Постанова

від 21.09.2023 по справі 757/31754/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 757/31754/21-ц

провадження № 22-ц/824/7663/2023

21 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року в складі судді Батрин О.В.,

встановив:

02.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» ( далі - ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Позов мотивовано тим, що предметом діяльності ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .

01.11.2021 між сторонами укладено Договір 31-Г «Про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території».

Позивач свої обов`язки, направлені на здійснення обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, приміщень будинку, забезпечення роботи технічного обладнання та інженерних мереж , комунікацій відповідно до технічних вимог законодавства, відповідних підзаконних актів , забезпечення надання належної якості комунальних та інших послуг власникам житлових, нежитлових та інших споруд будинку, в тому числі ОСОБА_1 , виконувало своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач не виконувала своєчасно та в повному обсязі свої обов`язки не пізніше 15 числа наступного місяця вносити оплату на рахунок відповідача.

Станом на 01 травня 2021 року відповідач має заборгованість в сумі 20 820,74 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Одночасно з вказаною вимогою також просив стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 4 881,12 грн та 3 % річних - 2 072,53 грн у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Також просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 600 грн та витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 27 774,39 грн та 2 270 грн сплаченого судового збору.

16.03.2023 представник ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 27 774 грн 39 коп., 2 270 грн сплаченого судового збору та 9 600 грн витрат на правничу допомогу».

Зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу по даній справі в розмірі 9 600 грн.

У відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем було повідомлено суду про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмір 24 600 разом з поданням позовної заяви (додаток № 22 до позову).

В прохальній частині позовної заяви (пункт 3) позивач також просив суд за результатом розгляду справи та задоволення позовних вимог стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу по даній справі.

На підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу позивач долучив до позову копію Договору про надання правничої допомоги від 03.01.2021, укладеного між ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» та Адвокатським об`єднанням «Міжнародна адвокатська група» (додаток № 20 до позову), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Зарубіної Т. М. (додаток № 21 до позову).

25.10.2021 представник позивача подав до суду заяву про розподіл судових витрат та Акт про обсяг наданої правничої допомоги з розрахунком витрат на професійну правову допомогу на суму 9 600 грн від 17.08.2021 (а.с. 73-77) - оригінал.

Згідно з Актом про обсяг надання правничої допомоги від 17.08.2021 за договором, виконавець, відповідно до п. 1.1 та п. 5.1 договору про надання правничої допомоги станом на день підписання вказаного Акту надав клієнту наступну професійну правничу допомогу, вартість якої становить: 1 200 грн - надання консультації щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідача; 2 400 грн - здійснення збору та пошуку необхідних документів по кредиторській заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» за надані житлово-комунальні послуги, а також здійснення аналізу та вивчення вказаних документів, підготовка плану дій щодо стягнення заборгованості у судовому порядку; 6 000 грн - підготовка позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви згідно з переліком. Загальна вартість правничої допомоги - 9 600 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що в договорі про надання правничої допомоги сторони передбачили, що «клієнт (позивач) зобов`язується оплатити надану правову допомогу протягом 1 банківського дня з дня підписання акту про обсяг наданої правової допомоги», однак таких доказів не було надано.

Вважає, що такий висновок суду першої інстанції суперечить п. 1 ч. 2 ст. 137, п. 8 ст. 141 ЦПК України, а також правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у відшкодуванні витрат за надану професійну правничу допомогу, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 5.6 договору про надання правничої допомоги від 3 січня 2021 року клієнт (позивач) зобов`язується оплатити надану правову допомогу протягом 1 банківського дня з дня підписання акту про обсяг наданої правової допомоги. Проте, позивачем не надано суду документів, що підтверджують здійснення оплати правничої допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, вказаного не врахував, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не надав належну правову оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, не урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду зі вказаного процесуального питання та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.

У позовній заяві позивач зазначав, що нею будуть понесені витрати на правову допомогу близько 24 600 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги від 03.01.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Міжнародна адвокатська група» та ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32", за яким сторонами погоджено, що розмір винагороди виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п.1.1. даного договору становить 1 200 грн за одну годину надання правничої допомоги виконавцем ; орієнтовний розрахунок на професійну правничу допомогу.

25.10.2021 представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» вартість підтверджених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9 600 грн, до якої додав Акт про обсяг наданої правничої допомоги від 17 серпня 2021 року за договором про надання правничої допомоги.

Акт про обсяг наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 17.08.2021 містить детальний опис робіт, обсяг та вартість яких погоджена сторонами.

Клопотань про зменшення розмір у витрат на професійну правничу допомогу суду заявлено не було.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Не врахувавши зазначені вище висновки, не застосувавши при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність доказів оплати за надану правову допомогу може слугувати підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції при відмові в ухваленні додаткового рішення не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 9 600 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» ( Код ЄДРПОУ 32492922, вул. Євгена Коновальця, 32 А, прим 96, м. Київ, 01133) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 600 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук