Постанова

від 21.09.2023 по справі 260/2903/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2903/20 пров. № А/857/12437/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Василюк В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 260/2903/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл Торг» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя Рейті С.І., ухвалу проголошено 22 червня 2023 року о 12:29:16, повний текст ухвали складено 23 червня 2023 року), -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл Торг» (далі ТзОВ «Сервіс Ойл Торг» податкового боргу у розмірі 1420483,88 грн.

19.01.2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 260/2903/20.

06.06.2023 року до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Закарпатській області про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: стягувача - Головне управління ДПС у Закарпатській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області. Вказана заява мотивована зміною місцезнаходження ТОВ "Сервіс Оіл Торг" та з огляду на не виконання боржником судового рішення в добровільному порядку, враховуючи, що суму податкового боргу не стягнуто у примусовому порядку, а тому для забезпечення своєчасного, повного та реального виконання рішення суду просить замінити стягувача у виконавчому листі № 260/2903/20 з Головного управління ДПС у Закарпатській області на Головне управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Судове рішення суду мотивовано тим, що обставини вибуття стягувача ГУ ДПС у Закарпатській області судом не встановлені, що в свою чергу унеможливлює, відповідно до статті 379 КАС України, проведення судом його заміни у виконавчому листі № 260/2903/20 на ГУ ДПС у Львівській області.

Не погоджуючись із ухвалою суду Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на доводи заяви, поданої до суду першої інстанції, просить суд скасувати оскаржену ухвалу та задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Представники учасників справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

За відсутності сторін, на підставі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд проходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційний суд з`ясував, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження Головне управління ДПС у Закарпатській області вказало зміну місцезнаходження ТзОВ «Сервіс ОЙл Торг». Управління зазначало, що наповнення бюджету через сплату податків відбувається за територіальним поділом та територіальним обліком платників податків. Тобто, адміністрування податків, а відтак і вжиття заходів примусового стягнення у випадку несплати податків відбувається також за територіальним обліком (місцем знаходженням платника податків). Враховуючи вибуття платника податків з місця знаходження у Закарпатській області, управління вважає, що у Головного управління ДПС у Закарпатській області відсутні повноваження на стягнення податкового боргу, оскільки новим стягувачем повинно бути Головне управління ДПС у Львівській області.

В контексті мотивів заяви та апеляційної скарги, які є тотожні, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 41.1.1. Податкового кодексу України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

За п.41.4 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За приписами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства право на стягнення податкового боргу податковий орган може реалізувати шляхом пред`явлення позову до боржника. Після стягнення такого боргу подальші дії вчиняються держаним виконавцем в межах наданих йому повноважень.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий орган отримавши 19.01.2021 року виконавчий лист у справі № 260/2903/20 звернув його до примусового виконання. За виконавчим провадженням стягувачем є саме Головне правління ДПС у Закарпатській області.

Покликання скаржника на те, що зміна місця знаходження платника податків є підставою для заміни сторони виконавчого провадження на думку суду є помилкова, з огляду на те, що правовідносини у цій справі щодо стягнення податкового боргу, а також відносини щодо його примусового стягнення виникли до настання події щодо зміни місця знаходження платника податків. Подальші дії щодо стягнення самого боргу вчиняються уже безпосередньо державним виконавцем та жодним дій податкового органу не потребують, так як право на стягнення є реалізованим.

До того ж слід зазначити, що особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:

1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та

2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Водночас суд зазначає, що позивач у цій справі (ГУ ДПС у Закарпатській області) не перебуває в стані припинення або ліквідації, а тому немає підстав стверджувати про процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Не відбулось у спірному випадку і фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від ГУ ДПС у Закарпатській області до ГУ ДПС у Львівській області.

Таким чином, обставини вибуття стягувача ГУ ДПС у Закарпатській області судом не встановлені, що в свою чергу унеможливлює відповідно до статті 379 КАС України проведення судом його заміни у виконавчому листі № 260/2903/20 на ГУ ДПС у Львівській області.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року з питань заміни сторони виконавчого провадження у справі № 260/2903/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року.