Постанова

від 20.09.2023 по справі 915/444/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/444/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "ТВК-АГРО" - Максимов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023

по справі №915/444/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО

про стягнення 277 569,78 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО

до Товариства з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО в якій просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в загальній сумі 277 569 гривень 78 коп., із яких 200 637 гривень 56 коп. основний борг, 2 820 гривень 98 коп. 3% річних, 33 413 гривень 24 коп. пеня та 40 698 гривень 00 коп. штраф, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині повної та своєчасної оплати.

В свою чергу Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО звернулось до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА в якій просило визнати недійсним Договір поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума за договором поставки значно перевищує встановлене у статуті обмеження в 50 000,00 грн для вчинення правочинів, та відповідно відсутністю у керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО повноважень на укладання договору поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 по справі №915/444/22 первісний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА заборгованість в сумі 200 637,56 грн, 3 % річних в сумі 2 820,98 грн, пеню в сумі 33 413,24 грн, штраф в сумі 40 698,00 грн, а також 4 163,55 грн судового збору, в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем за первісним позовом на виконання взятих на себе за договором зобов`язань було поставлено, а відповідачем було отримано обумовлений умовами договору товару, однак, у порушення взятих на себе договірних зобов`язань поставлений позивачем товар, відповідачем було оплачено лише частково.

З огляду на що, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО схвалило оскаржуваний правочин, а тому таке схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником (директором), унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Судом враховано, що доказами такого схвалення є, зокрема прийняття товару за видатковими накладними та подальша відсутність будь-яких звернень до постачальника щодо повернення вказаного товару, а також те, що покупець здійснював часткову оплату за поставлений товар, що вбачається з наданих постачальником банківських виписок.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ ТВК-АГРО з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 по справі №915/444/22 та у позовних вимогах ТОВ НАСІННЄВА БАЗА відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АГРІС ПОЛІССЯ» визнано умов договору поставки укладеного між ТОВ ТВК-АГРО та ТОВ НАСІННЄВА БАЗА недопустимими, а договір таким, що укладений з порушенням вимог Статуту ТОВ ТВК-АГРО та відмовлено у його погодженні.

Наголошує апелянт й на тому, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами борг за договором поставки відсутній.

Скаржник також вважає, що дана справа має розглядатись за місцем перебування відповідача, а саме Господарським судом Житомирської області, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів, то таке зобов`язання не є таким, що належить, через його особливість, виконувати тільки в певному місці. Тому, апелянт вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сторонами визначено, що виконувати договір можливо тільки в певному місці, що й зумовило безпідставний розгляд даної справи Господарським судом Миколаївської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №915/444/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО на рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 та додаткове рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 та призначено справу до розгляду на 20.09.2023.

Під час судового засідання від 20.09.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, однак, подав до суду клопотання в якому просив розглянути справу за відсутності свого представника, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів відзначає, що згідно з доводами та вимогами за апеляційною скаргою, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 по даній справі лише в частині задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, при цьому, доводів та вимог щодо незгоди та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову апеляційна скарга не містить, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, дана справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід також відзначити, що під час судового засідання суду апеляційної інстанції, представник скаржника просив скасувати оскаржуване рішення повністю та направити справу за територіальною підсудністю до Господарського суду Житомирської області, тобто, апелянт фактично просив змінити прохальну частину апеляційної скарги.

Однак, судом апеляційної інстанції такі вимоги скаржника не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Статтею 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Згідно з приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду , крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що протягом строку на апеляційне оскарження, скаржник не скористався своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції доповнень до апеляційної скарги або заяви про її зміну, із відповідними доказами направлення копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Також, не звертався скаржник до суду й з відповідною заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідних доповнень або змін до апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів під час прийняття даної постанови не враховує додаткові вимоги за апеляційною скаргою наведені представником апелянта під час судового засідання від 20.09.2023 та переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 23 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО, як покупцем, в особі директора Сьоми Валерія Миколайовича, який діяв на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА, як постачальником, в особі директора Скакун Оксани Олександрівни, що діяла на підставі Статуту, був укладений Договір поставки № 23/04/2021/1 (далі Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався продати та поставити, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити товар, перелік, кількість та інші характеристики якого узгоджені сторонами в Додатку № 1 та іншими відповідними додатками до цього Договору, надалі іменоване Товар (п. 1.1). Строки постачання товару визначаються сторонами в Додатку № 1 та іншими відповідними додатками до цього Договору (п. 1.2). Додаток № 1 та інші додатки до договору є його невід`ємною частиною (п. 1.3).

За умовами наведеного Договору:

- Поставка товару за цим Договором здійснюється за рахунок Постачальником автомобільним транспортом на умовах DDP, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції Міжнародної Торговельної палати 2010 року (п.3.1);

- приймання Товару за кількістю та якістю згідно видаткових накладних. Приймання товару за кількістю згідно видаткових накладних здійснюється безпосередньо в момент передачі товару. Видаткові накладні повинні бути підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглили печатками сторін (п. 3.6);

- покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах. що визначені в Додатку № 1 та іншими відповідними додатками, а також зобов`язаний сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в договорі не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не був підписаний відповідний додаток (п. 5.2);

- ціна товару, що вказана в Додатку № 1 та іншими відповідними додатками визначена на дату складання договору. Якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складання додатків, то всі платежі покупця постачальнику за товару підлягають індексації (п. 5.5);

- проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП сума платежу за товар; К2 середній курс продажу банками доларів США за гривні на готівковому валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, який визначається з урахуванням пункту 5.5.2 даного Договору; К1 курс гривні до долару США на дату складання додатку, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в додатку). Якщо показник К1 не вказаний у додатку, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання додатку (п. 5.5.1);

- оплати, передбачені даним Договором покупець сплачує продавцю протягом терміну вказаному в Додатку № 1 та іншими Додатками (п. 5.7);

- фактичною датою виконання грошових зобов`язань покупця перед постачальником є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 5.9);

- у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати (п. 6.4);

- за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми (п. 6.5);

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до трьох років (п. 6.7);

- цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 p., а якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які взаємні зобов`язання, передбачені даним договором, договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов`язків сторін (п. 9.1);

- місцем виконання грошових зобов`язань визначити юридичну адресу постачальника: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 31-Б, кв. 67 (п. 9.2);

- підписанням даною договору, представник покупця підтверджує, то він не має будь-яких обмежень, щодо вчинення даного Договору з урахуванням ціни та номенклатури товару, які визначені в Додатку № 1 до Даного Договору (п. 9.3);

Пунктом 1 Додатку № 1 від 23.04.2021 до вищенаведеного Договору сторони погодили наступний перелік товару, який підлягає продажу та поставці продавцем покупцю: насіння соняшника КАРДИНАЛ (фр. ГРАНД) в кількості 140 п/о на суму 223 440,00 грн.

Умовами п.п. 2-4 Додатку № 1 від 23.04.2021 передбачено таке:

- постачальник повинен здійснити поставку товару до 30 квітня 2021 року (п. 2);

- покупець повинен здійснити повну оплату товару у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному поряду: - 55 680,00 грн з ПДВ до 30.04.2021; - 55 860,00 грн з ПДВ до 31.08.2021; - 111 720,00 грн з ПДВ до 31 січня 2022 (п. 3);

- курс гривні до долару США на момент укладення даного додатку становить 28,06 грн (п. 4).

Пунктом 1 Додатку № 2 від 14.06.2021 до вищенаведеного Договору сторони погодили наступний перелік товару, який підлягає продажу та поставці продавцем покупцю: насіння соняшника КАРДИНАЛ (фр. ГРАНД) в кількості 30 п/о на суму 47 880,00 грн.

Умовами п.п. 2-4 Додатку № 2 від 14.06.2021 передбачено таке:

- постачальник повинен здійснити поставку товару до 30 червня 2021 року (п. 2);

- покупець повинен здійснити повну оплату товару у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному поряду: - 11 970,00 грн з ПДВ до 30.06.2021; - 11 970,00 грн з ПДВ до 31.08.2021; - 23 940,00 грн з ПДВ до 31 січня 2022 (п. 3);

- курс гривні до долару США на момент укладення даного додатку становить 27,04 грн (п. 4).

Вищенаведений Договір з Додатком № 1 від 23.04.2021 та Додатком № 2 від 14.06.2021 до нього від постачальника підписано директором товариства Скакун О.О., від покупця директором товариства Сьомою В.М., та скріплено мокрими печатками сторін.

На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА передало Товариству з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО, а останнє прийняло у власність без зауважень та заперечень товар за Договором поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021 насіння соняшника КАРДИНАЛ (фр. ГРАНД):

- за видатковою накладною № РН-0000022 від 23.04.2021 на загальну суму 223 440,00 грн (з ПДВ);

- за видатковою накладною № РН-0000029 від 18.06.2021 на загальну суму 47 880,00 грн (з ПДВ).

Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 23.04.2021 на суму 223 440,00 грн (з ПДВ) та рахунок-фактуру № СФ-0000029 від 14.06.2021 на суму 47 888,00 грн (з ПДВ).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем поставлений позивачем товару було частково оплачено, а саме:

- 28.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО здійснило оплату за насіння соняшника Кардинал (фр. Гранд) зг. Договору № 23/04/2021 від 23.04.2021, рах.№СФ-0000023 від 23.04.2021 від 23.04.2021 на суму 62 860,00 грн;

- 08.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО здійснило оплату за насіння соняшника Кардинал (фр. Гранд) зг. рах. № СФ-0000029 від 14.06.2021 на суму 11 970,00 грн;

- 22.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО здійснило оплату за насіння соняшника Кардинал (фр. Гранд) зг. рах. № СФ-0000029 від 14.06.2021 на суму 60 830,00 грн.

Однак, заборгованість у розмірі 135 660 грн відповідачем на користь позивача сплачена не була.

З урахуванням положень п.п. 5.5.1 5.5.5 укладеного між сторонами договору, позивачем було здійснено розрахунок проіндексованої суми платежу за відповідною формулою, відтак, загальна сума боргу за поставлений товар складає 200 637,56 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 820 гривень 98 коп. 3% річних, 33 413 гривень 24 коп. пені та 40 698 гривень 00 коп. штрафу.

В свою чергу ТОВ ТВК-АГРО звернулось до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ НАСІННЄВА БАЗА в якій просило визнати недійсним Договір поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021, оскільки у керівника ТОВ ТВК-АГРО були відсутні повноваження на укладання такого правочину.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що первісний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов визнано судом необґрунтованим, та відповідно таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА, на виконання взятих на себе договірних зобов`язань було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО товар на загальну суму 271 320,00 грн (відповідно до Додатку № 1 від 23.04.2021 та Додатку № 2 від 14.06.2021 за видатковими накладними № РН-0000022 від 23.04.2021 на суму 223 440,00 грн та № РН-0000029 від 18.06.2021 на суму 47 880,00 грн, які підписані обома сторонами та містять відбитки печаток обох товариств).

В свою чергу відповідач за первісним позовом за поставлений товар розрахувався лише частково.

Зокрема, станом на 12.10.2022 зобов`язання за Додатком № 2 від 14.06.2021 покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО, оплачені повністю (11 970,00 грн + 60 830,00 грн) з переплатою у 24 920,00 грн (72 800,00 грн 47 880,00 грн).

Вказану суму переплати позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за Додатком № 1 від 23.04.2021.

Відтак, заборгованість за поставлений товар за Додатком № 1 від 23.04.2021 відповідачем у повному обсязі не погашена та становить 135 660,00 грн (233 440,00 грн 62 860,00 грн 24 920,00 грн), а з урахуванням індексації, яка передбачена умовами пунктів 5.5.1-5.5.5 Договору борг складає 200 637,56 грн, виходячи з такого розрахунку: (41,50/28,06) х 135 660,00 грн = 200 637,56 грн, де: 41,50 середній курс продажу банками доларів США за гривні на готівковому валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із вебсторінки www.udinform.com (показник середнього курсу продажу доларів США за гривні в розділі готівковий ринок в огляді фінансового дня); 28,06 курс гривні до долару США на момент укладення Додатку № 1 до Договору поставки; 135 660,00 сума заборгованості за товар; 200 637,56 грн проіндексована сума платежу.

Враховуючи те, що відповідачем така заборгованість сплачена не була, а також не було надано доказів на спростування того, що за ним така заборгованість не рахується, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 2 820 гривень 98 коп. 3% річних, 33 413 гривень 24 коп. пені та 40 698 гривень 00 коп. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

За прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

При цьому, відповідно до п. 6.7 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до трьох років.

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені, штрафу та трьох процентів річних, колегія суддів встановила, що вони здійснені вірно, з урахуванням суми заборгованості та періодів, є арифметично правильними, а тому позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про відсутність у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО повноважень на укладання договору поставки №23/04/2021/1 від 23.04.2021, а також на протокол № 17/05/22 від 17.05.2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІС ПОЛІССЯ, якими визнано умови Договору поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021 недопустимими, а сам договір таким, що укладений з порушенням вимог розділу 10, п. 10.4, п.п. л Статуту ТОВ ТВ-АГРО та відмовлено у його погодженні, з огляду на таке.

Згідно з положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО, затвердженого Зборами учасників товариства (протокол №01-21/04/2017 від 21.04.2017):

- учасниками Товариства є: Юридична особа-резидент України, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІС ПОЛІССЯ (п. 3.1);

- Товариство має право: укладати в Україні та за її межами цивільно-правові угоди (договори), вчиняти інші юридичні акти (правочини) з українськими та іноземними юридичними особами (п. 6.1.1);

- вищим органом Товариства є Загальні збори учасників (надалі Загальні збори), які складаються із учасників Товариства або призначених ними представників (п. 10.1);

- до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема: надання згоди на укладення договорів (правочинів) Директором Товариства на суму, що дорівнює/перевищує 50 000,00 грн або її еквіваленту і іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину та укладання двох або більше правочинів, з одним і тим же контрагентом протягом 1 календарного місяця поспіль, сума яких дорівнює/перевищує 50 000,00 грн (пп. л п. 10.4);

- у Товаристві утворюється виконавчий орган Директор (п. 16.1);

- Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції Директора (п. 16.2).

За змістом ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

При цьому, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18).

Крім того, наступне схваленням правочину може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.

Як вже було встановлено вище, відповідач отримував товар від позивача, без жодних зауважень та здійснював його частковому оплату. При цьому, у призначені платежів посилався на виставлені позивачем рахунки-фактури за укладеним між сторонами договором поставки та будь-яких письмових претензій або вимог відносно проведених господарських операцій не висував.

Наведене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО схвалило оскаржуваний правочин, а тому таке схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником (директором), не свідчить про недійсність такого правочину.

Щодо прийняття протоколу № 17/05/22 від 17.05.2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІС ПОЛІССЯ, за результатами проведення яких вирішено визнати умови Договору поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021 між ТОВ ТВК-АГРО та ТОВ НАСІННЄВА БАЗА недопустимими, а сам договір таким, що укладений з порушенням вимог розділу 10, п. 10.4, п.п. л Статуту ТОВ ТВ-АГРО та відмовити у його погодженні, слід зазначити таке.

Такий протокол № 17/05/22 від 17.05.2022 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІС ПОЛІССЯ є рішенням учасників саме даного товариства, а не відповідача у даній справі. Натомість рішення щодо погодження (не погодження) та/або схвалення (не схвалення) значних правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО в світлі обставин даної справи, мають прийматись вищим органом управління виключно Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО та відображатись у відповідному рішенні (протоколі) саме учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи, такого рішення відповідачем до матеріалів справи надано не було.

До того ж, як вже було вказано вище, відповідачем такий правочин було схвалено, зокрема шляхом отримання, без жодних зауважень, товару від позивача та його часткової оплати.

Судом апеляційної інстанції враховується, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки. (Постанова КГС ВС від 21.11.2019 року у справі № 910/3986/16).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наявним матеріалам справи та встановленим судом обставинам, доводи апелянта з приводу вчинення правочину з перевищенням повноважень та його не схвалення загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІС ПОЛІССЯ.

Вважає колегія суддів помилковими й твердження апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невірне визначення територіальної підсудності справи.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Згідно з ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Так, сторонами у договорі поставки місцем виконання грошових зобов`язань визначено юридичну адресу постачальника: 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 31-Б, кв. 67 (п. 9.2).

Отже сторонами, за власним розсудом, погоджено місце виконання договору, яким є адреса постачальника, зокрема місто Миколаїв.

Зі змісту заявлених позовних вимог випливає, що вони направленні на стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій саме за неналежне виконання умом укладеного між сторонами договору поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару.

З урахуванням вищевикладеного, у даному випадку можливим є застосування положень ст. 29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання договору, що і було здійснено позивачем.

Отже, позивач, користуючись правом, наданим частинами 1 та 5 статті 29 ГПК України, правомірно звернувся із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області.

Слід також відзначити, що частина 5 статті 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому, вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором).

З приводу оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач за первісним позовом до закінчення судових дебатів у справі заявляв суду про намір, у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано так докази:

1. Копію Договору про надання правової допомоги № б/н від 12.12.2022, укладеного між адвокатом, Буряченко Тетяною Михайлівною, та клієнтом, Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА, відповідно до предмету якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК-АГРО за договором поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021, а клієнт зобов`язався оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені цим договором. Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено такі обов`язки адвоката за Договором: ознайомитись із господарськими відносинами, які виникли між Клієнтом га ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТВК-АГРО (Ідентифікаційний код в СДРПОУ 35622584) за договором поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021 року (з урахуванням усіх додатків); ознайомитись з матеріалами господарської справи № 915/444/22 (Господарським суд Миколаївської області, Суддя Смородінова О. Г.); представляти інтереси клієнта у судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області по справі № 915/444/22 при розгляді як первісного так і зустрічного позовів; в строк встановлений судом скласти і подати до Господарського суду Миколаївської області відзив на зустрічну позовну заяву у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України; скласти та подати до суду письмові пояснення щодо клопотання ТОВ ТВК-АГРО про передачу позовної заяви з додатками до Господарського суду Житомирської області; складати та подавати до суд) необхідні заяви з процесуальних питань в розумінні статей 169 -170 ПІК України, які будуть направлені на забезпечення змагальності процесу, скорішого відновлення порушених майнових прав та інтересів клієнта. Умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Розділу 1 Договору, клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі в сумі 20 000,00 грн без ПДВ. Оплата здійснюється протягом 2 днів від дня ухвалення судового рішення по справі № 915/444/22. Розмір гонорару не підлягає зміні.

2. Копію Акту здачі-прийняття надання послуг № 1 від 05.05.2023, зі змісту якого вбачається, що в період з 12 грудня 2022 року по 03 травня 2023 року адвокатом за договором про надання правової допомоги № б/н від 12 грудня 2022 року надані клієнту наступні послуги:

- ознайомлення з господарськими відносинами, які виникли між Клієнтом та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТВК-АГРО (Ідентифікаційний код в СДРПОУ 35622584) за договором поставки № 23/04/2021/1 від 23.04.2021 року (з урахуванням усіх додатків);

- ознайомлення з матеріалами господарської справи № 915/444/22 (Господарський суд Миколаївської області, Суддя Смородінова О. Г.)

- представлення інтересів клієнта у судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області по справі № 915/444/22 при розгляді як первісного так і зустрічного позовів;

- в строк встановлений судом складання і подання до Господарського суду Миколаївської області відзиву на зустрічну позовну заяву у відповідності до вимог ст. 165 ПІК України;

- складання та подання до суду письмових пояснень щодо клопотання ТОВ ТВК-АГРО про передачу позовної заяви з додатками до Господарською суду Житомирської області.

Актом також зафіксовано, що сума гонорару адвоката становить 20 000,00 без ПДВ. Розрахунок проведений в повному обсязі 03 травня 2023 року. Сторони претензій одна до одної не мають.

3. Копію платіжної інструкції № 1236 від 03.005.2023 на суму 20 000,00 грн (платник: ТОВ НАСІННЄВА БАЗА, отримувач: АДВОКАТ БУРЯЧЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА, призначення платежу: За послуги згідно договору про надання правової допомоги № б/н від 12.12.2022 без ПДВ).

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 20 000,00 грн.

Разом з цим, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, із посиланням на відповідні докази, які б свідчили про неправильність розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА відповідних витрат на правничу допомогу, їх неспівмірність, нерозумність, тощо.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю НАСІННЄВА БАЗА витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 20 000,00 грн відповідають встановленим критеріям та мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішеннь без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 по справі №915/444/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.