Ухвала

від 25.09.2023 по справі 522/341/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7531/23

Справа № 522/341/22

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

25.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року про відмову у призначенні експертизи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Рада Громадської Безпеки» про визнання права іпотекодержателя, звернення шляхом продажу на електронних аукціонах, визнання правочинів недійсними, припинення права власності, виселення,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, директор ТОВ «Консалт Солюшенс» оскаржив її в апеляційному порядку.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв`язку з наступним.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частина 1 ст. 353 ЦПК України передбачає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Слід зазначити, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 353 ЦПК України, є вичерпним.

Ухвала суду про відмову у призначенні експертизи відсутня в переліку ухвал, визначених ч.1 ст. 353 ЦПК України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року, прийнятій по справі № 520/14132/18 (провадження 61-13531сво21), ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №668/8268/15-ц.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі № 346/5011/18 (провадження № 61-2235св19), системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) та від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).

Крім того, правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

За правовою позицією Конституційного Суду України положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, необхідно розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N15123/03, §53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини також зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору.

Аналіз матеріалів оскарження ухвали свідчить, що ТОВ «Консалт Солшенс» через свого представника - адвоката Шевцова А.В. звернувся до суду з клопотанням про проведення судової будівельно-технічної експертизи без надання доказів про оплату судового збору та з посиланням на ст. ст. 102, 103, 104, 182 ЦПК України, внаслідок чого дане клопотання не може вважатися заявою про забезпечення доказів у порядку статті 116 ЦПК України.

За наслідком розгляду вказаного клопотання місцевим судом постановлено ухвалу про відмову у призначенні експертизи, яка відповідно положень ч. 2 ст. 352, ч. 1 ст. 353 ЦПК України не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, а не про відмову у заяві про забезпечення доказів.

Слід зазначити, що в даному випадку повернення апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду жодним чином не порушує право скаржника на апеляційне оскарження судового рішення у справі, оскільки таке право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

При цьому така правова позиція апеляційного суду не суперечить постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі № 520/17420/15-ц (провадження № 61-12251св20), якою скасовано ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги та справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки Верховним Судом розглянуто випадок, коли заявник звернувся до районного суду з заявою про забезпечення доказів у вигляді призначення у справі судово-медичної експертизи у порядку 116 ЦПК України та оплатив судовий збір. За таких підстав, враховуючи, що ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачає апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції про відмову у забезпеченні доказів, касаційний суд підсумував, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга подавалася на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, апеляційна скарга директора ТОВ «Консалт Солюшенс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року про відмову у призначенні експертизи не приймається до розгляду і повертається апелянту.

Скаржнику роз`яснюється, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.

Керуючись ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2023 року про відмову у призначенні експертизи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Рада Громадської Безпеки» про визнання права іпотекодержателя, звернення шляхом продажу на електронних аукціонах, визнання правочинів недійсними, припинення права власності, виселення - повернути скаржнику.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Судді Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе

О.В. Князюк

С.О. Погорєлова