Постанова

від 24.08.2023 по справі 911/1625/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2023 р. Справа№ 911/1625/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.08.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023

у справі № 911/1625/22 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 4 427 280,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" (далі - позивач, ТОВ "Київська енергетична будівельна компанія") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач, ПАТ "Центренерго", скаржник) про стягнення з відповідача 4 427 280 грн. 00 коп., з яких: 3 743 588 грн. 00 коп. основного боргу, 284 307 грн. 56 коп. пені, 39 999 грн. 98 коп. 3% річних, 359 384 грн. 46 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/57 від 14.12.2021 року.

16.11.2022 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 4 693 749,61 грн., з яких: 3 743 588,00 грн. основного боргу, 416 922,88 грн. пені, 61 846,13 грн. 3 % річних, 471 392,60 грн. інфляційних втрат, яка прийнята судом до розгляду згідно ухвали суду від 14.12.2022.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" 3 743 588,00 грн. боргу, 100 000,00 грн. пені, 61 846,13 грн. 3 % річних, 471 392,60 грн. інфляційних втрат, 19 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 65 652,43 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 743 588,00 грн. є обґрунтованими.

Водночас суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 61 846,13 грн. 3% річних та 471 392,60 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Також, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити розмір пені до 100 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго". Скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1625/22 від 17.02.2023 у частині стягнення із ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Київська енергетична будівельна компанія" 633 238,73 грн., з яких: 100 000,00 грн. - пені, 61 846,13 грн. - 3 % річних, 471 392,60 грн. - інфляційних втрат та ухвалити в даній частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Київська енергетична будівельна компанія" у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог позивача, скаржник просить суд зменшити розмір стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 99 %.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Також скаржник наголошує на тому, що перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі, спричиненому військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що воєнний стан не звільняє сторін від виконання своїх обов`язків по договору. Скаржником не було надано жодного доказу, що доводить причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання своїх зобов`язань по оплаті за договором.

Також скаржник звертає увагу, що відповідач всупереч вимог п. 10.2. та п. 10.3. Договору взагалі не повідомляв будь-яким способом позивача про виникнення форс-мажорних обставин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 справу № 911/1625/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 витребувано справу № 911/1625/22.

04.05.2023 справа надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі №911/1625/22 залишено без руху, встановлено Публічному акціонерному товариству "Центренерго" строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання платіжного доручення про сплату судового збору в повному обсязі.

17.05.2023 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій надана платіжна інструкція кредитового переказу № 1405 від 16.05.2023, якою підтверджується сплата судового збору в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі № 911/1625/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.06.2023.

29.06.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 20.07.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 10.07.2023 по 23.07.2023, а також судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 03.07.2023 по 21.07.2023 враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.08.2023.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 21.08.2023, для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі № 911/1625/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 прийнято справу №911/1625/22 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 24.08.2023 з`явилися учасники апеляційного провадження, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (далі - Покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/57, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатках до Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору, Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки Покупця, з можливістю дострокової поставки, здійснює поставку на умовах DDP (Трипільська ТЕС) відповідно до Правил «Інкотермс 2010» за реквізитами вантажоотримувача: Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» 08720, м. Українка, Обухівського р-ну, Київської обл., у кількості трьох штук Продукції, а саме: 31730000-2 Електротехнічного обладнання (Ввід трансформаторний 330 кв), загальною вартістю 3 993 588,00 грн.

Умови розрахунків передбачені п. 3 Додатку № 1 до Договору, де зазначено: протягом 120 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі продукції.

На виконання умов договору позивач 24.12.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 3 993 588,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 30.12.2021, видатковою накладною № КЕ-0000055 від 24.12.2021, за який відповідач розрахувався частково, в сумі 250 000,00 грн.

01.08.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № К/22-458, у якій повідомив, що борг перед Постачальником за поставлений товар складає 3 743 588,00 грн. та вимогою вжити заходів по погашенню заборгованості.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно позовних вимог, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, крім суми основного боргу, яка не є предметом апеляційного оскарження, позивач просив суд стягнути з відповідача 61 846,13 грн. 3 % річних та 471 392,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 61 846 грн. 13 коп. 3% річних та 471 392 грн. 60 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Водночас, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо того, що скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили тобто надзвичайних і невідворотних обставин (форс-мажору) за даних умов здійснення господарської діяльності та перебування Товариства в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини, які на його думку не залежали від його волі та унеможливили виконання зобов`язань перед позивачем не спростовують наявності вини скаржника у порушенні господарського зобов`язання.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТІШ України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов?язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»:

1) подія (форс-мажорна обставина);

2) непередбачуваність обставин;

3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань;

4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Введення воєнного стану та/або воєнні дії дійсно вважаються форс-мажорними обставинами, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору чи окремих норм законодавства (наприклад, податкового). Зазначений лист особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними з військовою агресією рф проти України, в період дії військового стану має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини у встановлений в договорі термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та досудового вирішення спірних питань.

При вирішенні судом питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, колегія суддів вважає, що повинні враховуватися не лише факт наявності форс-мажорної обставини, а й конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливість виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, і причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з п. 3.2 Регламенту TПП:

- фінансова й економічна криза;

- дефолт;

- зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти;

- недотримання / порушення своїх обов`язків контрагентом боржника;

- відсутність на ринку необхідних для виконання зобов`язання товарів;

- відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання в конкретний період.

Аналіз сталої судової практики свідчить про те, що посилання відповідачів на те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами, які засвідчуються листом ТПП від 28.02.2022 та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, не беруться судами до уваги як належні докази, оскільки сторони у договорі чітко визначали порядок та строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин у строк передбачений у відповідних договорах, а натомість відповідачі не зверталися з повідомленнями про форс-мажор до позивачів, а використовували зазначений факт виключно як обрану позицію захисту, а отже посилання відповідачів на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідачі не мали можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Відтак, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що скаржником не було надано жодного доказу, що доводить причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання останнім своїх конкретних зобов`язань по оплаті за договором.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач всупереч вимог п.10.2 та п.10.3 Договору взагалі не повідомляв будь-яким способом позивача про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та подальшому ігнорував претензії позивача.

Скаржник у розрізі кожного факту не пояснює в апеляційній скарзі, яким чином оточення (блокування) в серпні 2022 року Вуглегірської ТЕС та Зміївської ТЕС вплинуло на можливість здійснення розрахунків з позивачем до 29.04.2022 за поставлений ще 30.12.2021 товар за Договором про закупівлю (поставку) товарів No121/57 від 14.12.2021, що свідчить про безпідставність посилання скаржника на вказані обставини.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що пояснення скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі, не підтверджують відсутність його вини в порушенні зобов`язання за Договором та не спростовують правомірність позовних вимог.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 416 922,88 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 9.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 100 000,00 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих та правомірних висновків про стягнення із ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Київська енергетична будівельна компанія" 633 238,73 грн., з яких: 100 000,00 грн. - пені, 61 846,13 грн. - 3 % річних, 471 392,60 грн. - інфляційних втрат.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі № 911/1625/22, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі № 911/1625/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2023 у справі № 911/1625/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Центренерго".

4. Матеріали справи №911/1625/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 18.09.2023. (після виходу судді Майданевича А.Г. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич