Рішення

від 05.09.2023 по справі 754/2653/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2251/23

Справа №754/2653/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача Басараб Н.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви, визнання недійсними свідоцтв про визнання недійсним свідоцтва про спадщину. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина, яку прийняв син ОСОБА_3 і якому на частину спадкового майна 29.04.2021 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_4 на день смерті в шлюбі не перебувала, проте з 1970 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, після смерті якого також відкрилась спадщина, і яку прийняв ОСОБА_1 та на яку претендує позивач, який подав заяву про прийняття спадщину. З 1970 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, не перебуваючи між собою у шлюбі, і за час проживання набули спільне майно. 15.02.2021 року приватним нотаріусом КМНО Іракелян О.І. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 за №4/2021. ОСОБА_3 02.06.2021 року подав заяву приватному нотаріусу Аракелян О.І. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 у червні 2021 року звернувся до суду з позовом, і в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №756/9629/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення факту придбання нерухомого майна внаслідок спільної праці, визнання об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права класності на спадкове майно . 25.01.2023 року ОСОБА_3 стало відомо, що незважаючи на приписи Закону України «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року, щодо зупинення вчинення нотаріальних дій до вирішення справи судом, приватний нотаріус КМНО Аракелян О.І. вчинила дії з видачі Свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 на частину корпоративних прав ТОВ «Пальміра-Київ», ТОВ «Укрвіміс», Виробничого кооперативу «Полярний», чим порушила права позивача. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 23.01.2023 року приватним нотаріусам КМНО Аракелян О.І. ОСОБА_1 на частину корпоративних прав ТОВ «Пальміра-Київ, ТОВ «Укрвісім», Виробничого кооперативу «Полярний».

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

24.03.2023 року від представника відповідача до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що доводи позивача є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства. Відповідач отримав вказані свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало його померлому дядьку як спадкоємець за законом 2 черги за правом представлення внаслідок смерті свого батька. Заповіту відносно майна його дядько не складав. Позивач взагалі не є спадкоємцем дядька відповідача. Існування спору відносно спадкового майна та подання позивачем позову не створює жодним чином в нього права спадкоємця без набрання відповідним судовим рішенням законної сили. Отже, підстави для визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину відсутні, оскільки вказані свідоцтва видані спадкоємцю за законом 2 черги, спадкоємців за законом 1 черги немає як і немає складеного спадкодавцем заповіту. Позивач не є спадкоємцем померлого дядька відповідача, жодних документів, в тому числі судових рішень, які б підтверджували права на спадкування у позивача, немає, а тому права позивача не є порушеними і позивач взагалі не має права звертатися з іним позовом.На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.05.2023 року до суду надійшла Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_5 . Батько позивача - ОСОБА_7 та померлий були рідними братами. 15.02.2021 р. приватним нотаріусом КМНО Аракелян О.І. була заведена спадкова справа відносно померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрована в спадковому реєстрі за №67204361 стрована у нотаріуса за № 4/2021. Приватний нотаріус Аракелян О.І., відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутнє свідоцтво про народження батька позивача - ОСОБА_7 , що унеможливило встановлення спільних батьків дядька та батька позивача та як наслідок унеможливило встановлення родинних відносин між дядьком та батьком позивача. Державний архів Кіровоградської області надав відповідь щодо неможливості видачі витягу про народження батька позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Йосипівка, Благовіщенського району, Кіровоградської області у зв`язку з тим, що актовий запис про народження ОСОБА_7 відсутній. Відповіддю Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Благовіщенського РВ ДРА цивільного стану від 06.05.2021 року, повідомлено, що книги за 1939, 1940, 1941,1943, 1944, 1945 роки по відділу збереглися та передані до Державного архіву. Книги за 1942 рік не збереглися та не передані до Державного архіву. Позивач за зустрічним позовом є єдиним спадкоємецем свого дядька у порядку спадкування за законом 2 черги за правом представления внаслідок смерті свого батька. Заповіту відносно майна його дядько не складав. Дядько позивача - ОСОБА_5 був співзасновником в наступних юридичних особах: ТОВ "УКРВІМІС" - 70% частки в статутному капіталі належало спадкодавцю; ТОВ "ПАЛЬМІРА-КИЇВ" - 50% частки в статутному капіталі належало спадкодавцю; Виробничий кооператив "ПОЛЯРНИЙ" - 25% паїв, що дорівнює 25% майна виробничного кооперативу, належало спадкодавцю. На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом просить суд встановити факт родинних відносин, а саме встановити факт того, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 70 % частки в статутному капіталі ТОВ «УКРВІМІС» у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 50 % частки в статутному капіталі ТОВ «ПАЛЬМІРА-КИЇВ» у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 25 % паїв, що дорівнює 25 % майна, Виробничого кооперативу «ПОЛЯРНИЙ» у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року задоволено клопотання відповідача про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Аракелян О.І., про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2023 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повністю підтримав позовні вимоги первісного позову та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Відповідач та представник відповідача проти основного позову заперечували, повністю підтримали зустрічний позов, просили його задовольнити.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Аракелян О.І. - у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, що була прийнята позивачем ОСОБА_3 , та якому на частину спадкового майна 29.04.2021 року було подано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

15.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 за заявою відповідача ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_3 02.06.2021 року подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення факту придбання нерухомого майна внаслідок спільної праці, визнання об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на спадкове майно, а відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

23.01.2023 року приватним нотаріусом Аракелян О.І. видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 на частину корпоративних прав ТОВ «Пальміра-Київ», ТОВ «Укрвіміс», ВК «Полярний».

Звертаючись до суду з основним позовом, позивач вказує про те, що свідоцтво про право на спадщину від 23.01.2023 року видано з порушенням вимог діючого законодавства, а тому повинно бути визнано недійсним.

Вирішуючи по суті основні позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною 3 статті 1266 ЦК України визначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони бути живими на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, на даний час позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, при цьому належних та достовірних доказів на підтвердження того, що він має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , не надав.

Факт існування спору відносно спадкового майна та подання позивачем позову до суду не створює жодним чином у нього прав спадкоємця без набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Виходячи з вимог діючого законодавства, встановлених у даній справі обставин, оцінюючи належність та допустимість наданих сторонами доказів, суд вважає, що підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.01.2023 року недійсним немає, оскільки вказане свідоцтво видано нотаріусом спадкоємцю ІІ черги, при цьому спадкоємців І черги немає, як і немає складеного спадкодавцем заповіту. Позивач не є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , належних та допустимих доказів на підтвердження свого права на спадщину не надав, а тому будь-які його права видачею вказаного свідоцтва порушено не було.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, позивач вказує про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та померлий ОСОБА_5 були рідними братами. На даний час позивач не має можливості підтвердити у повному обсязі факт родинних відносин, оскільки у нього відсутнє свідоцтво про народження батька ОСОБА_7 .

Крім того, Державний архів Кіровоградської області надав відповідь щодо неможливості видачi витягу про народження батька заявника ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що актовий запис про народження відсутній. Одночасно повідомлено, що книги реєстрації актів громадянського стану народження у населених пунктах Ульяновського району Кіровоградської області за 1942 рiк до архіву на зберігання не надходили. Місцезнаходження документів архіву невідомо. Вiдповiддю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Благовіщенського РВ ДРА цивільного стану від 06.05.2021 повідомлено, що книги за 1939, 1940, 1941,1943, 1944, 1945 роки по відділу збереглися та передані до Державного архіву. Книги за 1942 рік не збереглися та не передані до Державного архіву. Спору про право в даній ситуації не може бути, оскільки встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, адже його встановлення буде лише підтверджувати факт кровного споріднення.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 64 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Йосипівською сільською радою Ульянівського району Кіровоградської області 10.03.2007.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян Оленою Іванівною відкрито спадкову справу № 4/2021, зареєстровану в спадковому реєстрі за №67204361.

Листом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян О.I. повідомила заявнику, що свідоцтво про народження ОСОБА_7 не було пред`явлено нотаріусу. Цей факт унеможливлює встановлення родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Державний архів Кіровоградської області на заяву від 22.02.2021 вх. від 22.02.2021 № Ц-307/02-47 листом надав відповідь, що у книгах реєстрації актів громадянського стану про народження у населених пунктах Ульяновського району, Кіровоградської області за 1941, 1943 роки актовий запис про народження ОСОБА_7 відсутній. Одночасно повідомлено, що книги реєстрації актів громадянського стану народження у населених пунктах Ульяновського району Кіровоградської області за 1942 рiк до архіву на зберiгання не надходили. Місцезнаходження документів архіву невідомо.

З листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Благовіщенського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 06.05.2021 №147-22.1-09 на №364/21.5-97 від 28.04.2021 вбачається, що книги за 1939, 1940, 1941, 1943, 1944, 1945 роки по відділу збереглися та передані до Державного архіву. Книги за 1942 рік не збереглися та не передані до Державного архіву.

На підтвердження заявленої вимоги позивачем за зустрічним позовом надано посвідку про народження від 28.10.1944 ОСОБА_5 , де батьком вказано ОСОБА_8 , а матір`ю зазначено ОСОБА_9 .

Згідно з погосподарською книгою № 1 Йосипівської сільської ради на 1961, 1962, 1963 роки, (особовий рахунок 178) ОСОБА_9 мала двох синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1 від 22.05.1957 року ОСОБА_9 членами сім`ї зазначені син ОСОБА_7 та син ОСОБА_5 .

У військовому квитку НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як членів сім`ї, вказано мати - ОСОБА_9 , брат ОСОБА_7 .

Крім того, у військовому квитку НОМЕР_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як членів сім`ї вказано мати ОСОБА_9 , брат - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_10 .

Відповідно до довідки Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 22.02.2021 № 63 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно перебував у родинних стосунках з громадянами: ОСОБА_8 , 1907 року народження, - батько; ОСОБА_9 , 1910 року народження, - мати; ОСОБА_11 , 1949 року народження, - дружина; ОСОБА_1 , 1982 року народження, - син; ОСОБА_10 , 1986 року народження, - син; ОСОБА_5 , 1944 року народження, - рідний брат.

Як роз`яснено у п. 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з вимогами ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є рідними братами, а відповідно ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_5 , а тому і зустрічні позовні вимоги у частині встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно статті 1261 ЦК України до першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця.

Відповідно до ст.. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною 3 статті 1266 ЦК України визначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони бути живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся у встановлений діючим законодавством строк до приватного нотаріуса КМНО Аракелян О.І. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу.

Але у видачі свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки між заявником та померлим, що стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

На підставі викладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, при цьому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 4294, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 203, 225, 362, 1262, 1266, 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про практику у справах про спадкування", постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме встановити факт того, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 70 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІМІС» (код ЄДРПОУ 21498748) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 50 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА-КИЇВ» (код ЄДРПОУ 21640181) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 25 % паїв, що дорівнює 25 % майна, Виробничого кооперативу «ПОЛЯРНИЙ» (код ЄДРПОУ 21624319) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4294, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач (за основним позовом) - ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач (за основним позовом) - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 26 вересня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська