Рішення

від 11.09.2023 по справі 914/2050/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 914/2050/23

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М. здійснив у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи

за позовом: Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМАТІНА, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 42 000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю Томатіна про стягнення 42 000,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 позовну заяву передано судді Ростиславу Матвіїву.

06.07.2023 суддя Ростислав Матвіїв заявив самовідвід у цій справі з тих підстав, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тоиатіна є клієнтом Адвокатського Об`єднання Матвіїв і партнери, керуючим партнером якого є рідний брат судді Матвіїв Сергій Ігорович.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Коссака С.М.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та постановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 11.08.2023 року, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема, відповідачу встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано сторонам за їхніми юридичними адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, які подані учасниками справи у строк, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором № КБР-32/01/21-Н від 01.01.2021 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах, у зв`язку з чим за 2022 рік та 2023 рік виникла заборгованість на суму 84 000,00 грн. Відтак, згідно умов п. 3.4 Договору про правомірне використання, позивачеві належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок позивача, що складає 42 000,00грн., згідно розрахунку зазначеного у позовній заяві.

Згідно поданої позивачем відповіді на відзив за вх.№19681/23 від 10.08.2023 року, позивач зазначає, що рішення ПО УЛАСП про одностороннє розірвання Договору не існує і доказів протилежного у справу не подано та зазначає, що відповідач станом на час вирішення спору не оспорив жоден пункт Договору для визнання його недійсним. Після закінчення акредитації у позивача та станом на сьогоднішній день іншої акредитованої організації не існує. Отже, станом на час вирішення спору Договір між сторонами є чинним для всіх його учасників. Позивач стверджує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що в результаті втрати позивачем акредитації, для Відповідача припинилися його власні права на користування авторськими і суміжними правами, за які він вносить платежі по договору і з цього приводу у нього із суб`єктами авторських та суміжних прав виникли спори. Позивач також зазначає, що поданих відповідачем скріншотах йдеться мова про оновлений графік роботи магазинів в ТРЦ, а але докази того що вони були зачинені в певний період відповідачем не подано та не подано доказівпро припинення використання ним об`єктів авторських і суміжних прав. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, що складає 42 000,00грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00грн. Також подано заяву, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту винесення рішення у справі в порядку частини 8 ст. 129 ГПК України.

Правова позиція відповідача

Відповідачем 07.08.2023 року подано відзив на позовну заяву за вх.№19308/23, в якому відповідач посилається на лист Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відтак, відповідач вважає, що даний лист Торгово-Промислової палати України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідного договору стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач зазначає, що з незалежних від себе обставин не мав доступу до своїз потужностей з 24 лютого по 17 квітня 2022 року, доказом чого додано скріншоти, які знаходяться в мережі інтеренет. Також відповідач зазначає, що з метою підтвердження повноважень ГС «УЛАСП», представником ТзОВ «Томатіна» скеровано адвокатський запит в Міністерство економіки України від 26.06.2023 року №07/53025-23 з запитаннями щодо повноважень ГС «УЛАСП» в межах Закону України №2415 «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», на що 10.07.2023 року було отримано офіційну відповідь Мінекономіки №3921-07/31295-07 від 27.06.2023 року, в якій зазначено, що строк акредитації ГС «УЛАСП» закінчився 30.05.2022 року. Відповідач зазначає, що відсутність підтверджених фактів надання послуг, відсутність скерованих звітів про використану музику, а також відсутність акредитації як такої, тому вважає вимоги позивача щодо сплати суми за період з січня 2022 року по грудень 2023 року безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову повністю та відмовити адвокату у задоволенні заяви на відшкодування професійної правничої допомоги.

Фактичні обставини справи.

01.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОМАТІНА, Громадською спілкою Українська ліга авторських та суміжних прав, Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, Приватною організацією Українська ліга авторських та суміжних прав укладено Договір № КБР-32/01/21-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Умовами п. 3.3. Договору визначено, що користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору.

Так, у Додатку № 3 до договору сторони погодили, що розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права з 01 лютого 2021 року 3500,00грн. за місяць. Єдиний платіж перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 15 днів з моменту підписання договору). Не зважаючи на дату кладення Договору користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.

Пунктом 3.3.1 Договору визначено механізм розстрочки, а саме користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав, і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем сплачено суму за перший рік дії договору в повному обсязі за період з січня 2021 року по грудень 2021 рік.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідача про припинення договору у строк, передбачений Ліцензійними угодами. Отже Договір було пролонговано ще на 1 рік з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року. В матеріалах справи відсутні докази оплати коштів за перший місяць. Відтак, механізм розстрочки є таким, що вже не діє, тому відповідно до п.3.3.1 Договору про правомірне використання, відповідач повинен сплатити за цей період у вигляді повної передоплати. Такі ж обставини були щодо 2023 року, а саме дата сплати щодо платежу щодо 2023 року дії договору, дія договору автоматично пролонгована.

Звертаючись до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов`язку - обов`язку сплачувати винагороду позивачу, яка склала за 2022 рік 42 000,00грн. та за 2023 рік 42 000,00грн. 84 000,00грн.

Згідно п. 5.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 рік, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та бідь-яких інших зобов`язань до їх повного виконання.

Відтак, позивач зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, тому станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії договору визначається періодом січня 2022 року по грудень 2023 рік, а датою виникнення прострочення по черговому платежу починається з 17.12.2021 року та з 17.12.2022 року.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач порушив грошові зобов`язання за договором, оскільки як стверджує позивач, за період з січня 2022 року по грудень 2023 року у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 84 000,00грн., а відповідно до п. 3.4. Договору, отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної ОКУ та на Авторську ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% - Авторська ОКУ. Відтак, позивач стверджує, що йому належить 50% винагороди, що складає від суми заборгованості 84 000,00грн. 42 000,00грн., тому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу, що складає 42 000,00грн.

Норми права та висновки суду.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором № КБР-32/01/21-Н від 01.01.2021 року в розмірі 42 000,00грн., що складає 50% від винагороди на яку позивач має право, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати винагороди за використання об`єктів права інтелектуальної власності (творів).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем, Суміжною ОКУ, Авторською ОКУ та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Укладений сторонами договір є комплексним та направлений на забезпечення правомірного використання об`єктів суміжних прав в публічних закладах користувача.

Сторони уклали договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання, як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому, за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому, ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 рік, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та бідь-яких інших зобов`язань до їх повного виконання.

Разом з тим, з п. 3.3. Договору вбачається, що якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати, що означає оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати коштів за перший місяць. Відтак, механізм розстрочки є таким, що вже не діє, тому відповідно до п.3.3.1 Договору про правомірне використання відповідач повинен сплатити за цей період у вигляді повної передоплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, з початку дії Договору про правомірне використання відповідачем було сплачено 34 830,65грн. за перший рік дії договору (за період з січня 2021 року по грудень 2021 року), а має заборгованість за 2022 рік і за 2023 рік. Відтак, загальна сума заборгованості за 2022 рік та 2023 рік у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 84 000,00грн., а відповідно до п. 3.4. Договору, отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної ОКУ та на Авторську ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% - Авторська ОКУ. Відтак, позивачу належить 50% винагороди, що складає від суми заборгованості 84 000,00грн. 42 000,00грн.

У відповідності до ліцензійних договорів (Додаток 1 та Додаток 2 до Договору про правомірне використання) у п. 5.1 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 1 рік, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Згідно п. 5.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Від Відповідача не надходило належного повідомлення про припинення у строк, передбачений п. 5.2 відповідних Ліцензійних угод (Додатків № 1 та № 2 до Договору).

Отже, договір було пролонговано на 1 рік. Разом з тим, відповідачем не вносилось оплати щодо пролонгованого другого і третього року дії договору.

У відповідності до за період з січня 2022 року по грудень 2023 року у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 84 000,00грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору, отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної ОКУ та на Авторську ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% - Авторська ОКУ.

Відтак, позивачу належить 50% винагороди, що складає від суми заборгованості 84 000,00грн. 42 000,00грн., тому слід стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу, що складає 42 000,00грн.

Щодо позиції позивача про наявність обставин, передбачених у листі Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає, що Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Тому саме твердження відповідача про те, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати грошового зобов`язання за договором є помилковими та не обґрунтованими.

Щодо закінчення строку акредитації ГС «УЛАСП» слід зазначити таке.

Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» є організацією колективного управління, зареєстрованою в Міністерстві економіки України і внесеною до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується Витягом з реєстру організацій колективного управління.

Відповідно до пункту 5 статті 3-4 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» враховуючи введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, з моменту набрання чинності цим пунктом конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління не оголошуються і не проводяться протягом воєнного стану в Україні. Установа оголошує конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління у сферах, в яких відсутні акредитовані організації на дату припинення чи скасування воєнного стану в Україні, протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Водночас це не свідчить про припинення авторського права та суміжних прав, оскільки згідно з статті 3-2 та пункту 5 статті 3-4 розділу VІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 01.03.2023 року позивача внесено до Реєстру організацій колективного управління 04.02.2019 року.

Закінчення акредитації позивача у сфері колективного управління не припиняє права позивача згідно з умовами договору отримувати від відповідача платежі за договором, виходячи з істотних умов, як особливостей договору між сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору в разі втрати Суміжною Організацією (позивачем) статусу акредитованої організації колективного управління, правовідносини між Суміжною Організацією та іншими сторонами договору можуть бути призупинені (або розірвані) в односторонньому порядку за рішенням ПО «УЛАСП». При цьому суми винагороди (роялті), які на такий час знаходяться в ПО «УЛАСП» мають бути притримані і перераховані вже новій акредитованій організації в такій сфері.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» не приймала рішення про одностороннє розірвання договору.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем допущено порушення права позивача - Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав на отримання оплати за користування творами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором в частині сплати, відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 42 000,00грн. є обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.08.23 у справі №914/1231/23).

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість у розмірі 42 000,00грн.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2684,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОМАТІНА (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 226а, офіс 02, ідентифікаційний код 40079610) на користь Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769) 42 000,00 грн. заборгованості та 2684,00 грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.