Постанова

від 27.11.2006 по справі 28/304а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/304а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.11.06 р.                                                                             Справа № 28/304а

10 год.                               Зала судових засідань – кабінет № 213

                                                                                                         м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Кониченка О.М.

при  секретарі судового засідання Трубачовій О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Товариства з обмеженою відповідальністю “Донвнешторг” м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 6 жовтня 2005 року                        № 0008071640/0, від 16 серпня 2006 року № 12369/10/23-4 0002202340/0 та зобов'язання відповідача відновити суму податку на додану вартість у розмірі 63667 грн. у особовому рахунку позивача, яка була зменшена на підставі податкового повідомлення-рішення від 6 жовтня 2005 року № 0008071640/0 та суму податку на додану вартість у розмірі 54995 грн., яка була зменшена на підставі податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2006 року  № 12369/10/23-4

За участю

представників сторін:                          

від позивача: Шляхов В.В., Марченко В.І. – за доруч.

від відповідача: Мезенцев В.М. –за доруч.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Донвнешторг” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 6 жовтня 2005 року № 0008071640/0, яким визначена відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації за серпень 2005 року, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 63667 грн.;

від 16 серпня 2006 року № 12369/10/23-4, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі 49995 грн. та квітень 2006 року у розмірі 5000 грн.;

та зобов'язання відповідача відновити суму податку на додану вартість у розмірі 63667 грн. у особовому рахунку позивача, яка була зменшена на підставі податкового повідомлення-рішення від 6 жовтня 2005 року № 0008071640/0 та суму податку на додану вартість у розмірі 54995 грн., яка була зменшена на підставі податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2006 року  № 12369/10/23-4.

Відповідач у письмових запереченнях від 19 жовтня 2006 року та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне застосування відповідачем норм підпунктів 7.7.2 та 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168-97-ВР.

Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення–рішення прийняті у відповідності до зазначених у них норм Закону України “Про податок на додану вартість”.

20.11.2006 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд повідомлення – рішення № 0008071640/0 від 06.10.2005 року, № 0002202340/012369/10/23-4 від 16.08.2006 року ДПІ у Київському районі м. Донецька визнати недійсними     

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.      

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донвнешторг” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстроване 22 грудня 2003 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 32805224, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07775963 від 26 січня 2004 року.

4 жовтня 2005 року працівником Державної податкової інспекції у Київському районі  м. Донецька проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2005 року № 175/151/32805224 (надалі – акт перевірки від 4 жовтня 2005 року), на підставі якого відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 6 жовтня 2005 року № 0008071640/0, яким визначена відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації за серпень 2005 року, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 63667 грн.

Зазначеним актом визначено, що позивачем порушений підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505), відповідно до якого особи, які не здійснювали діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, не мають права на отримання бюджетного відшкодування. На думку податкового органу, позивач здійснював господарську діяльність з липня 2005 року, внаслідок чого у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування за серпень 2005 року.

Позивач спростовує зазначений висновок шляхом надання доказів, а саме укладенням договору 1 лютого 2005 року з Товариством з обмеженою відповідальністю “Платіпус”, за яким він придбав оргтехніку на загальну суму 117089 грн. 28 коп., у тому числі вартість товару 97574 грн., податок на додану вартість 19514 грн. 88 коп., що посвідчується видатковою накладною № 1/1 від 16 лютого 2005 року та податковою накладною № 1/1 від 16 лютого 2005 року. Придбаний позивачем товар був реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрспецторг-К” згідно договору № 14/2 від 14 лютого 2005 року. Факт реалізації посвідчується видатковою накладною № 1 від 16 лютого 2005 року на загальну суму 118177 грн. 01 коп., у тому числі вартість товару 98480 грн. 84 коп., податок на додану вартість 19696 грн. 17 коп. та податковою накладною № 1 від 16 лютого 2005 року. Наслідки здійснення зазначених господарських операцій у лютому 2005 року знайшли своє відображення у даних податкового обліку шляхом надання позивачем 18 липня 2006 року до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2005 року. За даними зазначеного розрахунку позивачем визначена сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 181 грн. Позивачем надані суду докази сплати за товар та отримання коштів за проданий товар.

Надані позивачем документи посвідчують факт здійснення господарської діяльності протягом останніх дванадцяти календарних місяців в межах господарських відносин.   

Господарською діяльністю в розумінні частини 1 статті 3 Господарського кодексу України є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В межах податкового законодавства відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”  інші терміни вживаються в значенні, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, в частині, що не суперечить даному закону і іншим законам з питань оподаткування.  

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи з аналізу зазначених норм та оцінки фактичних обставин справи, з яких вбачається, що позивачем протягом останніх дванадцяти календарних місяців (до звітного періоду, у якому заявлене бюджетне відшкодування) була здійснена  господарська операція з придбання і господарська операція з продажу цього ж товару. Однак, при цьому позивачем надані суду докази того, що позивачем велась договірна та претензійна робота з поставки (придбання, продажу) товарів (зазначені договори, претензія долучені до матеріалів справи в оригіналах). Тому суд вважає, що позивачем здійснювалась діяльність, яка  регулярною, постійною та суттєвою внаслідок чого суд  не приймає правову позицію податкового органу, згідно якої позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” як особа, яка не здійснювала діяльність за останні дванадцять календарних місяців.

Враховуючи зазначене, у суду є підстави для визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним.   

В період з 13 по 26 липня 2006 року працівником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька було здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2006 року, висновки якої викладені в акті від 3 серпня 2006 року № 1607/23-4/32805224 (надалі – акт перевірки від 3 серпня 2006 року).     

На підставі наведеного акту перевірки  відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2006 року № 0002202340/012369/10/23, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі 49995 грн. та квітень 2006 року у розмірі 5000 грн.

Висновками вищенаведеного акту визначено завищення позивачем вищезазначених сум бюджетного відшкодування внаслідок порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення (що розрахована згідно підпункту 7.7.1 наведеного пункту), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідач вважає, що позивачем не дотримані вимоги діючого законодавства оскільки позивач мав не погашену кредиторську заборгованість.     

З декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року вбачається, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню дорівнює 93333 грн. (рядок 25), у тому числі на рахунок платника у банку 93333 грн. (рядок 25.1).

З податкової декларації за лютий 2006 року вбачається, що податковий кредит складає 118574 грн. Згідно реєстру податкових накладних за зазначений звітний період дана сума утворилася внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість за податковою накладною № 1 від 16 лютого 2006 року, податок на додану вартість за якою визначений у розмірі 118573 грн. 92 коп. Зазначена накладна складена Товариством з обмеженою відповідальністю “Платіпус” на виконання господарської операції по придбанню шкіряного полуфабрикату в межах угоди від 1 липня 2005 року на загальну суму 711443 грн. 53 коп., у тому числі товар 592869 грн. 61 коп., податок на додану вартість 118573 грн. 92 коп.  

Згідно платіжного доручення № 10 від 24 лютого 2006 року позивачем була сплачена сума 300000 грн., у тому числі податок на додану вартість 50000 грн., згідно платіжного доручення № 12 від 28 лютого 2006 року позивачем була сплачена сума 260000  грн., в тому числі податок на додану вартість 43333 грн. 33 коп. Призначення платежу у зазначених платіжних дорученнях визначено “Оплата за полуфабрикат шкіряний згідно договору б/н від 1 липня 2005 року”. Зазначені обставини посвідчують факт сплати позивачем сум заборгованості за товар продавцю у тому числі податку на додану вартість за лютий 2006 року у сумі 93333 грн. 33 коп., який включений до складу податкового кредиту саме цього податкового періоду, внаслідок чого правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 93333 грн. що заявлена декларацією за березень 2006 року, шляхом перерахування на рахунок у банку доведена.

Посилання відповідача на те що із перерахованих позивачем сум за платіжними дорученнями №12 та №10, частина у розмірі 299966 грн. 60 коп., у тому числі податок на додану вартість 49994 грн. 34 коп. сплачена в рахунок погашення кредиторської заборгованості яка обліковувалася на рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними покупцями” станом на 1 люте 2006 року судом не приймається внаслідок його недоведеності. За правилами частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Сам по собі факт наявності кредиторської заборгованості між сторонами не означає  що сплата здійснена саме на погашення зазначеної заборгованості .  Відповідно до ч. 1 ст. 70  КАСУ передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.  

Заперечуючи проти позову, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.     

Суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, чим порушений пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59,         69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донвнешторг” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0008071640/0 від 06.10.2005 року,                                             № 0002202340/012369/10/23-4 від 16.08.2006 року, задовольнити повністю.

Визнати недійсним  податкове повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0008071640/0 від 06.10.2005 року.

Визнати недійсним  податкове повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0002202340/012369/10/23-4 від 16.08.2006 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Донвнешторг”(83004,                       м. Донецьк, вул. Університетська, 138/46, п/ р 2600409800111 у ВАТ „Кредитпромбанк”,               м. Донецька, МФО 335593, ЄДРПОУ 32805224)  з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 листопада 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                              Кониченко О.М.