Постанова

від 24.12.2024 по справі 380/25725/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №380/25725/21

адміністративне провадження № К/990/1131/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/25725/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Іщук Л.П., суддів: Обрізка І.М., Шинкар Т.І.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (далі- позивач, ТОВ «Комтех Аутдор») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі- відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець);

- відшкодувати ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576 822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконного демонтажу.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в частині, що стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» 2270 грн. сплаченого судового збору.

3. 06 липня 2022 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Комтех Аутдор» 19500 грн. витрат на правничу допомогу, а також 3250 грн. винагороди за позитивний результат.

4. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року вказану заяву ТОВ «Комтех Аутдор» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ТОВ «Комтех Аутдор» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500,00 грн.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року апеляційні скарги ТОВ «Комтех Аутдор» на рішення від 30 червня 2022 року та додаткове рішення від 15 липня 2022 року Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/25725/21 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/25725/21 змінено в частині мотивів. Апеляційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 задоволено частково. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву представника позивача ТОВ «Комтех Аутдор» у справі № 380/25725/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акта і відшкодування шкоди, заподіяної його прийняттям, - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.

6. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року заяву представника ТОВ «Комтех Аутдор» Єсіпова І.А. про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат у справі № 380/25725/21 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ВК Луцької міської ради на користь ТОВ «Комтех Аутдор» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

7. Постановою Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор» задоволено частково. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині відмови у задоволені позову про відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576 822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», та у частині часткового задоволення заяви ТОВ «Комтех Аутдор» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та направлено у цій частині справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року залишено без змін.

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Комтех Аутдор» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 у справі 300/4005/21 задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/25725/21 в частині відмови у задоволенні позову скасовано і ухвалено в цій частині постанову про задоволення позову. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради в користь ТОВ «Комтех Аутдор» 576 822 грн. 53 коп. реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами». Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 скасовано. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради в користь ТОВ «Комтех Аутдор» 19500 грн. витрат на правничу допомогу.

9. 18 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Єсіпов І.А. подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Комтех Аутдор» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55600 грн.

21 вересня 2023 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ВК Луцької міської ради про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у суді апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 380/25725/21.

10. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року заяву ТОВ «Комтех Аутдор» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №380/25725/21 задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 700 грн. 00 коп.

11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної та апеляційної інстанцій загальною вартістю 55 600 грн. є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, об`єктивно необхідним адвокату для виконання відповідних робіт (послуг), а тому суму судових витрат на правничу допомогу судом зменшено до 14700 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 09 січня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Комтех Аутдор».

Скаржник просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 380/25725/21 в частині відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 900 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення цієї суми з відповідача повністю. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована наявністю підстав для касаційного оскарження судового рішення, визначених у пунктах 1, 3 частини четвертої статті 328, пп. «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, на думку ТОВ «Комтех Аутдор» суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15, тощо.

Також зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно застосування судами частини 5 статті 134 та статті 139 КАС України під час вирішення питань про розподіл витрат учасника справи на професійну правничу допомогу, а саме необхідності врахування судами структури ціни гонорару (зокрема, його собівартості), яка обумовлена положеннями діючого законодавства (тобто, існує об`єктивно) та за визначенням формує значну частину вартості адвокатського гонорару, а також загальної тривалості відповідного судового провадження.

Скаржник зазначив, що професійна правнича допомога, як і будь-яка інша економічна діяльність, має свою собівартість, тобто виражені в грошовій формі поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), які закладені у гонорар. Тому під час оцінки суми гонорару з позиції критеріїв його розумності, співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, суди повинні апріорі виходити також і з того, що відповідна сума гонорару не є самою лише винагородою адвоката за виконану ним роботу, оскільки значну частину вартості цієї роботи гонорару становить її собівартість.

На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, залишив поза увагою вказані доводи позивача, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Бучик А.Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ «Комтех Аутдор».

08 березня 2024 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2024 року призначив касаційну скаргу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 грудня 2024 року.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах підстав касаційного оскарження, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

14. Велика Палата Верховного Суду у пункті 134 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з цим Верховний Суд, розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у своїй судовій практиці неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18, від 10 липня 2024 року у справі № 340/1498/22, а також у додатковій постанові від 10 березня 2023 року у справі №520/2325/21 та ін.

Отже при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

15. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець) та відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576 822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконного демонтажу.

Позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволено.

16. Вирішуючи питання обґрунтованості заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції у розмірі 20 100 грн., а також у суді апеляційної інстанцій при новому розгляді справи у розмірі 35 500 грн., суд апеляційної інстанції встановив наступне.

На підтвердження заявленої суми, понесених витрат на правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у розмірі 20100 грн., позивач надав договір про надання професійної правової допомоги № 20-05/19/1 від 21 травня 2019 року, додаткову угоду № 9/20-05/19/1 від 24 грудня 2021 року, акт-рахунок від 18 травня 2023 року № КА/380/25725/21-3.

Вказана сума складається з вартості підготовки адвокатом касаційної скарги, що дорівнює 13 400 грн. та 6 700 грн. вартості ведення справи у касаційному суді.

На підтвердження заявленої суми, понесених витрат на правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 35 500 грн., позивач надав договір про надання професійної правової допомоги № 20-05/19/1 від 21 травня 2019 року, додаткову угоду № 9/20-05/19/1 від 24 грудня 2021 року, акт-рахунок від 13 вересня 2023 року № КА/380/25725/21-2/2.

Вказана сума складається з вартості ведення адвокатом справи у касаційному суді, що дорівнює 6 700 грн та 28 800 грн. вартості додаткової винагороди (гонорар успіху) за позитивний для позивача.

Виконавчий комітет Луцької міської ради подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки вважав, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами заперечень Луцької міської ради та задовольнив вимоги ТОВ «Комтех Аутдор» лише в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 700 грн.

17. Колегія суддів КАС ВС вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної та апеляційної інстанцій загальною вартістю 55 600 грн. є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, необхідного адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).

Не відповідають ознакам «співмірності» такі складові заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, як підготовка касаційної скарги, оскільки така містить покликання на обставини та правове обґрунтування, які викладені й у позовній заяві та апеляційній скарзі. Отже виготовлення цього документу не потребувало затрати значного часу і відповідно його вартість у розмірі 13400 грн є завищеною.

Слушним є й висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки справа в суді касаційної інстанції розглядалась в порядку письмового провадження, адвокат участі у судових засіданнях не брав, відтак вартість ведення справи у суді касаційної інстанції у розмірі 6700 грн. також є необґрунтованою.

Доводи касаційної скарги щодо підготовки адвокатом пояснень на усунення недоліків визначених в ухвалі суду касаційної інстанції про залишення позовної заяви без руху, на думку колегії суддів КАС ВС, не спростовують наведеного висновку суду апеляційної інстанції.

18. Стосовно висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вказаної заяви представника позивача в частині відшкодування гонорару успіху, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.

Касаційна скарга в цій частині обґрунтована тим, що за умовами додаткової угоди № 9/20-05/19/1 від 24 грудня 2021 року до договору про надання професійної правової допомоги № 20-05/19/1 від 21 травня 2019 року до сплати також належить додаткова винагорода за позитивний результат розгляду справи у суді апеляційної інстанції (гонорар успіху), який визначений в акті-розрахунку від 13 вересня 2023 року № КА/380/25725/21-2/2 у розмірі 28800 грн. Тому на думку позивача, заява в цій частині має бути задоволена.

Колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, на яку посилається ТОВ «Комтех Аутдор» у касаційній скарзі, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статті 134 КАС України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат та практику Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним для розгляду цієї справи.

За вказаних обставин колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Крім того колегія суддів КАС ВС зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

19. Стосовно доводів касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду зроблених у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17, а саме щодо мети стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зауважує, що в зазначеній справі судові висновки ґрунтуються на оцінці конкретних обставин та доказів, наданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому не є універсальними для застосування при розгляді кожної справи.

Посилання скаржника на неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15, колегія суддів також відхиляє, оскільки у цій справі спірним питанням було недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України, де суд першої інстанції зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню, без клопотання про це з відповідним обґрунтуванням.

Також у касаційній скарзі позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які стосується застосування судами частини 5 статті 134 та статті 139 Кодексу під час вирішення питань про розподіл витрат учасника справи на професійну правничу допомогу, а саме: необхідності врахування судами структури ціни гонорару (зокрема, його собівартості), яка обумовлена положеннями діючого законодавства (тобто, існує об`єктивно) та за визначенням формує значну частину вартості адвокатського гонорару, а також загальної тривалості відповідного судового провадження.

Проте чинне процесуальне законодавство чітко визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зі змісту статтей 134 та 139 КАС України вбачається, що суд при оцінці витрат на правничу допомогу, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, не повинен досліджувати та враховувати будь - які інші витрати адвоката пов`язані з його адвокатською діяльністю.

При цьому, як вказує скаржник, поточні витрати адвоката пов`язані з веденням адвокатської діяльності, також закладені у структуру гонорару.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що посилання на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень.

20. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції є законною і не підлягає скасуванню.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» залишити без задоволення.

Додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Бучик А.Ю.