Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/13199/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/13199/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтаун"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2023

у справі № 910/13199/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерж-Сталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтаун"

про стягнення 157 757,32 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерж-Сталь" (ТОВ "Нерж-Сталь"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтаун" (ТОВ "Скайтаун"; відповідач) про стягнення 115 310 грн - суми основного боргу, 20 332,17 грн - інфляційних втрат, 2 154,00 грн - 3% річних, 20 961,15 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду від 16.11.2020 № 58 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/13199/22 закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. Позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Скайтаун" на користь ТОВ "Нерж-Сталь" 97 310 грн основного боргу, 12 055 грн 42 коп. пені, 2 154 грн 3% річних, 20 332 грн 17 коп. інфляційних втрат та 2 248 грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснивши оплату виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 97 310,00 грн, факт існування якої підтверджений належним чином. При цьому судом враховано, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про початок дії обставин непереборної сили, які впливають на можливість відповідача виконувати свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим задоволено позов про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/13199/22, ТОВ "Скайтаун" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права (ст.ст. 236, 238 ГПК України) та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом не враховано наявність форс-мажорних обставин, при цьому факт військової агресії проти України є загальновідомим і не потребує додаткового доведення.

Позиції інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/557/23 від 24.07.2023 у справі № 910/13199/22 у зв`язку із прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 про звільнення судді - доповідача у даній справі з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справу № 910/13199/22 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Скайтаун" на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/13199/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. до свого провадження; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 58 від 16.11.2020, укладеного між ТОВ "Скайтаун" як замовником та ТОВ "Нерж-Сталь" як підрядником останнє взяло на себе зобов`язання виконати роботи, визначені в п. 1.2 договору на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: "Реконструкція об`єкту незавершеного будівництва лабораторно-виробничого корпусу під готельно-житловий, офісний та банківський комплекс "Столиця" по вул. Костанайська, 13 в Голосіївському району м. Києва" (коригування проекту), а замовник - прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Пунктом1.2 договору передбачено зобов`язання підрядника виготовити та встановити огородження та металоконструкції з нержавіючої сталі (згідно додатку №1 "договірна ціна").

Ціна договору визначається як загальна вартість робіт по договору і складає 440 310 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 73 385 грн. (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору замовник здійснює розрахунки за цим договором наступним чином: проводить попередню оплату в розмірі 70% від суми вказаної в п. 4.1 цього договору протягом 5 банківських днів після підписання договірної ціни до цього договору та отримання рахунку підрядника; остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після виконання робіт та узгодження (вимірювання) сторонами об`ємів фактично виконаних робіт, на протязі 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок зазначений у розділі 12 "юридичні адреси та реквізити сторін".

Пунктом 6.1 договору встановлено, що після завершення виконання робіт визначених у п. 1.2 цього договору, підрядник надає замовнику протягом 3 робочих днів з дня завершення робіт, акт виконаних робіт, а замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання зобов`язаний підписати вказані документи, або направити мотивовану відмову.

Відповідно до п. 7.5 договору, за порушення замовником строків остаточного розрахунку (п. 4.2.2 договору) відповідно до умов договору, останній сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день затримки, з моменту підписання акту виконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії договору - з моменту підписання його сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

На виконання умов зазначеного вище договору підрядником були виконані, а замовником - прийняті роботи по виготовленню та встановленню огородження та металоконструкцій з нержавіючої сталі на об`єкті на загальну суму 440 310 грн, що підтверджується актом №94 від 02.12.2021.

Відповідачем, в свою чергу, виконані роботи були оплачені частково на загальну суму 343 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2395 від 18.12.2020 на суму 100 000,00 грн, №2471 від 28.12.2020 на суму 50 000,00 грн, №2478 від 29.12.2020 на суму 50 000,00 грн, №2711 від 11.03.2021 на суму 50 000,00 грн, №4082 від 29.12.2021 на суму 50 000,00 грн, №165 від 22.02.2022 на суму 25 000,00 грн, №731 від 21.10.2022 на суму 5 000,00 грн, №831 від 01.12.2022 на суму 10 000,00 грн, №963 від 12.01.2023 на суму 1 000,00 грн, №980 від 30.01.2023 на суму 1 000,00 грн, та №1056 від 23.02.2023 на суму 1 000,00 грн.

03.06.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 за вих. №10 від 02.06.2022 із вимогою погасити наявну заборгованість за договором у загальному розмірі 127 084,81 грн у строк до 25.6.2022.

Залишення зазначеної претензії без задоволення і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерж-Сталь" з позовом у даній справі.

Після подачі позову відповідачем було сплачено 11 000 грн, у зв`язку з чим позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

При цьому, враховуючи оплату на суму 12 000,00 грн, згідно платіжного доручення №831 від 01.12.2022, №980 від 30.01.2023, та №1056 від 23.02.2023, які здійснена відповідачем після подачі позову, провадження у справі в частині стягнення 12 000,00 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГПК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору були виконані, а відповідачем - прийняті роботи по виготовленню та встановленню огородження та металоконструкцій з нержавіючої сталі на об`єкті на загальну суму 440 310 грн (в.т.ч ПДВ), що підтверджується актом №94 від 02.12.2021, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Відповідачем, в свою чергу, виконані роботи були оплачені частково, факт наявності заборгованості на момент ухвалення рішення у розмірі 97310,00 грн підтверджений належними доказами та не спростований останнім.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

З огляду на зазначене вище обґрунтованим є висновок про стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення замовником строків остаточного розрахунку (п. 4.2.2 договору) відповідно до умов договору, останній сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день затримки, з моменту підписання акту виконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції, обґрунтовано визначивши період прострочення, а також те, що сторони не можуть змінювати визначеної ч. 6 ст. 232 ГК України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - правомірно стягнув з відповідача пеню за період з 10.12.2021 по 10.06.2022, в розмірі 12 055,42 грн.

В частині посилання скаржника на обставини непереборної сили апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, суб`єкту господарювання необхідно довести, що невиконання (неналежне виконання) зобов`язання сталось, саме у зв`язку із настанням обставин непереборної сили.

Відповідно по повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яке було розміщено на її сайті, визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Зокрема, у повідомленні зазначено, що враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 зазначив, що той факт, що "28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022", - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягала доведенню відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22).

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд дійшов висновку, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення договору від 16.11.2020 №58, виконання його позивачем (акт від 02.12.2021 № 94) та виникнення зобов`язання з оплати виконаних робіт (10.12.2021) мали місце до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та до початку введення в Україні воєнного стану, що дає підстави для висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання перед позивачем.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтаун" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/13199/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко