Постанова

від 11.09.2023 по справі 757/55453/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 року

справа № 757/55453/18-ц

провадження № 22-ц/824/10249/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Кулікової С.В.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач -ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування даної заяви представник зазначив, що у листопаді 2018 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , а саме: заборгованість за Договором позики від 18.11.2013 року в розмірі 5 615 404,10 доларів США 10 центів та судових витрат.

08 серпня 2019 року Печерський районний суд міста Києва виніс рішення по справі №757/55453/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, яким задовольнив вимоги позивача.

З метою стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за договором позики та рішенням Печерського районного суду м. Києві в липні 2020 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування реституції (справа №138/1883/20). Позовні вимоги ґрунтувались на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва по справі №757/55453/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Під час розгляду справи №138/1883/20 відповідачем ОСОБА_2 були додані до суду договори іпотеки та договори застави, які забезпечували договір позики між позивачем та відповідачем під час договору позики.

Дані документи про заставу були безперечним доказом того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в свій час діяли добросовісно між собою та не було спроби «уникнути» зобов`язань перед ОСОБА_1 .

Доказами заставленого майна є: договір іпотеки від 19.11.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАНТ» і цей договір іпотеки забезпечує інтереси ОСОБА_1 «групою нежилих приміщень АДРЕСА_1 ». Згідно висновку від 19.01.2021 року середня вартість складає 793 500 дол. США; договір застави від 19.11.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є власниками ТОВ «ТОП-ТРАНС» гарантували повернення позики ОСОБА_2 ; договір застави від 06.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , нотаріально посвідчений, яким корпоративні права в статутному капіталі ТОВ «ТОП-ТРАНС» гарантували позику ОСОБА_1 . На момент складання позики вартість ТОВ «ТОП-ТРАНС» складала 40 000 000 грн, що на той період дорівнювало 3 700 000 дол. США.

Представник вказує, що вказані об`єкти стали доказом судового розгляду в Могилів- Подільському суді та були предметом договору позики в 2013 році.

10 березня 2021 року, представником позивача ОСОБА_12 в судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області було заявлено, що ТОВ «БРАНТ» 24.07.2017 року було відчужене забезпечення - предмет іпотеки, тому станом на дату подання позову рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_1 не може бути виконано за рахунок стягнення на предмет іпотеки; порука ТОВ «ФІРОТЕКС» за договором поруки від 12.11.2013 року, припинена на підставі ст. 559 ЦК України.

07 квітня 2021 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області виніс рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування реституції (справа №138/1883/20), яким було відмовлено в задоволенні позову. Постановою Вінницького апеляційного суду від 04.08.2021 року рішення Могилів-Подільського суду залишено без змін.

Таким чином, на думку заявника, вказані обставини про продаж частини заставленого майна та сплати коштів позивачу ОСОБА_1 стали відомі відповідачу ОСОБА_2 під час слухання цивільної справи в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області в березні-квітні 2021 року, але протягом тривалого часу не було реальної можливості зібрати докази, які б документально підтверджували наявність «нововиявлених обставин».

ОСОБА_2 декілька років не мав відношення до ТОВ «БРАНТ» і ТОВ «ФІРОТЕКС» і йому не було відомо, що якимось чином було відчужено заставлене майно на користь ОСОБА_1 , а в 2017 році (коли відбувся продаж) ніхто його не повідомив. При наявності таких подій та обізнаності ОСОБА_2 в свій час в Печерському районному судді м. Києва мав можливість надати докази про погашення частини боргу перед ОСОБА_1 .

Факт відчуженого майна на користь ОСОБА_1 в 2017 році припиняє будь-яке нарахування відсотків, пені щодо користування сумою позики.

Відтак, ці обставини (продаж двох заставлених предметів застави) не були предметом дослідження в Печерському районному судді м. Києва і суттєво впливають на рішення суду від 08.08.2019 року.

Таким чином, представник заявника вважає, що це є істотними обставинами для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі, а тому, на думку представника, є всі підстави для перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами.

Окрім іншого, зазначено, що про нововиявлені обставини ОСОБА_2 стало відомо навесні 2021 року, але документальні підтвердження були отриманні в серпні 2021 році, а тому причини пропуску строку, на думку заявника, є поважними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення заяви.

Вимоги обґрунтовані тим, що обставини того, що ОСОБА_1 в 2017 році отримав два нежитлових приміщення в рахунок погашення боргу за договором позики стали відомі відповідачу ОСОБА_2 від його представника, який в свою чергу дізнався під час розгляду справи в Могилів-Подільському суді навесні 2021 року.

Вважає, що позивачем було приховано інформацію про отримання ним коштів за реалізацію заставного майна з метою отримання додаткової вигоди. Вказує, що факт відчуження майна припиняє нарахування відсотків, пені щодо користування сумою позики.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Вказує на те, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язання за договором позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, ТОВ «Брант» відчужено предмет іпотеки на користь ОСОБА_13 , а не на користь ОСОБА_1 . Також вказує про те, що заявнику про факт відчуження предмету іпотеки, що належав ТОВ «Брант» було відомо ще 07.03.2019 року. Крім того, вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому останній не міг не знати про відчуження ТОВ «Брант» предмета іпотеки, що виступав забезпеченням за договором позики від 18.11.2013 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які заявник посилається, були відомі заявнику при розгляді судом першої, апеляційної та касаційних інстанцій, а тому викладені у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2019 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики від 18.11.2013 в розмірі 5 615 404, 10 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 405,00 грн з кожного.

В подальшому постановою апеляційної інстанції від 18.12.2019 рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, було скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_14 та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором позики від 18 листопада 2013 року в розмірі 5 615 404,10 доларів США відмовлено.

20.05.2020 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року було скасовано.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року , було залишено без змін.

Згідно з ч. 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК (423 ЦПК) нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Пунктом 5 вказаної постанови пленуму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив судам, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилався те, що продаж частини заставленого майна та сплати коштів позивачу ОСОБА_1 стали відомі відповідачу ОСОБА_2 під час слухання цивільної справи в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області в березні-квітні 2021 року. Факт відчуженого майна на користь ОСОБА_1 в 2017 році припиняє будь-яке нарахування відсотків, пені щодо користування сумою позики. Вказані обставини (продаж двох заставлених предметів застави) не були предметом дослідження в Печерському районному судді м. Києва і суттєво впливають на рішення суду від 08.08.2019 року.

Водночас заявник мав бути обізнаний про вказану обставину під час судового розгляду, та ця обставина могла бути встановлена при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, за умови належного виконання сторонами обов`язку доказування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, щообставини, на які заявник посилається, були відомі заявнику при розгляді судом першої, апеляційної та касаційних інстанцій, а тому викладені у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що судом не з`ясовано у представника позивача причин складання ОСОБА_1 нотаріальної згоди про зняття заборони з заставленого майна за договором позики, відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, а також не витребувано у нотаріуса оригінал заяви ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вказаних клопотань у зв`язку із тим, що вказані обставини не впливають на рішення про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді