Постанова

від 20.09.2023 по справі 922/1503/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/1503/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя

Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРІС", місто Харків на рішення

господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі № 922/1503/23,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х", місто Харків,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРІС", місто Харків,

про - стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (далі- Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРІС" (далі-Відповідач), про стягнення з останнього на користь Позивача коштів за договором купівлі-продажу електричної енергії № 280 від 14 листопада 2017 року у розмірі 103 179,82 грн., з яких: 68 710,00 грн. - сума основної заборгованості, 14 912,59 грн. - пеня, 2 729,05 грн. - 3% річних, 16 828,18 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі №922/1503/23 вищезазначені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну суму заборгованості у розмірі 68 710,00 грн., 3% річних у розмірі 2 667,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 828,18 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 294,48 грн, в задоволенні позовних вимог в іншій частині судом відмовлено за мотивів їх необґрунтованості.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, а саме:

-сума заявленої заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки Відповідачем було здійснено частково оплату на більшу суму, аніж зазначено Позивачем;

-відлік термінів сплати основного боргу, з урахуванням умов Додаткової угоди до Договору, має вестись з дати направлення актів з претензією на адресу Відповідача;

- обсяг спожитої електроенергії визначається на підставі даних приладів обліку Відповідача, у зв`язку з чим заявлений Позивачем обсяг не підтверджений жодними доказами;

- актом звіряння за період з 01.01.2022р. від 31.03.2022р., про який зазначено у позовній заяві, Позивач ввів суд в оману про наявність у Відповідача заборгованості.

Також до апеляційної скарги додані додаткові докази, проте клопотання про їх долучення до матеріалів справи в порядку ст.269 ГПК України не заявлено, отже зазначені докази не беруться судовою колегією до уваги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1503/22 відкрито апеляційне провадження та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 01.08.2023р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив, що докази отримання та несплати Відповідачем поставленої електроенергії підтверджені наявними в матеріалах справи актами здачі- прийняття робіт (надання послуг), які він вважав належними доказами.

Крім того, Позивачем у відзиві зазначено про орієнтовний розрахунок послуг адвоката у розмірі 10 000,00грн., які він очікує понести у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу сторонами зазначено про розгляд справи за їх участю, проте вони і так є учасниками справи в силу вимог ст.41 ГПК України.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду - зміні, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- укладення 14.11.2017 між сторонами Договору № 280 купівлі-продажу електроенергії (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 Договору якого Позивач здійснює продаж Відповідачу електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності в необхідному обсязі, Відповідач зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди №2 до Даного Договору (2.4.3. Договору);

- складання та підписання з боку Позивача актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) за період січень -лютий 2022року;

- часткової оплати Відповідачем сум з посиланням на Договір за платіжними інструкціями № 126099301 від 27.01.2022 року на суму 7 500,00 грн., № 126259275 від 28.01.2022 року на суму 45 000,00 грн., №130247572 від 21.02.2022 року на суму 3000.00грн., № 149521975 від 24.06.2022р. року на суму 3200,00 грн., № 149523047 від

24.06.2022 року на суму 5 000,00 грн., № 149520988 від 24.06.2022 року на суму 16 800,00 грн., № @2PL153965 від 22.02.2023 на суму 2000,00 грн., № @2PL617389 від 22.03.2023 на суму 2000,00 грн.

- направлення Позивачем на адресу Відповідача 06 лютого 2023 року претензії за вих. № 5 з актами здачі- прийняття робіт (надання послуг) за період січень -лютий 2022року.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленої Позивачем електроенергії став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахування на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлену електроенергію у розмірі 68 710,00 грн за розрахункові періоди січня-лютого 2022 року, а також підстави до нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні через необґрунтованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на як учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Вимогами ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За змістом частини 7 зазначеної норми, умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, в якому, зокрема, визначається ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Також відповідно до ч.ч.2,3 ст. 57 Закону, електропостачальник зобов`язаний, зокрема, надавати споживачу електричної енергії рахунок з відповідною інформацією, а також дані про споживання ними електричної енергії; він має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про вартість та умови надання послуг.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено факт поставки Позивачем Відповідачу електричної енергії за Договором в розрахунковий період січня-лютого 2022р. загальному обсязі 20 832,00 кВт*г, вартістю 100 778,45грн. та часткову її оплату Відповідачем, внаслідок чого розмір вказаної суми заборгованості складав 68 710,00 грн.

Згідно з п. 2.3.2 Договору щомісяця, до 10-го (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, Позивач зобов`язаний оформляти та надавати Відповідачу акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) між Позивачем та Відповідачем на підставі наданих Відповідачем відомостей про споживання електричної енергії.

За змістом п.4 Додаткової угоди №1 фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 2.4.2. Договору встановлений обов`язок Відповідача до 10-го (десятого) числа наступного за звітним, підписати Акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) за звітний період.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору Відповідач зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди № 2 до даного Договору.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 від 14.11.2017 року сторонами встановлений порядок оплати за спожиту електроенергію:

- при сплаті за 100% спожитої електричної енергії до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ціна складає - собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупки 1 кВт*г в ДП «Енергоринок» + передача 1 кВт*г по мережам АК «Харківобленерго»);

- при сплаті за спожиту електричну енергію до 30-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ціна складає - собівартість плюс 9% (собівартість = ціна закупки 1 кВт*г в ДП «Енергоринок» + передача 1 кВт*г по мережам АК «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»). А ні вимогами Договору, а ні додатковими угодами, всупереч вищенаведеними вимогам Закону не встановлено ціну електричної енергії та послуг, що надаються, проте встановлено порядок її формування, що залежить від вартості здійсненої закупівлі Позивачем електричної енергії на ринку, вартості транзиту електричної енергії за договором на передачу електричної енергії між Позивачем та оператором системи, а також наявності або відсутності інших випадків її коригування (п.2 Додаткової угоди №2).

Зі змісту домовленостей сторін вбачається, що ними не встановлено ціну за одиницю спожитої електричної енергії, проте встановлений порядок її визначення зі складових, джерелом отримання яких є саме Позивач, без надання ним такої інформації Відповідач позбавлений можливості вирахувати її самостійно.

Також сторонами встановлений відсоток націнки на вартість спожитої електричної енергії за Договором, що залежить від часу оплати (до 15 -го чи до 30-го числа місяця, наступного за розрахунковим), проте сама несплата вартості спожитої електричної енергії

в зазначений проміжок часу є правомірною, тому до кінцевої дати (30-го числа наступного місяця) право Позивача на отримання оплати за відповідний розрахунковий період не є порушеним.

Отже за змістом укладеного Договору обов`язку Відповідача сплатити вартість спожитої електричної енергії передує обов`язок Позивача скласти та надати Відповідачу акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), в яких має бути зазначений фактичний обсяг електричної енергії, а також надати відомості щодо суми її вартості, яку має сплатити Відповідач, що визначена відповідно до вимог п.п.2,3 Додатковї Угоди №2.

З наданих Позивачем копій актів здачі - прийняття, вони містять не тільки обсяг спожитої Відповідачем електричної енергії 20 832,00 кВт*г, але і її вартість та тарифи, які використані для відповідного розрахунку, отже фактично містять інформацію відповідних рахунків на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем, на виконання умов Договору, відповідні акти з обсягами та вартістю спожитої в розрахункові періоди січня -лютого 2022 року були вперше складені та направлені на адресу Відповідача тільки 07.02.2023р., разом з претензією на їх оплату.

Доказів направлення зазначених актів Відповідачу в строки, що передбачені Договором, або в іншій період- матеріали справи не містять, сторонами про відповідні обставини не заявлено.

Крім того, з наданих Позивачем доказів вбачається, що відповідні відомості щодо фактичного обсягу купівлі електричної енергії отримані з ним у енергопостачальника лише в грудні 2022 року (лист АТ «Харківобленерго» № 56к-01/04-4350 від 20.12.2022).

При цьому, фактичне отримання/або неотримання Відповідачем вказаної претензії, не має вирішального значення, оскільки складання та направлення Позивачем актів за січень та лютий 2022р. відбулось тільки в лютому 2023 року.

За змістом ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що строк оплати за отриману в спірні розрахункові періоди січня-лютого 2022 року не може бути раніше складання та направлення Позивачем відповідних актів Відповідачу.

Отже, з урахуванням наведених обставин прострочення Позивача-кредитора, а також встановленого Договором Додатковою Угодою №2 ) строку оплати, судова колегія приходить до висновку, що строк оплати спожитої Відповідачем електричної енергії в січні - лютому 2022 року порушений, починаючи з 01.03.2023 року.

При цьому сам факт отримання Відповідачем претензії не має значення для визначення відповідного строку, оскільки такий строк пов`язаний саме з належним виконанням Позивачем відповідного обв`язку за Договром.

Про існування інших обставин, які б мали значення для збільшення чи зменшення зазначеного строку - сторонами не заявлено, отже на момент звернення Позивача до суду з

відповідним позовом в квітні 2023 року- його право на отримання відповідної оплати за Договором було порушено.

За таких підстав висновок суду першої інстанції в частині стягнення загальної суми заборгованості за два спірних розрахункових періоду в сумі 68 710,00 грн є вірним. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності розміру визначеної Позивачем суми заборгованості наявним доказам не приймаються судом до уваги, за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зроблені Відповідачем в січні 2022 року оплати на загальну суму 52 431,55 грн з посиланням на Договір, але без зазначення розрахункового періоду оплати, Позивачем зараховані в попередні розрахункові періоди.

Так, в матеріалах справи відсутні жодні докази наявності такого боргу, проте, відсутні також докази повної оплати Відповідачем спожитої за Договором в розрахунковому періоді, що передував січню 2022 року електроенергії, жодна зі сторін конкретні відомості суду не надала.

Разом з тим, з урахуванням часу укладення Договору (тривалого періоду існування договірних відносин), умов оплати за Договором за фактично спожитий обсяг електричної енергії, відсутності даних щодо кількості та вартості спожитої Відповідачем в розрахунковому періоді січня 2022 року на момент таких платежів, а також відсутність конкретного призначення платежу та відповідного коригування, судова колегія з урахуванням вимог ст.79 ГПК України вважає доведеною обставину внесення Відповідачем оплат в січні 2022 року саме за попередній розрахунковий період за Договором, а не за поточний розрахунковий період, оскільки надані Позивачем докази на підтвердження зазначеної обставини є більш вірогідними.

Зроблені Відповідачем платежі в подальший період, починаючи з лютого 2022 року та до моменту звернення Позивачем до суду -зараховані останнім у якості оплати в спірні періоди січня-лютого 2022 року.

Доказів того, що Відповідачем була зроблена інша оплата, що не зарахована Позивачем у спірну суму -Відповідачем суду першої інстанції не надано.

Щодо доводів Відповідача про сплату частини заборгованості за платіжною інструкцією № 000.0.2934365984.1 на суму 5000,00грн, то таких доказів суду першої інстанції не надано, а мотивованого клопотання про долучення відповідного доказу в поряду ст.269 ГПК України в суді апеляційної інстанції -не заявлено.

Доводи Відповідача про відсутність належних доказів споживання відображеного в акті за січень 2022 року обсягу електричної енергії через відсутність в матеріалах справи відповідних відомостей від опереатора системи судовою колегією не приймається до уваги, оскільки за змістом укладеного Договору саме на Відповідачеві лежить відповідний обов`язок щодо надання такої інформації, проте, останній таких даних не надав, належними доказами наданий Позивачем розрахунок не спростував.

Також судова колегія зазначає, що обставини фактичного неотримання Відповідачем ухвали суду першої інстанції були прийняті до уваги судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, при цьому, обставин вчинення судом відповідного процесуального порушення не встановлено.

Так, з поштового трек номеру 6102272299144 вбачається, що ухвала суду від 24 квітня 2023 року не була вручена Відповідачу, проте була повернута 01.05.2023 з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою (адресою реєстрації Відповідача за відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України є днем вручення судового рішення.

Відповідач відповідні обставини в апеляційній скарзі не спростував, причини своєї відсутності за місцем реєстрації не пояснив.

За таких підстав судовою колегією не встановлено перешкод в реалізації Відповідачем своїх процесуальних прав, отже, в розумінні вимог діючого законодавства Відповідач був належним чином повідомлений про наявність судового розгляду справи, а мав змогу подати відзив та додаткові докази на підтвердження своєї правової позиції. Правом на подання відповідного клопотання з належним правовим обґрунтуванням Відповідач не скористався і в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи підтверджену у Відповідача суму заборгованості у розмірі 68 710,00грн. та приймаючи до уваги строк оплати, право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає у Позивача з 01.03.2023р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищенаведені обставини просрочення виконання Позивачем свого обов`язку за Договором в частині своечасного направлення актів Відповідачу із зазначенням обсягу та вартості спожитої у спірні розрахункові періоди електричної енергії за Договором не знайшли свого відображення в рішенні суду першої інстанції, проте, ці обставини підтвреджені Позивачем в позовній заяві та не запречені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Здійснивши власний розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з Відповідача підлягають три проценти річних у розмірі 251,94 грн та інфляційні втрати у сумі 1060,65грн, починаючи з 01.03.2023 року в межах заявленого періоду прострочення.

Позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача решти нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Рішення суду в частині відмови позовних вимог про стягнення суми пені не оскаржується, законних підстав щодо виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2023р. підлягає зміні в частині визначення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, а також розподілу судових витрат, через неповне з`ясування судом обставин справи на підставі п.1ч.1ст.277 ГПК України.

Рішення суду в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 68 710,00 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду справи по суті покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам, п. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав до зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих сум, судова колегія, здійснивши перерозподіл витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам, дійшла висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 1821,44грн.

Також, в суді першої інстанції, Позивачем було заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн., які розглянуті судом шляхом постановлення додаткового рішення від 01.06.2023р. в порядку ст.244 ГПК України

Суд першої інстанції, врахувавши принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Позивача та стягнув з Відповідача 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В межах даної апеляційної скарги додаткове рішення сторонами не оскаржується, однак, з урахуванням того, що в розумінні ст.244 ГПК України додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі, яке переглянуто судовою колегією, а отже на підставі наведеної норми п. 14 ст. 129 ГПК України визначені судом першої інстанції інші судові витрати також підлягають перерозподілу.

Дослідивши мотиви та підстави визначення судом першої інстанції розміру судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 4000 грн, що підлягає відшкодуванню Позивачу, судова колегія погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції, вважає його достатньо мотивованим та обґрунтованим.

Сторонами зазначеного висновку не оскаржено та не спростовано.

Отже зазначена до відшкодування сума витрат на правову допомогу підлягає зміні в пропорційному порядку, у зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3681,00грн відповідних витрат.

Судова колегія зауважує, що в даному випадку постановлене судом додаткове рішення від 01.06.2023р. в межах даної справи втрачає силу.

Що стосується витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, то такі витрати підлягають розподілу на підставі 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим з Позивача на користь Відповідача слід стягнути суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,52грн.

Щодо інших судових витрат, що пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно до вимог ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1,2,10 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвалою судової колегії від 20.07.2023 року сторони повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В наданому Позивачем відзиві на апеляційну скаргу Відповідача він просить дозволити йому надати докази розміру судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення судової постанови та повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції складається із суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі попередньо (орієнтовно) - 10000,00 грн, відповідні докази знаходяться у Позивача.

Судова колегія зазначає, що наведені відомості не можуть бути розглянуті у якості заяви про відшкодуванні судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, а також у якості попереднього розрахунку наведених витрат, а також опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в розумінні вищенаведених вимог ст.ст. 123,126 ГПК України.

Заявлення клопотання Позивача про можливість надати докази розміру судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення не звільняє його від обов`язку вчасно надати попередній розрахунок наведених витрат з описом робіт (наданих послуг), які він поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

В свою чергу не зазначення конкретного розрахунку попередньої (орієнтовної) суми судових витрат позбавляє можливості суд в порядку, передбаченому п. 6 ч. 5 ст. 129 ГПК України, перевірити чи сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Поряд з цим відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначені положення ст. 124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що станом на момент перегляду справи в суді апеляційної інстанції, Позивач мав можливість вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, адже, на момент подання апеляційної скарги Відповідача Позивач був обізнаний з обсягом вже фактично наданих послуг по складанню такого відзиву і вартістю погодинної роботи адвоката, відповідно міг вказати розмір витрат за вже надані послуги і сформувати орієнтований розмір витрат, які Позивач ще очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

За наведених підстав судова колегія відмовляє Позивачу у відшкодуванні за рахунок Відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції на підставі вищенаведених вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІГРІС", місто Харків на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі № 922/1503/23 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі №922/1503/23 - змінити в частині стягнутого розміру 3% річних, інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі № 922/1503/23 в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІГРІС» (61180, місто Харків, вулиця Шекспіра, будинок 7; код ЄДРПОУ: 22719246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО Х» (61023, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 95; код ЄДРПОУ: 38000735) основну суму заборгованості у розмірі 68 710,00 грн., 3% річних у розмірі 251,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 1060,65 грн., судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1821,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у розмірі 3681,00 грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2023 року у справі № 922/1503/23 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО Х» (61023, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 95; код ЄДРПОУ: 38000735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІГРІС» (61180, місто Харків, вулиця Шекспіра, будинок 7; код ЄДРПОУ: 22719246) 606,52грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков