Постанова

від 25.09.2023 по справі 904/3110/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3110/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. - доповідача

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 року у справі №904/3110/23

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради м. Дніпро

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс м. Дніпро

2. Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м. Дніпро

про

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 07.11.2017, про підписання договору з ТОВ ВФ Сервіс;

- визнання недійсним договору поставки товарів №141 від 21.11.2017, укладений між Комунальним закладом Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс на користь Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради 1019880грн.;

- стягнення з Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради одержаних ним за рішенням суду 1019880грн. в дохід держави.

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс та Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 з позовом про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 07.11.2017, про підписання договору з ТОВ ВФ Сервіс;

- визнання недійсним договору поставки товарів №141 від 21.11.2017, укладений між Комунальним закладом Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс на користь Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради 1019880грн.;

- стягнення з Комунального закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради, правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровської міської ради одержаних ним за рішенням суду 1019880грн. в дохід держави.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення ТОВ «Виробнича фірма Сервіс» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі персональних комп`ютерів (ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-18-000321-a); наявність умислу ТОВ Виробнича фірма Сервіс на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позов прокурора був залишений без руху та запропоновано усунути недоліки шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 12238грн.56коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 року у справі № 904/3110/23 повернуто позовну заяву Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради м. Дніпро.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 року у справі №904/3110/23, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції ухвалу прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ч. 3 ст. 228 ЦК України) та процесуального права (п. 2 ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України), внаслідок чого судом безпідставно повернуто прокурору позовну заяву.

Зокрема, апелянт вважає, що предметом позову прокурором визначено одну матеріально - правову (майнову) вимогу про стягнення з ТОВ ВФ «Сервіс» у дохід держави коштів у сумі 1 019 880 грн., із застосуванням правової конструкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, а тому є помилковими висновки суду про наявність у позові прокурора двох вимог майнового характеру та відповідно зобов`язання сплатити судовий збір виходячи з двох вимог.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 у справі № 904/3110/23 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частинами 1,2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 року у справі №904/3110/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, про надання строку для вчинення зазначеної дії повідомлявся шляхом направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор №4900001526702 та 4900001526729).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, господарський суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 19.06.2023 щодо надання доказів сплати судового збору в розмірі 12238грн.56коп., оскільки прокурором у позові заявлено 2 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору поставки товару) та 2 вимоги майнового характеру (стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 суми в розмірі 1 019 880 грн. та стягнення з відповідача 2 в дохід держави суми в розмірі 1 019 880 грн).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява містить зміст позовних вимог. Якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані із стягненням грошових сум у дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Сервіс (відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4 (відповідач 2), в якому прокурор просив стягнути суму в розмірі 1 019 880 грн. за недійсним договором з відповідача 1 на користь відповідача 2; та стягнути з відповідача 2 в дохід держави одержану ним за рішенням суду суму в розмірі 1 019 880грн.

При цьому, нормативним обґрунтуванням стягнення з ТОВ ВФ «Сервіс» коштів у дохід держави у сумі 1 019 880 грн. прокурором визначено ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Звертаючись із позовом про визнання правочину недійсним, прокурор зазначив про вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з умислу лише однієї сторони - ТОВ ВФ «Сервіс», тому кошти у сумі 1 019 880 грн., які цим суб`єктом господарювання отримані за правочином, повинні бути повернуті іншій стороні правочину - КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради, який в свою чергу повинен повернути ці кошти в дохід держави.

Отже, предметом позову прокурора, поміж іншого, визначено одну матеріально- правову (майнову) вимогу про стягнення з ТОВ ВФ «Сервіс» у дохід держави коштів у сумі 1 019 880 грн., із застосуванням правової конструкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Вказаною нормою передбачено конкретний спосіб захисту порушеного права через механізм стягнення коштів із суб`єкта господарювання на користь іншої сторони правочину, а у подальшому з неї цих же коштів - у дохід держави.

Водночас визначення законодавцем такої правової конструкції для стягнення коштів у дохід держави за недійсним правочином, вчиненим з умислу однієї сторони, не свідчить про наявність у позові прокурора двох вимог майнового характеру, оскільки фактично спір вирішується лише щодо однієї вимоги майнового характеру - суми у розмірі 1 019 880 грн., яка була сплачена за правочином, який визнається недійсним на підставі ст. 228 ЦК України.

За змістом статей 4, 9 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) судовий збір сплачується за місцем розгляду справи у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За подання до господарського суду позовної заяви:

- майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939 400грн.)

- немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684грн.)

При цьому частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що прокурор повинен сплатити судовий збір за одну майнову вимогу щодо стягнення 1 019 880 грн. судовий збір у розмірі 15 298,20 грн. (1 019 880*1,5%) та за 2 немайнові вимоги судовий збір у сумі 5 368 грн., у загальному розмірі 20 666,20 грн.

Оскільки позовну заяву подано до суду в електронній формі, розмір судового збору повинен складати 16 532,96 грн.( 20 666,20 * 0,8).

Саме зазначена сума і була сплачена прокурором при зверненні до суду із позовом, а тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви прокурора у зв`язку із невиконанням ним ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 про залишення позову без руху та надання доказів сплати судового збору в розмірі 12 238 грн.56 коп.

Відповідно до статті 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до статті 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції, а тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 у справі № 904/3110/23 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 271,275 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 року у справі №904/3110/23 про повернення позовної заяви скасувати.

Справу № 904/3110/23 передати на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 26.09.2023року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус