Рішення

від 12.09.2023 по справі 569/23981/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/23981/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя в натурі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви від 08 лютого 2022 року про відмову від частини позовних вимог, просить поділити майно, що знаходиться у спільній сумісній власності, в натурі: визнати за нею 1/1 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; винати за ОСОБА_4 1/1 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , 1/1 частку у праві власності на транспортні засоби - автомобіль ИЖ 2717, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль ГАЗ-2752, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль Пежо 405, номерний знак НОМЕР_3 ; припинити право спільної сумісної власності на вказані об`єкти; визнати припиненим право ОСОБА_4 на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати його звільнити вказане житло.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 12 травня 2001 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду від 22 грудня 2020 року шлюб був розірваний. Рішенням Рівненського міського суду від 03 червня 2021 року місце проживання доньки ОСОБА_6 визначено з нею. З донькою зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_1 , належній їй на підставі біржової угоди № 47/47н-01 від 16 серпня 2001 року. Усі особові рахунки по комунальних платежах відкриті на її ім`я і вона одноосібно несе витрати по утриманню квартири. Через постійні скандали з відповідачем на побутовому грунті після чергового конфлікту в січні 2021 року змушена була переїхати з донькою до своєї матері. ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 27 липня 2018 року. Незважаючи на наявність іншого житлового приміщення ОСОБА_4 не бажає в добровільному порядку знятися з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 і переселитися у квартиру АДРЕСА_2 , продовжує в ній проживати, мотивуючи тим, що він зареєстрований за вказаною адресою. При цьому відповідач комунальні послуги не сплачує, вимагає продати квартиру, а вилучені від продажу кошти поділити між ними, на що вона погодитися не може, оскільки залишиться з донькою без житла. Під час шлюбу з відповідачем, окрім двох квартир, ними були придбані транспортні засоби, які знаходяться в особистому володінні та користуванні відповідача. Відповідач є членом авто гаражного кооперативу, однак право власності на авто гараж у встановленому законом порядку ним не зареєстровано. Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 718581 грн. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , вказана у договору купівлі-продажу, становила 459982 грн. Згідно даних інтернет-ресурсів орієнтовна ринкова вартість автомобіля ИЖ складає 2200 доларів США, автомобіля ГАЗ-2752 - 2200 доларів США, автомобіля Пежо 405 - 2000 доларів США, що станом на 21 жовтня 2021 року складає 237180 грн. При визнанні за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 з припиненням права спільної сумісної власності на неї, її право власності на квартиру підлягає захисту, оскільки вона з дочкою не зможуть проживати в ній разом з відповідачем через його неправомірну поведінку в побуті і неможливість в таких умовах піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що, перебуваючи у шлюбі, сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , транспортний засіб ИЖ 2717-230, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, транспортний засіб ГАЗ-2752, номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, та транспортний засіб Peugeot 405, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . Вартість майна, яке залишиться у власності позивача, є більшою за вартість спільного набутого майна, яке залишиться у власності відповідача внаслідок поділу, а відтак, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню грошова компенсація різниці вартості проведеного поділу спільного майна подружжя. Позовна вимога про визнання припиненим права відповідача на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язання його звільнити вказане житло не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставно, висновок щодо неправомірної поведінки відповідача у побуті є хибним.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що під час розгляду справи в суді відповідач у відсутності позивача забрав собі спільно придбані речі домашнього вжитку, які знаходилися в квартирі АДРЕСА_1 . Позивач з донькою не зможе проживати у квартирі разом з відповідачем через його неправомірну поведінку, а тому її право власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає захисту.

Ухвалою від 09 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 24 січня 2022 року суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 28 квітня 2022 року суд призначив у справі судову оціночно-будівельну та транспортно-товарознавчу експертизи, провадження у справі зупинив на час її проведення.

Ухвалою від 27 липня 2022 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 20 жовтня 2022 року суд призначив у справі повторну оціночно-будівельну та транспортно-товарознавчу експертизи, провадження у справі зупинив на час її проведення.

Ухвалою від 10 січня 2023 року суд поновив провадження у справі з метою розгляду клопотання судового експерта, визначив матеріалами справи копії свідоцтв про реєстрацію автомобіля. Зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою від 05 травня 2023 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 26 травня 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач не заперечує щодо сплати відповідачу компенсації вартості спільного майна після його поділу. Право користування відповідача квартирою АДРЕСА_1 належить припинити на підставі ст.317, 391 ЦК України, оскільки позивач в результаті поділу майна буде єдиним власником квартири. Позивач проживала у спірній квартирі з моменту набуття. Коли стало неможливо спільно проживати у квартирі з відповідачем, позивач з`їхала до матері в 2021 році. В березні 2022 року позивач виїхала за кордон, де перебуває донині, ключі від квартири залишила матері. Квартирою користується відповідач.

Представник відповідача позов визнав в частині поділу спільного майна подружжя. Просить стягнути з позивача компенсацію різниці вартості проведеного поділу спільного майна подружжя в сумі 138505,50 грн. Вимоги про визнання припиненим права користування квартирою АДРЕСА_1 вважає передчасними та безпідставними. Реєстрація місця проживання відповідача у спірній кватирі не випливає на право власності позивача на цю квартиру. Будь-яких заходів громадського впливу щодо порушення правил співжиття до відповідача попередньо не застосовувалося.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 12 травня 2001 року перебували у шлюбі, який розірваний рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року.

Сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_5 та неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої визначено з матір`ю (позивачем) рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2021 року у справі № 569/17774/20.

16 серпня 2001 року ОСОБА_3 на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості № 47/47н-01, виданої Міжрегіональною товарно-майновою біржою «Контракт» та зареєстрованої в Рівненському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 29-24149, придбала квартиру АДРЕСА_1 , право власності позивача на яку зареєстровано 20 березня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 83072223 від 22 березня 2017 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 4160 від 29 березня 2023 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1711436 грн.

27 липня 2018 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мурашко Л.О., придбав квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 132446127 від 27 липня 2018 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 4160 від 29 березня 2023 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 1257607 грн.

Також за відповідачем зареєстровані транспортні засоби: марки "ИЖ 2717-230", 2003 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 ; марки "ГАЗ 275200", 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ; марки "РЕUGЕОТ 405", 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується, відповідно, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/20/045512 від 01 квітня 2020 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6329/19/021009 від 05 липня 2019 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 4161-Е від 25 квітня 2023 року, ринкова вартість легкового автомобіля "ИЖ 2717-230", 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , становить 26918 грн; ринкова вартість легкового автомобіля "ГАЗ 275200", 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , становить 99745 грн; ринкова вартість легкового автомобіля "РЕUGЕОТ 405", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , становить 50155 грн.

З довідки про склад сім`ї та/або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 53077 від 22 вересня 2021 року, виданої Центром надання адміністративних послуг у місті Рівному, встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 та донька сторін ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_8 показала, що її донька ОСОБА_3 через постійні претензії чоловіка змушена була перейти жити до неї. Відповідач створив такі умови, що їх спільний син ОСОБА_5 не міг повернутися додому, а її дочка не могла жити з ним в одній квартирі. Зять тиснув на дочку психологічно, було також і фізичне насильство. Дочка не зверталася до правоохоронних органів, тому що боялася чоловіка і жила в постійному страху. 25 січня 2021 року була у дочки на святкуванні дня ОСОБА_9 , відповідач почав виганяти гостей з квартири. Її схопив за шию та штовхнув в дверний відкіс, став душити, а тому почала його кусати за руки. В поліцію за цим фактом не зверталася, бо не хотіла виносити на загальний осуд. Після цієї сварки в квартирі по ОСОБА_10 зразу ніхто не жив, бо дочка пішла до неї жити, а зять пішов жити на ОСОБА_11 . Пізніше він повернувся в квартиру, але постійно в ній не жив. Після початку вторгнення в квартирі жили біженці з Харкова, а потім знову відповідач почав жити.

Свідок ОСОБА_12 показала, що протягом трьох років була вихователем ОСОБА_13 в дитячому садочку. Дитину приводила і забирала мама ОСОБА_3 . Батько дитини декілька разів підходив до ігрового майданчика, щоб поспілкуватися з донькою, а також був на випускному. Десь в жовтні 2020 року ОСОБА_6 після прощання з мамою вранці почала плакати, бо «тато уб`є маму». Розповіла, що тато їх зустрів біля садочка і погрожував вбити маму. Вона подзвонила позивачу, яка підтвердила, що в сім`ї є проблеми. В січні 2021 року дитина повідомила, що напередодні в них були гості, тато прийшов і стукав у двері, а потім приїхала поліція.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсяст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ч.2 ст.68 СК України).

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Згідно з ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

За нормами ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до положень ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 та транспортні засоби марки "ИЖ2717-230",2003року випуску,номерний знак НОМЕР_1 ,марки "ГАЗ275200",2006року випуску,номерний знак НОМЕР_6 ,марки "РЕUGЕОТ405",1991року випуску,номерний знак НОМЕР_3 , набуті сторонами за час перебування у шлюбі. Вказані обставини відповідач визнає, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Отже, спірні квартири та транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя.

Загальна вартість спільного сумісного майна становить 3145861 грн. Частки сторін у праві спільної сумісної власності є рівними, оскільки іншої домовленості між подружжям не встановлено і підстав відступлення від засади рівності часток подружжя сторони не зазначали. Отже, вартості майна становить 1572930,50 грн (3145861 грн/2). Вартість квартири, яку позивач просить виділити їй у власність, становить 1711436 грн. Вартість квартири та транспортних засобів, які позивач просить виділити у власність відповідача, становить 1434425 грн. Таким чином, грошова компенсація частки відповідача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя становить 138505,50 грн, які підлягають стягненню з позивача і щодо сплати якої остання не заперечує.

Враховуючи, що відповідач визнає належність спірного майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, не заперечує щодо запропонованого позивачем варіанту поділу спільного майна подружжя і позивач погоджується на сплату грошової компенсації частки відповідача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, позовну вимогу про поділ спільного майна подружжя в натурі належить задовольнити з одночасним стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації.

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим право ОСОБА_4 на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язання його звільнити вказане житло суд зазначає таке.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, а отже, власник не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, оскільки право користування є складовою права власності.

Пред`являючи вимогу про визнання припиненим права відповідача на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язання його звільнити житло позивач покликається на порушення її прав як власника квартири через неможливість спільного проживання з відповідачем у квартирі з огляду на його неправомірну поведінку в побуті.

Разом з тим, суд встановив, і ці обставини позивач не оспорює, що квартира АДРЕСА_1 на момент пред`явлення позову до суду належить сторонам як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності. Рішення суду про поділ майна подружжя буде підставою для припинення права спільної сумісної власності на спірне майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , та, відповідно, підставою набуття позивачем права власності на цю квартиру як одноосібним власником.

Тобто, у позивача, яка пред`явила позов про поділ спільного майна подружжя та припинення права спільної сумісної власності на майно, нині відсутнє одноосібне право власності на спірну квартиру, яке порушується відповідачем, так як останній також є співвласником спірної квартири і йому, відповідно, належать права володіння, користування та розпорядження таким майном. За відсутності у позивача особистого права приватної власності на квартиру відсутні підстави для твердження про порушення відповідачем прав позивача як власника майна, що виступало б передумовою для захисту таких прав відповідно до ст.317, 391 ЦК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, оскільки у вказаній справі житловий будинок, позов про визнання припиненим права користування яким та зобов`язання звільнити будинок пред`явлений позивачем, належить позивачу на праві власності, не був об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а відповідач вселився у спірний будинок зі згоди його власника-позивача та проживав у ньому як член сім`ї, чоловік.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання припиненим права відповідача на користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язання його звільнити вказане житло, а отже позов належить задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя в натурі - задовольнити частково.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 , транспортний засіб марки "ИЖ 2717-230", 2003 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб марки "ГАЗ 275200", 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , транспортний засіб марки "РЕUGЕОТ 405", 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_3 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , транспортний засіб марки "ИЖ 2717-230", 2003 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб марки "ГАЗ 275200", 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , транспортний засіб марки "РЕUGЕОТ 405", 1991 року випуску, № кузова НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 138505 (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ять) грн 50 коп грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішеннясуду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скаргивсіма учасникамисправи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_11 ;

відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_12 .

Повне судове рішення складене 22 вересня 2023 року.

Суддя