Постанова

від 26.06.2019 по справі 758/5181/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа 758/5181/15-ц

провадження № 61-13961 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа - комунальне підприємство Куренівське Подільського району міста Києва ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Супрун Г. Б. від 15 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є., від 23 березня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 на сім`ю із чотирьох чоловік: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - матір ОСОБА_6 , яка померла у 1975 році, була отримана квартира АДРЕСА_1 . Наймачем була ОСОБА_6 , яка померла у 2009 році. Після її смерті зміна наймача на іншого члена сім`ї не відбулася. Позивачі погодили, що наймачем спірної квартири, замість померлої, стане ОСОБА_3 , проти чого заперечував ОСОБА_5 Квартира не приватизована та відповідно до поверхового плану, що доданий до технічного паспорту станом на 2006 рік, мала загальну площу 59,4 кв. м та складається із трьох жилих кімнат площею 42,9 кв. м (20 кв. м, 12,9 кв. м, 10,0 кв. м), кухні - 6,6 кв. м., ванної кімнати - 1,9 кв. м, вбиральні - 0,9 кв. м, коридору - 5,2 кв. м, вбудованої шафи - 1,9 кв. м, балкону - 2,6 кв. м.

Позивачі зазначали, що між сторонами склалися неприязні стосунки з приводу користування квартирою. Відповідач систематично порушував правила спільного проживання та добросусідства, внаслідок чого позивачі, разом з дітьми змушені були проживати в кімнаті 20 кв. м, яка є прохідною, а відповідач у кімнаті 10 кв. м. Із урахуванням кількості мешканців квартири, які не є членами однієї сім`ї, у кімнаті 20 кв. м було збудовано гіпсокартонну перегородку. Після перепланування квартира мала три ізольовані кімнати, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим у 2015 році. Кімнатою площею 13,3 кв. м мала намір користуватися ОСОБА_3 та її малолітня дитина; кімнатою площею 9,9 кв. м користувався ОСОБА_5 ; кімнатою площею 13,3 кв. м із прилеглим балконом, мала намір користуватися ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 Інші приміщення залишилися в загальному користуванні. Позивачі зазначили, що під час перепланування втручання в несущі конструкції не відбулося, тому на здійснення переобладнання дозвіл у 2015 році не був потрібен. Після перепланування було видано технічний паспорт на квартиру.

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні частиною квартири шляхом зобов`язання відповідачів привести приміщення у попередній стан.

Позовна заява мотивована тим, що після самостійного перепланування кімнати площею 20 кв. м у спірній квартирі відбулося штучне погіршення житловим умов, що є недопустимим. Вказує, що переобладнання кімнати відбулося ще до того, як позивачі отримали у 2015 році технічний паспорт.

Протокольною ухвалою суду від 02 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_5 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділено у користування ОСОБА_3 та її донці ОСОБА_4 кімнату площею 13,3 кв. м; виділено у користування ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 кімнату площею 12,9 кв. м; виділено у користування ОСОБА_5 кімнату площею 9,9 кв. м. Змінено договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , визнано ОСОБА_3 наймачем цієї квартири замість померлої ОСОБА_6 ; зобов`язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що у сторін виникають постійні конфліктні ситуації з приводу користування жилими приміщення, які вони не можуть вирішити у позасудовому порядку, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення порядку користування спільною квартирою між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_5 пропустив строк позовної давності, про застосування якого було заявлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 чинять йому перешкоди у користуванні спірною квартирою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно прийшли до висновку про зміну договору найму жилого приміщення, не взявши до уваги, що у даному спорі він не може бути відповідачем, оскільки не є власником майна. Крім того, мотивуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 , суди не врахували того, що переобладнання та перепланування кімнати площею 20 кв. м у спірній квартирі порушило права позивача лише після того, як відповідачі порушили питання надати їм в користування кімнати площею 13,3 кв. м та 12,9 кв. м та звернулися із відповідним позовом до суду в 2015 році.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, не правильно застосував норми матеріального права, а саме: застосував положення ЦК України, тоді як правовідносини регулюються ЖК Української РСР.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду в травні 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, що переглядається, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 надавалась у користування на підставі ордеру, виданого 13 серпня 1959 року на ім`я ОСОБА_6 на сім`ю у складі чотирьох осіб: на неї, сина ОСОБА_5 , доньку ОСОБА_5 , матір ОСОБА_8

У 1975 році померла ОСОБА_8 , а у 2009 році померла

ОСОБА_6 спірної кварти залишилася померла ОСОБА_6 , договір найму на іншого повнолітнього члена сім`ї померлого наймача не переведено, оскільки сторони не дійшли взаємної згоди щодо користування квартирою.

У квартирі зареєстровані такі особи: ОСОБА_10 , її доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , малолітня ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_3 із приводу зміни наймача в укладеному договорі найму житла зверталася до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. Листом від 09 квітня 2012 року їй було роз`яснено про необхідність звернення до відділу обліку та розподілу житлової площі з відповідною заявою, до якої необхідно долучити письмову згоду всіх членів родини.

ОСОБА_5 такої згоди не надав.

Згідно з поверховим планом, який додано до технічного паспорту станом на 2006 рік, квартира АДРЕСА_1 житловою площею 42,9 кв. м ( загальною площею 59,4 кв. м) складається із трьох кімнат( 20 кв. м, 12,9 кв. м, 10,0 кв. м), кухні - 6,6 кв. м, ванної кімнати - 1,9 кв. м, вбиральні - 0,9 кв. м, коридору - 5,2 кв. м, вбудованої шафи - 1,9 кв. м, балкону - 2,6 кв. м.

Спірна квартира належить до державного житлового фонду.

Також встановлено, що у 2006 році у квартирі встановлена перегородка у кімнаті площею 20 кв. м, після чого площа зменшилась до 13,3 кв. м, та кімната стала ізольованою. Утворився коридор 6,6 кв. м, по якому забезпечений вільний окремий прохід до кімнати 9,9 кв. м, в якій постійно, з моменту заселення, мешкає відповідач ОСОБА_5 , площа якої не зменшилась.

У 2015 році було отримано технічний паспорт на спірну квартиру з урахуванням переобладнання та перепланування.

Переобладнання і перепланування спірної квартири було виконано без згоди ОСОБА_5 та у відсутність дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.

Також установлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, виникали постійні сварки щодо порядку користування квартирою. Кімнату площею 9,9 кв. м займав ОСОБА_5 , кімнату площею 13,3 кв. м займали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а кімната площею 12,9 кв. м, яку займала наймач ОСОБА_6 , була вільна.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2013 року зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди позивачам у користуванні спірною квартирою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Правовідносини щодо користування спірним житловим приміщення, що виникли між сторонами у справі, регулюються відповідними нормами ЖК УРСР.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно статті 100 ЖК Української РСР (у редакції, що діяльна на час здійснення перепланування) переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім`ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім`ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Судами встановлено, що між мешканцями спірної квартири в зв`язку з неприязними стосунками виникали постійні сварки щодо порядку користування квартирою.

Судами встановлено, що перепланування спірної квартини відбулося у 2006 році без згоди члена сім`ї наймача ОСОБА_5 та за відсутності дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, чим порушено право ОСОБА_5 , як особи, яка має право на користування квартирою. Крім того, судом встановлено, що за життя наймача ОСОБА_6 відповідач не порушував питання щодо приведення у первісний стан кімнати, в якій здійснено переобладнання та перепланування.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Згідно зі статтею 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Статтею 61 ЖК Української РСР визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до вимог статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_5 при зверненні до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні частиною квартири пропустив строк позовної давності, є необґрунтованими.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Аналогічний за змістом висновок міститься у пункті 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

У справі, що переглядається, установлено, що після смерті наймача спірної квартири ОСОБА_6 позивач ОСОБА_3 зверталася до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу зміни наймача за раніше укладеним договором найму в спірній квартирі. Останній письмово було роз`яснено про необхідність звернення до відділу обліку та розподілу житлової площі з переліком документів, в тому числі згодою всіх дорослих членів родини на зміну раніше укладеного договору найму.

Вирішуючи спір щодо зміни договору найму спірного жилого приміщення, суди не звернули увагу на вимоги статей 61,106 ЖК Української РСР та здійснили розгляд справи за участю неналежного відповідача та вирішили спір без участі належної сторони - відповідного органу чи власника житлового фонду.

Відповідно до вимог пункту другого частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Таким чином, неповно встановивши обставини справи, суди не виконали вимоги статей 212, 213 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, та дійшли передчасних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відмови у задоволенні позову ОСОБА_5

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частини третя, четверта статті 411 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Оскільки Верховний Суд позбавлений можливості встановити нові обставини, дослідити нові докази та надати їм відповідну правову оцінку, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому разі розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 402 , 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Г. В. Кривцова Ю. В. Черняк