Постанова

від 06.02.2007 по справі 8/435-11/291

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/435-11/291

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.02.07 р.                                                                                                    № 8/435-11/291                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                   Поліщук В.Ю.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Рудченко С.Г.

                                                                                                                 Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»в формі відкритого акціонерного товариства,

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року,

по справі №8/435-11/291 (суддя Плеханова Л.Б.),

за позовом Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»(м.Кременчук, Полтавська область),

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області      (м. Кременчук, Полтавська область),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державна виконавча служба в Автозаводському районі в м.Кременчук (м.Кременчук, Полтавськ);

Кременчуцьке відділення Державного казначейства (м.Кременчук),

про відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів за липень 2000 року (стягнення 944419 грн. 68 коп. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та процентів),

за участю представників учасників судового провадження:

від позивача: Бабіч Ф.П. –представник (довіреність №5 від 03.01.2007 року),

від відповідача: Зазубік Н.Т. –представник (довіреність №1759/10 від 25.01.2006 року),

від

ДВС в Автозаводському районі в м.Кременчук: не з'явився;

УДК у м.Кременчук: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області про стягнення 711229 грн. 00 коп. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень місяць 2000 року та нарахованих процентів на суму бюджетної заборгованості у розмірі 233419 грн. 68 коп. Свої вимоги позивач обґрунтував, зокрема, тим що станом на 24.09.2001 року невідшкодована сума податку на додану вартість за липень місяць 2000 року склала 711229 грн. 00 коп., тому підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001 року по справі №8/435 позов було задоволено повістю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача  944419 грн. 68 коп. –бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень місяць 2000 року та проценти, нараховані за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (том 1, арк. справи 16). Рішення місцевого господарського суду було мотивовано, зокрема тим, що станом на 24.09.2001 року, сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за липень місяць 2000 року складає 711229 грн. 00 коп., враховуючи, що вказана сума податку на додану вартість своєчасно не була відшкодована, позивачем нараховані проценти у розмірі 120% від облікової ставки НБУ, розмір яких становить 233419 грн. 68 коп. Таким чином, загальна сума бюджетної заборгованості становить 944419 грн. 68 коп.

На виконання зазначеного рішення місцевого господарського суду 25.10.2001 року був виданий наказ про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню бюджетної заборгованості по податку на додану вартість (том 1, арк. справи 18).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Полтавської області, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просив спірне судове рішення скасувати.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2002 року по справі №8/435 касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області було задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (том 1, арк. справи 29-31).

Під час повторного розгляду справи №11/291 рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2002 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю (том 1, арк. справи 35).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 року по справі №11/291 рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2002 року у справі №11/291 було скасовано, водночас в задоволенні позовних вимог було відмовлено (том 1, арк. справи 52-53).

18.03.2004 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 року по справі №11/291 був виданий зворотній наказ №8/435-11/291 про повернення до Державного бюджету України з позивача 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню бюджетної заборгованості по податку на додану вартість (том 1, арк. справи 58).

14.04.2004 року до Господарського суду Полтавської області звернувся позивач із письмовою заявою (вх.№05651) із вимогою відкликати зворотній наказ від 18.03.2004 року виданий по справі №8/435-11/291, обґрунтовуючи його видачу із порушенням процедури видачі зворотних наказів, передбаченої ст.122 ГПК України (том 1, арк. справи 59).

Листом від 07.05.2004 року, Господарський суд Полтавської області повідомив заявника про неможливість задоволення вимог вищезазначеної заяви, в зв'язку з відсутністю порушень вимог ГПК України при його видачі (том 1, арк. справи 61).

08.11.2005 року позивач повторно звернувся до Господарського суду Полтавської області із письмовою Заявою (вх.№014116) про витребування зворотного наказу Господарського суду Полтавської області від 18.03.2004 року по справі №8/435-11/291 від Автозаводського відділу виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції м.Кременчук та вимогою видати новий наказу про стягнення заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість та процентів за липень місяць 2000 року. Вимоги заяви обґрунтовані заявником з огляду на те, що за переконанням заявника, місцевим господарським судом були порушені вимоги ст.122 ГПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) щодо встановлення факту виконання первісного наказу (том 2, арк. справи 1-2).

Ухвалою від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291 Господарським судом Полтавської області у задоволенні заяви відмовлено. Вказана ухвала мотивована місцевим господарським судом тим, що вимога заявника щодо витребування наказу №8/435 від Державної виконавчої служби Автозаводського району м.Кременчука не ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження»а також відсутністю норм ГПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та винесення ухвали), які б надавали можливість звертатись до господарського суду із даними вимогами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ»подано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд) апеляційну скаргу, в якій скаржник просив спірну судову ухвалу скасувати, зобов'язати Господарський суд полтавської області витребувати зворотній наказ від 18.03.2004 року по справі №8/435-11/291 про стягнення 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість та процентів за липень місяць 2000 року від Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції м. Кременчука, зобов'язати Господарський суд Полтавської області видати новий наказ, який відповідає вимогам ст.122 ГПК України, на суму, яку Кременчуцька ОДПІ Полтавської області підтвердить платіжними документами, що свідчать про виконання рішення №11/291. Водночас до апеляційної скарги було додано клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291.

Ухвалою від 13.06.2006 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом, відповідно до ч.6 ст.186 КАС України, в судовому засіданні апеляційного господарського суду було задоволено клопотання скаржника та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291 (том 2, арк. справи 87-90).

Ухвалою від 03.07.2006 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 03.08.2006 року відповідно до ч.3 ст.189, ст.108 КАС України (том 2, арк. справи 91-94).

Після усунення недоліків, Київським міжобласним апеляційним господарським судом, відповідно до ст.187 КАС України, ухвалою від 07.08.2006 року було відкрито апеляційне провадження по справі №8/435-11/291 (том 2, арк. справи 111-113). Відповідно до ст.191 КАС України за ухвалою від 11.08.2006 року проведено необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду (том 2, арк. справи 114-115) та відповідно до ст.190 КАС України ухвалою від 17.08.2006 року закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду (том 2, арк. справи 116-118).

Ухвалою від 07.11.2006 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені Державна виконавча служба в Автозаводському районі в м.Кременчук та Кременчуцьке відділення Державного казначейства (том 2, арк. справи 151-154).

У зв'язку з відпустками суддів, розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року та від 6.02.2006 року, , склад колегії суддів змінювався.

Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду, відповідно до ст.150 КАС України від 7.11.2006 року, від 4.12.2006 року, від 19.12.2006 року  розгляд справи було відкладено.

В судових засіданнях апеляційного господарського суду, що відбулись 17.10.2006 року та 31.01.2007 року, оголошувались перерви до 7.11.2006 року та до 6.02.2007 року.

В судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив спірну ухвалу місцевого господарського суду від скасувати. Підчас розгляду справи в апеляційному господарському суді, скаржник неодноразово уточнював та змінював вимоги апеляційної скарги. Так, згідно з Доповненнями до апеляційної скарги від 08.06.2006 року (том 2, арк. справи 72-73) скаржник мотивував вимоги апеляційної скарги невідповідністю оскаржуваної ухвали вимогам ст.117 ГПК України (із змінами внесеними 15.03.2006 року), згідно із Доповненнями до апеляційної скарги №2 від 06.11.2006 року (том 2, арк. справи 143-145) скаржник вказав на те, що місцевим господарським судом було видано зворотній наказ без перевірки факту виконання первісного наказу. Крім того, згідно Уточнення вимог апеляційної скарги №19/5-84 від 15.12.2006 року (том 3, арк. справи 31-32) скаржник просив відповідно до ст.199 КАС України, скасувати спірну ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року по справі №8/435-11/291 та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Представники відповідача в судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційної скарги (з врахуваннями доповнень) заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірну ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, обґрунтовуючи це доводами, наведеними у Запереченнях на уточнені вимоги апеляційної скарги (вх.№2-05/517 від 24.01.2007 року). Зокрема, представники відповідача зазначили, що спірна ухвала прийнята місцевим господарським судом у відповідності до норм ГПК України, в редакції діючої на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваної ухвали. Щодо доводів скаржника про безпідставність видачі місцевим господарським судом зворотного наказу, представниками відповідача в обґрунтування заперечень було надано документи на підтвердження відшкодування скаржнику сум податку на додану вартість та відсотків згідно з первісним наказом №8/435 від 25.10.2001 року.

Представник Кременчуцького відділення Державного казначейства в судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 30.01.2007 року проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у письмових Поясненнях до поданої апеляційної скарги (№01-17/108 від 4.12.2006 року) (том 3, арк. справи 11), просив в задоволенні апеляційної відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема, представник Кременчуцького відділення Державного казначейства зазначив, що зворотній наказ було видано внаслідок повного виконання первісного наказу, шляхом відшкодування скаржнику всієї спірної суми, про що надано відповідні платіжні документи.

ДВС в Автозаводському районі в м.Кременчук у судові засідання, апеляційного господарського суду явку уповноваженого представника не забезпечено (хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином), про причини не направлення у судове засідання уповноваженого представника, апеляційний господарський суд не повідомлено. Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що ДВС в Автозаводському районі в м.Кременчук вимоги увал апеляційного господарського суду належним чином виконані не були. Правова позиція третьої особи щодо поданої апеляційної скарги колегії суддів апеляційного господарського суду невідома.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 6.02.2007 року, за згодою представників позивача та відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте ухвала місцевого господарського суду має бути змінена, а провадження по справі припинено з наступних підстав.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, колегією суддів помилково були застосовані приписи КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1) Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства, зазначений кодекс набирає чинності з 1 вересня 2005 року.

Як вбачається з рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2002 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2002 року, при повторному розгляді справи №11/291 господарський суд керувався Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до якого і були прийняті зазначені судові рішення. На виконання саме ГПК України, зокрема ст.122 ГПК України, місцевим господарським судом і був виданий зворотній наказ №8/435-11/291 про повернення до Державного бюджету України з позивача 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та нарахованих відсотків(том 1, арк. справи 58).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що Господарський суд Полтавської області розглядаючи заяву про повернення наказу вірно було застосовано процесуальне законодавство, проте з помилковим визначенням норм, при вирішенні спору, що вбачається з наступного.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд керується приписами ст.106 ГПК України, якою регламентовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст.101 ГПК України, суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001 року по справі №8/435 25.10.2001 року був виданий Наказ про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та нарахованих відсотків (том 1, арк. справи 18).

Проте, під час повторного розгляду справи, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, про що  Господарським судом Полтавської області 23.05.2002 року було прийнято рішення та 26.09.2002 року - Харківським апеляційним господарським судом постанову (том 1, арк. справи 52-53).

Відповідно до ст.122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. При цьому, видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

У разі, якщо не приведені у виконання рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, поворот виконання рішення –це процесуальна дія, яка полягає в повному або частковому відновленні первісного становища відповідача в разі зміні або скасування рішення з прийняттям нового рішення про повну або часткову відмову в позові.

Як було встановлено колегією судів апеляційного господарського суду, після прийняття 26.09.2002 року господарським судом апеляційної інстанції постанови, 26.12.2002 року до Господарського суду Полтавської області, в порядку ст.122 ГПК України, звернувся відповідач із письмовою заявою №23476/10 (том 1, арк. справи 54), відповідно до якої, заявник просив місцевий господарський суд видати наказ в поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001 року, яким стягнути з позивача, а саме ХК «АвтоКрАЗ»на користь відповідача, а саме Кременчуцької ОДПІ м.Кременчук грошові кошти в сумі 711229 грн. 00 коп. –основний платіж, 233199 грн. 68 коп. –нараховані проценти.  В обґрунтування того, що вищезазначені суми грошових коштів були отримані позивачем за первісним рішенням місцевого господарського суду, відповідачем було надано Довідку №23475/10 від 25.12.2002 року, підписану безпосереднім керівником та відповідальною посадовою особою відповідача та скріпленою печаткою Кременчуцької ОДПІ м.Кременчук (том. 1, арк. справи 55).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим судом правомірно було видано 18.03.2004 року зворотній наказ по справі №8/435-11/291 про повернення до Державного бюджету України з позивача 944419 грн. 68 коп. заборгованості по відшкодуванню бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та нарахованої пені (том 1, арк. справи 58).

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, під час винесення оскаржуваної ухвали, та підтверджується матеріалами справи, зворотній наказ від 18.03.2004 року справі №8/435-11/291 в примусовому порядку виконаний не був, в зв'язку з оскарженням постанов державного виконавця по виконавчому провадженню щодо примусового виконання зворотного наказу, що є предметом цього спору.

Відмовляючи в задоволенні заяви скаржника про витребування зворотного наказу, місцевий господарський суд вказав на відсутність можливості боржника, яка б надавалась Законом України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) витребувати виконавчий документ, яким в даному випадку є спірний зворотній наказ, із органів державної виконавчої служби. З таким висновком місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 4 ГПК України зокрема, встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, ст.ст.6 та 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, господарський суд, при вчиненні процесуальних дій та прийняття за наслідками таких дій процесуальних документів, має керувати приписами ГПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали від 16.02.2006 року, відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий господарський суд послався на ст.122 ГПК України.

Проте, як вбачається з приписів ст.122 ГПК України, зазначеною нормою врегульовано питання лише правових підстав видачі наказу в поворот виконання рішення, постанови. Щодо можливості розгляду вимог про повернення (витребування) виконавчого документу з органів державної виконавчої служби, то станом на 16.02.2006 року (дату винесення спірної ухвали) діючими нормами ГПК України (зокрема ст.122 ГПК України) розгляд та вирішення такої вимоги визначено не було.

Водночас, ст.117 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.03.2006 року) надавала право боржнику, стягувачу визнати наказ таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Вказана стаття встановлювала, що господарський суд на підставі заяви боржника чи стягувача ухвалою, у разі якщо наказ було видано помилково, або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. При цьому, ч.3 ст.117 ГПК України надавала право господарському суду до розгляду заяви своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Таким чином, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, оскільки норми ГПК України, в редакції чинній станом на 16.02.2006 року, не передбачали можливості звертатись сторонам господарського процесу із заявою про вимогу витребувати наказ. Тому, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції вважає, що встановивши правильність видачі зворотного наказу, господарський суд першої інстанції мав би припинити провадження у справі на підставі п.1) ст.80 ГПК України в зв'язку з тим, що така вимога не підлягає вирішенню у господарських судах.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Господарським судом Полтавської області, при винесенні ухвали від 16.02.2006 року по справі №8/435-11/291 було помилково застосовано норми процесуального права, зокрема ст.122 ГПК України, порушені приписи ст.ст.4, ГПК України та ст.ст.6 та 19 Конституції України.

За таких обставин, колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291 винесена з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому має бути змінена.

Пунктом 4) ч.1 ст.104 ГПК України, встановлено, що підставою для зміни судового рішення є порушення застосування норм процесуального права.

Керуючись ст.4, п.1) ст.80, ст.ст.91, 99, 101, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В

1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»в формі відкритого акціонерного товариства на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.02.2006 року у справі №8/435-11/291 змінити.

Прийняти нову ухвалу, якою припинити провадження у справі.

3. Копію постанови суду направити учасникам судового процесу.

4. Матеріали справи №8/435-11/291 направити до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                     Поліщук В.Ю.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Рудченко С.Г.

                                                                                                                   Жук Г. А.