Постанова

від 04.10.2024 по справі 629/3284/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 629/3284/20

провадження № 61-14920св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Лозівська міська рада Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Риженко Анатолій Миколайович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І.,Бутенко С. Б., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Лозівська міська рада Харківської області, про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Позовну заяву обґрунтували тим, що за чинним законодавством передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Зазначили, що вони є співвласниками нежитлової будівлі - зерносховища, розташованого на орендованій відповідачем земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . За відсутності укладеного договору оренди цієї земельної ділянки з ними, як орендарями, позивачі не мають можливості зареєструвати в установленому порядку своє право користування спірною земельною ділянкою, використовувати земельну ділянку для обслуговування належної їм на праві спільної часткової власності будівлі зерносховища, тобто не можуть у повному обсязі здійснювати правомочності з володіння та користування об`єктом своєї нерухомості. Рішенням Лозівської міської ради від 30 серпня 2019 року № 1715 внесено зміни в договір оренди землі, укладений з відповідачем, та викладено його в новій редакції, згідно з якою вони, позивачі, є співорендарями земельної ділянки, кадастровий номер 6323981103:00:000:0016; складено проект додаткової угоди до цього договору, який відповідач відмовився підписати, тому вони вимушені були звернутися в суд з таким позовом.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2012 року між Домаською сільською радою м. Лозова Харківської області та ОСОБА_3 , зареєстрованого в у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області 16 листопада 2012 року за № 631100004000063 в редакції, що викладена в позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду від 25 травня 2021 року у складі судді Ткаченко О. А. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2012 року між Домаською сільською радою м. Лозова Харківської області та ОСОБА_3 , зареєстрованого у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області 16 листопада 2012 року за № 631100004000063, укладеною в наступній редакції: «

ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012 року

(державна реєстрація від 16.11.2012року)

м. Лозова 25 травня 2021 року

Лозівська міська рада Харківської області, в особі міського голови Зеленського Серія Володимировича , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в подальшому «Орендодавець», з одного боку та ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в подальшому «Орендарі», з другого боку, на підставі рішення Лозівської міської ради Харківської області від 30.08.2019 року № 1715, уклали цю угоду про наступне:

1. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2012 року (державна реєстрація від 16.11.2012 року), виклавши його в новій редакції.

1.Предмет договору

1.1.«Орендодавець» на підставі рішення Домаської сільської ради м. Лозова Харківської області від 16.10.2012 року №153 надає, а «Орендарі» приймають у строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323981103:00:000:0016, яка розташована по АДРЕСА_1 .

2.Об`єкт оренди

2.1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3940 га.

2.2. На земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна приватної власності: нежитлова будівля зерносховища, в цілому цегляна літ. «А-1» загальною площею 129,1 кв.м., огорожа метал, літ.«№1», колодязь з бетону літ «К».

2.3. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна та інших об`єктів інфраструктури комунальної власності.

2.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2019 році (кадастровий номер 6323981103:00:000:0016) становить - 354915,20 гривень.

2.5. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню та інших особливостей, які можуть вплинути на відносини оренди.

3.Строк дії договору

3.1.Договір укладено терміном до 15.11.2061 року.

3.2.Право користування земельною ділянкою на правах оренди виникає з моменту державної реєстрації речового права у відповідності до чинного законодавства України, яку орендарям необхідно здійснити в місячний термін після укладання Договору.

3.3.Після закінчення строку договору «Орендарі», у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, мають переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк. «Орендарі» зобов`язані повідомити «Орендодавця» про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяця (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення Договору здійснюється на підставі ухваленого «Орендодавцем» відповідного рішення.

3.4.Після закінчення терміну дії Договору «Орендарі» зобов`язані в п`ятиденний термін здійснити припинення права користування земельною ділянкою на правах оренди через державну реєстрацію припинення речового права у відповідності до чинного законодавства України, у разі відсутності підстав викладених у п. 3.2. договору.

4.Орендна плата

4.1.За користування земельною ділянкою «Орендарі» сплачують «Орендодавцю» орендну плату в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної білянки на рахунок міського бюджету Лозівської міської об`єднаної територіальної громади.

4.2.«Орендарі» не звільняються повністю або частково від плати за землю.

4.3.Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.4.«Орендарі» щорічно отримують в територіальному органі Держгеодкастру України витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в визначений законодавством строк.

4.5.Орендна плата сплачується «Орендарями» відповідно до Податкового кодексу України.

4.6.Розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендарів, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, прийняття міською радою рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю;

- в інших випадках передбачених законом.

4.7.У разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, «Орендарями» у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до бюджету Лозівської міської об`єднаної територіальної громади, та стягується пеня відповідно до Податкового кодексу України.

5.Умови використання та повернення земельної ділянки

5.1.Земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення.

5.2.Цільове призначення земельної ділянки - А.01.13. - для іншого сільськогосподарського призначення.

5.3.Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

5.4.Об`єкт за Договором вважається переданим орендодавцем орендарям з моменту державної реєстрації права оренди та підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

5.5.« Орендарі» утримують земельну ділянку відповідно до п.8.4.Договору.

5.6.Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарями за письмовою згодою з «Орендодавцем» землі, не підлягають відшкодуванню.

6.Умови повернення земельної ділянки

6.1.Після припинення дії Договору «Орендарі» у 10-денний строк повертають «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вони одержали її в оренду шляхом підписання акту приймання-передачі.

6.2.«Орендодавець» у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується в судовому порядку.

6.3.У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначеного міською радою.

6.4.Здійснені «Орендарями» без згоди «Орендодавця» витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без запобігання шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

6.5.Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарями за письмовою згодою з «Орендодавцем» землі, не підлягають відшкодуванню.

7.Обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки

7.1.На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, площею 0,0658 га, безстроково, Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил охорони електричних мереж» від 04.03.1997 №209.

7.2.Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

7.3.Право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено «Орендарями» іншими особами або передано у заставу.

8.Права та обов`язки сторін

Права та обов`язки «Орендодавця»

8.1.«Орендодавець» має право:

8.1.1.Своєчасно та в повному обсязі отримувати орендну плату за землекористування;

8.1.2.Витребувати від «Орендарів» підтверджуючі документи щодо повноти розрахунків по орендній платі за користування земельною ділянкою;

8.1.3.У разі виникнення заборгованості по сплаті орендної плати більш, ніж за три місяці - розірвати договір оренди в односторонньому порядку, шляхом прийняття відповідного рішення;

8.1.4.Здійснювати контроль за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати;

8.1.5.Вимагати від «Орендарів» використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі містобудівної документації;

8.1.6.Безперешкодно здійснювати перевірку використання «Орендарями» земельної ділянки;

8.1.7.Розірвати Договір у випадках, передбачених законом та цим договором.

8.2.«Орендодавець» зобов`язаний:

8.2.1.Передавати земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди землі;

8.2.2.Не вчиняти дій, які перешкоджали б «Орендарям» користуватися орендованою земельною ділянкою.

Права та обов`язки «Орендарів»

8.3.«Орендарі» мають право:

8.3.1.Самостійно використовувати земельну ділянку з дотриманням умов Договору;

8.3.2.За письмовою згодою «Орендодавця» зводити в установленому законодавством порядку чи реконструювати будівлі і споруди, закладати багаторічні насадження;

8.3.3.Передавати земельну ділянку в суборенду з дозволу «Орендодавця»;

8.3.4.Розірвати Договір у випадках, передбачених законом та цим договором.

8.4.«Орендарі» земельної ділянки зобов`язуються:

8.4.1.Використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з Договором, дотримуватись екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил;

8.4.2.Своєчасно і в повному обсязі вносити «Орендодавцю» орендну плату у грошовій формі у розмірі та строки, передбачені Договором, з урахуванням змін коефіцієнта індексації;

8.4.5.Своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

8.4.4.Використовувати земельну ділянку з моменту державної реєстрації речового права у відповідності до чинного законодавства України;

8.4.5.Припинити користування земельною ділянкою на правах оренди шляхом державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до чинного законодавства протягом 5 днів з моменту закінчення Договору;

8.4.6.У п`ятиденний строк після державної реєстрації Договору надати копію договору оренди землі до місцевого органу Державної фіскальної служби;

8.4.7.Утримувати в належному санітарному стані пршеглу територію у відповідності до вимог Правил благоустрою та утримання території населеного пункту;

8.4.8.Не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись умов добросусідства;

8.4.9.Облаштовувати під`їзд для автомобільного транспорту, виконати благоустрій прилеглої території з облаштуванням зовнішнього освітлення та оздобленням тротуарів; на будівлі встановити вуличну ІР-камеру відеоспостереження, з підключенням до загальної системи міста та передачі зображення на сервер міської системи;

8.4.10.В разі необхідності виконання ремонтно-відновлювальних робіт на інженерних комунікаціях, що проходять через земельну ділянку або в охоронній зоні яких знаходиться земельна ділянка виконати вимоги організацій, що виконують ремонтні роботи;

8.4.11.Укласти договір про надання послуг вивезення (перевезення та захоронення) твердих побутових відходів зі спеціалізованим комунальним підприємством;

8.4.12.Виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, обмеження (обтяження) в обсягах, передбачених законом та Договором, вимоги, встановлені Законом України «Про оренду землі» та Земельним кодексом України;

8.4.13.Виконувати інші обов`язки землекористувачів, встановлені статтею 96 Земельного кодексу України.

9.Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

9.1.Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несуть «Орендарі».

10.Страхування об`єкта оренди

10.1 Згідно з цим Договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії Договору.

11.Зміна умов, припинення та розірвання договору

11.1.Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди в простій письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення за домовленістю Сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

11.2.Дія Договору припиняється у разі:

11.2.1.Закінчення строку, на який його було укладено;

11.2.2.Придбання «Орендарями» земельної ділянки у власність;

11.2.3.Викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законами України;

11.2.4.Набуття права власності іншою особою на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці;

11.2.5.Дострокового розірвання договору згідно умов цього договору;

11.2.6.Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом;

11.3.Договір може бути розірваний:

11.3.1.За взаємною згодою сторін;

11.3.2.За рішенням суду, в порядку встановленому законом;

11.3.3.Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі несплати орендної плати більш ніж за три місяці на підставі рішення міської ради.

11.4.У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи «Орендарів», вони сплачують на користь «Орендодавця» орендну плату - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах.

11.5.Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарями.

12.Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

12.1.За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

12.2.Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.

13.Прикінцеві положення

13.1.Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. За домовленістю Сторін Договір укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

13.2.Цей договір укладено у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у «Орендодавця», другий, третій, четвертий - у «Орендарів».

14.Реквізити сторін

«Орендодавець» Лозівська міська рада Харківської області Код ЄДРПОУ 06716633 місцезнаходження юридичної особи: Україна, 64602 м.Лозова Харківської області, вул.Ярослава Мудрого, буд.1 (в особі міського голови С.В.Зеленського) рахунок (ІВАЯ): КБКД 18010900 «Орендна плата за землю з фізичних осіб» рахунок НА 048999980000033211815020015 одержувач коштів: Лозівське УДКСУ Харківської області, код ЄДРПОУ 38053090, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.«Орендарі» ОСОБА_3 паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 07.02.2001 адреса: АДРЕСА_2 Ідентифікаційний номер 2418300051 ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Броварським РВ Управління ДМС в Київській області 27.10.2016 адреса: АДРЕСА_3 Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 01 10 2002 адреса: Україна, 07400 м. Бровари Київської області, вул.Некрасова буд.12 Ідентифікаційний номер 114900474715. Підписи сторін

«Орендодавець» (в особі міського голови С.В. Зеленського) МП.«Орендарі» (в особі ОСОБА_3 ) (в особі ОСОБА_1 ) (в особі ОСОБА_2 ) ».

Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка, яка належить Домаській сільській раді, правонаступником якої є Лозівська міська рада Харківської області, перебуває в оренді відповідача ОСОБА_3 . Останньому на праві власності належить 1/2 частини нежитлової будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, а інша 1/2 частини цієї будівлі належить позивачам, тому вони мають право на оренду вказаної земельної ділянки.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачами обрано правильний спосіб захисту порушеного права - визнання в судовому порядку укладеною додаткової угоди до договору оренди землі зі зміною сторони орендаря, на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, у червні 2021 року ОСОБА_3 подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року; закінчено у справі підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду».

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 1 261,12 грн витрат з оплати судового збору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачі, набувши право на 1/2 частини нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці комунальної власності, що перебуває в оренді відповідача, мають право на користування земельною ділянкою, на якій розташована їх частина нерухомості, шляхом оренди.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки як законом, так і спірним договором оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року передбачено, що право на зміну умов договору належить лише сторонам цього договору, а позивачі не є сторонами оспорюваного договору та не є правонаступниками сторін договору, то їх право на одержання в користування земельної ділянки, на якій розташовано їх об`єкт нерухомості, має вирішуватися в порядку, передбаченому законом - шляхом звернення до міської ради із заявою про надання в користування земельної ділянки комунальної власності з дотриманням відповідної процедури оформлення своїх орендних відносин.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Риженко А. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просять скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення вимог їх позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Крім того, заявники зазначають у касаційній скарзі, що апеляційний суд неправильно застосував статті 6, 30, частину першу статті 31 Закону України «Про оренду землі» та статті 31, частину першу статті 116, частину четверту статті 120, пункт «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та вказуються на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- дійшов помилкового висновку про обрання позивачами неефективного способу захисту свої прав;

- не врахував, що з набуттям позивачами права власності на частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерносховища вони автоматично, в силу прямої норми закону, без припинення в цілому договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2012 року між Домаською сільською радою м. Лозова Харківської області та ОСОБА_3 , набули право оренди спірної земельної ділянки за чинним договором оренди, пропорційно тій частці площі будівлі, що перебуває у їх власності;

- не звернув увагу на те, що набуття права оренди позивачами не залежить від того, чи відбулось документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендарів.

Також у касаційній скарзі заявники виклали клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині стягнення із них на користь відповідача витрат по сплаті судового збору до закінчення касаційного розгляду справи.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Риженко А. М., на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявникам строк на усунення недоліків, зокрема уточнити обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Лозівського міськрайонного суду Полтавської області матеріали справи № 629/3284/20; відмовлено у задоволенні клопотання заявників про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У січні 2024 року матеріали справи № 629/3284/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 грудня 2009 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_7 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі зерносховища, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н. О. 25 грудня 2009 року за реєстраційним номером 3905, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3778793. 25 грудня 2009 року право власності зареєстроване Лозівським бюро технічної інвентаризації БТІ 09 січня 2010 року, запис № 116 у книзі 1, реєстраційний № 29065557.

У вказаному договорі зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, не приватизована, державний акт на право власності на земельну ділянку не отримувався (згідно з довідкою, виданою Харківською регіональною філією державного підприємства «Центр земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» Лозівський районним відділом державної реєстрації від 22 грудня 2009 року, вих. № 1015/20-48), кадастровий номер не отримувався.

На момент придбання частини будівлі ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 10 серпня 1965 року серії НОМЕР_7 , виданим Броварським районним бюро державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 219, спадкова справа №7 /2015, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 березня 2017 року, індексний номер 81533410, наданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т. В., 1/4 частка нежитлової будівлі зерносховища, що знаходиться на АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 , належить на праві приватної власності сину спадкодавця ОСОБА_1 . Вид спільної власності - спільна часткова.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 01 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 217, спадкова справа № 7/2015, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 березня 2017 року, № 81531211, наданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Щербиною Т. В., 1/4 частки нежитлової будівлі зерносховища, що знаходиться на АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 - дружині спадкодавця. Вид спільної власності - спільна часткова.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 січня 2019 року № 153833810, вказана нежитлова будівля зерносховища належить на праві спільної часткової власності трьом особам: ОСОБА_9 , розмір частки якого складає 1/2; ОСОБА_1 , розмір частки якого складає 1/4; ОСОБА_2 , розмір частки якої складає 1/4.

На підставі рішення від 16 жовтня 2012 року № 153 XXX сесії VI скликання Домаської сільської ради м. Лозова Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду ОСОБА_3 », між Домаською сільською радою (орендодавцем) та ОСОБА_3 (орендарем) 23 жовтня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3940 га, у тому числі інші землі 0,3940 га, терміном на 49 років, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлового приміщення - складу для зберігання зернових культур, кадастровий номер 6323981103:00:000:0016. Договір зареєстровано у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2012 року за № 631100004000063.

Відповідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09 липня 2020 року, земельна ділянка, кадастровий номер 6323981103:00:000:0016, площею 0,3940 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Домаській сільській раді міста Лозова Харківської області (код ЄДРПОУ 22682299), має цільове призначення (вид використання) - 01.13. для іншого сільськогосподарського призначення, категорія землі - землі житлової та громадської забудови, форма власності - комунальна.

На підставі заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 25 червня 2019 року про внесення змін до договору оренди вказаної земельної ділянки, орендованій ОСОБА_3 у Домаської сільської ради м. Лозова Харківської області, щодо включення їх до цього договору співорендарями земельної ділянки, рішенням Лозівської міської ради від 30 серпня 2019 року № 1715 «Про внесення змін до рішень міської ради» внесено зміни у вищевказаний договір оренди земельної ділянки та викладено його в редакції додаткової угоди. За новою редакцією договору співорендарями земельної ділянки, кадастровий номер 6323981103:00:000:0016, окрім ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зазначений проект додаткової угоди у чотирьох примірниках був надісланий Лозівською міською радою представнику позивачів, підписаний останніми та повернутий міській раді для підписання іншими сторонами договору, а саме - Лозівською міською радою та відповідачем ОСОБА_10 .

Відповідно до листа Лозівської міської ради від 26 травня 2020 року № 2725/02-13-7, Лозівською міською радою направлено на адресу співорендаря ОСОБА_11 лист з пропозицією підписати проекти угод та чотири примірники додаткових угод про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року (державна реєстрація - 16 листопада 2012 року).

На вказаний лист-пропозицію співорендарем ОСОБА_12 надана відповідь, що пропозиція є неприйнятною для його сторони та листом від 18 грудня 2019 року повернув до Лозівської міської ради.

Враховуючи наявну відмову ОСОБА_3 від підписання угоди, Лозівською міською радою запропоновано позивачам звернутись з позовом до суду про визнання угоди укладеною.

Правове обґрунтування

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом частини першої статі 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пункту «е» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами права на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами три та чотири статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Стаття 31 ЗК України, якою визначені підстави припинення договору оренди, встановлює, що однією з таких підстав є набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування тільки після припинення користування ними в порядку, визначеному законом.

Аналіз наведених норм вказує на те, що у зв`язку з переходом права власності на будівлю до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будівлею, однак право користування земельною ділянкою попереднього користувача припиняється та набувається (переоформлюється) власником будівлі у встановленому законом порядку та такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення/наданні в оренду зазначеної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав.

Водночас відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачі, набувши право на 1/2 частини нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці комунальної власності, що перебуває в оренді відповідача, на підставі положень статті 120 ЗК України мають право на користування земельною ділянкою, на якій розташована їх частина нерухомості, шляхом оренди.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки як законом, так і спірним договором оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2012 року передбачено, що право на зміну умов договору належить лише сторонам цього договору, а позивачі не є сторонами оспорюваного договору та не є правонаступниками сторін договору, то їх право на одержання в користування земельної ділянки, на якій розташовано їх об`єкт нерухомості, має вирішуватися в порядку, передбаченому законом - шляхом звернення до міської ради із заявою про надання в користування земельної ділянки комунальної власності з дотриманням відповідної процедури оформлення своїх орендних відносин.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17, є безпідставними з огляду на таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Так, у постанові від 07 листопада 2018 року у господарській справі № 910/20774/17 за позовом приватного акціонерного товариства та товариство з обмеженою відповідальністю до Київської міської ради про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Натомість у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій вирішували спір між фізичними особами щодо визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Отже, у наведеній заявником постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявників про не врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставним. Крім того, вказані висновки суду касаційної інстанції по своїй суті не суперечать висновкам апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з набуттям позивачами права власності на частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерносховища вони автоматично, в силу прямої норми закону, без припинення в цілому договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2012 року між Домаською сільською радою м. Лозова Харківської області та ОСОБА_3 , набули право оренди спірної земельної ділянки за чинним договором оренди, пропорційно тій частці площі будівлі, що перебуває у їх власності, є необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що апеляційний суд у цій справі підтвердив факт того, що позивачі набули право оренди спільної земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на частки нежитлової будівлі зерносховища, однак дійшов висновку про те, що обраний позивачами у цій справі спосіб захисту щодо формального оформлення набутого ними права є неналежним, а тому відмовив у задоволенні їх позову з цих підстав.

Аргументи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статей 6, 30, частину першу статті 31 Закону України «Про оренду землі» та статті 31, частину першу статті 116, частину четверту статті 120, пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України у відносинах, що є подібними до тих що склалися у цій справі є безпідставними з огляду на те, що практика суду касаційної інстанції щодо питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на будівлю, споруду, що розміщені на ній, та застосування вказаних норм земельного законодавства є сталою.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявників з правильністю висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі апеляційним судом судового рішення.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Риженко Анатолій Миколайович, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник