Окрема думка

від 27.02.2024 по справі 910/7234/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7234/23

Судді Верховного Суду Вронської Г.О.

у справі № 910/7234/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Оператор газотранспортної системи України "

до Акціонерного товариства " Банк Січ ",

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство " ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція ",

про зобов`язання вчинити дії,

1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Оператор газотранспортної системи України " (далі - Позивач, Скаржник, Оператор ГТС) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства " Банк Січ " (далі - Відповідач, Банк) про зобов`язання включити грошові вимоги Позивача на суму 3 429 526,25 грн за банківською гарантією № 201170/19-5 від 18.03.2019 (далі - банківська гарантія) до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

2. Позов обґрунтований тим, що:

- зобов`язання Банку перед Оператором ГТС за гарантією не є додатковим зобов`язанням, оскільки виникло з моменту видачі гарантії;

- Банк помилково ототожнює неможливість виплати бенефіціару грошових коштів за гарантією з припиненням зобов`язання;

- норми частини другої, третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачають припинення зобов`язання за чинними гарантіями;

- Банк неправомірно відмовив у визнанні та включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошових вимог на суму 3 429 526,25 грн за банківською гарантією, виданою банком на забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством " ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція " (далі - Товариство) своїх зобов`язань.

3. Банк заперечував проти позову з таких підстав:

- з моменту запровадження в Банку процедури ліквідації, відкликання банківської ліцензії останній не може здійснювати банківську діяльність, у тому числі виконувати зобов`язання за раніше виданими банківськими гарантіями;

- Позивач звернувся з вимогою за банківською гарантією 31 січня 2023 року, а згідно з приписами частин другої, третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про банки і банківську діяльність" зобов`язання Банку за виданою гарантією були припинені з моменту запровадження процедури ліквідації, а саме з 10 жовтня 2022 року, тому у Відповідача відсутні підстави для задоволення відповідних вимог Позивача.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/7234/23, у задоволенні позову відмовив повністю.

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що:

- у силу положень статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов`язань банку вважається таким, що настав, жодних додаткових зобов`язань не виникає;

- до акцептованих вимог кредиторів можуть бути внесені вимоги бенефіціара за банківською гарантією у разі настання гарантійного випадку до моменту запровадження процедури ліквідації Банку;

- Оператор ГТС звернувся до Банку з вимогою про виплату банківської гарантії після запровадження процедури ліквідації Банку, а тому його звернення щодо включення вимог до акцептованого реєстру кредиторів не може бути задоволене;

- у матеріалах справи відсутні докази щодо порушення Товариством умов договору підряду, а також документи, які вказують, що строк виконання Банком зобов`язань за банківською гарантією виник до запровадження в Банку тимчасової адміністрації та початку процедури його ліквідації, тому відсутні підстави для включення грошових вимог Оператора ГТС за банківською гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- відсутні правові підстави для зобов`язання Відповідача включити грошові вимоги Оператора ГТС на суму 3 429 526,25 грн за банківською гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення, оскільки Позивач не надав докази виникнення відповідних зобов`язань до початку ліквідаційної процедури Банку.

6. Оператор ГТС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

7. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суди не застосували норми частин першої, третьої статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 560, 562, частин першої, третьої статей 563, 565, статті 568 ЦК України (далі - Цивільний кодекс України) та неправильно застосували положення статті 46 разом з частиною восьмою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", хибно витлумачили, що зобов`язання Відповідача за банківською гарантією припинилися з моменту введення ліквідаційної процедури у банку (частина друга статті 46 Закону) та хибно кваліфікували вимоги за банківською гарантією у цій справі як додаткові зобов`язання банку (частина третя статті 46 Закону), і відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах;

- суди зробили помилковий висновок, що вимоги Скаржника заявлені поза межами ліквідаційної процедури банку, та помилково не застосували частину четверту статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка регламентує, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку, а судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури;

- суди помилково ототожнюють заявлені у цій справі позовні вимоги немайнового характеру про зобов`язання включити грошові вимоги до реєстру акцентованих вимог кредиторів з вимогами окремого кредитора-юридичної особи про стягнення банківської гарантії, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, адже неможливість Відповідача здійснити виплату за банківською гарантією у зв`язку із початком ліквідації є підставою для набуття Оператором ГТС статусу щодо Банку в силу частини першої статті 563 ЦК України;

- відповідно до статей 2, 3, 34, 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з часу запровадження тимчасової адміністрації, а надалі - ліквідації банку не можуть бути задоволені вимоги кредитора про стягнення з банку-гаранта кошти за банківською гарантією поза межами ліквідаційної процедури банку, але вказані норми не виключають можливість включення грошових вимоги такого кредитора до реєстру акцентованих вимог кредиторів банку;

- суди помилково урахували в цій справі правові висновки, викладені Верховним Судом у відмінних правовідносинах, які містяться у постановах від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 07.12.2021 у справі № 910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20.

9. Банк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти доводів касаційної скарги.

10. Відзив обґрунтований тим, що:

- з моменту запровадження в Банку процедури ліквідації, відкликання банківської ліцензії Банк не може здійснювати банківську діяльність, у тому числі виконувати зобов`язання за раніше виданими банківськими гарантіями;

- у Банку відсутні підстави для задоволення вимоги Оператора ГТС щодо включення вимог за банківською гарантією до реєстру кредиторів, оскільки Скаржник звернувся до Банку 31 січня 2023 року, а ліквідацію Банку розпочато 10 жовтня 2022 року. Отже, на момент запровадження тимчасової адміністрації строк виконання усіх зобов`язань настав, а зобов`язання з виконання гарантії не настало, тому вимоги, які виникли після запровадженої процедури ліквідації не можуть бути включені до акцептованого реєстру кредиторів у силу частин другої, третьої статті 46 Закону України "Про банки i банківську діяльність".

11. Постановою Верховного Суду від 27.02.2024 касаційну скаргу Оператора ГТС залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/7234/23 залишено без змін.

12. Верховний Суд зауважив, що суди першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені обставини справи, дійшли правильного висновку, що до акцептованих вимог кредиторів можуть бути внесені вимоги бенефіціара за банківською гарантією у разі настання гарантійного випадку до моменту запровадження процедури ліквідації Банку. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Банку включити грошові вимоги Позивача за банківською гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки гарантійний випадок настав після початку процедури ліквідації Банку.

13. Я не погоджуюся з висновками Верховного Суду за результатами розгляду цієї справи з таких підстав.

14. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є гарантія.

15. За змістом частин першої, четвертої статті 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

16. Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

17. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини перша, друга, четверта статті 563 ЦК України).

18. Гарантія дозволяє кредитору оперативно одержати відшкодування за рахунок третьої особи (гаранта). При цьому можливі заперечення боржника (принципала) розглядаються поза межами забезпечувальних правовідносин між кредитором (бенефіціаром) та гарантом.

19. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (стаття 561 ЦК України).

20. Частини перша, друга статті 565 ЦК України встановлюють, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

21. Згідно зі статтею 568 ЦК України Зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

22. У цій справі суди встановили, що 26 березня 2019 року Акціонерне товариство " Укртрансгаз " в особі Філії " Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз " і Товариство уклали договір підряду, згідно з пунктом 8.10 якого підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 3 429 526,25 грн, що становить 5 % ціни цього договору.

23. 28 січня 2019 року Банк і Товариство уклали генеральний договір про надання банківських гарантій № 201170/19, за умовами якого (зі змінами) Банк взяв на себе зобов`язання в межах ліміту, встановленого пунктом 1.2 цього договору, відповідно до умов цього договору, надавати банківські гарантії, які узгоджуються з принципалом, згідно з цим договором та заяви принципала, які будуть вказані у відповідній письмовій заявці принципала, а принципал зобов`язаний відшкодувати Банку всі виплати, здійснені останнім за гарантіями (якщо такі були здійснені Банком за свій рахунок), відшкодувати Банку всі витрати, понесені ним при виконанні зобов`язань за гарантіями, а також сплатити Банку комісію за надання гарантій, комісію за здійснення платежу за гарантіями в розмірі і порядку, обумовлених цим договором та будь-якими додатковими угодами до цього договору. Надання кожної гарантії в рамках цього договору здійснюється за письмовою заявкою принципала, оформленою у задовольняючому Банк вигляді згідно вимог діючого законодавства України, у тому числі, але не виключно - вимог Національного банку України .

24. 18 березня 2019 року Банк видав банківську гарантію, за умовами якої Банк (як гарант) взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити на користь Філії " Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз " Акціонерного товариства " Укртрансгаз " (як бенефіціара) повну суму гарантії забезпечення виконання договору (гарантовану суму), а саме 3 429 526,25 грн протягом 5 робочих днів після дня отримання від бенефіціара оригіналу першої належно представленої письмової вимоги, в якій буде посилання на одну з наступних підстав:

- невиконання або неналежне виконання принципалом (Товариством) прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору;

- відмова принципалом від виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору;

- дії принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.

25. Зобов`язання гаранта за гарантією припиняються на підставі:

- сплати бенефіціару суми, на яку видано гарантію;

- закінчення строку, на який видана гарантія;

- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією.

26. Гарантія є чинною з дати її складення. Термін дії гарантії (з урахуванням змін № 7, внесених до банківської гарантії 06 червня 2022 року) минає 31 січня 2023 року включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше цієї дати.

27. 24 грудня 2019 року до банківської гарантії внесені зміни № 1, згідно з якими у тексті гарантії найменування бенефіціара (у всіх відмінках) змінено з "Філія " Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз " Акціонерного товариства " Укртрансгаз " на "Товариство з обмеженою відповідальністю " Оператор газотранспортної системи України ", а також змінено місцезнаходження та банківські реквізити нового бенефіціара (Позивача).

28. 06 жовтня 2022 року Правління Національного банку України (далі - НБУ ) ухвалило рішення № 495-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства " Банк Січ ".

29. 07 жовтня 2022 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд ) прийняла рішення № 803 "Про початок процедури ліквідації АТ " Банк Січ " та делегування повноважень ліквідатора банку".

30. 10 жовтня 2022 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 810 "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ " Банк Січ " в умовах воєнного стану в Україні", яким погоджено формування реєстру акцептованих вимог кредиторів банку на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів станом на дату запровадження процедури ліквідації банку.

31. Оператор ГТС листом від 19.01.2023 № ТОВВИХ-23-663, посилаючись на неналежне виконання Товариством умов договору підряду, звернувся до Банку з письмовою вимогою, в якій просив гаранта перерахувати Позивачу грошові кошти за банківською гарантією у розмірі 3 429 526,25 грн. Зазначена вимога була отримана гарантом 31 січня 2023 року.

32. Банк листом від 01.02.2023 № 168/07-л у відповідь на вимогу Позивача повідомив про відсутність підстав для задоволення його вимоги з огляду на те, що зобов`язання Банку за гарантією були припинені з моменту запровадження процедури ліквідації Банку, а саме з 10 жовтня 2022 року.

33. Оператор ГТС листом від 17.02.2023 № ТОВВИХ-23-2114 звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства " Банк Січ " Стрюкової Ірини Олександрівни із заявою про визнання кредиторських вимог позивача до Банку за банківською гарантією на суму 3 429 526,25 грн, включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів та сплату вказаної суми на розрахунковий рахунок бенефіціара.

34. 05 квітня 2023 року Банк листом № 786/03-2/3-Л повідомив Оператора ГТС про відмову в задоволенні його заяви від 17.02.2023 № ТОВВИХ-23-2114 та відсутність підстав для включення вимог Позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

35. З огляду на викладене вище Оператор ГТС звернувся з позовом до господарського суду.

36. Згідно зі статтею 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

37. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплене у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 13) та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2).

38. Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

40. Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

41. Частинами першою, другою статті 5 ГПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

42. Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

43. Норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (статті 36, 46 та інші) встановлюють, що з часу запровадження тимчасової адміністрації, а надалі - ліквідації банку не можуть бути задоволені вимоги кредитора про стягнення з банку-гаранта коштів за банківською гарантією поза межами ліквідаційної процедури банку. Водночас заборона включення грошових вимог такого кредитора до реєстру акцентованих вимог кредиторів банку відсутня.

44. За моїм переконанням, звертаючись до суду з позовом, Оператор ГТС обрав належний та ефективний спосіб захисту. З настанням підстав, визначених банківською гарантією, Позивач правомірно розраховував на сплату Банком грошової суми відповідно до умов гарантії.

45. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1991 у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87).

46. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформована у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (заява № 44277/98).

47. У рішенні від 14.05.2013 у справі "Н.К.М. проти Угорщини" (заява № 66529/11) Європейський суд з прав людини наголосив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

48. Варто зауважити, що банківська гарантія була чинною, а вимога за нею отримана Банком у межах визначеного в гарантії строку. Суди не встановили наявність підстав для припинення зобов`язань за гарантією з переліку, про який йдеться у пункті 25 цієї окремої думки.

49. Специфічна правова природа банківської гарантії та особливості висунення вимог кредитором породжують низку проблем, зокрема щодо способу, в який кредитор може отримати кошти за гарантією, виданою банком, який перебуває в процесі ліквідації.

50. Частиною п`ятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що кредиторські вимоги заявляються лише протягом 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

51. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх його грошових зобов`язань вважається таким, що настав (пункт 3 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

52. У постанові від 27.02.2024, ухваленій у цій справі, Верховний Суд зауважив: "Якщо порушення боржником свого зобов`язання і звернення кредитора до гаранта відбулося вже після початку процедури ліквідації банку, то такі вимоги є додатковими в розумінні частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і не пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, оскільки грошове зобов`язання у гаранта було відсутнє на момент ухвалення рішення про ліквідацію банку, що обумовлено специфічним характером такого засобу забезпечення виконання зобов`язання, як банківська гарантія (виникає після порушення боржника і звернення кредитора)".

53. Я не погоджуюся з цим висновком та вважаю, що зобов`язання, яке виникає за гарантією, виданою банком до початку його ліквідації, не є додатковим у розумінні частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

54. Кредитор (бенефіціар), який з дотриманням умов гарантії пред`явив банку (гаранту) відповідну вимогу, вправі одержати грошову суму, на яку видано гарантію. У разі, якщо зобов`язання порушено боржником (принципалом), а вимога за гарантією пред`явлена після початку ліквідації банку-гаранта з об`єктивних причин, що не залежали від волі кредитора (бенефіціара), останній має право вимагати включити грошові вимоги за гарантією до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

55. Зворотний підхід призводить до безпосереднього порушення майнових прав кредитора на отримання коштів за гарантією, а також породжує невизначеність у відносинах бенефіціара з принципалом, оскільки зобов`язання, що склалися між ними, фактично залишаються незабезпеченими (відбувається нівелювання інституту гарантії).

56. На підставі викладеного вище вважаю, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/7234/23 підлягали скасуванню з ухваленням Верховним Судом нового рішення про задоволення позову.

Суддя Г. Вронська