Постанова

від 19.09.2023 по справі 916/1799/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1799/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 року, суддя І інстанції Демешина О.А., повний текст якого складено 19.04.2023 в м. Одесі

у справі №916/1799/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ

про стягнення 222 101,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Фізична особа-підприємець Радов Костянтин Ілліч (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ (далі Відповідач) про стягнення боргу в сумі 183132,01 грн. 3% річних в розмірі 4064,03 грн. та інфляційних в розмірі 34905,65 грн.

Позов обгрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за Договором №2 від 06.09.2021 року по ремонту будинку інкубатора.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2023 у справі №916/1799/22 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про стягнення боргу в сумі 183 132,01 грн, 3% річних в розмірі 4064,03 грн та інфляційних в розмірі 34905,65 грн - відмовлено повністю.

Рішенням мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування між Сторонами справи укладеного, у відповідності до наведених вимог Законодавства України, Договору підряду №2 від 06.09.2021 року по ремонту будинку інкубатора.

06.04.2023 року місцевий господарський суд отримав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про стягнення судових по справі №916/1799/22, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Позивача на свою користь 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 177,60 грн витрат на вчинення інших процесуальних дій.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про стягнення судових витрат у справі №916/1799/22 задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ 30 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 177,60 грн витрат на вчинення інших процесуальних дій; у задоволені решти заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що справа не є складною, обсяг наданих доказів та пояснень сторін не є значним, а за відсутності укладеного між сторонами Договору не було необхідності проводити будь-які експертизи та досліджувати інші докази. Тому, враховуючи характер спірних відносин, суму позову та складність справи, суд вважає, що розумним є розмір витрат на професійну правничу допомогу Відповідача - 30 000 грн.

04.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ 3000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд, вирішуючи питання розміру правової допомоги, не оцінив обсяг виконаної адвокатом Сопільняком В.Ю. правової допомоги, яка на думку скаржника полягала лише у підготовці відзиву на позов та у підготуванні клопотання про призначення експертизи.

Скаржник стверджує, що по цій справі суд фактично провів одне підготовче засідання та одне судове засідання, на якому прийняв рішення по суті справи. Всі підготовчі засідання відкладались судом першої інстанції у зв?язку з тим, що відповідач не направив йому відзиву на позов, і лише після численних клопотань позивача такі документи були йому направлені.

Також, в апеляційній скарзі ФОП Радов К.І. вказав, що він являється пенсіонером, а розмір його пенсії є мінімальним і суд передчасно виніс додаткове рішення, не дослідивши довідку про розмір пенсії.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що розглядаючи справу суд першої інстанції призначив 12 судових засідань, два з яких (01.12.2022 та 19.12.2022) не було проведено у зв?язку з відсутністю в суді електроенергії. Представник відповідача, адвокат Сопільняк В.Ю., не був присутній лише в одному судовому засіданні (07.02.2023), однак він надав заяву про проведення судового засідання без нього.

Також відповідач зазначає, що у судових засіданнях 18.10.2022, 01.11.2022, 15.11.2022 суд повідомляв ФОП Радову К.І., що в матеріалах справи є докази того, що відповідач направив йому копію відзиву з додатками, і якщо він не отримував цих документів, то може в будь-який час ознайомитися з ними в суді. Однак, позивач жодного разу не прибув до суду і не ознайомлювався з матеріалами справи. ????09.01.2023 в судовому засіданні суд повідомив, що ФОП Радов К.І. знов стверджував, що у нього немає відзиву на позов. Тому, з метою аби більше не витрачати час на це, представник відповідача погодився повторно направити позивачу відзив з додатками. ????Отже, на думку відповідача, та обставина, що ФОП Радов К.І. не отримав відзиву в момент, коли відповідач вперше направив йому 06.09.2022, є виключно результатом бездіяльності ФОП Радова К.I.

Стосовно твердження в апеляційній скарзі про те, що господарський суд не прийняв до уваги те, що ФОП Радов К.І. є пенсіонером та не розглянув довідку про розмір пенсії позивача, яка була направлена ним на адресу суду 14.04.2023, вказує, по-перше, та обставина, що позивач є пенсіонером не впливає на його обов?язки як сторони по справі, в тому числі й щодо відшкодування судових витрат, а також те, що у поданому до суду 06.09.2022 відзиві на позов представник ТОВ «Газресурспроект», адвокат Сопільняк В.Ю., вказав про вартість правової допомоги, яку має сплатити відповідач за відповідним договором про надання правової допомоги. Отже, з цього моменту позивач мав можливість заперечувати проти такого розміру та надати суду відповідні докази на користь зменшення розміру таких витрат. Проте, ФОП Радов К.I. не виявив належної уваги до своїх процесуальних обов?язків і не надав вчасно суду доказів, які б на його думку мали значення для обрахування розміру судових витрат. Тому, безпідставним є звинувачення з боку ФОП Радова К.І. в тому, що суд, ухвалюючи 17.04.2023 додаткове рішення щодо судових витрат, не врахував доказів, які надійшли до суду 18.04.2023, тобто після прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн *100 = 248100 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 222 101,69 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд зазначає, що згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 №135-в головуючий суддя Ярош А.І. з 27.07.2023 по 11.08.2023 перебувала у відпустці.

Крім того, суддя-член колегії Принцевська Н.М., відповідно до наказу голови суду від 19.07.2023 №148-в з 09.08.2023 по 08.09.2023, а також суддя-член колегії Колоколов С.І. з 26.06.2023 по 28.07.2023 за наказом голови суду від 09.06.2023 №101-в перебували у відпустці.

Враховуючи викладене, а також з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 22.08.2022 Адвокатське об?єднання «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ» (свідоцтво про реєстрацію адвокатського об?єднання з Міністерстві юстиції №9488 від 14.02.2006 року), в особі голови Сопільняка Валерія Юрійовича, який діє на підставі статуту, пойменоване в подальшому «Компанія», з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ», в особі директора Слабенко Миколи Степановича, який діє на підставі статуту, пойменоване в подальшому «Клієнт», з другої сторони, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, виявляючи вільно своє волевиявлення, яке відповідає внутрішній волі кожного, маючи спрямування на реальне настання правових наслідків, уклали цей договір, пунктом 1.1. 1. якого передбачено, що Компанія за дорученням Клієнта та в його інтересах, зобов?язується надати останньому правову допомогу, а Клієнт зобов?язується сплатити за це гонорар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору про надання правової допомоги (далі Договір) під правовою допомогою у цьому договорі розуміється представництво Клієнта у справі №916/1799/22.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що для цілей цього договору, правова допомога може надаватися, зокрема, в таких видах: що пов?язані з предметом правової допомоги; консультації та роз?яснення з юридичних питань, складання усних та письмових довідок щодо законодавства з питань, та документів правового характеру; складання позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, скарг та інших процесуальних документів посвідчення копій документів у справах, які веде Компанія; здійснення представництва Клієнта та ведення його справ в суді, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та/або юридичними особами; виконання адвокатських обов?язків (захисника, представника) відповідно до кримінального процесуального законодавства; інші види юридичної допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його належного виконання.

Згідно пунктів 5.1.-5.3. гонорар являється єдиною формою отримання Компанією винагороди за надання правової допомоги Клієнтові. Розмір гонорару та порядок його сплати визначаються в додатках до цього договору. Фактичні витрати (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість експертизи, вартість поштових відправлень тощо) погашаються Клієнтом на підставі окремого рахунка.

22.08.2023 Сторонами укладено Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 22.08.2023, в якій зазначено, що за надання передбаченої договором правової допомоги Клієнт сплачує Компанії гонорар у розмірі 45 000 (сорока п`яти тисяч) гривень.

Пунктом 2 Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 22.08.2023 передбачено, що Клієнт зобов?язаний сплатити гонорар в такому порядку та розмірах:

20 000 (двадцять п?ять тисяч) гривень Клієнт має сплатити до 26 серпня 2022р.;

25 000 (двадцять тисяч) гривень Клієнт зобов?язаний сплатити протягом трьох днів з моменту ухвалення Господарським судом Одеської області рішення у справі №916/1799/22.

З доданих до заяви заключної виписки щодо руху коштів на банківському рахунку адвокатського об`єднання Юридична компанія Лекс Ноледж за період 30.08.2022 та платіжної інструкції №1633 від 30.08.2022 встановлено, що ТОВ Газресурспроект частково сплатило гонорар відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.08.2022 у розмірі 20 000 грн. (т.2 а.с.89 - 90).

Відповідно, Відповідач ще має сплатити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Отже, доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт понесення відповідачем витрат на оплату правової допомоги, пов`язаною з розглядом даної справи, в загальній сумі 45000,00 грн.

Крім того, 03.12.2022 року представник відповідача - адвокат Сопільняк В.Ю. направив поштою на адресу позивача процесуальні документи, за що сплатив 88,80 грн. та 10.01.2023 року представник відповідача - адвокат Сопільняк В.Ю., виконуючи покладений судом обов`язок додаткового направлення позивачу відзиву на позов та всіх, доданих до нього документів, повторно надіслав їх через АТ Укрпошта та сплатив за це ще 88,80 грн. (Т. 2 а.с.91, 92, 95 98).

Відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного 22.00.2022 мж ТОВ «Газресурспроект» та адвокатським об?єднанням «Юридична компанія «Лекс Ноледж», адвокат Сопільняк В.Ю., який діяв на підставі ордеру серії ВН №1181211 від 06.09.2023 виконав наступні роботи (надав послуги) у зв?язку з розглядом господарським судом Одеської області справи №916/1799/22:

-з 22 серпня по 01 вересня 2022 - отримання в суді копії позову та доданих до нього документів, у зв?язку з неотриманням їх від позивача;

-з 01 по 06 вересня 2022 - робота за отриманими документами з метою підготування правової позиції та відзиву, робота з ТОВ «Газресурспроект» щодо позову, доказів позивача та відповідача, тощо;

-06.09.2022 - відправлення позивачу процесуальних документів (відзиву);

-19.09.2022 - підготування процесуальних документів (клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження);

-18.10.2022 - підготовка до та участь у судовому засіданні;

-01.11.2022 - підготування до судового засідання та участь у судовому засіданні;

-15.11.2022 - підготування до судового засідання та участь у судовому засіданні;

-29.11.2022 -?підготування процесуальних документів (клопотання про ознайомлення); ??ознайомлення з додатково наданими документами у справі;

-01.12.2022 ??- підготування процесуальних документів (клопотання про призначення експертизи) прибуття до суду для участі у судовому засіданні (засідання не було у зв?язку з відсутністю електроенергії);

-03.12.2022 - відправлення позивачу процесуальних документів;

-19.12.2022 - прибуття до суду для участі у судовому засіданні (засідання не було у зв?язку з відсутністю електроенергії);

-09.01.2023 - підготування до судового засідання та процесуальних документів для відправлення позивачу (відзиву з додатками) ??участь у судовому засіданні;

-10.01.2023 - відправлення позивачу процесуальних документів;

-з 18 по 22 січня 2023 - робота з запереченнями позивача щодо призначення судової експертизи;

-24.01.2023 - підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні;

-з 30 січня по 03 лютого 2023 - робота з письмовою відповіддю позивача на відзив на позов;

-07.02.2023 - підготування та подання до суду процесуальних документів;

-28.02.2023 - підготування до судового засідання та процесуальних документів (заяви про судові витрати, детального опису виконаної роботи, доказів понесених та очікуваних судових витрат); ??участь у судовому засіданні;

-21.03.2023 - підготування до судового засідання та процесуальних документів (заяви про судові витрати, детального опису виконаної роботи, доказів понесених та очікуваних судових витрат); ??участь у судовому засіданні;

-03.04.2023 - підготування та участь у судовому засіданні;

-04.04.2023 - підготування та подання до суду заяви про стягнення судових витрат та опису виконаної роботи.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції та розміру останніх представником відповідача адвокатом Сопільняком В.Ю. було надано низку документів, а саме: заключна виписка за період з 30.08.2022 по 30.08.2022; платіжна інструкція №1633 від 30.08.2022; поштова накладна №6500143898347 від 03.12.2022, опис вкладення, фіскальний чек та повідомлення про вручення. лист від 09.01.2023 на адресу ФОП Радова К.1., поштова накладна №6500143988117 від 10.01.2023; фіскальний чек від 10.01.2023 на суму 88,80 грн.; опис вкладення у поштове відправлення 10.01.2023; копія з електронної сторінки з офіційного інтернет сайту Укрпошти про відстеження відправлення за трекінгом 6500143988117, опис робіт (послуг) наданих АО «ЮК «Лекс Ноледж» у зв?язку з розглядом судом справи №916/1799/22.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Частиною 6 статті 129 ГПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У відзиві на позов відповідач вказував, що ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 45000,00 грн.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що по цій справі суд фактично провів одне підготовче засідання та одне судове засідання, на якому прийняв рішення по суті справи. Всі підготовчі засідання відкладались судом першої інстанції у зв?язку з тим, що відповідач не направив йому відзиву на позов, і лише після численних клопотань позивача такі документи були йому направлені.

Судова колегія не погоджується із викладеними вище аргументами скаржника з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, а в подальшому 03.10.2022 суд задовольнив клопотання відповідача та ухвалив розглядати справу за правилами загального провадження зі стадії відкриття провадження.

В судовому засіданні 18.10.2022 в місцевому господарському суді був присутній лише представник відповідача, у зв`язку з чим суд відклав розгляд даної справи на 01.11.2022.

Згідно протоколу судового засідання від 01.11.2022, суд першої інстанції зазначив, що було отримано клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доручено Болградському районному суду Одеської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції, проте у зазначений час позивач не вийшов на зв`язок, тому судом відкладено розгляд справи на 15.11.2022.

Судове засідання 15.11.2022 відбулося за участю обох сторін по справі, судом ухвалено витребовати у позивача оригінали договору №2 від 06.09.2021 та оголошено перерву при розгляді даної справи на 01.12.2022.

Судове засідання 01.12.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, про що складено довідку, а ухвалою місцевого господарського суду від 01.12.2022 розгляд даної справи призначено на 19.12.2022.

Судове засідання 19.12.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, про що складено довідку, а ухвалою місцевого господарського суду від 19.12.2022 розгляд даної справи призначено на 09.01.2023.

Згідно протоколу судового засідання від 09.01.2023 в судовому засіданні взяв участь лише представник відповідача. Суд відклав розгляд даної справи на 24.01.2023.

24.01.2023 в судовому засіданні прийняв участь представник відповідача, суд розгляд справи на 07.02.2023.

Відповідно до протоколу судового засідання від 07.02.2023 учасники справи в судове засідання не з`явились, від відповідача надійшла заява про розгляд даної справи без його участі, а ухвалою місцевого господарського суду від 07.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив до судового розгляду по суті на 28.02.2023.

28.02.2023 в судового засіданні прийняв участь представник відповідача, в свою чергу позивач, який клопотав про проведення даного судового засідання в режимі відеоконференції, у судове засідання не з`явився. Суд відклав розгляд даної справи на 21.03.2023.

Зі змісту протоколу судового засідання від 21.03.2023 вбачається, що в даному судовому засіданні прийняв участь представник відповідача. Суд ухвалою від 21.03.2023 відклав судове засідання на 03.04.2023.

В судовому засіданні 03.04.2023 прийняли участь представники обох сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В подальшому суд призначив судове засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення на 17.04.2023, в якому прийняв участь представник відповідача.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що розглядаючи справу суд першої інстанції призначив 12 судових засідань, два з яких (01.12.2022 та 19.12.2022) не було проведено у зв?язку з відсутністю в суді електроенергії, а представник відповідача, адвокат Сопільняк В.Ю., не був присутній лише в одному судовому засіданні (07.02.2023), чим спростовуються твердження апелянта стосовно того, що суд фактично провів одне підготовче засідання та одне судове засідання, оскільки представник відповідача прийняв участь майже в усіх судових засіданнях, останнім витрачено час на підготовку до та участі в усіх вищезгаданих судових засіданнях.

Не приймаються до уваги аргументи апелянта про те, що всі підготовчі судові засідання відкладались у зв?язку з тим, що ТОВ «Газресурспроект» не направило йому відзиву на позов, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 06.09.2022 представник ТОВ «Газресурспроект» надав господарському суду відзив на позов. До цього відзиву було додано поштову накладну, відповідно до якої відзив з додатками направлено на належну позивачу адресу 06.09.2022. Крім того, будучи обізнаним про подання відзиву на позовну заяву позивач не обмежений був ознайомитися з ними в суді. Однак, останній не скористався своїм правом на ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Між тим, зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані сторонами, судова колегія дійшла висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений судом розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у зазначеному судом розмірі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем витрат у розмірі 45000 грн та стягнуті місцевим господарським судом 30 000 грн, судова колегія враховує, що дана справа є малозначною, ціна позову якої складає 222 101,69 грн. Таким чином, за складання та подання двох заяв по суті справи сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн не є співмірною із складністю справи, витраченим адвокатом часом на надання послуг, ціною позову та значенням справи для сторони відповідача.

Відтак, зважаючи на предмет позову у даній справі, беручи до уваги той факт, що справа є малозначною, ціна позову якої складає 222 101,69 грн, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані сторонами, зважаючи на те, що за відсутності укладеного між сторонами договору не було необхідності проводити будь-які експертизи та досліджувати інші докази, враховуючи, що відповідач є пенсіонером, судова колегія дійшла висновку, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений судом розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.

Стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі суперечить принципу розподілу таких витрат, розумності їх розміру.

Враховуючи викладене, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за належне стягнути з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає наявними правові підстави для часткового скасування оскарженого додаткового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про розподіл судових витрат та стягнення з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 підлягає частковому задоволенню та прийняттю нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про розподіл судових витрат та стягнення з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 у справі №916/1799/22 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ про розподіл судових витрат у справі №916/1799/22 задовольнити частково.

Стягнути з з Фізичної особи-підприємця Радова Костянтина Ілліча на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗРЕСУРСПРОЕКТ витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді С.І. Колоколов

Н.М. Принцевська