Постанова

від 13.09.2023 по справі 922/3762/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/3762/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№1516Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/3726/21 (повний текст рішення складено 07.07.2023 суддею Новіковою Н.А. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за первісним позовом ОСОБА_2 , Королівство Нідерландів,

до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,

про стягнення 130000,00 євро, -

та за зустрічним позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків.

до ОСОБА_2 , Королівство Нідерландів,

про визнання недійсним пункту 1 договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Жіночий лікар»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 , звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх.№6358 від 05.10.2021), просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором від 21.05.2007 у розмірі 130000,00 євро. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 60412,95 грн і витрати на комісійні банківські послуги у сумі 604,13 грн.

Позов обґрунтований тим, що 21.05.2007 відбулися збори учасників ТОВ «Жіночий лікар» за участю усього складу учасників товариства - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на яких затвердили укладення договорів купівлі-продажу частки ОСОБА_2 у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у розмірі 99% Статутного фонду ОСОБА_1 .. На виконання ухваленого рішення загальних зборів учасників ТОВ «Жіночий лікар» 21.05.2007 між учасниками цього товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар». У порушення умов вказаного договору ОСОБА_1 не повернула позивачу грошові кошти у сумі 130000 євро, як передбачено пунктом 1 цього договору, чим порушила зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3762/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 08.11.2021, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачеві, згідно зі ст.166 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачеві, згідно зі ст.167 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив, з дня його отримання.

24.11.2021 фізичною особою ОСОБА_1 подано до господарського суду зустріну позовну заяву (вх.№27722), в якій просила визнати недійсною умову пункту 1 договору купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», укладеного 21.05.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визначення грошового еквіваленту в сумі 130000,00 євро вартості частки ОСОБА_2 у Статутному капіталі ТОВ «Жіночий лікар» та застосувати наслідки недійсності (нікчемності) цієї умови.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що сторони дійсно були учасниками ТОВ «Жіночий лікар» (код ЄДРПОУ 30289448), яке є банкрутом, ліквідаційна процедура завершена у 2008 році, матеріали господарських справ перебували в архіві та знищені, за виключенням процесуальних документів суду, відтак з цього випливає неможливість отримання будь-яких бухгалтерських документів, які могли б підтвердити або спростувати твердження сторін. Позивач за первісним позовом не надає суду належні та допустимі докази внесення ним своєї частки до Статутного капіталу ТОВ «Жіночий лікар» - це мають бути банківські платіжні документи, приходні касові ордери тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2021 (з урахуванням ухвали суду від 15.12.2021) прийнято до розгляду зустрічний позов фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 1 договору купівлі-продажу часток у Статутному капіталі ТОВ «Жіночий лікар» від 21.05.2007 (вх.№27722 від 24.11.2021) та об`єднано в одне провадження із первісним позовом у справі №922/3762/21; встановлено відповідачу за зустрічним позовом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на зустрічну позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України, встановлено позивачу за зустрічним позовом п`ятиденний строк з дня вручення відзиву на зустрічну позовну заяву для подання відповіді на відзив, у зазначений строк позивач має надіслати суду відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам ст.166 Господарського процесуального кодексу України.

24.11.2021 відповідачка за первісним позовом звернулась до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№27725) про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо позовних вимог позивача за первісним позовом.

06.12.2021 позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№28668), в якій просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором від 21.05.2007, поновити строк позовної давності у справі, не застосовувати наслідки спливу позовної давності як підставу для відмови у задоволені зазначеного позову, захистити охоронювані законом цивільні права і інтереси громадянина Королівства Нідерландів ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що 20.05.2020 представник позивача засобами поштового зв`язку направив позов до Київського районного суду міста Харкова, тобто строк позовної давності при подачі вказаного позову до суду порушений не був. При цьому щодо юрисдикції спору (звернення до суду загальної юрисдикції, а не до господарського суду) вказує на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, в якій узагальнена правова позиція, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Позивач за первісним позовом просив господарський суд визнати поважними причини пропуску позовної давності у даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/3726/21 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 130000,00 євро боргу за договором від 21.05.2007, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 60412,95 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Витрати позивача за первісним позовом по комісійним банківським послугам у розмірі 604,13 грн покладенню на відповідача за первісним позовом не підлягають.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» є укладеним, сторонами узгоджено всі істотні умови договору, у зв`язку з чим у сторін на його підставі виникли взаємні права та обов`язки, що не заперечувалось під час судового процесу ані представником позивача, ані представником відповідача. Позивачем за зустрічним позовом окрім загальних посилань на нібито наявність для неї тяжких обставин у підтвердження не надано жодного належного та допустимого доказу, що виключає можливість визнання їх наявності лише на підставі припущень позивача за зустрічним позовом. Разом з цим, позивач за зустрічним позовом не вказує про те, що не отримувала від відповідача за зустрічним позовом грошових коштів на виконання умов договору про купівлю-продаж часток у статутному фонді товариства, а лише посилається на те, що "не винна позивачеві нічого". В обґрунтування власної заявленої правової позиції у даній справі посилається одночасно на ряд взаємовиключних правових підстав для своїх заперечень, зокрема, на статті 215, 228, 233 Цивільного кодексу України, інші нормативно-правові акти, а також вказує на відсутність у відповідача за зустрічним позовом оригіналів доказів через знищення їх у зв`язку з визнанням ТОВ «Жіночій лікар» банкрутом. Зазначені обставини фактично підтверджують правомірність вимог позивача за первісним позовом та безпідставність вимог та припущень позивача за зустрічним позовом. Натомість наявні у справі документальні докази, усі дії сторін свідчать про те, що ОСОБА_2 був учасником ТОВ «Жіночій лікар», вніс грошові кошти у рахунок сплати частки у Статутному фонді товариства, його частка складала на день укладення договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді ТОВ «Жіночій лікар» 99% та у подальшому правомірно на свій розсуд він розпорядився належною йому часткою шляхом її продажу ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , у свою чергу, прийняла у власність частку ОСОБА_2 у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» на умовах укладеного сторонами договору. Сторони добровільно визначили ціну договору (частку у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар») у розмірі саме 130000,00 євро, виходячи із комерційних потужностей ТОВ «Жіночий лікар» станом на час укладення договору (сфери діяльності, прибутковості, наявності нерухомого майна, устаткування та обладнання тощо). Господарський суд дійшов висновку, що у ОСОБА_2 та фізичної особи ОСОБА_1 дійсно виникли взаємні права та обов`язки за укладеним позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночій лікар» від 21.05.2007. Водночас ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 не повернула, жодних належних документальних доказів сплати грошових коштів ОСОБА_2 не надала, підстав для звільнення від обов`язку сплати 130000,00 євро ОСОБА_3 господарському суду не довела, тому вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та документально доведеними, а зустрічний позов є необґрунтованим.

ОСОБА_1 з вказаним рішенням господарського суду не погодилася, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/3726/21. Постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Зустрічний позов - задовольнити у повному обсязі, визнати недійсною умову пункту 1 договору купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», укладеного 21.05.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визначення грошового еквівалента в сумі 130000,00 євро вартості частки ОСОБА_2 у Статутному капіталі ТОВ «Жіночий лікар» та застосувати наслідки недійсності (нікчемності) цієї умови. Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій - покласти на позивача за первісним позовом.

Апелянт зазначає, що зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 не вніс свою частку до статутного капіталу ТОВ «Жіночий лікар». Господарським судом порушено норми ст.73, 77 Господарського процесуального кодексу України, адже встановлено обставини внесення грошей до статутного капіталу за відсутності відповідних розрахунково-касових документів, за наявності судового рішення, де предметом дослідження були ті ж самі докази. Заявник наполягає, що жодна з тих сум, які визначені позивачем за первісним позовом як внески до статутного капіталу, на розрахунковий рахунок ТОВ Жіночий лікар» не надходила, не була зареєстрована як іноземна інвестиція, і жодна з цих сум офіційно не перетинала кордон України, тому вважає, що суд в цій частині постановив рішення на припущеннях. Відсутні також в матеріалах справи відомості про наявність доходу ОСОБА_2 на території Нідерландів, з якого він міг би зробити значні іноземні інвестування та сплата податків з такого доходу. На думку апелянта, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 21.05.2007 порушує публічний порядок України, оскільки суперечить публічно встановленому в Україні обов`язку внесення учасником грошових коштів на розрахунковий рахунок товариства і продаж частки лише після такого внесення. Внесені іноземним громадянином грошових коштів до статутного капіталу є іноземною інвестицією, яка підлягає державній реєстрації. Також господарським судом не застосовано до спірних правовідносин си.54 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину. Крім того, договір від 21.05.2007 не відповідає вимогам принципу свободи договору, саме через відсутність будь-якого економічного обґрунтування суми у 130000 євро сторона ОСОБА_1 наводила правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №909/1294/15, де розглянуті питання вочевидь недоцільних дій, тобто, якщо зважати на «свободу договору», то ОСОБА_1 погодилась раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу значно погіршити своє становище. Також апелянт вважає, що строк позовної давності сплив, а господарський суд порушив норми матеріального права, що регулюють питання позовної давності - ст.256, 257 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України. Витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3726/21.

02.08.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/3726/21. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 13.09.2023 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу - рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

26.08.2023 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив (вх.№10157) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично дублюють майже повністю зустрічний позов ОСОБА_1 . Посилаючись на ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» позивач за первісним позовом зазначає, що обов`язковою державна реєстрація іноземних інвестицій стала лише з 23.06.2009. Що стосується підтвердження переміщення ОСОБА_2 валютних коштів через митний кордон України, то відповідно до Порядку переміщення валюти через митний кордон України, затверджений Національним банком України 14.03.1993 з такими змінами: «При ввезенні громадянами-нерезидентами, які прямують в Україну, валюти у сумі, що перевищує 10000 дол. США, чи еквівалент в іншій валюті, митниці подається заява на ввезення готівкою з поясненням мети для якої призначені валютні кошти. Надходження валютних коштів у сумі, яка перевищує 50000 дол. США, чи еквівалент в іншій валюті, має здійснюватися в безготівковому порядку або за допомогою платіжних документів в іноземній валюті. На ввезення валюти готівкою у сумі, яка перевищує 50000 доларів США, потрібний спеціальний дозвіл Національного банку України». Позивач за первісним позовом стверджує, що офіційно вносив кошти у статутний фонд товариства, що склало в загальній сумі 331650,00 грн, тобто 99% у статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», однак громадянка ОСОБА_1 , яка виконувала функції бухгалтера, касира і директора підприємства, зловживаючи довірою позивача, не видала на руки відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, втім, факт повного внесення коштів позивачем за первісним позовом до статутного фонду товариства підтверджується пунктом 1 протоколу заборів учасників ТОВ «Жіночий лікар» №6 від 18.02.2004, підписаним ОСОБА_1 , згідно з яким на дату зборів засновниками внески до статутного фонду товариства здійснено у повному обсязі. Разом з цим, матеріали справи містять нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 04.10.2007, згідно з якою останній повернуто від ТОВ «Жіночий доктор» 100%статутного капіталу товариства, що складає 335000,00 грн. З огляду на те, що 99% статутного фонду товариства належало ОСОБА_2 , повернення ОСОБА_1 цієї суми свідчить, що уставний фонд реально існував головним чином за рахунок особистих коштів ОСОБА_3 . Позивач за первісним позовом вважає безпідставними доводи апелянта про те, що спірний договір купівлі-продажу часток у статному фонді товариства порушує публічний порядок України, оскільки у преамбулі спірного договору сторони погодили, що покупець ( ОСОБА_1 ), діючи вільно, цілеспрямовано, свідома та добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розуму та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та, керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами законодавства щодо змісту і правових наслідків договору, що укладається сторонами, підтверджуючи дійсність намірів при його укладанні, та те, що він не носить характеру мнимого та удаваного правочину, уклали цей договір. Також позивач за первісним позовом вважає, що господарським судом правомірно поновлено строки позовної давності для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Бикової О.Ю., про участь у судовому засіданні 13.09.2023 о 12:30 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/3762/21 задовольнити. Ухвалено провести судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

13.09.2023 через систему «Електронний суд» до суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№11046), в якому зазначає, що стороною відповідача за первісним позовом запропоновано позивачу за первісним позовом текст мирової угоди, та просить суд надати час для вирішення питання можливого укладення мирової угоди з урахуванням обставин перебування сторін у різних країнах.

У судовому засіданні 13.09.2023, яке проходило в режимі відеоконференції, представник апелянта підтримала заявлене клопотання про надання додаткового часу для погодження сторонами умов мирової угоди та можливого її укладення.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Тімохов О.Є., зазначив, що позивач за первісним позовом заперечує проти задоволення заявленого апелянтом клопотання, оскільки його довіритель не має наміру укладати мирову угоду та вважає будь-які умови неприйнятними, відмовляється від перемовин з ОСОБА_1 .

Розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом про надання додаткового часу для можливого укладення мирової угоди, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 ст.192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частини 2, 3 ст.192 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст.274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Ураховуючи, що сторони не подавали суду апеляційної інстанції спільну письмову заяву про укладення мирової угоди, наданий до клопотання проект мирової згоди не містить підписів сторін, з огляду на категоричну незгоду позивача за первісним позовом вести перемовини щодо укладення мирової угоди, а також відсутність наміру у позивача за первісним позовом відмовитись від позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про надання часу для погодження сторонами умов мирової угоди.

У судовому засіданні 13.09.2023 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

01.02.1999 виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Жіночий лікар" (код ЄДРПОУ 30289448), установчими документами якого були Установчий договір і Статут.

Згідно з нотаріально посвідченим Установчим договором про створення ТОВ «Жіночий лікар» від 28.01.1999 учасники товариства: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , уклали цей договір про таке: учасники створюють Товариство з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар» шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про господарські товариства», інших законодавчих актів з метою одержання прибутку (пункт 1).

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконкомі Харківської міської ради народних депутатів (пункт 2 договору).

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку за своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, а також знак для товарів і послуг (пункт 3 договору).

Відповідно до пункту 9 договору товариство займається видами діяльності відповідно до Статуту.

Учасники товариства зобов`язані: -додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; -виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами (пункт 11 договору).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється Статутний фонд у розмірі 50000,00 грн. Учасники роблять внески до Статутного фонду товариства таким майном: апарат ультразвуковий ТІ 628А, вартістю 36800,00 грн; Кріокаутер «Chirana» тип КСН 3А/Е, вартістю 8000,00 грн, комп`ютер Pentium ІІ, вартістю 2000,00 грн, набор меблів, вартістю 3200,00 грн. Сума внесків і розмір часток у Статутному фонді розподілені таким чином: 1) ОСОБА_1 - частка у Статутному фонді складає 25%, шо становить 12500,00 грн; 2) ОСОБА_4 - частка у Статутному фонді складає 25%, що становить 12500,00 грн; 3) ОСОБА_5 -частка у Статутному фонді складає 25%, що становить 12500,00 грн; 4) ОСОБА_6 - частка у Статутному фонді складає 25%, що становить 12500,00 грн (пункт 12 договору).

Розподіл прибутку проводиться згідно з частками у Статутному фонді товариства (пункт 13 договору).

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Збільшення Статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю усіма учасниками своїх вкладів. Зменшення Статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру Статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру (пункт 15 договору).

Згідно з пунктом 16 договору учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свої частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у Статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення складу учасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї усіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково (пункт 17 договору).

При виході учасника товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у Статному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад можу бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариства тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (пункт 19 договору),

Відповідно до пункту 22 договору вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у Статутному фонді товариства.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації, злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації у випадках, передбачених чинним законодавством і Статутом товариства (пункт 24 договору) (а.с.12-14, том 2).

Згідно з додатковою угодою до установчого договору про створення ТОВ «Жіночий лікар» від 21.02.2003 учасники товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились укласти додаткову угоду до установчого договору про таке: у перамбулі установчого договору учасників товариства викласти у такій редакції: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; пункт 12 викласти у такій редакції: «Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний фонд у розмірі 50000,00 грн. Учасники роблять внески до Статутного фонду товариства грошовими коштами та правом користування майном. Сума внесків і розмір часток у Статутному фонді розподілені таким чином: ОСОБА_1 - 33,33%, що становить 16665,00 грн, ОСОБА_2 - 66,67%, що становить 33335,00 грн. Дана додаткова угода підписана сторонами та посвідчена нотаріально (а.с.103, том 1).

06.06.2003 учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар»- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №5 до установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар» про внесення в установчий договір змін, зокрема, пункт 12 установчого договору про створення ТОВ «Жіночий лікар» викладено у такій редакції: «Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється Статутний фонд у розмірі 134775,00 грн. Учасники роблять внески до Статутного фонду товариства грошовими коштами та правом користування майном. Сума внесків і розмір часток розподілені таким чином: 99% належить ОСОБА_2 , що становить 133425,00 грн, і 1% - ОСОБА_1 , що становить 1350,00 грн (а.с.33, том 1).

У матеріалах справи мається свідоцтво №2585-В-С про право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №7-20, №28-40 у літ. «А-4», загальною площею 309,8 кв.м, цегляні, за адресою: АДРЕСА_1 , видане ТОВ «Жіночий лікар» в особі директора ОСОБА_1 (покупцю) на підставі договору купівлі-продажу №2586-В-С від 11.06.2003. Це свідоцтво видане 20.08.2003 та підтверджує, що вищезгаданий покупець є власником нежитлових приміщень цокольного поверху №7-20, №28-40 у літ. «А-4», загальною площею 309,8 кв.м, цегляні, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.40, том 1).

18.02.2004 відбулись збори учасників ТОВ «Жіночий лікар», оформлені протоколом №6, в яких брали участь: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та за результатом розгляду питань порядку денного постановлено: для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників збільшити Статутний фонд товариства до 335000,00 грн, учасники роблять внески до Статутного фонду товариства грошовими коштами та правом користування майном. Сума внесків і розмір після збільшення Статутного фонду розподілені таким чином: ОСОБА_1 внесені грошові кошти у сумі 3350,00 грн, що складає 1% у Статутному фонді товариства, ОСОБА_2 внесені грошові кошти у розмірі 331650,00 грн, що склало 99% у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар».

Разом з цим, згідно з пунктом 1 протоколу №6 від 18.02.2004 зборів учасників ТОВ «Жіночий лікар» на дату зборів засновниками внески до Статутного фонду товариства здійснено у повному обсязі (а.с.34, том 1).

Відповідно до нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар», зареєстрованої 19.02.2004 в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради, учасниками товариства є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , частка ОСОБА_1 у статутному фонді складає 1% (3350, 00 грн), частка учасника ОСОБА_2 складає 99% (331650,00 грн) (а.с.35-37, том 1).

21.05.2007 зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар», оформлені протоколом №9, по посвідчений нотаріально, затверджено укладення спірного договору купівлі-продажу частки ОСОБА_3 у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у розмірі 99% статутного фонду ОСОБА_1 , рішення прийнято одноголосно та підписано учасниками зборів (а.с.38, том 1).

21.05.2007 між учасниками ТОВ «Жіночий лікар» - громадянином Нідерландів ОСОБА_2 (продавець) і громадянкою України ОСОБА_1 (покупець) у присутності нотаріуса укладено спірний договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами законодавства щодо змісту і правових наслідків договору, що укладається сторонами, підтверджуючи дійсність намірів при його укладанні, та те, що він не носить характеру мнимого та удаваного правочину, згідно з пунктом 1 якого продавець на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Жіночий лікар» №9 від 21.05.2007 продав, а покупець купив частки у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у розмірі 99% Статутного фонду (капіталу) у сумі 331650,00 грн; на умовах, викладених у договорі. Зазначені корпоративні права належать продавцю на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців 19.02.2004, реєстраційна справа №26488128Ю0000112604. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві за придбану частку підприємства грошові кошти готівкою у розмірі 130000,00 євро. Грошові кошти підлягають сплаті протягом десяти календарних років від дати підписання цього договору.

Під корпоративними правами, зазначеними у пункті 1 договору, розуміється право на управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства (пункт 2 договору).

Згідно з цим договором до покупця переходять усі права засновника підприємства, передбачені його Статутом, після виплати коштів у повному обсязі (пункт 3 договору).

Договір складено у 2-х примірниках, що мають силу оригіналу, видаються сторонами цього договору. Цей договір діє до повного виконання сторонами обов`язків за ними (пункт 10 договору). Сторони за цим договором підтверджують, що, підписуючи цей договір, вони досягли згоди по всім суттєвим умовам договору, ніяких доповнень та змін до викладених умов договору не мають. Текст договору прочитаний особисто сторонами, містить їх підписи (а.с.30, том 1).

04.10.2007 згідно з заявою ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Алексєєвою Л.В., ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ «Жіночій лікар», 100% її внеску до Статутного фонду товариства, що складає 335000,00 грн, їй повернуто, матеріальних претензій до ТОВ «Жіночій лікар» не має (а.с.24, том 2).

Постановою господарського суду Харківської області від 207.12.2007 за рішенням власника та на підставі ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.181-182, том 1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2008 у справі №Б-19/275-07 затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар», зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради за №148012000000013680 від 01.02.1999, код 30289448, за адресою: 61002, м.Харків, вул.Фрунзе, буд. 5, провадження у справі припинено (а.с.183-184, том 1).

08.06.2016 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу часток у Статутному фонді товариства, в якій просив розглянути дану претензію у місячний строк - до 10.07.2016. Перерахувати суму основного боргу за договором купівлі-продажу часток у Статутному фонді товариства від 21.05.2007, що складає 130000,00 євро на розрахунковий рахунок, зазначений у даній претензії (а.с.41, 42, том 1).

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2020 цивільну справу №953/8057/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 змінила місце реєстрації (а.с.229-230, том 1).

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 04.03.2021 провадження у справі №953/8057/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрито. Роз`яснено позивачу, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а позивач має право на звернення з даним позовом до суду у порядку Господарського процесуального кодексу України (а.с.231-232, том 1).

Постановою Харківського апеляційного суду від 31.08.2021 у справі №953/8057/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , адвоката Тімохова О.Є., на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 04.03.2021 залишено без задоволення (а.с.233-234, том 1).

Позивач за первісним позовом, окрім іншого, зазначає, що у власності ТОВ «Жіночий лікар», 99% якого належали ОСОБА_2 до укладення вищевказаного договору, знаходились нежитлові приміщення, загальною площею 309,8 кв.м, цокольного поверху номер 7-20, номер 28-40 у літ.А-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Не сплативши ОСОБА_3 обумовлену договором від 21.05.2007 вартість його частки у сумі 130000 євро, ОСОБА_1 через державного реєстратора зареєструвала нову редакцію Статуту ТОВ «Жіночий лікар» згідно з якою ОСОБА_1 є єдиним засновником ТОВ «Жіночий лікар». 03.10.2007 ОСОБА_1 як єдиний засновник ТОВ «Жіночий доктор» ухвалила рішення вийти із складу ТОВ «Жіночий лікар» і ввела у склад засновників цього підприємства свою матір - ОСОБА_7 , яка стала єдиним засновником ТОВ "Жіночий лікар". 23.10.2007 ОСОБА_1 уклала зі своєю матір`ю - ОСОБА_7 , як єдиним засновником ТОВ «Жіночий лікар» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 309,8 кв.м, цокольного поверху, номер 7-20, номер 28-40 у літ.А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , і, фактично, стала єдиним власником цих приміщень, якими вона володіє до цього часу.

З огляду на те, що вимога ОСОБА_2 залишена без виконання ОСОБА_1 та грошові кошти за договором купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» не сплачено боржником, позивач за первісним позовом 15.09.2021 звернувся за захистом своїх порушених прав до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 130000,00 євро.

У свою чергу, ОСОБА_1 , також вважаючи свої права порушеними, звернулась з зустрічним позовом про визнання недійсною умову пункту 1 договору купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ "Жіночий лікар", укладеного 21.05.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визначення грошового еквіваленту в сумі 130000,00 євро вартості частки ОСОБА_2 у Статутному капіталі ТОВ "Жіночий лікар" та застосувати наслідки недійсності (нікчемності) цієї умови.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді(майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України у вказаній редакції).

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Частинами 2 та 3 ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу норм ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 629 вказаного кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. Вимогою статті 530 визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 147 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом дату укладення сторонами спірного договору) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) право відчуження частки належить учаснику товариства.

Відповідно до положень ст.53 Закону України "Про господарські товариства (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Як унормовано статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин 1 - 3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У силу приписів частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у лютому і у червні 2003 року ТОВ «Жіночій лікар» прийнято від ОСОБА_2 внески у Статутний фонд товариства у сумі 49500,00 грн та 83925,00 грн на підставі прибуткових касових ордерів №64 та 65 відповідно (всього - 133425,00 грн) (а.с.15, том 2).

У додатковій угоді №5 від 06.06.2003 до установчого договору про створення ТОВ «Жіночій лікар», сторонами визначено частки учасників товариства: ОСОБА_1 - 1% (1350,00 грн), ОСОБА_2 - 99% (133425,00 грн) (а.с.33, том 1).

Нова редакція Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Жіночий лікар» свідчить про те, що учасниками товариства є: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; частка ОСОБА_1 у Статутному фонді складає 1% (3350,00 грн), частка учасника ОСОБА_2 складає 99% (331650,00 грн).

Колегія суддів вважає, що відсутність Статутів товариства у всіх редакціях не визначає неможливість розглянути спір за наявними доказами у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1 зборів учасників ТОВ «Жіночий лікар», оформлених протоколом №6 від 18.02.2004, на дату зборів засновниками внески до Статутного фонду товариства здійснено у повному обсязі (а.с.34, том 1).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони є учасниками ТОВ «Жіночий лікар», протоколи загальних зборів товариства є чинними.

21.05.2007 між учасниками товариства - ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», згідно з умовами якого продавець продав на підставі загальних зборів засновників ТОВ «Жіночий лікар», оформлених протоколом №9 від 21.05.2007, а покупець купив частки у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у розмірі 99% Статутного фонду (капіталу) у сумі 331650,00 грн, на умовах, викладених у договорі. Зокрема, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві за придбану частку товариства грошові кошти готівкою у розмірі 130000,00 євро, грошові кошти підлягають сплаті протягом десяти календарних років від дати підписання договору (а.с.39, том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» є укладеним, сторонами погоджено усі істотні умови договору, у зв`язку з чим у сторін на його підставі виникли взаємні права та обов`язки.

Апелянт вважає, що спірний договір купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» від 21.05.2007 порушує публічний порядок України, оскільки суперечить публічно встановленому в Україні обов`язку внесення учасником грошових коштів на розрахунковий рахунок товариства і продаж частки здійснюється лише після такого внесення. При цьому внесені іноземним громадянином грошових коштів до Статутного капіталу товариства є іноземною інвестицією, яка підлягає державній реєстрації.

Колегія суддів вважає такі доводи заявниці апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Отже, згідно з нормами Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у редакцій, чинній на момент укладення спірного договору) не передбачено обов`язкової державної реєстрації іноземних інвестицій, яка стала обов`язковою на підставі Закону України №1533-VI від 23.06.2009.

Крім того, приписи чинного законодавства, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане грошове зобов`язання, однак не забороняють вираження сторонами в договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті.

Доводи апелянта про те, що жодна з сум, які визначені позивачем за первісним позовом як внески до Статутного фонду товариства, офіційно не перетинала кордон України, також відсутні у матеріалах справи відомості про наявність доходу позивача за первісним позовом на території Нідерландів, з якого він зміг би зробити значні іноземні інвестування, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказані питання не стосуються предмету доказування, відтак не мають значення при розгляді даної справи.

Посилання апелянта на те, що жодна з сум, як внески позивача за первісним позовом до Статутного фонду товариства, на розрахунковий рахунок ТОВ «Жіночий лікар» не надходила, спростовуються матеріалами справи, зокрема, прибутковими квитанціями прибуткового касового ордера №65, 66 (а.с.15, том 2), що є достовірними доказами (первинними документами - квитанція, засвідчена печаткою товариства та підписом головного бухгалтера) підтвердження факту внесення частки до Статутного фонду товариства.

Обставини щодо відсутності оригіналів доказів здійснення внесків через знищення у зв`язку з визнанням ТОВ «Жіночій лікар» банкрутом, підтверджують, що доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, згідно з пунктом 1 зборів учасників ТОВ «Жіночий лікар», оформлених протоколом №6 від 18.02.2004, за доповіддю на зборах пані ОСОБА_1 про збільшення Статутного фонду ТОВ «Жіночий лікар», зазначено, що на дату зборів засновниками внески до Статутного фонду товариства здійснено у повному обсязі (а.с.34, том 1).

З урахуванням правової природи грошових коштів (внески до Статутного фонду товариства) та волевиявлення сторін спірного договору купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» від 21.05.2007, частка позивача за первісним позовом у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у розмірі 99% Статутного фонду (капіталу) у сумі 331650,00 грн, є сформованою.

Отже, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 не вніс свою частку до Статуного фонду ТОВ «Жіночий лікар».

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що ОСОБА_2 був учасником ТОВ «Жіночій лікар», вніс грошові кошти у рахунок сплати частки у Статутному фонді товариства, його частка складала на день укладення 21.05.2007 спірного договору купівлі-продажу частки у Статутному фонді ТОВ «Жіночій лікар» 99%; у подальшому він правомірно на свій розсуд розпорядився належною йому часткою шляхом її продажу ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , у свою чергу, прийняла у власність частку ОСОБА_2 у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» на умовах укладеного сторонами договору.

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2007 згідно з заявою ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Алексєєвою Л.В., ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ «Жіночій лікар», 100% її внеску до Статутного фонду товариства, що складає 335000,00 грн, їй повернуто, матеріальних претензій до ТОВ «Жіночій лікар» немає, що також підтверджує обставини фактичного володіння ОСОБА_1 100% внеску у Статутному фонді ТОВ «Жіночій лікар» (а.с.24, том 2).

Слід зазначити, що сторони добровільно визначили ціну договору (частку у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар») саме у розмірі 130000,00 євро, адже сторони вільні в укладенні цивільного договору та визначенні його умов на власний розсуд, виходячи з приписів ст.6 Цивільного кодексу України.

На підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу часток у Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар» у ОСОБА_1 виник обов`язок перед ОСОБА_2 сплатити останньому 130000,00 євро у строк до 21.05.2017.

Водночас, як правильно встановлено господарським судом, ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 не повернула, адже жодних належних доказів сплати грошових коштів ОСОБА_2 матеріали справи не містять, при цьому посилання ОСОБА_1 на те, що вона нібито сплачувала грошові кошти ОСОБА_2 у рахунок зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у Статутному фонді ТОВ «Жіночій лікар» за судовими рішеннями у справі №22-ц-5691/2009 є безпідставними, оскільки предметом спору у вказаній справі було стягнення заборгованості за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не стосуються предмету спору у даній справі щодо корпоративних відносин та в будь-якому випадку не свідчать про виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за спірним договором купівлі-продажу частки в Статутному фонді ТОВ «Жіночий лікар», тому не беруться до уваги колегією суддів.

Щодо застосування строку позовної давності у давній справі колегія суддів виходить з такого.

За змістом статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин. Проте за змістом ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання, як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

З огляду на зазначені норми законодавства та обставини справи, до господарського суду за вимогою про захист своїх порушених прав ОСОБА_2 повинен був звернутись до 21.05.2020, оскільки договір від 21.05.2007 діяв протягом 10 років, тобто до 21.05.2017 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2020 представник ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав позовну заяву про захист порушеного права ОСОБА_2 до Київського районного суду міста Харкова, тобто позов подано у межах законодавчо визначеного строку позовної давності.

У подальшому Київським районним судом відкрито провадження за вказаним позовом у справі №953/8057/20, у межах розгляду якої проводилися судові засідання 26.05.2020, 25.06.2020, 28.08.2020). Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2020 справу №953/8057/20 передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м.Харкова у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 змінила місце реєстрації. Дзержинським районним судом м.Харкова у справі №953/8057/20 проведені судові засідання 09.11.2020, 21.01.2021, 04.03.2021. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 04.03.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів закрито у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Ухвала Дзержинського районного суду м.Харкова оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, постановою якого від 31.08.2021 апеляційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 04.03.2021 залишено без задоволення. Після отримання 14.09.2021 повного тексу постанови Харківського апеляційного суду від 31.08.2021, що підтверджується довідкою Харківського апеляційного суду від 14.09.2021, представник ОСОБА_2 - адвокат Тімохов О.Є., 15.09.2021 надіслав до господарського суду Харківської області поштовим відправленням позовну заяву про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 130000,00 євро.

Крім того, як зазначалося вище, представником ОСОБА_2 подано до господарського суду заяву, в якій останній просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором від 21.05.2007, поновити строки позовної давності, не застосовувати наслідки спливу позовної давності як підставу для відмови у задоволені позову, захистити охоронювані законом цивільні права і інтереси громадянина Королівства Нідерландів ОСОБА_2 .

З огляду на те, що господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом та водночас відповідачем за первісним позовом подано заяву про застосування строків позовної давності, колегія суддів виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджується, що для захисту своїх інтересів позивач за первісним позовом звертався з позовом до ОСОБА_1 спочатку до Київського районного суду міста Харкова, у подальшому - до Дзержинського районного суду м.Харкова, який ухвалою від 04.03.2021 закрив провадження у справі №953/8057/20 на підставі того, що даний спір віднесено до господарської юрисдикції. Позовну заяву до господарського суду Харківської області представником позивачем подано наступного дня після того, як рішенням Харківського апеляційного суду залишено в силі ухвалу місцевого суду, якою встановлено, що даний спір підвідомчий господарському суду Харківської області.

Ураховуючи зазначені обставини, які підтверджуються матеріалами справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що причини пропуску позивачем за первісним позовом строку позовної давності є поважними, відтак наявні підстави для поновлення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про те, що строк позовної давності у даній справі сплив.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив первісний позов та відмовив в задоволенні зустрічного позову.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі №922/3726/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

уддя О.О. Крестьянінов