Постанова

від 19.09.2023 по справі 465/8797/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/8797/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/3071/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Назар Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представників позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Кузя В.Я. від 15 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кравченко, 8» про усунення перешкод в користуванні квартирою та демонтаж самовільно встановленого дашка, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кравченко, 8» про усунення перешкод в користуванні належною квартирою АДРЕСА_1 , демонтаж самовільно встановленого дашка над балконом та стягнення судових витрат - відмовлено.

Вказане рішення оскаржила

ОСОБА_2 апеляційній скарзі просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Її квартира розташована в третьому під`їзді на третьому поверсі та обладнана балконом. Вона, як опікун, здійснює догляд та піклування за своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок реконструкції балкону власниками квартири №88 , що знаходиться на першому поверсі, мешканець квартири №93 на другому поверсі встановив конструкцію дашка на самовільно облаштованому балконі. Однак, така конструкція дашка спричиняє їй, страшенні незручності, оскільки під час опадів створюється сильний шум, від якого вона, позивачка, потерпає. Вважає, що власниками квартири №93 не надано доказів щодо законності здійсненої надбудови у вигляді дашка над відкритим балконом. Стверджує, що вона довела наявність самочинного встановленого дашка та нявність шуму під час дощу, в тому числі неполадків на дашку. У зв`язку з цим відповідачка мала довести, що наявність дашка не чинить її дочці перешкод в користуванні кімнатою, яка є невід`ємною частиною всієї квартири.

В судове засідання окрім представників позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що в судовому засіданні брав участь представник відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки на підтримання апеляційної скарги, представника відповідачки в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, уточненої позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 41 Конституції України, 3,10,12, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, 16, 316, 319, 321,376, 391 ЦК України та відмовляючи в задоволення позову виходив з того, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №286183563 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.11.2021р. Відповідно до довідки з місця проживання, виданої 02.11.2021р. головою ОСББ "Кравченко,8" ОСОБА_6 , позивачка разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , яка визнана недіздатною, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . В матеріалах справи містяться документи, які свідчать про те, що позивачка зверталася, зокрема, в Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Франківську окружну прокуратуру м. Львова щодо самочинно прибудованих балконів в будинку АДРЕСА_1 та влаштування конструкції дашка. Судом під час судового слідства не встановлено і не надано самою позивачкою доказів того, що наявність дашка обмежує позивачку у її праві власності на квартиру, яка належить позивачці, зокрема, позбавляє позивачку мати вільний доступ до своєї квартири, вільно користуватися віконним отвором, який виходить на дашок. Суд прийшов до висновку, що позивачкою у справі не долучено жодних доказів, які свідчать про те, що відповідачка у справі чинить позивачці перешкоди у праві володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , та належить позивачці. Судом не встановлено, що саме відповідачка у справі вчиняє дії, які призводять до наявності шуму, води, сміття на дашку, як зазначає позивачка у справі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

5 листопада 2021 року ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кравченко, 8», у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні приналежною їй квартирою АДРЕСА_1 та знести дашок над балконом приналежної їй квартири АДРЕСА_7 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона, позивачка, є власником квартири АДРЕСА_1 , який перебуває в управлінні та на обслуговуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кравченко,8.». Зазначає, що її квартира розташована в третьому під`їзді на третьому поверсі та обладнана балконом. Вона, позивачка, як опікун, здійснює догляд та піклування за своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок реконструкції балкону власниками квартири №88 , що знаходиться на першому поверсі, мешканець квартири №93 на другому поверсі встановив конструкцію дашка на самовільно облаштованому балконі. Однак, така конструкція дашка спричиняє їй, позивачці, страшенні незручності, оскільки під час опадів створюється сильний шум, від якого вона, позивачка, потерпає. Зазначає, що за наслідками перевірки Інспекції ДАБК у м. Львові, згідно наявної в ОСББ інформації, власником квартири №93 будівельних робіт з перекриття балкону першого поверху не проводилося, що на її, позивача, думку, є повною брехнею. Власниками квартири №93 не надано доказів щодо законності здійсненої надбудови у вигляді дашка над відкритим балконом, що змінює його призначення, а відтак вона, позивачка, має причини вважати такий балкон з перекриттям самовільною перебудовою. Відтак, з урахуванням заявлених уточнень, просить усунути перешкоди в користуванні належною квартирою АДРЕСА_1 та демонтувати самовільно встановлений дашок над балконом власниками квартири №93 .

Як вбачається з матеріалів справи, законна представниця, мати позивачки ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №286183563 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.11.2021р.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 травня 2023 року визнано ОСОБА_1 , 1970 р.н. недієздатною.

Розпорядженням Залізничної РА ЛМР від 28.07.2003 року №680 призначено ОСОБА_2 опікуном над її дочкою ОСОБА_1 , 1970 р.н.

Відповідно до довідки з місця проживання, виданої 02.11.2021р. головою ОСББ "Кравченко,8" ОСОБА_6 , позивачка, яка визнана недієздатною, разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи містяться документи, які свідчать про те, що мати позивачки зверталася, зокрема, в Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Франківську окружну прокуратуру м. Львова щодо самочинно прибудованих балконів в будинку АДРЕСА_1 та влаштування конструкції дашка.

Також, згідно відповіді Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.02.2020 року на звернення ОСОБА_2 щодо самочинно прибудованих балконів на АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , структурними підрозділами управління архітектури та урбаністики містобудівні умови та обмеження на проектування балконів за вказаною адресою не видавалися.

Згідно ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до ч.2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Також, відповідно до ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Також, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) N4-рп/2004 від 02.03.2004р., в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) треба розуміти так: Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім цього, відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до змісту пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п. 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно-планувальними завданнями. При проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено: утеплення і скління існуючих балконів і лоджій; улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління; улаштування нових віконних прорізів і розширення існуючих віконних і балконних прорізів; зміна форм і кольорів віконних рам і балконних дверей.

Відповідно до Постанови КМУ №406 від 07.06.2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» до таких робіт відносяться лише роботи з заміни існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків. Всі інші роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, виконання яких передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - потребує дозволу на виконання будівельних робіт.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015року №417-VIII (далі за текстом будинку; нормативно-правовий акт № 417-VIII від 14.05.2015" Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами п. 1 ч. 1 ст.6 Закону №417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005року встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Не допускається за другим абзацом п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

З матеріалів справи вбачається, що влаштований відповідачкою дашок до їх квартири є самочинною прибудовою (реконструкцією, переобладнанням, видозміненням, тощо балкону), оскільки така проведена без згоди співвласників (мешканців) будинку, дозволу та рішень відповідних органів. Зворотного відповідачкою не доведено, будь-яких доказів з цього приводу не надано та навіть доводів не наведено.

Вказаним самовільним переобладнанням балкону із встановленням дашка порушуються права інших співвласників та мешканців будинку, зокрема позивачки, оскільки на дашку накопичується сміття, що в літню пору викликає неприємні запахи, а в дощову погоду краплі дощу створюють шум через потрапляння на поверхню дашка, що стверджено представниками позивачки, підтверджено долученими до матеріалів справи фотознімками (а.с. 19-21) та не оспорювалося і відповідачкою. Вказане не може не впливати негативно на можливість користування позивачкою квартирою, оскільки створює їй незручності, дискомфорт у вигляді додаткових негативних факторів при користуванні балконом, що розташований впритул до дашка; неможливість провітрювання житлової кімнати, в якій вона проживає; наявність шуму під час сну у кімнаті, тощо.

Пояснення сторони відповідачки, що сміття накопичується та дощ падає з незалежних від неї причин слід вважати голослівними, оскільки вказані негативні фактори виникли для позивачки саме через встановлення відповідачкою самовільно спірного дашка, тобто першопричиною вказаних негативних наслідків для позивачки є саме встановлення самовільного дашка, а не вже наслідкові негативні фактори у вигляді сміття та опадів.

Зважаючи на вказане, також, слід вважати, що стіна будинку, як основний його конструктивний елемент, є спільною сумісною власністю всіх власників квартир та нежитлових приміщень, тому на втручання у цей конструктивний елемент, здійснення додаткових навантажень, влаштування додаткових конструкцій, та ін. необхідна згода всіх співвласників, зокрема, і матері позивачки, якої вона не надавала.

Вказане, також, свідчить про те, що здійснене відповідачкою самовільне будівництво конструкції дашка без дозволу на проведення будівельних робіт, із порушенням вимог закону та будівельних норм і правил, порушує права та законні інтереси позивачки та про необхідність забезпечення їй можливості належного користування квартирою у будинку, як члену сім`ї власника, поряд з іншими мешканцями будинку.

Також, вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 червня 2023 року у справі №465/7458/18.

Враховуючи вказане, позовна заява підлягала до задоволення та безпідставно не була задоволена судом першої інстанції.

Враховуючи вказане, доводи позову та апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та такі позов та апеляційну скаргу слід задовольнити.

Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кравченко, 8» про усунення перешкод в користуванні квартирою та демонтаж самовільно встановленого дашка - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу дашка над балконом належної їй квартири АДРЕСА_7 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра