Постанова

від 19.09.2023 по справі 758/5181/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/5181/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10600/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у складі судді Ларіонової Н.М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: комунальне підприємство «Куренівське Подільського району м. Києва» про визначення порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: комунальне підприємство «Куренівське Подільського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні частиною квартири,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: КП «Куренівське Подільського району м. Києва» про визначення порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: КП «Куренівське Подільського району м.Києва» про усунення перешкод в користуванні частиною квартири.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність ухвали суду та вважає її такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутня будь-яка довідка про направлення СМС повідомлення про призначення справи до розгляду на 22 листопада 2022 року на 14 год. 00 хв. на адресу ОСОБА_1 , що свідчить про неналежне повідомлення про день, час і місце розгляду справи.

Вказує, що саме в цей період часу було відсутнє світло, не працював Інтернет, був відсутній телефонний зв`язок, громадський транспорт не працював, судові засідання в суді також не проводилися. На офіційному веб-сайті судової влади України на той період часу ніяких оголошень про розгляд справи не було.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та його представника адвоката Константинова О.Г., які просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Убачається, що ОСОБА_1 подаючи апеляційну скаргу просив скасувати ухвалу суду у повному обсязі як щодо основного так і зустрічного позову, між тим колегія суддів визнає доводи щодо скасування ухвали в частині основного позову такими, що не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання ОСОБА_1 позивачами за основним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 повноважень на оскарження в їх інтересах ухвали суду в частині залишення судом без розгляду поданої ними позовної заяви.

За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для перегляду ухвали суду, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 та перевіряючи доводи ОСОБА_1 , щодо залишення без розгляду поданого ним зустрічного позову вважає зазначити наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи без розгляду позов, заявлений ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивач будучи належним чином повідомленими повторно в судове засідання не з`явився, доказів поважності причин неявки до суду не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом.

В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Diya 97 проти України", справа № 19164/04).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року за позовом ОСОБА_6 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с. 31 т.1).

31 серпня 2015 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 , який протокольною ухвалою від 02 вересня 2015 року об`єднано з основним (а.с. 52-62 т.1).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 157-160 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2016 року залишено без змін (а.с. 240-242 т.1).

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року рішення районного суду та апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 92-97 т.2).

27 серпня 2019 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято справу до провадження та призначено в судове засідання на 27 листопада 2019 року о 11 год. 30 хв.

Під час провадження справи позивач та його представник неодноразово були присутніми в судових засіданнях, приймали участь у справі.

Убачається, що у період з 24 вересня 2020 року по 25 липня 2021 року судові засідання призначені у цей період не відбулися.

Встановлено, що 26 липня 2021 року в судовому засіданні було закрито підготовче провадження й справу призначено до розгляду на 18 листопада 2021 року (а.с. 189-190 т.2).

При цьому, 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 прибув до суду, про що міститься розписка (а.с. 195 т.2), між тим судове засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 22 березня 2022 року о 10 год 00 хв. (194 т.2).

Залишаючи позов без розгляду, районний суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився у судові засідання 22 серпня 2022 року та 22 листопада 2022 року, про причини неявки суд не повідомив.

Між тим, як убачається з матеріалів, розгляд справи судом на 22 серпня 2022 року, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, не призначався, судові повістки учасникам справи на вказану дату не направлялися, а тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду про неявку позивача в судове засідання в указаний день.

Відповідно до інформації, яка міститься у справі, в судове засідання, призначене на 22 березня 2022 року учасники справи не з`явилися (а.с. 199 т.2), у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 22 листопада 2022 року (а.с. 201 т.2).

До справи долучено копію судової повістки про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 14 год. 22 листопада 2022 року, проте докази отримання указаної судової повістки позивачем за зустрічним позовом, у справі відсутні (а.с.201 т.2).

Верховний Суд указав, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Отже, за змістом положень ст.ст.257, 223 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача (двічі поспіль) в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують факт неналежного повідомлення ОСОБА_1 та відсутність доказів на підтвердження його повторної неявки в судове засідання без поважних причин, а тому у районного суду були відсутні правові підстави для залишення зустрічного позову без розгляду.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладені обставини, ухвала Подільського районного суду міста Києва суду в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до того ж суду.

У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 повноважень на оскарження ухвали суду в іншій частині, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: комунальне підприємство «Куренівське Подільського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні частиною квартири скасувати, а справу в цій частині направити на продовження розгляду до того ж суду.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: