Ухвала

від 07.09.2023 по справі 2-525/09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-525/09

У Х В А Л А

07 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Кожух О.А., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2009 року у складі судді Гал Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_3 до Берегівської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою,-

встановив :

ОСОБА_3 звернувся всуд зпозовом доБерегівської міськоїради провизнання правапостійного користуванняземельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом за померлим батьком ОСОБА_3 , який згідно рішення виконкому Берегівської міської ради від 30.06.2000 року № 292 отримав земельну ділянку для організації культурно-рибного господарства та отримав Державний акт на право постійного користування серії 1-ЗК№ 001181. На даній земельній ділянці створено рибне господарство та розпочато будівництво нежитлової будівлі, станції для човнів і допоміжних споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на які визнано його право власності згідно рішення Берегівського районного суду від 17.12.2008 року.

Частиною 2 ст. 1225 ЦК України передбачено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені.

Позивач вказує, що визнання за ним, як за спадкоємцем, права постійного користування земельною ділянкою надасть йому можливість продовжувати вести рибне господарство, яке створене його батьком, зареєструвати право власності на об`єкти нерухомості та здійснювати інші права і обов`язки землекористувача, передбачені ст.ст. 95,96 ЗК України. Разом з тим, ст.141 ЗК України не передбачає такої підстави припинення права користування земельною ділянкою, як смерть користувача земельної ділянки спадкодавця.

За вказаних обставин позивач просив визнати за ним, ОСОБА_3 , як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою площею 9,143 га. цільове використання якої - організація культурно-рибного господарства згідно державного акту серії 1-ЗК № 001181.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , як за спадкоємцем за законом за померлим батьком ОСОБА_3 , право постійного користування земельною ділянкою площею 9,143 га згідно з планом землекористування до державного акту серії 1-ЗК № 001181 із збереженням цільового використання - організації культурно-рибного господарства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участь у справі, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судомнорм матеріальногоі процесуальногоправа. Вказує на те, що судом вирішено питання про його права та обов`язки. Зокрема, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою в АДРЕСА_2 на підставі рішення Берегівської міської ради від 18 грудня 1997 року. Кілька років тому він звернувся до землевпорядної організації з проханням виготовити технічну документацію на вказану земельну ділянку, і після її виготовлення та звернення до державного кадастрового реєстратора, останнім винесено рішення про № РВ-210026648201 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, яке мотивоване тим, що ділянка ОСОБА_1 перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:058:0059, (понад 98 %), яка зареєстрована на підставі рішення Берегівського районного суду від 04.06.2009 року у справі №2-525/09 за ОСОБА_3 . Дане рішення суду є незаконним, оскільки він, ОСОБА_1 мав бути залучений до участі у справі, в якій вирішено про його права і обов`язки.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Апелянт, його представник, а також сторони у справі в судове засідання в черговий раз не з`явилися Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

З приводу неявки учасників справи необхідно зауважити наступне.

Згідно із ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито у липні 2021 року, розгляд справи раніше неодноразово відкладався через неявку сторін справи, а також через неявку апелянта та його представника, в тому числі і за клопотанням представника апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка апелянта та його представника, сторін у справі спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства, а тому на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливий розгляд даної справи у їх відсутності та відсутності сторін у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.1 п.3, ч.2 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акту вибору земельної ділянки для підприємницько культурного рибного господарства в м. Берегово, р-н Буча, за рахунок земель м. Берегово, складеного 06.06.2000р. комісією, яка скликана розпорядженням міськвиконкому від 06.06.2000 р. та затверджена міським головою, на замовлення ОСОБА_4 (батька позивача) відібрана земельна ділянка, розміри її згідно будівельних норм складають 10,50 га. На даній земельні ділянці відсутні багаторічні насадження , будови. (а.с.19-22).

Рішенням виконкому Берегівської міської ради від 30.06.2000 року № 292 затверджено представлені матеріали до відводу земельної ділянки підприємцю ОСОБА_3 загальною площею 9,1 га. у постійне користування на землях запасу в м. Берегово для організації культурно-рибного господарства. (а.с.104)

На підставі даного рішення підприємцю ОСОБА_3 09.08.2000 року видано державний акт на право постійного користування землею площею 9,143 га згідно з планом землекористування для організації культурно рибного господарства серії 1-ЗК № 001181, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №109-2000 (а.с. 9-12).

Згідно угоди про проведення робіт по організації культурного рибного господарства спортивного і аматорського риболовства на закріпленому водоймищі підприємець ОСОБА_3 (водокористувач) прийняв у безкоштовне користування на довічне користування водоймище «ТуТу»(а.с.15-17).

01.03.2002 року ОСОБА_3 виготовив паспорт на дане водоймище(а.с.23)

Згідно затвердженого акту про виконання робіт з випуску водних живих ресурсів від 16.07.2002 року, в дане водоймище, користувачем якого є підприємець ОСОБА_3 , випущено водні живі ресурси (короп, сом, амур).(а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. (а.с.6)

Позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.7)

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі позивач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину і є єдиним спадкоємцем за померлим батьком ОСОБА_3 (а.с. 8).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.12.2008 року у справі №2-1123/08, яке набрало законної сили, позивача ОСОБА_3 , як єдиного спадкоємця за померлим батьком ОСОБА_3 , визнано власником незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, станції човнів і допоміжних споруд, за адресою АДРЕСА_1 в цілому (а.с.13.14).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 12.04.2021 року, на підставі даного рішення суду за позивачем 02.02.2010 року зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва, станція для човнів і допоміжні споруди (нежитлова будівля) (готовність (80%) на земельній ділянці кадастровий номер 2110200000:01:058:0059, за адресою АДРЕСА_1 . Також за позивачем ОСОБА_3 на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.06.2009 року у справі № 2-525/09 (на даний час є оспорюваним) 25.11.2014 року зареєстровано право постійного користування земельної ділянкою кадастровий номер 2110200000:01:058:0059, площею 9,1434га. для рибогосподарських потреб за адресою за адресою АДРЕСА_1 .

Державним кадастровим реєстратором 05.09.2018 року прийнято рішення № РВ-21002666482018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру в зв`язку з перетином ділянки із земельною ділянкою 2110200000:01:058:0059, площа співпадає на 98,4882%. (а.с.82)

Апелянт ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуваним рішенням суду від 04.06. 2009 року вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки його земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:058:0059, (понад 98 %), яка зареєстрована на підставі оспорюваного рішення суду від 04.06.2009 року за позивачем ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно архівного витягу рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради народних депутатів №535 від 18грудня 1997 року ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_3 передано у приватну власність земельну ділянки для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 заг. площею 0,23га, а також передано у постійне користування земельну ділянку для особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 заг. площею заг. площею 0,10га.(а.с.80)

На підставі даного рішення ОСОБА_5 23.01.1998 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК №009358 площею 0,23 га, яка розташована на території АДРЕСА_2 для особистого підсобного господарства. (а.с.105).

Згідно опису меж, які зазначені у вказаному державному акті на право приватної власності, дана земельна ділянка межує : від А до Б зем. ділянка гр. ОСОБА_6 ; від Б до В зем. ділянка гр. ОСОБА_6 ; від В до Г зем. ділянка ОСОБА_7 ; від Г до А землі загального користування ( АДРЕСА_4 ) (а.с.105).

Щодо земельної ділянки заг. площею 0,10га., відсутні дані, що така відводилась ОСОБА_1 в натурі, і він, в установленому порядку набув право користування нею.

В підтвердження доводів апеляційної скарги і порушення своїх прав апелянт ОСОБА_1 надав копію договору купівлі продажу від 25 листопада 1993 року (а.с.149), згідно з яким він купив від Берегівського райагробуду половину недобудованого житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_5 , який згодом він добудував, та вказує, що він у будь якому разі має право на отримання у власність земельної ділянки під будинком та навколо нього на площі, необхідній для його обслуговування.

Однак, апелянтом не подано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що придбаний будинок за адресою АДРЕСА_5 ,знаходиться на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1 , право на яку зареєстровано за позивачем ОСОБА_3 . Більше того, згідно Акту вибору земельної ділянки для підприємницько культурного рибного господарства в м. Берегово, р-н Буча за рахунок земель м. Берегово, складеного 06.06.2000р. комісією, яка скликана розпорядженням міськвиконкому від 06.06.2000 р. та затверджена міським головою, на замовлення ОСОБА_4 (батька позивача) відібрана земельна ділянка, розміри її згідно будівельних норм складають 10,50 га., і на ній, станом на 06.06.2000р., відсутні, зокрема будови (а.с.19-22).

Також апелянтом не подано доказів, що за ним здійснено державну реєстрації прав власності на вказаний будинок.

Апелянт, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК №009358, набув право власності на земельну ділянку площею 0,23 га, яка розташована на території АДРЕСА_2 для особистого підсобного господарства, натомість земельна ділянка позивача знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки апелянта - для особистого підсобного господарства, а не для житлового будівництва.

Апелянт вказує, що після розроблення технічної документації у 20018 році, на підставі рішення Берегівської міської ради №535 від 18грудня 1997 року, та надання її державному кадастровому реєстратору, було встановлено накладання на земельну ділянку, яка зареєстрована за позивачем. Однак, апелянтом суду подано лише титульну сторінку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (а.с.81), з якої неможливо встановити на яку саме ділянку була розроблена документація, її конфігурацію, межі, оскільки згідно рішення Берегівської міської ради №535 від 18грудня 1997 року апелянту передано дві земельні ділянки: 0,23 га. у приватну власність, та 0,10 га. у постійне користування для особистого підсобного господарства.

Рішення Державним кадастровим реєстратором 05.09.2018 року №РВ -21002666482018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру в зв`язку з перетином ділянки із земельною ділянкою 2110200000:01:058:0059,де вказана площа співпадіння, не є належним, достатнім та допустимим доказом, який підтверджує накладення земельних ділянок позивача та апелянта.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, аналізом наданих апелянтом та досліджених доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не доведено, що оскаржуваним рішенням від 04 червня 2009 року порушено його законні права та вирішувалася судом питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

За наведених обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Кереючсиь ч.1 п.3, ч.2 ст.362, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Берегівської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2023 року.

Головуючий :

Судді: