Постанова

від 08.11.2007 по справі 28/304а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/304А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

   08.11.07                                                                                                    Справа № 28/304А                          

   16 год 05 хв                                                                

За позовом: Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м. Миколаїв Львівської області

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Миколаївцемент”, м. Миколаїв Львівської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД”, м. Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання

Суддя   Морозюк А.Я.

                                                                Секретар судового засідання

                                                                                             Онишко І.Р.

                                                             м. Львів, вул. Личаківська,128,

                                                               Зал судового засідання № 302.

Представники сторін:

Від позивача: Яцук Г.М. –начальник юридичного відділу, Палій Ю.В. - старший державний податковий інспектор  

Від відповідача 1: Гурин В.А. - представник

Від відповідача 2: не з'явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства “Миколаївцемент” та до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД” про визнання недійсним господарського зобов'язання, позивач просить встановити недійсність господарського зобов”язання між ВАТ “Миколаївцемент” та ТОВ “Газтрейд ЛТД” у зв”язку із його нікчемністю, застосувати наслідки,  які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТОВ “Газтрейд ЛТД”) до господарських зобов”язаннь, яке виникли між ВАТ “Миколаївцемент” та ТОВ “Газтрейд ЛТД”, а саме зобов”язати ТОВ “Газтрейд ЛТД” повернути ВАТ “Миколаївцемент” грошову суму в розмірі 4762394,40 грн та стягнути з ВАТ “Миколаївцемент” в дохід держави 4762394,40 грн (сума еквівалентна вартості поставленого ТОВ “Газтрейд ЛТД” товару), вирішити в порядку ст.216 Цивільного кодексу України питання відшкодування ТОВ “Газтрейд ЛТД” збитків ВАТ “Миколаївцемент” у зв'язку із вчиненням недійсного правочину.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмовому поясненні від 09.10.2007 року, позивач просить встановити недійсність господарського зобов”язання між ВАТ “Миколаївцемент” та ТОВ “Газтрейд ЛТД” у зв”язку із його нікчемністю, застосувати наслідки,  які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТОВ “Газтрейд ЛТД”) до господарських зобов”язаннь, яке виникли між ВАТ “Миколаївцемент” та ТОВ “Газтрейд ЛТД”, а саме зобов”язати ТОВ “Газтрейд ЛТД” повернути ВАТ “Миколаївцемент” грошову суму в розмірі 4762394,40 грн та стягнути з ВАТ “Миколаївцемент” в дохід держави 4762394,40 грн (сума еквівалентна вартості поставленого ТОВ “Газтрейд ЛТД” товару), вирішити в порядку ст.216 Цивільного кодексу України питання відшкодування ТОВ “Газтрейд ЛТД” збитків ВАТ “Миколаївцемент” у зв'язку із вчиненням недійсного правочину.

          Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву від 17.10.2007 року, відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що податковим органом не доведено факту наявності суб”єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Також відзначає, що позивачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений у ст.250 Господарського кодексу України.

          Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, позовних вимог по суті не оспорив.  

           В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (Акт перевірки, податкові накладні, акти, платіжні доручення, постанову господарського суду м. Києва від 15.06.06 року, листи, довідки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

За письмовим клопотанням позивача судом здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

08.11.2007 року проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 13.11.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Миколаївцемент" та ТОВ “Газтрейд ЛТД” було укладено договір № 01-04-05 на постачання природного газу. Згідно даного Договору Постачальник (ТОВ “Газтрейд ЛТД”) зобов”язувався продати Покупцю (ВАТ "Миколаївцемент") в 2005 році природний газ, який був придбаний у ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” згідно договору постачання природного газу № 06/05-1238 від 21.04.2005 року, а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Додатковими угодами до договору постачання природного газу (№ 1 від 29.04.2005 року, № 2 від 25.05.2005 року, № 4 від 29.06.2005 року, № 5 від 22.07.2005 року, № 7 від 23.09.2005 року, № 8 від 28.10.2005 року, № 9 від 25.11.2005 року) між ВАТ "Миколаївцемент" та ТзОВ “Газтрейд ЛТД” визначалися об'єм та вартість газу, що підлягає постачанню в конкретні місяці.

На виконання зазначеного договору ТОВ “Газтрейд ЛТД” поставило ВАТ "Миколаївцемент" природний газ, зокрема, в жовтні, листопаді та грудні 2005 року. Факт постачання газу в зазначені періоди підтверджується складеними між ТОВ “Газтрейд ЛТД” та ВАТ "Миколаївцемент" Актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2005 року в кількості  7 000 тис. куб. м. в жовтні 2005 року  на суму 3 047 294,88 грн, в т.ч. ПДВ 507 882,48 грн, від 30.11.2005 року в кількості 2 250 тис.куб.м. в листопаді 2005 року на суму 1 029 059,64 грн, в т.ч. ПДВ 171 509,94 грн, від 31.12.2005 року в кількості 1 500  тис. куб. м. в грудні 2005 року на суму 686 039,76 грн, в т.ч. ПДВ 114 339,96 грн. Також факт постачання газу в зазначених об'ємах та в зазначені періоди від ТОВ “Газтрейд ЛТД” на ВАТ "Миколаївцемент" підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 01.11.2005 року, від 01.12.2005 року, від 30.12.2005 року, складеними між Газотранспортним підприємством (УМГ “Львівтрансгаз” в особі Комарнівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів) та ВАТ "Миколаївцемент".

Згідно даних операцій продавцем товару (ТОВ “Газтрейд ЛТД”) виписано податкові накладні для ВАТ "Миколаївцемент" № 10-31/3-1 від 31.10.2005 року на суму 3 047 294,88 грн, в т.ч. ПДВ –507 882,48 грн, № 11-16/1-1 від 16.11.2005 року на суму 1 029 059,76 грн, в т.ч. ПДВ 171 509,96 грн,  та № 12-31/5-1 від 31.12.2005 року на суму 686 039,76 грн, в т.ч. ПДВ 114 339,96 грн, загальна сума яких складає 4762394,40 грн.

Розрахунки між ТОВ “Газтрейд ЛТД” та ВАТ "Миколаївцемент" проводились у безготівковій формі. В рахунок за одержаний природний газ ВАТ "Миколаївцемент" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ “Газтрейд ЛТД” кошти в загальній сумі 4762394,40 грн, в т.ч.ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками(платіжні доручення № 4471 від 05.10.2005 року на суму 1523647,44 грн, № 4540 від 07.10.2005 року на суму 269323,60 грн, № 4636 від 14.10.2005 року на суму 761823,73 грн, № 4743 від 24.10.2005 року на суму 609462,00 грн, № 4933 від 04.11.2005 року на суму 686039,76 грн, № 4984 від 07.11.2005 року на суму 152361,71 грн,  № 5128 від 16.11.2005 року на суму 343020,00 грн, № 5471 від 07.12.2005 року на суму 340000,00 грн, № 5479 від 08.12.2005 року на суму 346039,76 грн) та визнається як позивачем у позовній заяві та письмовому поясненні по справі, так і відповідачем 1 у запереченні на позовну заяву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 10.01.2007 року № 81/7/23-702 «Про надання відповіді щодо ТОВ “Газтрейд ЛТД” (код 31627730)»повідомила ДПІ у Миколаївському районі Львівської області про те, що ТОВ “Газтрейд ЛТД” знято з обліку, причиною зняття з обліку є відсутність ТОВ “Газтрейд ЛТД” за юридичною адресою м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1 (Рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2006 року № 24/7). Також в листі зазначено, що ТОВ “Газтрейд ЛТД” подало останню звітність до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за березень 2006 року. За періоди, зазначені у запиті, підприємство звітувало з наступними показниками: за жовтень 2005 року обсяг продажу без урахування ПДВ склав 120685189,0 грн, податкові зобов”язання 23461621,0 грн, податковий кредит 23460621,0 грн; за листопад 2005 року обсяг продажу без урахування ПДВ склав 115136450,0 грн, податкові зобов”язання 23027290,0 грн, податковий кредит 23026290,0 грн; за грудень 2005 року обсяг продажу без урахування ПДВ склав 94908075,0 грн, податкові зобов”язання 18577252,0 грн, податковий кредит 18576700,0 грн.

Також позивач зазначає, що Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі № 32/320-А визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД”, а саме: статут у новій редакції з дати державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД” № 37103570 від 15.07.2005 року з моменту видачі. Також позивач посилається на те, що слідчим відділом ПМ ДПА у м.Києві 17.11.2006 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ “Газтрейд ЛТД” з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Позивач вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ “Газтрейд ЛТД”, не можуть бути використані ВАТ "Миколаївцемент" в податковому обліку, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Газтрейд ЛТД” визнано недійсним. А тому ТОВ “Газтрейд ЛТД” не мало права виписувати податкові накладні, а ВАТ "Миколаївцемент" формувати на їх основі податковий кредит. Зазначає, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України згідно зовнішньоекономічних контрактів, підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість.

На думку позивача, господарське зобов'язання між відповідачами, яке виникло на підставі Договору № 01-04-05 на постачання природного газу, є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки по його наслідках у ВАТ "Миколаївцемент" виникає право на податковий кредит, яке із врахуванням викладених обставин, а саме у зв”язку із відсутністю права у його постачальника (ТОВ “Газтрейд ЛТД”) на виписування податкових накладних та нікчемністю правочину, укладеного між відповідачами, є таким, що задекларовано неправомірно.

          Відповідно до довідки Управління статистики у Миколаївському районі № 290, Відкрите акціонерне товариство “Миколаївцемент” значиться в ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00293025.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої державним реєстратором, станом на 06.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД” (ідентифікаційний код 31627730) значиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських договорів,  є   господарсько-договірними зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Миколаївському районі просить встановити недійсність господарського зобов”язання між ВАТ “Миколаївцемент” та ТОВ “Газтрейд ЛТД” у зв”язку із його нікчемністю, та застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ТОВ “Газтрейд ЛТД”), мотивуючи це тим, що Постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі № 32/320-А визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД”, а саме: статут у новій редакції з дати державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрейд ЛТД” № 37103570 від 15.07.2005 року з моменту видачі, а також з тих підстав, що 17.11.2006 року слідчим відділом ПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ “Газтрейд ЛТД” з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону  України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають  внесенню до  Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги постанову господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі № 32/320-А, слід зазначити, що на момент вчинення господарського зобов'язання ТОВ “Газтрейд ЛТД” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість вже після здійснення господарських операцій, які мали місце в жовтні-грудні 2005 року, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.  ВАТ “Миколаївцемент” свої зобов'язання по спірному господарському зобов'язанню виконало повністю, перерахувавши ТОВ “Газтрейд ЛТД” вартість поставленого природного газу грошовими коштами (в тому числі ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, і підтверджено податковим органом. Матеріалами справи повністю підтверджується реальність даного господарського зобов'язання (факт поставки газу відповідачу 1 - ВАТ “Миколаївцемент”, та факт оплати за нього грошовими коштами на користь постачальника - ТОВ “Газтрейд ЛТД”).  

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і  суспільства,  або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності  наміру в обох сторін - у разі виконання  зобов'язання  обома сторонами - в доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням  суду в доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при  розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст.207,208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі,  що  дія  цієї  норми  поширюється  на  угоди,  які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані на використання  всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі,  суд  повинен  у  рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел  на  досягнення  цієї  мети.  

Санкції передбачені  ч.1 ст. 208 ГК України  застосовуються за вчинення  правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак санкції встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків однією з сторін договору, необхідною умовою  є наявність умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Згідно  ст.71  Кодексу  адміністративного   судочинства  України   кожна   сторона  повинна  довести  ті обставини  на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

          Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

          Визнання недійсними установчих документів ТОВ “Газтрейд ЛТД” та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Постанова господарського суду м. Києва у справі № 32/320-А прийнята 15.06.2007 року, тобто після укладення Договору на постачання природного газу і виписування ТОВ “Газтрейд ЛТД” податкових накладних № 10-31/3-1 від 31.10.2005 року № 11-16/1-1 від 16.11.2005 року та № 12-31/5-1 від 31.12.2005 року. Матеріали справи підтверджують, що на момент укладення Договору № 01-04-05 на постачання природного газу ТОВ “Газтрейд ЛТД” перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ.

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001р. передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності –порушнику податкового законодавства –відповідачу 2  у справі (ТОВ “Газтрейд ЛТД”), оскільки статею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

З тих-же підстав необґрунтованим є і посилання позивача на Постанову СВ ПМ ДПА у м. Києві від 17.11.2006 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання ТОВ “Газтрейд ЛТД” з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. В цій постанові йдеться про порушення податкового законодавства у вигляді несплати ПДВ, отриманого у складі ціни реалізованого газу, а не про наявність умислу на вчинення господарського зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Окрім цього, суд відзначає, що постанова про порушення кримінальної справи не відноситься до документів, визначених у ч.1 ст.72 КАС України, які є підставою для звільнення від доказування певних обставин. Також, як вбачається із змісту даної Постанови від 17.11.2006 року, кримінальна справа порушена у зв'язку із здійсненням операцій купівлі продажу природного газу в період часу з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року, а спірне господарське зобов'язання мало місце в жовтні-грудні 2005 року. Тому дана Постанова від 17.11.2007 року не є належним доказом по справі в порядку ч.1 ст.70 КАС України, так як не містить інформації щодо предмету доказування у даній справі.

Окрім всього вищенаведеного, слід відзначити, що частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Спірне господарське зобов'язання було вчинено в 2005 році, а позов подано позивачем до суду 06.09.2007 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до сторін спірного господарського зобов'язання.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Виходячи із наведеного вище, керуючись п.6  Прикінцевих та  перехідних  положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                     Суддя                                                     Морозюк А.Я.