Постанова

від 31.10.2007 по справі 10/107-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/107-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.10.07                                                                                       Справа №10/107-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Соколові А.А.,

за участю представників:

позивача:      Верлата О.М., довіреність №20/3-985 від 03.09.07р.;

відповідача:  Даниленко А.Г., довіреність б/н від 31.10.07р.;

відповідача:  Тоцький А.С., довіреність б/н від 17.10.07р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонавтотранс», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2007р. по справі                            №10/107-07

за позовом:   Відкритого акціонерного товариства «Херсонавтотранс», м. Херсон (далі – ВАТ «Херсонавтотранс»)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Херсонське АТП-16527», м. Херсон (ВАТ «Херсонське АТП-16527»)

про стягнення 4 293 грн. неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2913 від 30.10.2007 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий: Колодій Н.А., судді: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В. Справу прийнято до провадження колегією суддів.

Відкрите акціонерне товариство «Херсонавтотранс» звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Херсонське АТП-16527» про стягнення неустойки у розмірі 4 293 грн.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.06.2007 року у справі                   №10/107-07 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що строк дії договору №88 від 31.12.2004 року закінчився в 2005 році, тому стягнення неустойки за вказаним договором є безпідставним. З посиланням на ст.216 ГК України, господарський суд відмовив у стягненні неустойки і за іншим договором, який було визнано в судовому порядку укладеним, з посиланням не те, що  позивачем не представлено суду передбачених за цим договором актів про порушення, що виключає в даному випадку стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (Відкрите акціонерне товариство «Херсонавтотранс») звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2007 року у справі №10/107-07 та винести нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ «Херсонавтотранс» до ВАТ «Херсонське АПТ-16527» про стягнення 4 293 грн., держмита у сумі 102 грн., ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн., разом - 4 513 грн. Позивач також просить залучити до участі в засіданні суду апеляційної інстанції керівника ВАТ «Херсонське АПТ-16527» Монастирьова Ю.В. в порядку ст. 30 ГПК України, витребувати у нього узгоджену сторонами форму додатку №2 (акта) до договору № 2 «про забезпечення перевезень пасажирів і багажу». Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на відсутність договірних відносин між сторонами  по справі., адже вони фактично не припинялись і продовжувались на умовах договору № 88 від 31.12.2003 року. Заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що в редакції договору № 1 від 30.12.2004 року «Про забезпечення перевезень пасажирів та багажу», ініційованого ВАТ «Херсонське АПТ-16527», сам відповідач запропонував свою відповідальність та виплату штрафів нашому підприємству за зриви рейсів з вини Перевізника: за проїзд автобусом автостанції без зупинки в міжміському, міжобласному та приміському сполученні. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пункт 4.3.2 Договору, оскільки сторонами взагалі не були узгоджені форми актів, які є додатками № 1 та № 2 до Договору. Апелянт зазначає, що з боку перевізника було зафіксовано 1943 порушення договірних зобов'язань, за що йому нарахована сума неустойки 4 293 грн. Відповідач не заперечує проти сплати неустойки за порушення договірних зобов'язань, про що свідчать його листи №№ 01-598, 10-527 від 27.11.2006 р. Однак суд безпідставно проігнорував ці листи відповідача, трактуючи їх як односторонні документи, які є неспростовними доказами визнання ним позовних вимог.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що господарський суд Херсонської області вірно застосував норми матеріального та процесуального законодавства. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного. Стверджує, що доводи апелянта про те, що в разі фактичного виконання сторонами умов Договору він вважається продовженим, є безпідставними. Відповідач також вважає, що факт неузгодженості актів не дає підстав не застосовувати пункт 4.3.2 Договору. Жодних Актів про виявлені порушення  (узгоджених або неузгоджених сторонами) апелянт не надавав. До того ж, наявність лише претензії Позивача щодо сплати штрафних санкцій, навіть з доказами про її направлення іншій стороні, не може вважатись підставою для задоволення позовних вимог. Відповідач також наполягає на тому, що листи ВАТ «Херсонське АТП-16527» - це односторонні документи, які не змінювали умов укладеного договору, про що зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

В судовому засіданні 31.10.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.           Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Херсонавтотранс» і ВАТ «Херсонське АТП 16527» був укладений договір №88 від 31.12.2003 року про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області (далі - договір №88).

Згідно з п. 3.1.1. вказаного договору (з врахуванням протоколу розбіжностей), за кожний зрив рейсу з вини "Перевізника" (відповідача по справі) на автовокзалі чи автостанції формування в початковому та кінцевому пунктах маршруту "Перевізник" виплачує "Херсонавтотрансу" неустойку в розмірі 3 грн. за кожний зірваний рейс у міжміському сполученні і 1 грн. - у приміському сполученні. Не заїзд на автостанцію, передбачену розкладом руху, без поважних причин, або подачу автобуса з запізненням більше, ніж на одну годину, вважається зривом рейсу.

Відповідно до пункту 6.3. договору №88 договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про своє бажання його розірвати, то договір вважається діючим на наступний рік і так кожного року.

Як вбачається із заяви №12/142 від 20.12.2004 року (міститься в матеріалах справи), відповідач повідомив позивачу про закінчення строку дії договору та запропонував надати новий проект договору "Про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області на 2005 рік".

Враховуючи  зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач відмовився від пролонгації договору №88, строк дії  цього договору з 01.01.2005 року закінчився, тому нарахування позивачем неустойки за період березень-серпень 2006 року є безпідставним.

Доводи позивача стосовно того, що сторони фактично продовжували виконувати умови вказаного договору, що свідчить про його пролонгацію, колегією суддів до уваги не приймаються, як безпідставні, так як не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2006 р. по справі №11/96-ПД-05, визнано укладеним між ВАТ "Херсонавтотранс" та ВАТ "Херсонське АТП-16527" договір № 2 про забезпечення перевезень пасажирів та багажу (далі – договір №2).

Відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2 вказаного договору, за зрив кожного рейса з вини Перевізника на міжміському, міжобласному сполученні Перевізник (відповідач) сплачує Автостанції (ВАТ "Херсонавтотранс") штраф у розмірі 10 грн., на приміському сполученні - 2 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору ВАТ "Херсонавтотранс" на адресу ВАТ "Херсонське АТП 16527" надсилались претензії про сплату неустойки, які відповідач залишив без задоволення: №253 від 10.04.2006 р., №312/1 від 12.05.2006 р., №465 від 16.06.2006 р., №554 від 11.07.2006 р., №4/3-514 від 09.08.2006 р. №719 від 09.09.2006 р. №8/3-834 від 23.11.2006 р., №8/3-833 від 23.11.2006р.

Згідно зі ст. 216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4.3.2. Договору №2 "Про забезпечення перевезень пасажирів та багажу" встановлено, що на порушення, передбачені п. 4.2.1 і 4.2.2 договору, складаються акти (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору і направляються Перевізнику для ознайомлення та вжиття відповідних заходів.

Отже, сторони  узгодили порядок  та  підстави  застосування санкцій за порушення перевізником  умов  договору. Як свідчать матеріали справи, позивачем не представлено суду першої інстанції передбачених договором актів про порушення перевізника. Не надано таких документів і суду апеляційної інстанції.

Виходячи з викладених обставин,  колегія  суддів вважає, що господарський суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про відмову в задоволення позовних вимог. Правових підстав для скасування рішення господарського суду немає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищезазначеним.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - позивача  у справі.           

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України , суд -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонавтотранс»,                  м. Херсон, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2007 року у справі №10/107-07 – без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.