Ухвала

від 20.09.2023 по справі 927/89/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/89/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023

у справі за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

Фермерського господарства "Маяк",

Фермерського господарства "Давидок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2023 (подана 29.08.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі -скаржник) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 927/89/19 також скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження зазначеної постанови.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Право на касаційне оскарження закріплено у статті 287 Господарського процесуального кодексу України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, строки подання скарги - статтею 288 цього Кодексу.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу.

За статтею 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 зазначено, що відповідне право касаційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.

Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій касаційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, касаційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку касаційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - касаційна скарга залишається без руху.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, повний текст якої складено 28.06.2023, строк на оскарження якої сплив 18.07.2023.

Позивач із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся 29.08.2023, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги, заявивши при цьому заяву про його поновлення.

Пропуск строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що він не отримував постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023. Про те, що повний текст постанови від 19.06.2023 складений і отриманий Чернігівською обласною прокуратурою йому стало відомо 11.08.2023 з отриманої заяви про виправлення описки у виконавчому документі, виданому прокуратурі на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 927/89/19. Також скаржник зазначає, що його представник 28.08.2023, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції з`ясував, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують відправлення йому апеляційним судом оскаржуваної постанови у встановленому законом порядку. При цьому, зазначає, що в матеріалах справи знаходяться тільки довідки про направлення постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, зокрема, ФГ "Маяк", ФГ "Давидок" та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 - адвокату Іллюшко О.М.

Розглянувши вказані в касаційній сказі обґрунтування пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає про ненаведення переконливих аргументів щодо того, що саме позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 29.08.2023, враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду від 19.06.2023, повний текст якої складено 28.06.2023, була 29.06.2023 надіслана до єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим, і 04.07.2023 - оприлюднена, що свідчить про можливість саржника ознайомитись з повним текстом цієї постанови у вказаному реєстрі з 04.07.2023 та у встановлені законом строки звернутись із цією касаційною скаргою.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що не було зроблено позивачем у цьому випадку.

Отже, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен був виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом.

Скаржник безумовно був обізнаний про існування судового провадження, тому що його представник - адвокат Іллюшко О.М. був присутній 19.06.2023 у судому засіданні в апеляційному господарському суді, що вбачається із тексту постанови, як учасник справи, який мав вживати заходів щоб дізнатись про стан відомого йому апеляційного провадження, мав можливість ознайомитись з повним текстом цієї постанови у справі в єдиному державному реєстрі судових рішень з 04.07.2023 та звернутись з касаційною скаргою.

Водночас скаржником не наведено переконливих аргументів стосовно того, що позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 29.08.2023, у зв`язку з чим підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції не є поважними.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання та скаржником не подано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, вказані ним підстави поновлення строку визнані судом неповажними то ця касаційна скарга залишається без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Верховний Суд також зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу), зокрема, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Скаржник у касаційній скарзі хоча і зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, проте не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання інших доказів для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження або зазначення інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження, а також подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали).

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 927/89/19 залишити без руху до 06.10.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак