Рішення

від 19.09.2023 по справі 147/1396/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1396/22

Провадження № 2/147/10/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Кравець В.А.,

представника відповідача, адвоката Конякіна М.С.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Друга тростянецька державна нотаріальна контора, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Друга тростянецька державна нотаріальна контора, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .

Позовну заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , після якої залишилася спадщина на 2,0644 га земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:005:0322, яка розташована на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Спадкоємцями після смерті померлої є позивач та його рідні сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17.03.2021, з метою прийняття спадщини позивач звернувся до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Цього ж дня, його сестра ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині на його користь, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву. Після спливу шести місяців, при звернені до Тростянецької державної нотаріальної контори, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину до спадкового майна спадкодавця за законом на свою частку (2/3), державний нотаріус повідомив, що може видати свідоцтво лише на обов?язкову частку у майні, тобто 1/6, а не 2/3 частки, оскільки із заявою про прийняття спадщини звернувся інший спадкоємець на користь якого їх матір?ю був складений заповіт.

Після ознайомлення із заповітом, ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_2 , Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповіту таким, що не породжує правових наслідків, через його нікчемність, застосування наслідків нікчемності правочину, яка розглядалась у справі №147/1062/21. Також, в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа №147/591/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним. Постановою від 28 вересня 2022 року у справі №147/1062/21 Верховний суд в мотивувальній частині встановив, що заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №2 у встановленому порядку не посвідчений, заповіт складено з порушенням вимог щодо його посвідчення, і він є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, а тому в силу прямих вимог статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. Таким чином, Верховний суд дійшов висновку, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду, а відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини першої статті 1257 ЦК України. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року провадження у справі №147/591/22 було закрито у зв?язку з відсутністю предмета спору в даній справі. Закриваючи справу, суд взяв до уваги висновок Верховного Суду від 28.09.2022, який в силу вимог ст. 82 ЦІК України, є обов?язковим для виконання.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України , а тому не створює юридичних наслідків. Позивач зазначає, що спадкування щодо майна померлої має відбуватись за законом, в рівних частках у спадщині кожному спадкоємцю. Окрім того, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь позивача, частка останнього у спадщині, на яку він може одержати свідоцтво про право на спадщину за законом складає 2/3.

Звернувшись із заявою до нотаріуса (вх.151/02-14 від 16.11.2022), позивач отримав відповідь, оформлену листом від 18.11.2022 №314/01-16, в якій зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання належної йому 1/6 обов?язкової частки, так як постанова Верховного суду від 28 вересня 2022 року у справі №147/1062/21 не скасовує заповіт, не визнає його недійсним, і якщо він не згодний з розміром частки та видачею Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 , він має право звернутись до суду та оскаржити Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11.08.2022 на ім?я ОСОБА_3 на 5/6 часток спадкового майна, за реєстром №339.

Вважає, що державний нотаріус, не перевіривши заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь відповідача, вчинила бездіяльність і тим самим дійшла помилкових висновків щодо розміру часток усіх спадкоємців. Також протиправно вчинила нотаріальну дію, видавши ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток спадкового майна, чим порушила права позивача. Зазначає, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, є підставою для визнання даного свідоцтва недійсним.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 11.08.2022 року, видане державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С. на ім?я ОСОБА_3 , яке зареєстроване в реєстрі за №339 в частині зазначення спадкоємцем ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом ОСОБА_3 на 5/6 частин спадкового майна; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2022, виданого державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С. на ім?я ОСОБА_3 , яке зареєстроване в реєстрі за №339, зазначивши, що спадкоємцями вказаного в цьому свідоцтві майна, належного спадкодавці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом є її дочка ОСОБА_3 на 1/3 частку та син ОСОБА_1 на 2/3 частки (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. Також відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі №147/1396/22.

10.01.2023 від представника позивача, адвоката Кравець В.А., через систему «Електронний суд» було подано заяву про усунення недоліків, в якій вона просила витребувати від Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та копію Свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2022, яке видано державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори на ім`я Михайлової В.В., яке зареєстроване в реєстрі за №339, оскільки позивач та представник позивача самостійно позбавлені можливості отримати документи спадкової справи через конфіденційність та обмеженість доступу згідно із законом.

Ухвалою суду від 10.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано від Тростянецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті мешкала за адресою: с.Тростянчик Тростянецького району Вінницької області; витребувано від Тростянецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію Свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2022, яке видане державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №339.

27.01.2023 від завідувача Другою тростянецькою ДНК надійшла копія спадкової справи №91/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , в якій міститься копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2022.

31.01.2023 від представника відповідача, адвоката Конякіна М.С., надійшов відзив на позовну заву, який обґрунтував тим, що відповідач заперечує усі доводи, які заявлено у позовній заяві і вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Так, позивач опирається на рішення Верховного Суду в справі 147/1062/21, яким касаційну скаргу заявника задоволено частково. Зокрема Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання права на спадщину за законом на загальних підставах після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за спадкоємцями, які у визначений ст.1270 ЦК України строк подали заяву про прийняття спадщини.

В позовній заяві, яка розглядається в даному провадженні позивач вказує на те, що потрібно розподілити спадщину між спадкоємцями за законом шляхом внесення зміни до свідоцтва про право на спадщину, яке видано за заповітом. Причому, в позовній вимозі про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, позивач просить це зробити в частині зазначення спадкоємцем ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом ОСОБА_3 на 5/6 частин спадкового майна. Відповідно до постанови ВС в цивільній справі № 461/2565/20, від 20.07.2022 встановлено: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Представник відповідача зазначає, що право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права; свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання; кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю. Тобто ВС вказує на те, що за наявності волі та волевиявлення спадкодавця не можна кваліфікувати його, як нікчемний, так як по суті буде скасовано вільне волевиявлення заповідача. В позовній заяві позивач не наводить доводів та не надає доказів відсутності волі та волевиявлення ОСОБА_4 при видачі заповіту на ім`я ОСОБА_3 .

Щодо постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №147/1062/21, зазначає наступне. Так, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №522/7758/14-ц та встановив, що якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. ВС зауважив, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Тобто зважаючи на вищезазначене рішення ВС вважає, що обставини встановленні в справі №147/1062/21 не є преюдиційними в справі №147/1396/22, адже в цих справах різні учасники і обставини зазначені в позовній заяві потребують доказування в загальному порядку. Такий же висновок було викладено в Постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 (адміністративне провадження № К/990/16227/22) (а.с.85-89).

15.02.2023 від представника позивача, адвоката Кравець В.А., надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що у відзиві відповідач посилається на постанову ВС у справі №522/7758/14-ц в якій стверджує, що якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Вважає, що висновки, які висловлені ВС зроблені з урахуванням інших фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій у справі, які формують зміст відносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. Сторонами у справі №147/1062/21 та у справі №147/1396/22 є одні і ті ж самі особи, та обставини справи встановлені у мотивувальній частині постанови Верховного суду від 28.09.2022 у справі №147/1062/21 мають юридичні наслідки для ОСОБА_3 при розгляді позову у даній справі (а.с.99, 100).

16.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 49 ЦПК України. (а.с.125-130). Питання прийняття її до розгляду було вирішено у судовому засіданні 23.03.2023, а саме прийнято позовну заяву в частині зміни підстав позову.

Ухвалою суду від 17.04.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.05.2023 зупинено провадження у цивільній справі № 147/1396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Друга тростянецька державна нотаріальна контора, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, до ухвалення рішення у цивільній справі №147/1095/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Тростянецька державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним та продовження строку для прийняття спадщини, до набрання рішенням суду законної сили.

З повідомлення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.07.2023 №3903/2023 вбачається, що ухвалою суду від 06.06.2023 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Тростянецька державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним та продовження строку для прийняття спадщини, - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 22.06.2023.

Ухвалою суду від 18.07.2023 поновлено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача, адвокат Кравець В.А., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково зазначила, що позивач звернувся до суду, тому що нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який визнаний нікчемним за рішенням суду, а тому воно відповідно має бути визнано недійсним в частині. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є троє її дітей, які є учасниками даної справи. Кожний із спадкоємців має по 1/3 частки по закону. Однак, враховуючи те, що ОСОБА_5 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_6 , тому йому повинно бути виділено 2/3 частки спадкового майна, а відповідачці відповідно 1/3 частки. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено Законом. А тому вважає, що позивачем вірно обрано спосіб захисту для звернення до суду. Враховуючи те, що заповіт в силу ст. 216 ЦК України, є нікчемним, він не створює юридичних наслідків, а тому нотаріус повинна видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом. Щодо справи, яка переглядалася у Верховному суді зазначила, що у мотивувальній частині вказано, що заповіт не може нести законних підстав для видачі свідоцтва на спадщину. На момент, коли розглядалася справа, свідоцтво видано не було. Видано було 11.08.2022, а постанова Верховного Суду 28.09.2022, тобто свідоцтво нотаріусом було видано під час розгляду справи в касаційній інстанції.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача зробила заяву, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, щодо понесення судових витрат ОСОБА_1 .

Доводи свого представника у судовому засіданні підтримав позивач.

Представник відповідача, адвокат Конякін М.С., в задоволенні позову просив відмовити, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту. Зазначив, що якщо позовні вимоги будуть задоволені, то неможливе буде виконання рішення суду. Свою позицію висловив у відзиві та вказав, що в даному випадку спір зводиться до визнання наслідків нікчемності заповіту і вважає, що рішення Верховного суду, на яке посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, не може бути преюдиційним, так як учасником справи є ще нотаріальна контора, яка не брала участі у попередній справі і позбавлена права на оскарження рішення. Окрім того, якщо є відмова одного спадкоємця, то воно не передається одному із спадкоємців, а успадковується іншими спадкоємцями в рівних долях. У даному випадку позивач не довів підстав для визнання свідоцтва недійсним. Окрім того, ОСОБА_2 могла лише прийняти спадщину, або відмовитись від неї.

Третя особа - ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що вона відмовилася від своєї частки у спадщині на користь брата ОСОБА_1 .

Представник третьої особи - Другої тростянецької ДН, в судове засідання не з`явився. 02.03.2023 та 09.03.2023 від в.о. завідувача ДНК надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, оскільки відсутня зацікавленість у розгляді даної справи та вона може бути вирішена згідно закону (а.с.121, 123)

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та є дітьми ОСОБА_4 .

02.02.2004 ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося та все те, що буде належати їй за законом на день смерті і на що за законом вона матиме право, в тому числі: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельну частку (пай), майновий пай заповіла ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений секретарем Тростянчикської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за №2 (а.с. 67).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 виданого 25.11.2020 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Тростянецькому та Чечельницькому районах Центрально-Західного МУ МЮ (м. Хмельницький) (а.с. 7).

Як встановлено зі Спадкової справи №91/2021 (а.с. 57-78), 17.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.58).

Того ж дня, 17.03.2023 ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивача, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву. Заява зареєстрована за №259 (а.с. 59).

24.03.2021 ОСОБА_3 звернулась до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 64).

Також судом встановлено, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповіту таким, що не породжує правових наслідків через його нікчемність, застосування наслідків нікчемності правочину. Справа зареєстрована за №147/1062/21.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.04.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Дане рішення суду, залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16.06.2022.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №147/1062/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.04.2022 та постанову Вінницького апеляційного суду від 16.06.2022 змінено, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови (а.с.8-15).

Верховний суд констатував, що оскільки заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2, є нікчемним, тому він у силу прямих вимог статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду, а відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини першої статті 1257 ЦК України.

Згідно ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви № 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, суд приймає позицію позивача та його представника, і вважає, що обставини справи, які були встановлені у справі №147/1062/21 та яка переглядалася Верховним судом, має істотне значення під час розгляду даного позову. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були учасниками і цієї справи, і справи №147/1062/21, а тому ті обставини, які встановлені у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 28.09.2022 мають юридичні наслідки, як для позивача, так і для відповідачки.

Щодо участі у справі, яка розглядається на даний час, третьої особи - Другої тростянецької ДНК Вінницької області, то будучи учасником справи, представник третьої особи міг спростувати обставини, які вказані Верховним Судом , однак не скористався даним правом. Крім того, органи нотаріату лише здійснююсть оформлення спадкових прав, а не є учасником правовідносин, що виникають під час спору між спадкоємцями з приводу спадкового майна.

Також судом встановлено, що 11.08.2022 в.о. державного нотаріуса Тростянецької ДНК Кощеєва Г.С. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток майна гр. ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки розміром 2,0644 га, з кадастровим номером 0524185900:01:005:0322, що розташована на території Тростянчикської сільської ради, Гайсинського (колишнього Тростянецького) району, Вінницької області, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №075424. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на 1/6 частку ще не видано (а.с.77).

Так, позивач вважає, що державний нотаріус під час видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 , порушила його права як спадкоємця, а тому просить визнати свідоцтво про право на спадщину від 11.08.2022 недійсним в частині зазначення спадкоємцем ОСОБА_3 та внести зміни у нього, визначивши частки спадкоємців по закону, зокрема за відповідачкою визнати 1/3 частки спадкового майна, за позивачем 2/3 частки спадкового майна, враховуючи ту обставину, що їх спільна сестра ОСОБА_2 відмовилась від належної їй частки у спадщині на користь брата, тобто ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином сторони у справі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_4 , дані обставини встановлені судом та не оспорено сторонами.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст.1267 ЦК України).

За правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення(стаття 1266 ЦК України).

Щодо заявлених позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2022, суд дійшов наступного висновку.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Закон не містить вичерпного переліку підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

При цьому, аналізуючи норми статті 1301 ЦК України, слід дійти висновку, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано судом недійсним лише в цілому.

Враховуючи те, що позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 11.08.2022 лише в частині зазначення спадкоємцем ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині до задоволення не підлягають.

Разом з тим, у книзі 6 ЦК України «Спадкове право» визначений ще один спосіб захисту спадкових прав - це внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України.

Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтва про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.

У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців.

Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, виданого 11.08.2022 державним нотаріусом Другої тростянецької ДНА після смерті ОСОБА_4 на 5/6 частини земельної ділянки, шляхом визначення у ньому, що спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_3 - на 1/3 частку майна та син ОСОБА_1 - на 2/3 частки майна.

Так, Верховний Суд 28.09.2022 у справі №147/1062/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області про визнання заповіту таким, що не породжує правових наслідків, через його нікчемність, встановив, що заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2, є нікчемним, тому він у силу прямих вимог статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду, а відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини першої статті 1257 ЦК України.

Таким чином, спадщина підлягає перерозподілу між спадкоємцями, відповідно до Закону, шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Листом від 18.11.2022 в.о. завідувача Тростянецькою ДНК Кощеєва Г.С. надала ОСОБА_1 роз`яснення з приводу того, що рішення, ухвала та зазначена ним постанова від 28.09.2022 у справі №147/1062/22 не скасовує заповіт і не визнає його недійсним, тому якщо він не згодний з розміром частки у спадщині, він має право на звернення до суду.

Як встановлено судом вище, позивач 17.03.2021 звернувся до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Того ж дня ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивача, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву. 24.03.2021 ОСОБА_3 також звернулась до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Тобто, усі спадкоємці у визначений ЦК України шестимісячний строк, подали до нотаріальної контори відповідні заяви.

Варто зазначити, що законодавством України відсутня заборона про відмову від спадщини за законом на користь інших осіб. Спадкоємець за законом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за законом. При цьому неважливо, до якої черги спадкоємців належить особа, на чию користь здійснено відмову. (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Якщо особа є спадкоємцем за законом і відмовилася від спадщини цілеспрямовано - на користь іншого спадкоємця, частка у спадщині, яка належала їй, переходить до цього спадкоємця.

Тому, твердження представника відповідача, що ОСОБА_2 могла лише прийняти спадщину, або відмовитись від неї, суд оцінює критично.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Установивши, що спадщина підлягає перерозподілу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, і такі зміни можуть бути внесені, коли між спадкоємцями відсутня взаємна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення, шляхом внесення зміни до свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2022, виданого державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С. на ім?я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №339, зазначивши, що спадкоємцями майна, належного спадкодавці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки розміром 2,0644 га, з кадастровим номером 0524185900:01:005:0322, що розташована на території Тростянчикської сільської ради, Гайсинського (колишнього Тростянецького) району, Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належить померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №075424, виданого Тростянецькою РДА Вінницької області 30.05.2003, за законом є її дочка ОСОБА_3 на 1/3 частку майна та син ОСОБА_1 - на 2/3 частки майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.01.2023 відстрочено позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення по справі №147/1396/22.

Таким чином, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн., відповідно до ставок ЗУ «Про судовий збір», визначених станом на 2022 рік.

З відповідача ОСОБА_3 , відповідно до вимог ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн., враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 в частині внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів. рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи те, що представником позивача в судовому засіданні було повідомлено про надання доказів про оплату витрат, які сторона понесла у зв`язку з розлядом справи, після ухваленні рішення у справі, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Друга тростянецька державна нотаріальна контора, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, - задовольнити частково.

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2022, виданого державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С. на ім?я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №339, зазначивши, що спадкоємцями майна, належного спадкодавці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки розміром 2,0644 га, з кадастровим номером 0524185900:01:005:0322, що розташована на території Тростянчикської сільської ради, Гайсинського (колишнього Тростянецького) району, Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належить померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №075424, виданого Тростянецькою РДА Вінницької області 30.05.2003, за законом є її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,- на 1/3 частку майна та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - на 2/3 частки майна.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 (сорок) коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Третя особа - Друга тростянецька державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вул. П.Кравчика, 33, м.Ладижин, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 05465956.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя О.А. Натальчук