Постанова

від 19.09.2023 по справі 917/1531/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Харків Справа № 917/1531/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лебідь Ю.В., (в порядку самопредставництва) Витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (поза межами приміщення суду)

від 1-го відповідача - адвокат Антофій М.О., на підставі довіреності № 3 від 16.01.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3033 від 08.10.2008(в залі суду господарського суду Полтавської області)

від 2-го та 3-го відповідача - Ворона Л.О., (в порядку самопредставництва), Витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; розпорядження Про створення юридичного департаменту Полтавської ОДА від 19.12.19 № 922; розпорядження Полтавської ОДА від 24.02.22 № 81 «Про військову адміністрацію»; наказ від 30.03.20 № 01-09/20 Про призначення Ворони Л.О. (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Міністерства фінансів України, м. Київ (вх. № 1791 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 (ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повний текст складено 20.06.2023 )

у справі № 917/1531/21

за позовом Міністерства фінансів України, м.Київ,

до відповідачів:

1. КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава,

2. Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава,

3. Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) адміністрації, , м.Полтава,

4. Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, , м. Полтава

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство фінансів України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332: від 01.08.2017 №4-ДФС та додаткової угоди № 1 від 07.11.2017 до договору від 01.08.2017 № 4-ДФС; від 12.12.2017 №6-ДФС.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.06.23 у справі № 917/1531/21 в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- підставою даного позову позивач визначив недійсність правочинів виходячи саме з обставин неприйняття Міністерством фінансів рішення про перерахування субвенцій згідно з розподілом відповідно до договорів №4-ДФС від 01.08.2017 та додаткової угоди № 1 від 07.11.2017 до договору № 4-ДФС від 01.08.2017; №6-ДФС від 12.12.2017 про проведення взаєморозрахунків внаслідок відсутності відповідного бюджетного призначення, водночас дані правовідносини регулюються бюджетним законодавством та не є цивільно-правовими (господарсько-правовими) відносинами;

- доводи позивача про те, що справа №440/4713/18 не має значення під час вирішення даної справи, оскільки судові рішення у справі не містять жодних обставин, які б давали підстави для висновку про дійсність оспорюваних угод є необґрунтованими, оскільки судом у адміністративній справі встановлено факт бездіяльності Мінфіну, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов`язку прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків та доведенні рішення до Казначейства;

- зобов`язання позивача за оспорюваними договорами є бюджетними, що свідчить про те, що права та інтереси Міністерства фінансів України, які виникли з даних договорів, не є цивільними чи господарськими, а тому не порушують саме цивільні права чи інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Міністерство фінансів України, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №917/1531/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Одночасно апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство фінансів України посилалось на те, що:

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності порушеного цивільного права позивача, наявності у даному випадку бюджетних правовідносин, оскільки спірними правочинами було здійснено спробу врегулювання майново-господарської діяльності Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», тому такі правовідносини є господарськими;

- оскільки укладені між сторонами спору договори є за своєю суттю господарськими, а порушені їх положеннями права та інтереси позивача також є господарськими, вказане свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Міністерства фінансів України;

- оспорювані договори є наперед не виконуваними бюджетними організаціями, оскільки укладені ними за відсутності бюджетного фінансування (асигнувань) на цілі, що унеможливлює виконання укладених договорів, тому мають бути визнані у судовому порядку недійними на підставі положень частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України;

- обставини, встановлені судами у справі №440/4713/18, не містять жодних преюдиційних фактів, що мають значення для вирішення справи №917/1531/21, адже не мають висновків про дійсність оскаржуваних угод.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.08.2023 для розгляду справи №917/1531/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2023 у справі №917/1531/21 поновлено Міністерству фінансів України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі №917/1531/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства фінансів України, м. Київ (вх. № 1791 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі № 917/1531/21; призначено справу до розгляду на "19" вересня 2023 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 5 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 11.09.2023; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1531/21.

12.09.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції перший відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності у даному випадку порушеного цивільного права чи інтересів Міністерства фінансів України, адже виниклі між учасниками спору правовідносини є бюджетними. Крім того, Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» посилається на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 та постановою Верховного Суду від 12.08.2020 було визнано протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9963027,49 грн та зобов`язано Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн відповідно до Постанови № 332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС і від 12 грудня 2017 №6-ДФС.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №917/1531/21 клопотання КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено; судове засідання у справі №917/1531/21, призначене на 19.09.2023 о 10год 30хв, встановлено провести за участю КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Полтавської області забезпечення проведення відеоконференції у справі №917/1531/21, розгляд якої відбудеться 19.09.2023 о 10год 30хв, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання № 132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №917/1531/21 задоволено заяву (клопотання) Міністерства фінансів України про участь його представника у судових засіданнях у справі № 917/1531/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №917/1531/22, призначене на "19" вересня 2023 р. о 10:30 год., встановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача - Лебідь Юлії Вікторівни, з використанням власних технічних засобів заявника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі №917/1531/21 задоволено заяву (клопотання) представника Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) адміністрації Леоніда Ворони про участь у судових засіданнях у справі № 917/1531/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №917/1531/22, призначене на "19" вересня 2023 р. о 10:30 год., встановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) адміністрації Леоніда Ворони з використанням власних технічних засобів заявника.

18.09.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної (військової) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий та третій відповідачі заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Мотивуючи власну правову позицію другий та третій відповідачі зазначали про відсутність підстав для визнання договорів про проведення взаєморозрахунків недійсними, а також посилалися, зокрема, на обставини, встановлені у судових рішення у справах №440/4713/18, за якими визнано протиправною бездіяльність позивача при виконанні державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати на користь першого відповідача у цій справі з державного бюджету на погашення заборгованості в тарифах та зобов`язано прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9 963 027,49грн відповідно до Постанови №332 і оспорюваних договорів.

У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Четвертий відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного Кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного Кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України, на виконання зазначеного Закону і частини другої статті 97 Бюджетного Кодексу України, постановою від 18.05.2017 №332 затверджено "Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - Порядок №332).

Пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, з метою організації проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, на виконання зазначених умов між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації і КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено договори про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС і від 12 грудня № 6-ДФС, а також додаткову угоду до договору про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС.

За умовами наведених договорів сторони узгодили, зокрема, наступне:

- їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 332 (п. 1 Договорів);

- Казначейство перераховує стороні першій (Головному управлінню Державної казначейської служби України в Полтавській області,) кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, у відповідних сумах на підставі рішення Мінфіну (п. 3 Договорів);

-Договір набирає чинності моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 13 Договорів);

- Договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування (п. 14 Договорів).

Міністерством фінансів України, яке повинно було завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, не було прийнято рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн відповідно до Постанови № 332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС і від 12 грудня 2017 № 6 ДФС.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, за участю третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із вимогами: визнати протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування і залишилася непогашеною (станом на 01.01.2016) на загальну суму 9963027,49 грн; зобов`язати Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 №332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2018 №4-ДФС і від 12.12.2017 №6-ДФС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 та постановою Верховного Суду від 12.08.2020:

- визнано протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9963027,49 грн;

- зобов`язано Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн відповідно до Постанови № 332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС і від 12 грудня 2017 № 6-ДФС.

Обставинами у наведеній судові справі встановлено, що позивачем та всіма суб`єктами спірних правовідносин окрім Міністерства фінансів України, виконані необхідні дії, спрямовані на виділення позивачу субвенції на погашення різниці у тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332.

Посилаючись на те, що права та законні інтереси Міністерства фінансів України є порушеними, адже укладені відповідачами договори є завідомо такими, що не можуть бути виконані, позивач звернувся до господарського суду із позовом до КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації з вимогою про визнання недійсними договорів: №4-ДФС від 01.08.2017 та додаткової угоди № 1 від 07.11.2017 до договору № 4-ДФС від 01.08.2017; №6-ДФС від 12.12.2017.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі №917/1531/21 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №917/1531/21 апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі № 917/1531/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 917/1531/21 касаційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 917/1531/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим та господарським судом, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними правочинів, стороною яких не є позивач, не було досліджено питання наявності або відсутності порушеного права Міністерства фінансів України, яке звернулося із даним позовом не будучи стороною оспорюваних правочинів.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є матеріально-правова вимога позивача про визнання правочинів, стороною яких він не є, недійсними на підставі частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що Міністерство фінансів України посилається на пункт 14 оспорюваних договорів, відповідно до якого договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, тому оскільки відповідне фінансування здійснено не було оскаржувані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про їх невідповідність вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України.

Крім того, обґрунтовуючи наявність порушених цивільних прав та інтересів Міністерство фінансів України посилається на п.3 оспорюваних договорів, відповідно до якого Казначейство перераховує стороні Головному управлінню Державної казначейської служби України в Полтавській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, у відповідних сумах на підставі рішення Мінфіну.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним..

Разом з цим, суду з метою встановлення наявності або відсутності порушеного цивільного права або інтересу Міністерства фінансів України оспорюваними правочинами, як підстави для надання оцінки відповідності спірних договорів положенням цивільного законодавства, першочергово слід дослідити характер виниклих спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядком №332 визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Так, відповідно до п. 1 Порядку №332, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених п.п. 13 і 14 ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Приписами п. п. 7, 8, 9 Порядку №332 встановлено, що місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до п. 6 Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до п. 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіону узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року №1132, і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених п.п. 13 і 14 ст. 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Аналіз наведених положень Порядку №332 свідчить, що Мінрегіон визначено головним розпорядником субвенції і відповідальним виконавцем бюджетної програми, а на Мінфін покладено обов`язок на підставі поданої Казначейством інформації про бюджетні зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, і поданого Мінрегіон узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом і доведення його до відома Казначейства.

Таким чином, Мінфін визначений відповідальним державним органом, який повинен завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Обставинами вище встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Протававодоканал», яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 та постановою Верховного Суду від 12.08.2020 визнано протиправною бездіяльність Мінфіну при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік у частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9963027,49 грн; зобов`язано Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн відповідно до Постанови № 332 і договорів про організацію взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 № 4-ДФС і від 12 грудня 2017 № 6-ДФС.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №916/1041/17).

В апеляційній скарзі скаржник вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на судові рішення у справі № 440/4713/18, оскільки зазначає про те, що у вказаній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про дійсність оспорюваних договорів, а вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів не були предметом позову, а отже, у вказаній справі судом не встановлювалось наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Натомість, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у даному випадку та в контексті обставин даної справи, необхідності встановлення наявності або відсутності порушеного цивільного права або інтересу Міністерства фінансів України оспорюваними правочинами як передумови дослідження відповідності оспорюваних договорів на предмет їх недійсності у порядку частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, суду слід надати оцінку правовій природі відносин, що мають місце між сторонами спору, а також встановити їх правовий характер, з урахуванням чого доводи апелянта щодо неправомірного посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №440/4713/18, є безпідставними.

Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного Кодексу України субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 97 Бюджетного Кодексу України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону №1801-VIII у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Отже, у даному випадку відносини, які мають місце між сторонами спірних правочинів та Міністерством фінансів України, яке є відповідальним державним органом, що повинен завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», є бюджетними.

Відповідно до ст. 1 Цивільного законодавства України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 2 ст. 1 Цивільного кодексу України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Аналіз наведених положень цивільного та господарського законодавства свідчить, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що правовідносини між Міністерством фінансів України та відповідачами у справі за оспорюваними договорами є бюджетними, а позивачем не доведено порушення спірними договорами наявності його порушених цивільних прав та\або інтересів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.03.2023 у справі №909/810/21 та від 20.04.2023 у справі №922/4805/21.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді судового рішення, спростовуються матеріалами справи та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо дослідження фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі №917/1531/21 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України (вх. № 1791 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі № 917/1531/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі №917/1531/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.09.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко