Постанова

від 21.09.2023 по справі 629/3284/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/3284/20 Номер провадження 22-ц/814/623/23Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко О.А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Бутенко С.Б., Чумак О.В.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника позивачів - адвоката Риженка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року, постановлене суддею Ткаченко О.А.,

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною,

в с т а н о в и в:

15.07.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012, укладеного між Домаською сільською радою м.Лозова Харківської області та ОСОБА_1 , в редакції, що викладена в позові.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що за чинним законодавством передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Вказують, що вони є співвласниками нежитлової будівлі - зерносховища, розташованого на орендованій відповідачем земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . За відсутності укладеного договору оренди цієї земельної ділянки з ними, як орендарями, позивачі не мають можливості зареєструвати в установленому порядку своє право користування спірною земельною ділянкою, використовувати земельну ділянку для обслуговування належної їм на праві спільної часткової власності будівлі зерносховища, тобто не можуть у повному обсязі здійснювати правомочності з володіння та користування об`єктом своєї нерухомості. Рішенням Лозівської міської ради від 30.08.2019 №1715 внесено зміни в договір оренди землі, укладений з відповідачем, та викладено його в новій редакції,згідно якої вони, позивачі, є співорендарями земельної ділянки з кадастровим номером 6323981103:00:000:0016; складено проект додаткової угоди до цього договору, який відповідач відмовився підписати, тому звернулися в суд з таким позовом.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду від 25.05.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Визнано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.10.2012 між Домаською сільською радою м.Лозова Харківської області та ОСОБА_1 , зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі Харківської області 16.11.2012 за №631100004000063 - укладеною в редакції, наданій Лозівською міською радою.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка належить Домаській сільській раді, правонаступником якої є Лозівська міська рада Харківської області, перебуває в оренді відповідача ОСОБА_1 . Останньому на праві власності належить частина нежитлової будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, а інша частина цієї будівлі належить позивачам, тому вони мають право на оренду вказаної земельної ділянки. Позивачами обрано правильний спосіб захисту порушеного права - визнання в судовому порядку укладеною додаткової угоди до договору оренди землі зі зміною сторони орендаря, на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Не погодившись із рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Зазначає, що додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012 в редакції від 25.05.2021 Лозівською міською радою Харківської області йому не надсилалася, а з повним її текстом ознайомився лише після одержання судового рішення.

Вважає безпідставним неврахування районним судом тих обставин, що право власності на частину нежитлової будівлі зерносховища спадкодавець позивачів ОСОБА_4 набув 25.12.2009, а він, відповідач, набув право користування земельною ділянкою 16.11.2012. Вважає, що у правовідносинах, які склалися, районний суд мав звернути увагу на висновки, наведені в постанові КГС ВС від 28.02.2020 №913/169/18 (4/4), відповідно до яких в силу імперативних вимог ст.125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами ст.120 ЗК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникнення права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди. Відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», так і заміну сторони у зобов`язанні.

Звертає увагу, що ОСОБА_4 після реєстрації 09.01.2010 свого права власності згідно з договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі зерносховища від 25.12.2009 упродовж 2010-2015 років не виявив бажання набути у користування земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля. Тоді як він, відповідач, витратив значну кількість власних коштів для виготовлення технічної документації щодо спірної земельної ділянки.

Зазначає, що після його незгоди щодо пропозиції укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012 Лозівська міська рада, як правонаступник Доманської сільської ради та сторона договору, мала звернутися в суд для вирішення спору.

Указує, що орендована ним земельна ділянка використовується ОСОБА_2 для виготовлення тротуарної плитки і залізобетонних виробів, на даний час виробництво ОСОБА_2 є основним постачальником вказаних виробів Лозівській міській раді.

Заявляє про упередженість судді Ткаченка О.А., який, як він вважає, діє у власних інтересах та інтересах третіх осіб. Вважає, що ухвалення оскаржуваного рішення суддя узгоджував з місцевою владою та його дії направлені на позбавлення відповідача права володіти своєю власністю та користуватися комунальною власністю відповідно до оренди.

04.10.2021 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий в інтересах позивачів їх адвокатом Риженко А.М., в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 07.10.2021.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.03.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

У суді апеляційної інстанції адвокат Риженко А.М., який діє в інтересах позивачів, наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення міськрайонного суду - без змін. Висловлені заперечення проти апеляційної скарги в судовому засіданні аналогічні викладеним у позові та відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника позивачів, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.

Судом установлено, що 25.12.2009 між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі зерносховища, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О. 25.12.2009 за реєстраційним №3905, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №3778793. 25.12.2009 право власності зареєстроване Лозівським БТІ09.01.2010, запис №116 у книзі 1, реєстраційний №29065557./а.с.18-20 т.1/

У вказаному договорі зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, не приватизована, державний акт на право власності на земельну ділянку не отримувався (згідно з довідкою, виданою Харківською регіональною філією державного підприємства «Центр земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» Лозівський районним відділом державної реєстрації від 22.12.2009, вих. №1015/20-48), кадастровий номер не отримувався.

На момент придбання частини будівлі ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 10.08.1965,виданим Броварським районним бюро ДРАЦС/а.с.21 т.1/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2017, виданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №219, спадкова справа №7/2015, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.03.2017, індексний номер 81533410, наданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т.В., 1/4 частка нежитлової будівлі зерносховища, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , належить на праві приватної власності сину спадкодавця ОСОБА_2 . Вид спільної власності - спільна часткова /а.с.22,23 т.1/.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 01.03.2017, виданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №217, спадкова справа №7/2015, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.03.2017, №81531211, наданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т.В., 1/4 частка нежитлової будівлі зерносховища, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 - дружині спадкодавця. Вид спільної власності - спільна часткова /а.с.24,25 т.1/.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №153833810 від 24.01.2019, вказана нежитлова будівля зерносховища належить на праві спільної часткової власності трьом особам: ОСОБА_6 , розмір частки якого складає 1/2; ОСОБА_2 , розмір частки якого складає 1/4; ОСОБА_3 , розмір частки якої складає 1/4/а.с.26-27 т.1/

На підставі рішення №153 від 16.10.2012 XXX сесії VI скликання Домаської сільської ради м.Лозова Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду ОСОБА_1 », між Домаською сільською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) 23.10.2012 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3940 га, у тому числі інші землі 0,3940 га, терміном на 49 років, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення - складу для зберігання зернових культур, кадастровий номер 6323981103:00:000:0016. Договір зареєстровано у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2012 за №631100004000063./а.с.30-38 т.1/.

Як убачається з Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.07.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 6323981103:00:000:0016, площею 0,3940 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Домаській сільській раді міста Лозова Харківської області (код ЄДРПОУ 22682299), має цільове призначення (вид використання) - 01.13. для іншого сільськогосподарського призначення, категорія землі - землі житлової та громадської забудови, форма власності - комунальна /а.с.28-29 т.1/.

На підставі заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 25.06.2019 про внесення змін до договору оренди вказаної земельної ділянки, орендованій ОСОБА_1 у Домаської сільської ради м.Лозова Харківської області, щодо включення їх до цього договору співорендарями земельної ділянки, рішенням Лозівської міської ради від 30.08.2019 №1715 «Про внесення змін до рішень міської ради» внесено зміни у вищевказаний договір оренди земельної ділянки та викладено його в редакції додаткової угоди. За новою редакцією договору співорендарями земельної ділянки з кадастровим номером 6323981103:00:000:0016, окрім ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /a.c.39,40,42,43-46 т.1/.

Зазначений проект додаткової угоди у чотирьох примірниках був надісланий Лозівською міською радою представнику позивачів, підписаний останніми та повернутий міській раді для підписання іншими сторонами договору, а саме - Лозівською міською радою та відповідачем ОСОБА_7 /а.с.41,47,48 т.1/.

Відповідно до листа Лозівської міської ради від 26.05.2020 №2725/02-13-7, Лозівською міською радою направлено на адресу співорендаря ОСОБА_8 лист з пропозицією підписати проекти угод та чотири примірники додаткових угод про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012 (державна реєстрація - 16.11.2012). На вказаний лист-пропозицію співорендарем ОСОБА_9 надана відповідь, що пропозиція є неприйнятною для його сторони та листом від 18.12.2019 повернув до Лозівської міської ради. Враховуючи наявну відмову ОСОБА_1 від підписання угоди, Лозівською міською радою запропоновано позивачам звернутись з позовом до суду про визнання угоди укладеною./а.с.49.50 т.1/.

Задовольняючи позовну заяву, міськрайонний суд свої висновки мотивував тим, що спірна земельна ділянка, яка належить Домаській сільській раді, правонаступником якої є Лозівська міська рада Харківської області, перебуває в оренді у відповідача ОСОБА_8 , якому на праві власності належить частина нежитлової будівлі, розташованій на цій ділянці, а інша частина вказаної нежитлової будівлі належить позивачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які успадкували частку ОСОБА_4 . Тому вони мають право на оренду вказаної земельної ділянки пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у їх власності.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками районного суду не погоджується, визнає їх помилковими. При цьому колегія суддів враховує наступне.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом частини 1 статі 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пункту «е» частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на житловий будинок,будівлю або споруду кількома особами права на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Стаття 31 ЗК України, якою визначені підстави припинення договору оренди, встановлює, що однією з таких підстав є набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування тільки після припинення користування ними в порядку, визначеному законом.

Аналіз наведених норм вказує на те, що у зв`язку з переходом права власності на будівлю до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будівлею, однак право користування земельною ділянкою попереднього користувача припиняється та набувається (переоформлюється) власником будівлі у встановленому законом порядку та такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення/наданні в оренду зазначеної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав.

Навівши цитовані норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі, набувши право на частину нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці комунальної власності, що перебуває в оренді відповідача, мають право на користування земельною ділянкою, на якій розташована їх частина нерухомості, шляхом оренди.

Однак при цьому суд першої інстанції зробив хибний висновок, що право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом внесення змін до договору оренди, укладеного сільською радою з відповідачем.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 9.1. спірного договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012, укладеного між Домаською сільською радою та ОСОБА_1 , сторони встановили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод до договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір вирішується в судовому порядку.

Отже, як законом, так і договором передбачено, що право на зміну умов договору належить сторонам цього договору. Тоді як ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не є стороною договору, до якого позивачі просили внести зміни, та не є правонаступниками сторони договору, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 також не був стороною цього договору оренди. За таких обставин їх право на одержання в користування земельної ділянки, на якій розташовано їх об`єкт нерухомості, має вирішуватися в порядку, передбаченому законом - шляхом звернення до міської ради із заявою про надання в користування земельної ділянки комунальної власності з дотриманням відповідної процедури оформлення своїх орендних відносин.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання додаткової угоди укладеною.

Доводи апеляційної скарги щодо упередженості судді - головуючого у справі Ткаченка О.А. при розгляді цієї справи колегія суддів відхиляє як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки є власними припущеннями відповідача у зв`язку з незгодою із судовим рішенням, яке він оскаржив в апеляційному порядку, що у розумінні ст.ст. 36,37,38 ЦПК України, не є підставою для відводу судді. Інших доводів, які б ставили під сумнів неупередженість або об`єктивність судді, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року- скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 261,12 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді С.Б. Бутенко

О.В. Чумак