Постанова

від 17.08.2023 по справі 303/3191/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/3191/21

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А.,

за участі секретаря: Волощук В.І.,

за участі ОСОБА_1 , директора підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» -Дейчук Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року, головуюча суддя Гутій О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, поновити його на посаді юрисконсульта та стягнути з Мукачівського УВП УТОС 10000 гривень моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріалисправи,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа,колегія приходитьдо наступноговисновку.

Судом встановлено, що з травня 2003 року ОСОБА_1 працював у Мукачівському УВП УТОС на посаді юрисконсульта, в подальшому був звільнений із займаної посади.

16березня 2021року наказом № 1/К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » було скасовано п. 1 наказу від 30.11.2020 року № 10/К про звільнення ОСОБА_1 , та на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.03.2021 року його поновлено на попередній посаді.

Наказом від 22березня 2021року № 2/К ОСОБА_1 звільнено з 22 березня 2021 року з посади юрисконсульта у зв`язку з скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Цей наказ обгрунтований тим, що було проведено скорочення посади юрисконсульта, після попередження в рамках , передбачених КЗпП, наказом № 10/К від 30.11.2020 року ОСОБА_1 було звільнено, проте рішенням Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/8164/20 було поновлено, оскільки останній у день звільнення перебував на лікарняному, як вбачається з листа непрацездатності серії АЛВ № 539665.

На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/8164/20 від 03.03.2021 року наказом № 1/К від 16.03.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді юрисконсульта, з врахуванням вимог чинного законодавства щодо неможливості вивільнення осіб в період непрацездатності.

Вказаним рішенням про поновлення на роботі не було встановлено порушень процедури вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, натомість констатовано, що така проведена з дотриманням вимог трудового законодавства.

Як встановлено в мотивувальній частині рішення, - згідно із попередженням від 23.09.2020 року адміністрація УВП «УТОС» повідомила позивача про скорочення посади, яку він займає, відповідно до наказу № 1/ОД від 16.03.2020 року, та відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування, а також про подальше розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скорочення чисельності посад (а.с. 6). Як вбачається з самого попередження такі посади на підприємстві відсутні.

Апелянт, посилаючись на обставини, що на підприємстві були відсутні зміни в організації виробництва і праці, відсутнє скорочення чисельності та штату працівників, проте жодних доказів на їх підтвердження суду не надав, клопотання про їх витребування не подавав. Також позивачем не було доведено обставини, на які він посилався, що відповідачем було порушено вимоги ст. 43, 252 КЗпП України. Рішення набуло законної сили 05.04.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно допункту 1частини першоїстатті40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства(череззлиття,приєднання,поділ,виділення,перетворення),зміни йоговласника,ухвалення власникомабо уповноваженимним органомрішення проскорочення чисельностіабо штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненніспору міжпрацівником іроботодавцем судне вирішуєпитання продоцільність скороченнячисельності абоштату працівників,а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Статтею 49-2КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Ця процедура була дотримана при звільненні ОСОБА_1 30 листопада 2020 року, що встановлено рішенням суду. І єдиним порушенням трудового законодавства - було звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності.

Повторне звільнення ОСОБА_1 з аналогічної підстави (п.1 ст.40 КЗпПУ) і при відсутності будь-яких інших моментів, що враховуються при звільненні з плином часу, не суперечать трудовому законодавству, враховуючи судову практику.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) сформулювала висновок, що в разі порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Отже, наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача.

Підприємство радше повинно було змінити дату звільнення, однак видача повторного наказу про звільнення також має право на існування.

Що стосується твердження апелянта про те, що звільнення відбулося без згоди профспілкової організації, то на сьогоднішній день підприємство не функціонує, єдиним працівником на ньому є ОСОБА_1 . Всі інші працівники переведені на нове підприємство. Профспілкового органу на старому підприємстві теж нема.

Відповідно до ст. 43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Суд першої інстанції вірно встановив, що матеріали справи не містять доказів, що на підприємстві на даний час є первинна профспілкова організація, членом якої є ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді