Ухвала

від 03.10.2024 по справі 629/3284/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 629/3284/20

провадження № 61-14920св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Лідовця Руслана Анатолійовича , Луспеника Дмитра Дмитровича , від розгляду справи за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Лозівська міська рада Харківської області, про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено. Визнано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 жовтня 2012 року між Домаською сільською радою м. Лозова Харківської області та ОСОБА_1 , зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області 16 листопада 2012 року за № 631100004000063 - укладеною в редакції, наданій Лозівською міською радою.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 1 261,12 грн витрат по оплаті судового збору.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в особі свого представника - ОСОБА_6 , у жовтні 2023 року звернулися засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявникам строк на усунення недоліків, зокрема уточнити обґрунтування підстав касаційного оскарження.

У визначений строк заявники усунули недоліки касаційної скарги шляхом направлення до Верховного Суду касаційної скарги у новій редакції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження; витребувано з Лозівського міськрайонного суду Харківської області матеріали справи № 629/3284/20; відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року.

У січні 2024 року матеріали справи № 629/3284/20 надійшли до Верховного Суду.

На офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., яка скріплена електронним цифровим підписом особи, яка її подає.

Заява мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у складі судді-доповідача Гулейкова І. Ю. касаційну скаргу залишено без руху та надано заявникам строк на усунення недоліків, зокрема уточнити обґрунтування підстав касаційного оскарження. 13 листопада 2024 року представник позивачів подав уточнену касаційну скаргу. Незважаючи на порушення строку, встановленого для усунення недоліків касаційної скарги, і відсутність у додатках до касаційної скарги доказів, які б підтверджували поважність пропуску такого строку та фактичну відсутність обґрунтування підстав для відкриття, Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою. Також обставиною, що викликає сумніви в неупередженості або об`єктивності судді Ганзенко І. І. вважає бездіяльність судді Гулейкова І. Ю. у виконанні вимог частини десятої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зокрема, зазначає, що рекомендоване поштове відправлення суду касаційної інстанції не надіслано за його адресою реєстрації у місті Лозова Харківської області, де з квітня 2022 року проживають його родичі. Оскільки зазначені обставини заявник вважає нічим іншим, як викликом законності і правосуддю з боку суддів Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. Р., Луспеника Д. Д., замахом на його майнове право, він вимушений був звернутися до керівництва Національного антикорупційного бюро України. Зазначені обставини, на думку заявника, доводять пряму зацікавленість колегії суддів та є об`єктивними критеріями для відводу.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. у справі № 629/3284/20, суд виходить із наступного.

У відповідності до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. у справі № 629/3284/20 є необґрунтованою, оскільки по своїй суті є незгодою заявника з прийнятим суддями процесуальним рішенням, а саме ухвалою про відкриття касаційного провадження, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Доводи заявника щодо порушення судом обов`язку направлення судової кореспонденції за його адресою реєстрації у місті Лозова Харківської області, де з квітня 2022 року проживають його родичі є необґрунтованими, оскільки матеріали касаційного провадження свідчать, що копії ухвали про відкриття провадження у справі та касаційної скарги з доданими матеріалами двічі (02 січня 2024 року та 14 лютого 2024 року) направлялися ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та двічі поверталися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що колегія суддів Верховного Суду Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Доводи заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. у цій справі по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1 з прийнятим процесуальним рішенням, що, відповідно до статті 36 ЦПК України, не є підставою для відводу колегії суддів.

Отже, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість колегії суддів Верховного Суду Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Верховного Суду: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., тому у відповідності до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Верховного Суду: Гулейкову Ігорю Юрійовичу, Лідовцю Руслану Анатолійовичу, Луспенику Дмитру Дмитровичу від розгляду справи за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Лозівська міська рада Харківської області, про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Гулейкова Ігоря Юрійовича, Лідовця Руслана Анатолійовича, Луспеника Дмитра Дмитровича передати для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник