Постанова

від 20.09.2023 по справі 911/3323/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. Справа№ 911/3323/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023

у справі №911/3323/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

на бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСВІТ" (відповідач - 2)

про стягнення 8 763,32 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (далі - Товариство) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке на підставі наказу від 16.11.2022 №5128/5 було реорганізоване та змінило своє найменування на Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса) (далі - ДВС) 6 770,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця органу ДВС.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 вказану заяву Товариства задоволено частково, стягнуто з ДВС на користь позивача 3 385,00 грн витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтований розмір витрат на правову допомогу становить 6 770,00 грн, який складається з: 6 годин роботи адвоката загальною вартістю 3 300,00 грн, участі в одному судовому засіданні вартістю 1 200,00 грн та додаткова оплата у зв`язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення на підставі пункту 3.8. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) - 2 270,00 грн. Однак, оцінивши вказані витрати позивача, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, врахувавши заяву ДВС про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру зазначених витрат до 3 385,00 грн, тобто на 50%.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права у зв`язку з чим воно є необґрунтованим.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що розмір витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3 385,00 грн є значно завищеним, оскільки представник позивача неодноразово звертався з аналогічними скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах та надсилав до суду аналогічного змісту заяви про відшкодування витрат на правову допомогу. Також скаржник зазначив, що, переглядаючи додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у даній справі, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з ДВС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Також в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення в електронному вигляді на електронну адресу лише 30.03.2023

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3323/14 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху вказаної апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

01.06.2023 матеріали справи № 911/3323/14 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 поновлено Вознесенівському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 та відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.07.2023 та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 23.06.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14.

Товариство скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, та надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 є повністю обґрунтованим, прийняте відповідно до приписів чинного процесуального законодавства, з урахуванням актуальної практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із відзивом Товариство подало клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 задоволено клопотання адвоката Грищенка О.М., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про участь у судовому засіданні 12.07.2023 о 15:20 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON у справі № 911/3323/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.08.2023. Проведення судового засідання 30.08.2023 о 16:20 год у справі №911/3323/14 вирішено здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 №708/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3323/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу у справі № 911/3323/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.08.2023. Проведення судового засідання 30.08.2023 о 16:20 год у справі №911/3323/14 вирішено здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відкладено розгляд скарги ДВС на 20.09.2023, а також зобов`язано Міністерство юстиції України у строк до 13.09.2023 надати суду інформацію щодо правонаступника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

04.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшли письмові пояснення, в яких позивач повідомив, що Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

12.09.2023 на електронну пошту та 18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів до Північного апеляційного господарського суду від ДВС надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 вищезазначене клопотання задоволено та вирішено судове засідання 20.09.2023 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

19.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2023 Міністерство юстиції України повідомило, що Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідачі 1, 2 не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 30.08.2023 відповідачі 1, 2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З метою повідомлення відповідачів 1, 2 про розгляд апеляційної скарги ДВС та про їх право подати відзив на вказану апеляційну скаргу, копії ухвал суду від 06.06.2023 та від 12.07.2023 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси їх місцезнаходження, зазначені в апеляційній скарзі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а ДВС - шляхом доставлення копії зазначених ухвал до його електронного кабінету.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідачів 1, 2 та ДВС про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі №761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників ДВС та відповідачів 1, 2, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених відповідачів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 20.09.2023 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги ДВС з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити у її задоволенні, а судове рішення - залишити без змін.

Представник ДВС підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом його скарги.

20.09.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників Товариства та ДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство звернулось з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСВІТ" (далі - відповідач-2) 8 763,32 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2014 у справі №911/3323/14 позов задоволено повністю, солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСВІТ" на користь позивача 6 032,00 грн заборгованості, 1 257,57 грн судового збору та 569,43 грн адвокатських витрат, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСВІТ" на користь Товариства 939,82 грн 3% річних, 1 791,50 грн інфляційних втрат, 569,43 грн судового збору та 230,57 грн адвокатських витрат.

28.10.2014 на виконання даного рішення видано відповідні накази.

09.07.2021 Товариство звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця органу ДВС у виконавчих провадженнях №45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року по справі №911/3323/14.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2022, вказану скаргу Товариства задоволено повністю.

07.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства надійшла заява позивача про покладення на ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 770,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 вказану заяву Товариства задоволено частково, стягнуто з ДВС на користь позивача 3 385,00 грн витрат на правничу допомогу.

Посилаючись на необґрунтованість та неспівмірність розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, присуджених спірним рішенням за наслідками розгляду скарги Товариства на бездіяльність державного виконавця органу ДВС, останній звернувся з даною апеляційною скаргою до суду.

Оцінюючи подані ДВС та Товариством докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду не у повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про стягнення з ДВС витрат на правову допомогу у розмірі 6 770,00 грн позивачем надано суду копії: договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.01.2021 №26-01-2021/1, акту прийому-передачі документів від 26.01.2021, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.09.2021, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 на ім`я адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, а також оригінал довіреності від 27.03.2021 на ім`я зазначеного представника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2021 між Товариством та адвокатом Грищенком О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.01.2021 №26-01-2021/1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосвіт" та Вознесенівським ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), які виникли під час примусового виконання наказів Господарського суду Київської області по справі №911/3323/14 від 28 жовтня 2014 року.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 550,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1. договору.

Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: - ознайомлення із матеріалами справи - 800,00 грн; - судові засідання - 1200,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 550,00 грн/год; витрати (квитки, добові тощо) - згідно із підтверджуючими документами.

У пункті 3.8. договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до п. 1.1., 2.1. договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

03.09.2021 між сторонами складено акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), в якому зазначено, що відповідно до договору №26-01-2021/1 за період з 26.01.2021 по 01.09.2021 виконавцем передано, а замовником прийняті роботи та послуги:

Відповідно до пункту 1 акта:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи (1 год);

- організація, процесуально-правовий супровід скарги на бездіяльність державного виконавця органу ДВС (5 год.);

- участь у судовому засіданні 01.09.2021 - 1200,00 грн;

- гонорар адвоката на підставі пункту 3.8. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі - 2 270,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг склала 6 6770,00 грн (пункт 2 акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.09.2021).

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався зі скаргами на дії державних та приватних виконавців за судовим захистом у різних справах, не змінюючи при цьому нормативно-правового обґрунтування скарг, так і представника товариства - адвоката Грищенка О.М.

Колегією суддів також враховано, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, що свідчить про обізнаність адвоката з правовою ситуацією у даному провадженні та з судовою практикою, яка є актуальною на даний час в аналогічних правовідносинах.

Крім цього, як було правильно встановлено судом першої інстанції, 10.03.2023 органом ДВС подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, які серед іншого містять посилання щодо неспівмірності/недоведеності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку чим виконавча служба просить відмовити повністю у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть у разі обґрунтованості клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, приписами ГПК України не передбачено такого зменшення до 0 грн.

Колегією суддів враховано, що під час касаційного перегляду додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 за заявою Товариства про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3323/14, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з позицією суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку про стягнення з органу ДВС на користь позивача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених до стягнення 18 320,00 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції зменшив розмір судових витрат у 9,16 разів.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді апеляційної інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також подання ДВС клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що співмірною та обґрунтованою є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця органу ДВС в сумі 739,08 грн (6 770,00 грн/9,16).

Як було раніше зазначено, за статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частини 1 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Таким чином, оскільки первісним судовим рішенням є ухвала про задоволення скарги, тому судовим актом, яким вирішено питання про судові витрати, в даному випадку мала б бути також ухвала.

Проте, враховуючи, що в даному випадку неправильне оформлення оскарженого судового рішення (у формі рішення замість ухвали) не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду належить залишити в цій частині без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/12184/20.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ДВС на користь Товариства 739,08 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця органу ДВС.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ДВС підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 - зміні.

Щодо розподілу судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Так, судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір").

Однак з аналізу частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", зокрема, пунктів 14, 15, вбачається, що вичерпний перелік випадків звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг прямо визначені у вказаній нормі.

Вказаними пунктами визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах.

Даний перелік таких випадків є вичерпний та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно, за подання до суду заяви про винесення додаткового судового рішення, зокрема, про судові витрати, судовий збір не справляється, але у випадку оскарження в апеляційному, касаційному порядку судового акту, ухваленого за результатами вказаної заяви, судовий збір справляється на загальних підставах.

Тому, підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене положення стосується подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №915/955/15 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №752/7347/16-ц.

Крім того, розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, врегульовано окремою статтею ГПК України - 344, а не статтею 244 ГПК України, яка регулює порядок ухвалення додаткового рішення.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що скарга та заява про відшкодування судових витрат Товариства були подані до суду першої інстанції у 2021 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2 270,00 грн.

Оскільки апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції не було сплачено судовий збір, який ДВС просив покласти на позивача за результатами розгляду даної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ДВС у дохід Державного бюджету 2 270,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, на Товариство покладаються витрати по сплаті судового збору за подання ДВС апеляційної скарги у розмірі 2 022,19 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244, 253-254, 269, 275-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про стягнення з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3233/14 в розмірі 6 770,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 45028225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) 739 (сімсот тридцять дев`ять) грн 08 коп. витрат на правничу допомогу."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) на користь Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 45028225) 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн 19 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 45028225) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 45028225).

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №911/3323/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова