Ухвала

від 19.09.2023 по справі 523/16119/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16119/23

Провадження №2/523/5468/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши заявупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката СубботіноїЛ.В.про забезпеченняпозову поцивільній справі№523/16119/23за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙКОМПЛЕКС» простягнення заборгованостіза договорамизворотної безвідсотковоїпозики,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Субботіної Л.В. звернувся до суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» про стягнення заборгованості за договорами зворотної безвідсоткової позики. Відповідно до поданої позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» заборгованість з поворотної фінансової допомоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 206 100 дол. США.

Разом із позовною заявою, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Субботіна Л.В.подала заяву про забезпечення позову, якою просить:

-накласти арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС», в межах ціни позову 206100,00 дол. США.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, адвокат Субботіна Л.В. зазначає, що між позивачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» з 23.04.2013 року по 20.07.2014 року укладено 10 договорів позики, за якими ТОВ отримало від ОСОБА_1 тимчасову зворотну безвідсоткову позику на загальну суму 1646730 грн, що еквівалентно 206100,00 дол. США. Факт надання фінансової допомоги підтверджується Актами приймання-передачі до договорів. Відповідно до укладених договорів, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню, за вимогою позивача. Листом - вимогою від 23.05.2023 року позивач вимагав від відповідача повернути поворотну фінансову допомогу в розмірі 206100,00 грн., протягом 30 днів від дня пред`явлення цієї вимоги, тобто до 23.06.2023 року. Однак, відповідач своїх зобов`язань з повернення позики не виконав. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду. Відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Сторони до суду не викликались, в порядкуст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, проаналізувавши матеріали заяви про забезпечення позову, позовної заяви, вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1ст.150ЦПКУкраїни позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того,ст. 150 ЦПК Україниімперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» являється стягнення заборгованості за договорами зворотної безвідсоткової позики, на загальну суму 206100,00 дол. США.

Разом із тим, суд зазначає, що заява про забезпечення позову зовсім не обґрунтована. Фактично, описова частина заяви містить лише опис договірних взаємовідносин сторін, та норм матеріального права, судової практики.

При цьому, в заяві не зазначено: в чому ризики невиконання можливого рішення суду про стягнення суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги; чим саме обумовлена необхідність застосування заходів забезпечення позову; в чому існує очевидна загроза порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Також, в заяві не зазначено на яке саме нерухоме майно заявник просить суд накласти арешт, виходячи із принципу співмірності заходів забезпечення позову предмету позов.

Одночасно, суд зауважує на тому, що має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин.

У даному випадку, судом встановлено, що нерухоме майнотовариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ», згідно договору іпотеки №604 від 21.05.2018 року, посвідченого приватних нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Земельні ділянки перебувають у товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» на правах оренди. Це підтверджується Інформаційною довідкою №327826166 від 03.04.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наданою представником заявника разом із заявою.

Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновків, що вжиттям таких заходів забезпечення, як арешт на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС», можуть бути порушені права третіх осіб, а саме іпотекодержателя Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ».

При цьому, суд зауважує на тому, що наявна на нерухомому майні заборона його відчуження, за зобов`язаннями перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ», фактично і так унеможливлює реалізацію товариством його нерухомого майна.

Також, суд враховує, що предметом позову є стягнення саме грошових коштів, у свою чергу заява про забезпечення позову не містить доказів відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» грошових коштів на рахунках, що обумовлювало би необхідність накладення арешту саме на нерухоме майно. При цьому, суд зазначає що ОСОБА_1 є засновником (учасником) учасником товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС».

Додатково суд зазначає, що ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 04.07.2023 року по справі № 523/10837/23 вже було відмовлено у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Субботіної Л.В. про забезпечення позову до подачі позовної заяви по цивільній справі №523/10837/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС» про стягнення заборгованості за договорами зворотної безвідсоткової позики.

В свою чергу, заява про забезпечення позову, яка розглядається наразі, зовсім не відрізняється змістом та поданими доказами від заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви по цивільній справі №523/10837/23.

Також, суд вважає, що залучення представником позивача - адвокатом Субботіною Л.В. до заяви про забезпечення копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №14-729цс19, як можливої підстави для застосування заходів забезпечення, не впливає на попередні висновки суду, оскільки постанова Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, яка переглядалась Великою Палатою, обгрунтована тим, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності, що не доведено жодними доказами у даному випадку. Тобто, доказова база по справі № 14-729цс19 та по даній справі не є тотожною, що суттєво впливає на оцінку судом необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку щодо залишення заяви про забезпечення позову без задоволення, з підстав її необґрунтованості.

Керуючись ст.ст.149-153,259-260,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Узадоволені заявипредставника заявника ОСОБА_1 адвоката СубботіноїЛ.В.про забезпеченняпозову поцивільній справі№523/16119/23за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«ОДЕСЬКИЙ ОСЕТРИННИЦЬКИЙКОМПЛЕКС» простягнення заборгованостіза договорамизворотної безвідсотковоїпозики - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена 19.09.2023 року.

Суддя: К.О. Далеко