Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/7234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/7234/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної

системи України"

до Акціонерного товариства "Банк Січ" в особі Уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного

товариства "Банк Січ" Стрюкової Ірини Олександрівни

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ"

про зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників справи:

від позивача: Радченко Р.О. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Герасимчук І.А. за довіреністю від 01.06.2023 р. № 18/203;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Січ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Січ" Строкової Ірини Олександрівни (далі - відповідач, Банк) про зобов`язання відповідача включити грошові вимоги позивача на суму 3 429 526,25 грн. за банківською гарантією від 18.03.2019 року № 201170/19-5 до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач неправомірно відмовив Товариству у визнанні та включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошових вимог на суму 3 429 526,25 грн. за вищенаведеною банківською гарантією, виданою Банком в забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" своїх зобов`язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/7234/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.06.2023 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Приватне акціонерне товариство "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ"

06.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи від 05.06.2023 року № 2023-06-05/4361, в яких остання вказала, що повідомлення АТ "Банк Січ" про відмову у визнанні вимог та включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів, заявлених позивачем, є таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

До початку призначеного підготовчого засідання 07.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 30.05.2023 року № 1146/04-2-Л на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду, зокрема, на те, що з моменту запровадження в АТ "Банк Січ" процедури ліквідації, відкликанням банківської ліцензії, банк не може здійснювати банківську діяльність, у тому числі виконувати зобов`язання за раніше виданими банківськими гарантіями. Враховуючи звернення позивача 31.01.2023 року з вимогою по банківській гарантії, у той час як згідно з приписами частин 2, 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про банки і банківську діяльність", зобов`язання АТ "Банк Січ" за виданою гарантією були припинені з моменту запровадження процедури ліквідації, а саме з 10.10.2022 року, у відповідача відсутні підстави для задоволення відповідних вимог позивача.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 14.06.2023 року, відповідачу встановлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 29.06.2023 року, підготовче засідання відкладено на 05.07.2023 року.

19.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 12.06.2023 року № ТОВВИХ-23-7793 на відзив на позовну заяву (направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 12.06.2023 року), в якій останній навів додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/7234/23 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року підготовче провадження у справі № 910/7234/23 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 26.07.2023 року.

24.07.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 21.07.2023 року № ТОВВИХ-23-9900, в якій останній зазначив про допущення у тексті позовної зави технічної описки та уточнив дійсне прізвище Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Січ" - Стрюкова Ірина Олександрівна.

У судових засіданнях 26.07.2023 року та 30.08.2023 року оголошувалися перерви до 30.08.2023 року та 13.09.2023 року відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Банку в цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 30.05.2023 року № 1146/04-2-Л.

Приватне акціонерне товариство "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" про дату, час і місце розгляду справи було повідомлене належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 13.09.2023 року не забезпечило.

У судовому засіданні 13.09.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За наявною на відкритому веб-порталі публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-12-07-000601-a) інформацією, 26.03.2019 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" (далі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" (далі - підрядник) укладено договір підряду (капітальне будівництво) № 1303000559 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик виконати роботи відповідно до умов Договору на будівельні роботи, в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, за об`єктом "Реконструкція магістрального газопроводу "Київ-Захід України" (ІІ нитка) в місці переходу через р. Дністер на км 518,0" (45000000-7) (Будівельні роботи на поточний ремонт), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до змісту пункту 8.10 наведеного Договору підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 3 429 526,25 грн., що становить 5 % ціни цього договору.

У той же час судом встановлено, що 28.01.2019 року між Банком та третьою особою укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій № 201170/19, за умовами якого (зі змінами) Банк взяв на себе зобов`язання в межах ліміту, встановленого пунктом 1.2 цього договору, відповідно до умов цього договору, надавати банківські гарантії, які узгоджуються з принципалом, згідно з цим договором та заяви принципала, які будуть вказані у відповідній письмовій заявці принципала, а принципал зобов`язаний відшкодувати Банку всі виплати, здійснені останнім за гарантіями (якщо такі були здійснені Банком за свій рахунок), відшкодувати Банку всі витрати, понесені ним при виконанні зобов`язань за гарантіями, а також сплатити Банку комісію за надання гарантій, комісію за здійснення платежу за гарантіями в розмірі і порядку, обумовлених цим договором та будь-якими додатковими угодами до цього договору. Надання кожної гарантії в рамках цього договору здійснюється за письмовою заявкою принципала, оформленою у задовольняючому Банк вигляді згідно вимог діючого законодавства України, у тому числі, але не виключно - вимог Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2019 року Банком було видано банківську гарантію № 201170/19-5 (далі - Банківська гарантія), за умовами якої Банк (як гарант) взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити на користь філії УМГ "Львівтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (як бенефіціара) повну суму гарантії забезпечення виконання Договору (гарантовану суму), а саме: 3 429 526,25 грн., протягом 5 робочих днів після дня отримання від бенефіціара оригіналу першої належно представленої письмової вимоги, в якій буде посилання на одну з наступних підстав:

- невиконання або неналежне виконання принципалом (Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ") прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору;

- відмова принципалом від виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору;

- дії принципала призвели до неможливості подальшого виконання Договору.

Зобов`язання гаранта за цією гарантією припиняються на підставі:

- сплати бенефіціару суми, на яку видано гарантію;

- закінчення строку, на який видана гарантія;

- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією.

Ця гарантія є чинною з дати її складення. Термін дії цієї гарантії (з урахуванням внесених 06.06.2022 року до Банківської гарантії Змін № 7) минає 31.01.2023 року включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше цієї дати.

Внесення змін до умов гарантії (у разі потреби) можливе лише за умови письмового погодження із бенефіціаром та у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що до Банківської гарантії вносилися Зміни № 1 - № 7.

Так, 24.12.2019 року до Банківської гарантії внесено Зміни № 1, згідно з якими у тексті Банківської гарантії найменування бенефіціара (у всіх відмінках) змінено з "Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490), а також змінено місцезнаходження та банківські реквізити нового бенефіціара (позивача).

Судом встановлено, що листом від 19.01.2023 року № ТОВВИХ-23-663 Товариство, посилаючись на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" умов Договору, звернулося до Банку з письмовою вимогою, в якій просило гаранта перерахувати позивачу грошові кошти за Банківською гарантією у розмірі 3 429 526,25 грн.

Зі змісту відзиву Банку від 30.05.2023 року № 1146/04-2-Л на позовну заяву вбачається, що наведена письмова вимога була отримана гарантом 31.01.2023 року.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим статтею 564 Цивільного кодексу України, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Листом від 01.02.2023 року № 168/07-л Банк у відповідь на вимогу позивача від 19.01.2023 року № ТОВВИХ-23-663 повідомив бенефіціара про відсутність підстав для задоволення його вимоги з огляду на те, що зобов`язання Банку за Банківською гарантією були припинені з моменту запровадження процедури ліквідації Акціонерного товариства "Банк Січ", а саме з 10.10.2022 року.

Листом від 17.02.2023 року № ТОВВИХ-23-2114 Товариство звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Січ" Стрюкової Ірини Олександрівни із заявою про визнання кредиторських вимог позивача до Банку за Банківською гарантією на суму 3 429 526,25 грн., включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів та сплату означеної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок бенефіціара.

Проте листом від 05.04.2023 року № 786/03-2/3-Л відповідач повідомив Товариство про відмову в задоволенні його заяви від 17.02.2023 року № ТОВВИХ-23-2114 та відсутність підстав для включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з означеним позовом про зобов`язання відповідача включити грошові вимоги Товариства на суму 3 429 526,25 грн. за Банківською гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Внаслідок видачі Банківської гарантії згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За умовами положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, 18.03.2019 року Банком було видано Банківську гарантію, за умовами якої, з урахуванням внесених у подальшому до цієї гарантії змін, Банк (як гарант) взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити на користь Товариства (як бенефіціара) повну суму гарантії забезпечення виконання Договору (гарантовану суму), а саме: 3 429 526,25 грн., протягом 5 робочих днів після дня отримання від бенефіціара оригіналу першої належно представленої письмової вимоги, в якій буде посилання на одну з наступних підстав:

- невиконання або неналежне виконання принципалом (Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ") прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору;

- відмова принципалом від виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору;

- дії принципала призвели до неможливості подальшого виконання Договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що листом від 19.01.2023 року № ТОВВИХ-23-663 Товариство, посилаючись на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" умов Договору, звернулося до Банку з письмовою вимогою, в якій просило гаранта перерахувати позивачу грошові кошти за Банківською гарантією у розмірі 3 429 526,25 грн.

Однак листом від 01.02.2023 року № 168/07-л Банк повідомив бенефіціара про відсутність підстав для задоволення його вимоги з огляду на те, що зобов`язання Банку за Банківською гарантією були припинені з моменту запровадження процедури ліквідації Акціонерного товариства "БАНК СІЧ", а саме з 10.10.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 року № 405-рш/БТ "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК СІЧ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.08.2022 року № 579, яким розпочато процедуру виведення Банку з ринку та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Банку Степанець Вікторії Сергіївні.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.08.2022 року № 654 строк тимчасової адміністрації неплатоспроможного Банку, а також строк повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Степанець Вікторії Сергіївни продовжено по 09.10.2022 року (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 року № 495-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "БАНК СІЧ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.10.2022 року прийнято рішення № 803 "Про початок процедури ліквідації АТ "БАНК СІЧ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із наведеними рішеннями відкликано банківську ліцензію Банку, розпочато процедуру його ліквідації з 10.10.2022 року по 09.10.2025 року включно та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному вказаним законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у ч. 5 та ч. 10 ст. 52 вказаного Закону, провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Стрюковій Ірині Олександрівні строком на 3 роки з 10.10.2022 року по 09.10.2025 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.10.2022 року № 810 "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "БАНК СІЧ" в умовах воєнного стану в Україні" погоджено формування реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів станом на дату запровадження процедури ліквідації Банку. Уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку зобов`язано у термін до 18.11.2022 року здійснити дії щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів на дату запровадження процедури ліквідації Банку та надати його на затвердження виконавчої дирекції Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2022 року № 959 "Про затвердження акцептованих вимог кредиторів АТ "БАНК СІЧ" затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку. Разом із тим, вимоги Товариства про сплату суми Банківської гарантії у розмірі 3 429 526,25 грн. до акцептованих вимог кредиторів Банку не увійшли, оскільки відповідна заборгованість на час запровадження процедури ліквідації Банку згідно з його балансовими даними не обліковувалася.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов`язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

З дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) Фонд забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

За змістом статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Згідно з частинами 1, 4 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, зазначеній у ст. 52 цього Закону.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи прийняте виконавчою дирекцією Фонду рішення про ліквідацію Акціонерного товариства "БАНК СІЧ", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні.

Разом із тим, згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до пункту 4.20 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 року № 2, Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату початку процедури ліквідації банку.

Враховуючи те, що процедура ліквідації Банку розпочалася з 10.10.2022 року, розмір кредиторських вимог позивача до Банку та їх черговість має визначається станом на вказану дату.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що процедура ліквідації Банку розпочалась до моменту звернення позивача з вимогою до Банку про виплату Банківської гарантії, яка (письмова вимога) була отримана гарантом лише 31.01.2023 року.

Більше того, порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Вимогою є лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту (пункт 7 частини 3 розділу І Положення).

Отже, обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Разом із тим, обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Як було вказано вище, листом від 19.01.2023 року № ТОВВИХ-23-663 Товариство, посилаючись на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" умов Договору, звернулося до Банку з письмовою вимогою, в якій просило гаранта перерахувати позивачу грошові кошти за Банківською гарантією у розмірі 3 429 526,25 грн.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року в справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 року в справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 року в справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 року в справі № 910/20326/17.

Згідно з пунктом 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Пунктом 37 Положення передбачено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

Суд зазначає, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 910/20306/17.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року в справі № 910/16898/19.

У той же час матеріали справи не містять жодних доказів, які прямо чи опосередковано свідчать про порушення третьою особою умов Договору, а також документів, які свідчать про те, що строк виконання Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ НАФТОГАЗБУДІЗОЛЯЦІЯ" його зобов`язань за Договором виник до запровадження в Банку тимчасової адміністрації та початку процедури його ліквідації, а також до направлення відповідачу вимоги про виплату суми Банківської гарантії. Таких доказів Товариством не було долучено ні до адресованої ним гаранту вимоги від 19.01.2023 року № ТОВВИХ-23-663, ні до заяви від 17.02.2023 року № ТОВВИХ-23-2114 про визнання кредиторських вимог, ні до позову.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача включити грошові вимоги Товариства на суму 3 429 526,25 грн. за Банківською гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

Посилання позивача на втрату ним свого майна внаслідок неправомірних дій Банку також оцінюються судом критично з огляду на відсутність будь-яких доказів на їх підтвердження.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевказані обставини, позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору компенсації Товариству не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.09.2023 року.

Суддя В.С. Ломака