Ухвала

від 20.09.2023 по справі 214/941/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/941/21

2-ві/214/7/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гончар Г.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолову В.М. від розгляду справи №214/941/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку майна, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №214/941/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 року матеріали цивільної справи №214/941/21 передано в провадження судді Євтушенко О.І. (а.с. 12).

Ухвалою суду від 06.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.18).

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Победрі В. від 11.07.2022 року визначено повторний автоматизований розподіл судової справи, на підставі наказу №52-к від 06.04.2022 року про увільнення судді Євтушенка О.І. від здійснення правосуддя, відповідно до п.2.3.3, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (а.с. 77).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 року, вилучено суддю Євтушенка О.І. та замінено суддею Прасоловим В.М. (а.с 78).

Ухвалою суду від 25.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 97, 97-зворот).

28.06.2023 року представник позивача, адвокат Голівер П.В. подав заяву про відвід головуючому судді Прасолову В.М.

Ухвалою суду від 28.06.2023 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Прасолова В.М. відмовлено (а.с. 121-122).

03.07.2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.08.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику, матеріали справи повернуто до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 150-151).

14.09.2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючому судді Прасолову В.М. В обґрунтування заяви зазначає, що суддя Прасолов В.М. є упередженим, діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , у зв`язку з чим не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи і підлягає відводу. Зазначає, що під час судового розгляду відкритої за її позовом цивільної справи суддя Прасолов В.М. умисно не виконує та порушує вимоги Цивільного процесуального кодексу України, що дозволяє відповідачу ОСОБА_3 вже майже два роки уникати поділу спільного сумісного майна подружжя. Відповідно до вимог частини 3 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до поданої нею до суду уточненої позовної заяви від 11.10.2021 року були додані клопотання про витребування доказів - клопотання № 1 від 11.10.2021 року, клопотання № 2 від 11.10.2021 року, клопотання № 3 від 11.10.2021 року, клопотання № 4 від 11.10.2021 року, клопотання № 5 від 11.10.2021 року, клопотання № 6 від 11.10.2021 року, клопотання № 7 від 11.10.2021 року, клопотання № 8 від 11.10.2021 року, клопотання № 9 від 11.10.2021 року та клопотання № 10 від 11.10.2021 року. Вважає, що в порушення вимог частини 2 статті 197 Цивільного процесуального суду України, згідно якої, у підготовчому судовому засіданні суд: вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує заяви та клопотання учасників справи, подані нею разом з уточненою позовною заявою клопотання про витребування доказів у підготовчому засіданні вирішені не були і навіть не були поставлені судом на обговорення, що підтверджується матеріалами справи. 25.01.2023 року судом була постановлена ухвала про закриття у цивільній справі підготовчого провадження, про постановлення якої позивач повідомлена не була. Вказує, що клопотання про витребування доказів були подані до суду своєчасно, її представник адвокат Голівер П.В. продовжував наполягати на їх вирішенні, однак, в порушення вимог 182 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої, клопотання подаються в порядку, встановленому цим Кодексом, вони не вирішені судом до цього часу, що підтверджується матеріалами справи. Наполягає, що порушення її права на розгляд та вирішення поданих клопотань про витребування доказів, істотно затягнуло і продовжує затягувати судовий розгляд цивільної справи, зокрема, вже майже два роки позбавляє можливості встановити об`єм спільного сумісного майна подружжя та уточнити позовні вимоги. Зазначає, що затягування судового розгляду цивільної справи позбавляє її можливості отримати право власності на частину спільного сумісного майна подружжя, позбавляє можливості ним користуватися, дозволяє відповідачу ОСОБА_3 вже майже два роки уникати його поділу. Вважає, що оскільки суддя Прасолов В.М. є спеціалістом в області права, а отже знайомий з вищевказаними нормами Цивільного процесуального кодексу України, то очевидно, що порушення вимог цивільного процесуального законодавства були здійснені ним умисно. Зазначає, що в упередженості судді Прасолова В.М. остаточно впевнилася, коли він в судовому засіданні в черговий раз не вирішив подані нею клопотання про витребування доказів. До вказаної дати ще допускала, що бездіяльність судді Прасолова В.М. щодо не вирішення поданих клопотань про витребування доказів була неумисною. Згідно частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів і неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року матеріали заяви передано в провадження судді Чернової Н.В.

З урахуванням приписів ч. 8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Не явка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Розгляд заяви про відвід призначено на 11 год. 15 хв. 20.09.2023 року.

В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що розгляд справи затягується, суддя Прасолов В.М. дає час на примирення та мирні домовленості, вважає, що суддя Прасолов В.М. є упередженим, у зв`язку з чим не може брати участь у розгляді цивільної справи і підлягає відводу.

Суд, дослідивши матеріали заяви, оцінивши наведені позивачем підстави для відводу головуючого судді Прасолова В.М. від розгляду цивільної справи №214/941/21, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.

Позивачем, як підстава для відводу, зазначена та обставина, що суддя Прасолов В.М. не вирішив її клопотання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що дана справа надійшла до суду 03 лютого 2021 року та перебувала в провадженні судді Євтушенка О.І, який відкрив провадження та визначив, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження. Судді Прасолову В.М. справа була передана 11 липня 2022 року, на той час підготовче судове засідання проведено не було. Суддя Прасолов В.М. призначав проведення засідання на 13 жовтня 2022 року, 17 листопада 2022 року, 25 січня 2023 року. Позивачка до суду не з`явилася, подаючи кожного разу заяву про відкладення судового засідання, посилаючись на те, що її представник перебуває в лавах ЗСУ.

Тому 25 січня 2023 року було проведено підготовче судове засідання та підготовче провадження було закрито.

У судовому засіданні 20 червня 2023 року, суд розпочав розглядати зазначені представником позивачки клопотання, але з урахуванням їх змісту визначив участь як позивачки, так і відповідача, обов`язковою та оголосив перерву до 29 червня 2023 року. 28 червня 2023 року до суду надійшла заява представника позивачки про відвід головуючому, яка розглянута 28 червня 2023 року та визнана необґрунтованою. 29 червня 2023 року позивачка до суд не з`явилася, її представник пояснив, що остання не прибула тому, що ним, представником, заявлений відвід головуючому. Тому для виклику позивачки, надання особистих пояснень якою для вирішення клопотань були визнані судом обов`язковими, у судовому засіданні була оголошена перерва до 24 липня 2023 року, а отже головуючий на мав можливості розглянути клопотання. 24 липня 2023 року відповідач висловив бажання вирішити справу мирним шляхом, тому у судовому засіданні була оголошена перерва до 05 вересня 2023 року. 05 вересня 2023 року судом були розглянуті вісім із десяти поданих позивачкою клопотань. Під час розгляду клопотань відповідач висловив намір вирішити справу мирним шляхом. Тому, для надання можливості вирішити справу мирним шляхом, у судовому засіданні була оголошена перерва, два клопотання не були розглянуті. Головуючий суддя Прасолов В.М. неодноразово задовольняв клопотання позивача про відкладення розгляду справи, надав можливість висловитися з приводу клопотань. Позивач як підставу для відводу зазначає, що вже майже два роки суд позбавляє її можливості встановити обсяг спільного сумісного майна. Дана справа передана судді Прасолову В.М. 11 липня 2022 року, на той час підготовче судове засідання проведено не було. Суддя Прасолов В.М. призначав проведення засідання на 13 жовтня 2022 року, 17 листопада 2022 року, 25 січня 2023 року. Позивач до суду не з`явилася, подаючи кожного разу заяву про відкладення судового засідання, посилаючись на те, що її представник перебуває в лавах ЗСУ. Отже головуючий вживав заходів для проведення підготовчого засідання, а тому твердження позивачки є безпідставним. 20 червня 2023 року суд розпочав розглядати зазначені представником позивача клопотання, але з урахуванням їх змісту, визначив участь як позивачки, так і відповідача, обов`язковою та оголосив перерву до 29 червня 2023 року. 29 червня 2023 року у зв`язку з заявленим відводом у судовому засіданні була оголошена перерва до 24 липня 2023 року, а отже головуючий на мав повноважень розглядати клопотання. 24 липня 2023 року відповідач висловив бажання вирішити справу мирним шляхом, тому у судовому засіданні була оголошена перерва. До 05 вересня 2023 року. 05 вересня 2023 року судом були розглянуті вісім із десяти поданих позивачем клопотань. Під час розгляду клопотань відповідач висловив намір вирішити справу мирним шляхом. Тому, для надання можливості вирішити справу мирним шляхом, у судовому засіданні була оголошена перерва, два клопотання не були розглянуті. Надаючи таку можливість, головуючий виходив з того, що мирне вирішення справи буде відповідати інтересам обох сторін.

Посилання позивача ОСОБА_1 фактично на ч. 5 ст. 36 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про відвід є необґрунтованою, об`єктивних підстав для сумніву в неупередженості та об`єктивності судді, не існує.

Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Так, заявляючи відвід головуючому судді Прасолову В.М., позивач посилався на його упередженість щодо розгляду її справи.

Суд зауважує, що для задоволення відводу мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Оскільки доводи позивача, викладені у заяві, загалом ґрунтуються на його припущенням та суб`єктивній оцінці процесуальних дій та поведінки судді Прасолова В.М., наданням ним передчасної оцінки вирішенню справи за відсутності остаточного рішення у ній, тому суд вважає їх безпідставними.

Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Паунович проти Сербії» (справа №54574/07) зауважено, що інститут відводу судді визначає наявність суб`єктивного та об`єктивного критеріїв, наявність або відсутність яких повинна визначатись у кожному окремому випадку. За суб`єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі. Об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. У зв`язку з цим, слід мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, «справедливість повинна не тільки вершитися, але має бути також очевидно, як вона вершиться».

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п.43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії». Вирішальним при визнанні судді безстороннім та об`єктивним є те, чи можуть бути виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Таким чином, відсутність підтверджуючих доказів на предмет доводів, викладених в заяві про відвід головуючого судді Прасолова В.М. та співставлення їх з встановленими обставинами поза розумним сумнівом дають суду підстави для прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.

У свою чергу, судом не встановлено, що головуючий по справі суддя Прасолов В.М. проявив будь-яку упередженість під час розгляду справи.

Інших обставин, визначених ст.ст. 36, 37 ЦПК України, при розгляді заяви про відвід судом не встановлено і доказами не підтверджено.

Обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 , як на підстави відводу судді Прасолову В.М. стосуються процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи, тому суд приходить до висновку, що такі обставини ніяк не можуть викликати сумнів в упередженості судді.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та не вбачає підстав для відводу судді, передбачених ст.ст. 36, 37 ЦПК України, оскільки заявник не навів будь-яких достатніх відомостей, які в розумінні ст.36 ЦПК України є підставою для відводу головуючому судді Прасолову В.М. від розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолову В.М. від розгляду справи №214/941/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку майна залишити без задоволення.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Н.В. Чернова