Рішення

від 22.09.2023 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023 р. Справа № 917/777/20(917/435/23)

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м.Полтава, вул.В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261

до відповідача Приватного виробничо-торговельного підприємства "Світлотехкомплект", 36002, м. Полтава, вул. Довженко, 2є, ідент. код 25163298

про стягнення 795852,85 грн

ВСТАНОВИВ:

20.03.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача Приватного виробничо-торговельного підприємства "Світлотехкомплект" про стягнення заборгованості в розмірі 795 852,85 грн, з яких: 558 194,40 грн сума основного боргу, 58 358,08 грн - штрафні санкції, 158 425,43 грн - інфляційне збільшення, 20 874,94 грн - 3% річних.

Позивач також заявив до відшкодування 11 937,79 грн витрат на сплату судового збору.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.03.2023 року даний позов передано на розгляд судді Іванко Л.А.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2023 року позовну заяву по справі №917/777/20(917/435/23) - залишено без руху, позивача зобов`язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

Станом на 03.04.2023 року позивачем подано докази щодо усунення недоліків даної заяви, в зв`язку з чим, у відповідності до норм ст. 174 п.3 ГПК України, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/777/20(917/435/23) в межах справи № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату суду 31.05.2023 року № 76 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/777/20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2023 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Згідно п. 2. статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 28.06.2023 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/777/20(917/435/23) де постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 28.06.2023 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 11.07.2023 року (вх. № 4713) з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач на позов жодним чином не відреагував, відзив чи будь-які заяви та клопотання суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13 серпня 2021 року між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - Позивач, Підрядник) в особі директора Рудніка Андрія Ярославовича, що діє на підставі Статуту та Приватним виробничо-торговельним підприємством "Світлотехкомплект" (надалі - Відповідач, Замовник) в особі директора Ковтуна Андрія Павловича, що діє на підставі Статуту укладено договір підряду № 13/08-21 на виконання робіт (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується якісно виконати на свій ризик, власними силами та засобами, передбачені даним договором підряду роботи відповідно до договірної ціни, придбати необхідні для виконання робіт матеріали у випадках передбачених договором; здати в обумовлені строки роботи Замовнику по акту; усунути недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт за власний рахунок.

Відповідно до пункту 7.1. Договору здача-приймання робіт після закінчення їх виконання здійснюється згідно акту здачі-приймання виконаних робіт (форми КБ-2в).

Позивач свої зобов"язання за договором підряду № 13/08-21 на виконання робіт від 13.08.2021 року виконав належним чином.

Згідно пункту 3.1.4. Договору Замовник зобов`язується здійснювати оплату підряднику за виконані ним роботи в 5-денний строк після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в.).

Однак, відповідач, порушуючи умови Договору та норми чинного законодавства, свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав.

02.11.2022 року позивач надіслав відповідачу претензію № 01-10/160-4 від 18 жовтня 2022 року, повторно, 27.01.2023 року було надіслано претензію № 01-10/205-8 від 30.12.2022 року, але останній на претензії жодним чином не відреагував, у зв`язку з чим Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного виробничо-торговельного підприємства "Світлотехкомплект" заборгованості в сумі 558 194,40 грн основного боргу, 58 358,08 грн - штрафних санкцій, 158 425,43 грн - інфляційне збільшення, 20 874,94 грн - 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно пункту 1.4. Договору договірна ціна робіт за цим договором, визначена на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору, і складає 631 670, 36 грн. з урахуванням ПДВ і є динамічною.

У п. 2.1. Договору зазначено, що датою початку робіт є "17" серпня 2021 року.

Пунктом 2.2. Договору вказано, що датою закінчення робіт є "30" вересня 2021 року. Датою скінчення виконання робіт за даним договором вважається дата підписання акту приймання-передачі робіт Замовником.

Згідно п.2.3. Договору сторони погодили, що строки виконання Робіт можуть бути змінені виключно за письмовим погодженням Замовника.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Замовник зобов`язався на протязі 3 (трьох) днів після отримання від Підрядника повідомлення про закінчення робіт або по закінченню строку, вказаного п. 2.2. Договору, оглянути та прийняти якісно виконані роботи, а при виявленні недоліків (дефектів), відступів від умов Договору, повідомити про це Підрядника та викликати для складання дефектного акту.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором обов`язки, про що свідчать:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року на суму 558 194,40 грн від 3 грудня 2021 року, що підписана сторонами та скріплена печатками;

- акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2021 року на суму 558 194,40 грн від 3 грудня 2021 року, що підписаний сторонами та скріплена печатками;

- податкова накладна № 5 від 03.12.2021 року реєстраційний номер документа 9421649723 на суму 558 194,40 грн була оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України, згідно квитанції № 1 до податкової накладної №5 від 03.12.2021 року.

Згідно пункту 3.1.4. Договору Замовник зобов`язується здійснювати оплату підряднику за виконані ним роботи в 5-денний строк після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в.).

За приписами ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази оплати виконаних робіт, з огляду на що, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 558 194,40 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п.10.4 Договору, Замовник за порушення строків оплати вартості виконаних та прийнятих робіт сплачує Підряднику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в цей період від суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 58 358,08 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 10.12.2021 по 10.06.2022 (на суму 558 194,40 грн.) - розрахунок пені доданий до позовної заяви.

За результатом здійсненого судом перерахунку, пеня підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі та становить 58 358,08 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 20 874,94 грн. 3% річних та 158 425,43 грн. інфляційних витрат.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що розмір позовних вимог в цій частині не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 11 937,79 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 123, 126-130, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничо-торговельного підприємства "Світлотехкомплект" (36002, м. Полтава, вул. Довженко, 2є, ідент. код 25163298) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261) заборгованості за договором підряду № 13/08-21 на виконання робіт від 13.08.2023 року в розмірі 795 852,85 грн, з яких: 558 194,40 грн сума основного боргу, 58 358,08 грн - штрафні санкції, 158 425,43 грн - інфляційне збільшення, 20 874,94 грн - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 937,79 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Білоусов С. М.