 2 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 200ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтею 207 цього Кодексу.

За змістом статті 207ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Пунктом 5 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

За таких обставин справи, відповідно до зазначених норм процесуального права та враховуючи, що укладена сторонами мирова угода від 25 липня 2023 року ґрунтується на добровільних взаємних поступках, її умови є виконуваними і не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наслідки закриття провадження у справі сторонам роз`яснені та зрозумілі, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження укладеної між сторонами мирової угоди та закриття провадження в цій справі.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Калінін І.М., 26 липня 2023 року подав до суду заяву про вирішення питання щодо повернення судового збору на підставі частини першої статті 142 ЦПК України (а. с. 22 т. 2).

За змістом частини першої статті 142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що сторони уклали мирову угоду до прийняття рішення у справі, то заяву представника позивача про повернення судового збору слід задовольнити та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 3948.52 гривень.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 264 ЦПК Україниодним із питань, яке суд вирішує під час ухвалення рішення, є скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 09 травня 2023 року у цій справі (а. с. 39-40 т. 1), що залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, за заявою представника позивача ОСОБА_3 адвоката Калініна І.М., вжито заходи забезпечення позову накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen Passat, 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_4 , та на частку ОСОБА_4 у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІКО ГРУП», розмір якого становить 1000 (одну тисячу) гривень.

Згідно з частиною першою статті 158ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до положень частин дев`ятої, десятої статті 158ЦПК України увипадку закриттяпровадження усправі суду відповідномусудовому рішеннізазначає проскасування заходівзабезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідною ухвалою суду.

Враховуючи вищевикладене, те, що провадження за позовом ОСОБА_3 , з метою забезпечення якого судом було було накладено арешт на належне відповідачу майно, підлягає закриттю, то суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав й обґрунтованої необхідності для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 13,142, 158, 200, 207, 208, 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Затвердити мирову угоду, укладену25 липня 2023 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 , від імені якого діє його представник адвокат Чабан Руслан Леонідович, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до умов якої: