Рішення

від 29.06.2021 по справі 303/3191/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3191/21

2/303/1156/21

Номер рядка статистичного звіту - 5

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з травня 2003 він працював у Мукачівському УВП УТОС на посаді юрисконсульта. 16 березня 2021 року його було поновлено на попередній роботі , проте, 22 березня 2021 року директор підприємства Дейчук Д.О. видав наказ № 2/К про звільнення його з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає даний наказ незаконним та необгрунтованим, оскільки прийнятий з порушенням норм трудового законодавства. Зазначає, що необхідною умовою при звільнення працівника з роботи за пунктом 1 статті 40 є наявність на підприємстві змін в організації виробництва і праці. Вказує на те, що ніяких змін в організації виробництва та праці не відбувалось, також не мали місця скорочення численності та штату працівників, а навпаки на підприємстві було прийнято іншого юриста, який представляє інтереси даного підприємства. Також посилається, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП про звільнення у зв`язку з скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за два місяці та одночасно працівникам пропонується інша робота на тому ж підприємстві, дані вимоги були порушені, оскільки йому не було запропоновано іншої роботи. Також не було згоди профспілки, членом якої він є.

Враховуючи вищенаведене з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати наказ № 2/К від 22.03.2021 року незаконним та скасувати його, поновити його на посаді юрисконсульта Мукачівського УВП УТОС та стягнути з Мукачівського УВП УТОС 10 000,00 моральної шкоди.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 29.04.2021 року прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Представник відповідач подала письмові пояснення, в яких зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню, оскільки всі працівники звільнені з підприємства, останнє перебуває у великих боргах по заробітній платі та іншим платежам. Звільнення позивача було проведено у відповідності до трудового законодавства. Враховуючи обставини зазначені в поясненні просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Судом встановлено, що з травня 2003 ОСОБА_1 працював у Мукачівському УВП УТОС на посаді юрисконсульта, в подальшому був звільнений із займаної посади, яке оскаржив в судовому порядку.

16 березня 2021 року наказом № 1/К Про поновлення на роботі ОСОБА_1 було скасовано п. 1 наказу від 30.11.2020 року № 10/К про звільнення ОСОБА_1 , та на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.03.2021 року його поновлено на попередній посаді ( а.с. 5).

Наказом від 22.03.2020 року № 2/К ОСОБА_1 звільнено з 22 березня 2021 року з посади юрисконсульта у зв`язку з скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Цей наказ обгрунтований тим, що було проведено скорочення посади юрисконсульта, після попередження в рамках , передбачених КЗпП, нказаом № 10/К від 30.11.2020 року ОСОБА_1 було звільнено, проте рішенням Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/8164/20 було встановлено, що останній у день звільнення перебував на лікарняному, як вбачається з листа непрацездатності серії АЛВ № 539665. На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/8164/20 від 03.03.2021 року наказом № 1/К від 16.03.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді юрисконсульта, з урахуванням вимог чинного законодавства щодо неможливості вивільнення осіб в період непрацездатності (а.с. 21).

З автоматизованої системи документообігу Мукачівського міськрайонного суду вбачається, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 березня 2021 року у справі № 303/8164/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Однак як встановлено в мотивувальній частині рішення, згідно із попередженням від 23.09.2020 року адміністрація УВП УТОС повідомила позивача про скорочення посади, яку він займає, відповідно до наказу № 1/ОД від 16.03.2020 року, та відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування, а також про подальше розірвання трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скорочення чисельності посад (а.с. 6). Як вбачається з самого попередження такі посади на підприємстві відсутні.

Позивачем посилаючись на обставини, що на підприємстві були відсутні зміни в організації виробництва і праці, відсутнє скорочення чисельності та штату працівників, проте жодних доказів на їх підтвердження суду не надав, клопотання про їх витребування не подавав. Також позивачем не було доведено обставини, на які він посилався, що відповідачем було порушено вимоги ст. 43, 252 КЗпП України. Рішення набуло законної сили 05.04.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП , відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Також, відповідно до ст. 43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5 , 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Однак матеріали справи не містять доказів що на підприємстві на даний час є первинна профспілкова організація, членом якої є позивач.

Отже, враховуючи вказані норми матеріального права, належним чином оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд приходить до висновку про відсутність порушення трудових прав ОСОБА_1 при його звільненні, оскільки таке звільнення відбулось з дотримання статті 49-2 КЗпП України .

Вимоги про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди є похідними від основної вимоги і не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268. 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 44 , 47 , 94 , 116 , 117 , 237-1 КЗпП України , суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Мукачівське Учбово-виробниче підприємство Української організації сліпих, м. Мукачево, вул.Свалявська, 2А, код ЄДРПОУ 03967642.

Рішення суду виготовлено 29 червня 2021 року.

Головуюча О.В.Гутій